тпрпатр

Завдання 3. Скласти фрагмент доповіді за своєю спеціальністю (за планом заняття) Структурні елементи доповіді: Тема доповіді, актуальність проблеми, мета, об’єкт, предмет, завдання, гіпотеза, зміст, висновки.

Значение ораторского искусства в профессиональной деятельности учителя.

Известный педагог А.С.Макаренко писал: «Большинство организаторских ошибок в работе с детьми происходит из-за грубостей в общении. С ними нужно разговаривать так, чтобы из общения с вами они почувствовали вашу культуру, ваше терпение, вашу личность. Мы должны именно так научиться разговаривать с ними».

То есть, в процессе обучения и воспитания необходимо особое внимание уделять средствам общения, прежде всего - речи. Культуре речи детей нужно учить с младенчества, развивая её в дальнейшем. Педагог же должен в совершенстве владеть культурой речи, чтобы в процессе своей деятельности быть образцом для детей, поскольку именно посредством речи осуществляется общение с ними.

В отличие от представителей других профессий, педагог должен владеть речью как основным средством воздействия на личность учащихся, передачи им своих знаний, а также жизненного опыта. В этой связи речь учителя должна отвечать определённым требованиям:

– речь должна быть содержательной, эмоциональной, живой, логичной...

– по звучанию ровной, равномерной, приятной на слух и отвечающей требованиям акустики;

– речь должна выполнять коммуникативную, интерактивную и перцептивную функции одновременно;

– она должна служить средством прямой и обратной связи;

– в речи должны быть пословицы, поговорки, обобщения и фразеологические выражения;

– речь должна помогать педагогу в проблемных ситуациях, активизировать учащихся, а не подавлять их;

– важное значение имеет учёт психолингвистических закономерностей при речевой передаче и приёме мнений.

Среди множества особенностей речи педагога важное место занимает красноречие. Красноречивому учителю легче найти общий язык с учениками, их родителями и коллегами, легче воздействовать на их сознание и чувства. Особенно это важно для учителя начальных классов, ведь младшие школьники - это 6-10 летние дети и в общении с ними учителю чаще нужно употреблять такие слова, как молодец, умница, очень хорошо и другие.

В процессе работы педагог должен пользоваться литературным языком, его произношение должно отвечать нормам фонетики и дикции, а также требованиям слушания, чтения и говорения.

Значимость речевых способностей для педагога очень велика, поскольку он должен посредством речи и с помощью мимики, жестов, пантомимики уметь точно выражать свои мысли и намерения.

В процессе занятий речь учителя должна быть направлена на учащихся, должна способствовать развитию их интереса к теме урока, обсуждаемым вопросам и используемым средствам наглядности - только тогда смысл учебного материала будет доступен учащимся.

Речь учителя должна активизировать мыслительную деятельность учащихся, их внимание. Для этого педагог должен уметь задавать вопрос, умело подводить учащихся к нужному ответу, обращать их внимание на определённые элементы с помощью таких слов: посмотрите сюда, обратите внимание на это, подумайте и другие. Уместны также шутка, лёгкий смех, удачное сравнение с персонажами сказок и мультфильмов (например, Знайка и Незнайка, волк и заяц и др.). Всё это помогает сделать уроки интересными, насыщенными и улучшает успеваемость школьников.

Речь учителя должна быть точной, образной, яркой, эмоциональной, без стилистических и фонетических ошибок. Замедленная, слишком тихая речь быстро утомляет детей и усыпляет их. Одни педагоги говорят быстро, другие медленно, лучше всего говорить в среднем темпе, чтобы ученики успевали воспринимать информацию. Громкая и крикливая речь портит учащимся настроение, а неправильное произношение затрудняет восприятие того, о чём говорит учитель.

Часто повторяющиеся выражения, слова, жесты раздражают учеников, отвлекают их.

Помимо вышесказанного для успешной работы педагога большое значение имеет ораторское искусство: на массовых мероприятиях (вечерах, собраниях, конкурсах, конференциях, семинарах) он должен уметь выступать перед большой аудиторией. Для этого ему необходимо владеть хорошо поставленной дикцией, жестами и мимикой, способностью управлять аудиторией, убеждать её, использовать самые разные средства (технические, наглядные) для эффективного воздействия на слушателей.

Завдання 4. Готуємося виступати з лекцією

Диалог - основа профессии педагога

Залежно від орієнтації (особистісна чи рольова), взаємозвернення (відкрите чи закрите), активності учасників педагогічне спілкування може розвиватися за двома основними типами: як діалогічне або монологічне. У монологічному спілкуванні відбувається поляризація за активністю: одні інструктують, наказують, диктують, інші - пасивно сприймають цей вплив; у діалогічному - активні всі, хто бере участь у конструктивному співробітництві.  Учитель нерідко вдається саме до авторитарних вказівок, настанов, пояснень. За цих умов спілкування може бути зведене до одноголосся педагога. Діалог передбачає багатоголосся, поліфонію думок, висловлювань, дій усіх його учасників. Педагогічний діалог — дія у педагогічному процесі, яка дає можливість кожному партнерові самовиразитись у спілкуванні. Відповідно діалогічне педагогічне спілкування постає як тип професійного спілкування, що відповідає критеріям діалогу, забезпечує суб'єкт-суб'єктний принцип взаємодії педагога та учнів.

Для того, щоб педагогічне спілкуванця мало всі риси діалогічності, вони повинні відповідати таким критеріям.

1. Визнання рівності особистісних позицій, відкритість і довіра між партнерами. Ця ознака, будучи сутністю суб'єкт-суб'єктних стосунків, передбачає визнання активної ролі, реальної участі учня у процесі виховання. За таких обставин учитель та учень діють як партнери, спільно організовуючи пошук, діяльність, аналізуючи та виправляючи помилки. Педагог не зводить своїх дій до оцінювання поведінки учня і вказівок на необхідність і способи її поліпшення. Він надає учневі інформацію про нього, а той повинен сам учитися оцінювати свої дії. Йдеться не про усунення оцінного судження, а про зміну його авторства. Це забезпечує співробітництво, рівність та активність обох сторін.

2. Зосередженість педагога на співрозмовникові та взаємовплив поглядів. Особистісна рівність у діалогічному спілкуванні передбачає різні позиції його учасників. Учень перебуває у колі своїх потреб і діє в напрямі задоволення власних прагнень (намагання самоутвердитися, пізнати нове тощо), а вчитель має зосередити свої зусилля на потреби учня.

За такого спілкування у центрі педагога опиняється особа співрозмовника, його мета, мотиви, точка зору, рівень підготовки до діяльності. В організації діалогу важливим є використання прийомів аттракції (лат. attrahere — приваблювати). Вони передбачають легке сприйняття позиції людини, до якої склалось емоційно позитивне ставлення (почуття симпатії, дружби, любові).

Завоюванню симпатії сприяють: використання прийому «власного імені» (звук його підсвідомо викликає приємні емоції, свідчить про повагу до особистості); привітна, щира усмішка (підбадьорення, заохочення, розуміння) виступає сигналом для партнера по спілкуванню (я твій друг); приховування негативних емоцій, обурення (навіть цілком справедливого, зрозумілого); використання механізмів навіювання (переконання) з метою формування віри в свої сили, наявність позитивних рис (прийом компліменту); терпляче, з розумінням і співчуттям, вислуховування співрозмовника, що дає змогу задовольнити потребу у самовираженні, формує позитивне ставлення до вчителя.

Зосередженість на співрозмовникові передбачає готовність змінювати свої наміри, думки відповідно до зустрічних реакцій. Уважний до реакції дитини вчитель вибудовує взаємодію в площині інтересів співрозмовника, пропонує шляхи вирішення проблем залежно від його потреб.

За сучасних умов зміна орієнтацій у вихованні принципово пов'язана з опануванням педагогом майстерності ведення діалогу. Говорячи про діалогічне педагогічне спілкування, ми вживаємо поняття «діалог» не лише в значенні розмови між двома особами, а й маючи на увазі обмін сенсом у спілкуванні (не тільки репліками). Діалог педагогічний - це дія у педагогічному процесі, яка дає кожному партнерові можливість самовираження у спілкуванні.  Діалогічне педагогічне спілкування - це тип професійного спілкування, що відповідає критеріям діалогу, забезпечуючи суб'єкт-суб'єктний принцип взаємодії педагога та учнів.  На які критерії діалогу слід орієнтуватися? Сутність суб'єкт-суб'єктного принципу, який ми розглянули вище, детермінує основні ознаки діалогічного педагогічного спілкування. Це і є критеріями його визначення.  1. Визнання рівності особистісних позицій, відкритість і довіра партнерів. Ми зауважували, що ця ознака є сутністю суб'єкт-суб'єктних стосунків. У педагогічному спілкуванні це визнання активної ролі, реальної участі вихованця у процесі виховання. Як це забезпечується? Спільним (вчителя і учня, вчителя і батьків) пошуком, спільним аналізом, спільним виправленням помилок. У тому й полягає складність організації діалогічного спілкування на засадах особистої рівності, що педагог не зводить своїх дій до оцінювання поведінки учня і вказівок на шляхи виправлення. Такий шлях означав би пасивність вихованця. Для того щоб стимулювати успішне самовиховання учня, педагогові слід давати школяреві інформацію про нього, але той мусить сам учитися давати собі оцінку. Таким чином, ідеться не про усунення оцінного судження, а про зміну його авторства. Так забезпечуються співробітництво, рівність і активність обох сторін.  2. Домінанта педагога на співрозмовникові і взаємовплив поглядів. Особистісна рівність у педагогічному діалогічному спілкуванні передбачає різні позиції його учасників стосовно їхніх інтересів. Звичайно, учень перебуває в колі своїх потреб і діє в напрямі задоволення власних прагнень (самоутвердитися, пізнати тощо), а вчитель у професійному спілкуванні має спрямовувати свої інтереси на потреби іншого. Практика свідчить, що вчитель у спілкуванні може зосереджувати свої інтереси на певних об'єктах (центрація): власних вимогах (мене не слухає), потребах справи (швидше закінчити прибирання класу), інтересах колег (вчитель завжди має рацію) і власне на потребах учнів.  Гуманізація педагогічної взаємодії полягає в децентрації позиції вчителя щодо всіх інтересів, які не збігаються з інтересами розвитку дитини, а в діалозі - у зосередженості на співрозмовнику. Тому зосередженість на співрозмовникові - така позиція педагога в професійному спілкуванні, коли в центрі уваги вчителя є особа співрозмовника, його мета, мотиви, точка зору, рівень підготовки до діяльності.  Зосередженість на співрозмовникові передбачає не лише увагу до іншого, а й готовність змінювати свої наміри, міркування відповідно до реакції співрозмовника. Вчитель виходить з усвідомлення: «Я готовий змінити свою думку, зважаючи на твоє рішення, це допомагає нам спільно розв'язати проблему».  Зосередженість на співрозмовникові і взаємовплив поглядів свідчать про ціннісну орієнтацію вчителя на учня як мету у професійному діалозі. Орієнтація на іншого як на засіб власної мети реалізується у монологічному спілкуванні.  3. Учень, його особистість стає цікавим і важливим для педагога. Він уважний до реакції дитини, будує свою взаємодію в площині інтересів співрозмовника і пропонує шляхи розв'язання проблем залежно від його потреб. Звернення педагога в діалозі завжди має установку на відповідь партнера, яку він цінує, приймає з визнанням права на його особисту позицію у взаємодії.  4. Модальність висловлювання і персоніфікація повідомлення. Спілкування-діалог пов'язане з відкритою позицією, засобом реалізації якої є персоніфікована манера висловлення («Я вважаю»; «Я гадаю») і за можливості мінімізація знеособлених суджень («Вважається... »; «Кажуть... »), якими часто замінюють висловлення власної думки.  Персоніфікація тексту повідомлення - критерій діалогічного педагогічного спілкування, який передбачає виклад інформації від першої особи, звернення педагога та учнів до особистого досвіду, що пов'язаний із предметом повідомлення.  Таке розуміння персоніфікації йде від тлумачення М. Бахтіним діалогу як реакцій на суб'єктивні позиції партнерів. У діалозі співрозмовник висловлює не лише предметну думку, а й своє ставлення до неї, що й зумовлює взаємодію. Персоніфікація як уособлення і модальність як суб'єктивно-особистісне ставлення педагога та учнів до інформації створюють саме такі умови, які спонукають до обміну змістом (діалогу). Інакше відбувається формальний обмін інформацією.  5. Поліфонія взаємодії і надання вчителем розвивальної допомоги. Поліфонія у спілкуванні - критерій діалогічного педагогічного спілкування, який передбачає можливість для кожного учасника комунікації викладу своєї позиції1.  Поліфонія передбачає пошук розв'язків у процесі взаємодії з урахуванням думок кожного учасника. Вона протистоїть монологічному спілкуванню, що репрезентує думку лише однієї особи, переважно вчителя. В індивідуальній бесіді з учнем вона реалізується у формі розвивальної допомоги. Надаючи таку допомогу, вчитель не намагається шукати за іншого рецепт розв'язання його проблем. Дитина сама проживає своє життя, і, якщо ми хочемо їй допомогти, слід залишити їй простір для власних зусиль, для праці її душі, тобто так побудувати взаємодію, щоб допомогти їй самій впоратися зі своїми проблемами.  6. Двоплановість позиції педагога у спілкуванні. У процесі професійного спілкування педагог веде діалог не лише з партнером, а й із самим собою: активно включаючись у взаємодію, він водночас аналізує ефективність втілення власного задуму. Це дає йому змогу зберегти ініціативу у спілкуванні, дотримуватися надзавдання в педагогічній дії і перебудуватися під час діалогу.  Бути природним, щирим, водночас дотримуватися позиції «поза перебування» у спілкуванні (М. Бахтін) - ознака майстерності в педагогічній взаємодії.