6. Бабезіоз собак.

Гостра або хронічна трансмісивна, природно-осередкова хвороба собак, котів, хутрових звірів, диких м’ясоїдних, що характеризується пропасницею, пригніченням, анемією, жовтяничністю слизових оболонок, розладом серцево-судинної, нервової систем та функцій органів травлення.

Збудники. Babesia (син. Piroplasma) canis, що виявляється в еритроцитах,

має круглу, овальну, грушоподібну, амебоподібну форми. За розмірами цей

збудник найбільший серед аналогічних паразитів інших видів тварин (до 7 мкм завдовжки). Характерною формою для B. canis є парногрушоподібна, за

якої груші з’єднуються загостреними кінцями під гострим кутом і заповнюють

майже весь еритроцит (див. вкл., рис. 85). В одному еритроциті буває від 1 – 2 до 8 і навіть до 16 – 32 збудників. Ураженість еритроцитів досягає 5 – 10%.

B. gibsoni і B. vogeli за розмірами дрібніші, ніж B. сanis (не перевищують 1/8 діаметра еритроцита). Вони мають кільцеподібну або овальну форму.

B. (син. Nuttallia) felis — порівняно дрібний кровопаразит (1,5 – 2,8 мкм завдовжки). Форма тіла овальна, сигаро-, амебоподібна, куляста. В одному

еритроциті міститься 1 – 4 збудники. Іноді вони утворюють хрестоподібні форми. Ураженість еритроцитів може досягати 10 %.

Цикл розвитку. Розвиток бабезій відбувається в організмі тварин і кліщів-

переносників. У членистоногих паразити розмножуються шляхом мерогонії, а в крові м’ясоїдних — простим поділом або брунькуванням. Передавання збудників від самок кліщів потомству відбувається трансоваріально.

Епізоотологічні дані. Бабезіоз собак трапляється майже в усіх областях України. Хворіють тварини будь-якого віку, однак чутливіші до збудника цуценята, у яких хвороба має тяжчий перебіг. Безпородні тварини переносять хворобу порівняно легко. У зонах Полісся та Лісостепу України біологічними переносниками B. canis є кліщі Dermacentor pictus і D. marginatus. Тут хвороба спостерігається переважно навесні та восени, що пов’язано з масовим нападом імагінальних стадій кліщів на тварин. За даними авторів, у м. Києві найвища ураженість собак одноклітинними організмами спостерігається у травні та вересні. У південних областях переносником бабезій є кліщ Rhipicephalus sanquineus і хворобу реєструють упродовж весняно-літнього періоду.

Бабезіоз котів трапляється в країнах Африки. Переносником збудника є іксодові кліщі Haemaphysalis leachi. До B. felis сприйнятливі тигри, леви та інші дикі тварини родини котячих.

Патогенез та імунітет. Інтенсивне розмноження бабезій і токсичні продукти їх життєдіяльності спричинюють прогресуючий гемоліз еритроцитів, що призводить до різко вираженої анемії. За даними авторів, залежно від стадії

хвороби вміст гемоглобіну, кількість еритроцитів та показник гематокриту у

хворих собак зменшуються в 2 – 3 рази порівняно зі здоровими тваринами.

Звільняється велика кількість гемоглобіну, який частково перетворюється на

білірубін клітинами РЕС. Це зумовлює розвиток гемолітичної жовтяниці.

Значна частина гемоглобіну виділяється із сечею, забарвлюючи її в червоний колір (гемоглобінурія). Анемія спричинює розвиток гіпоксії тварин, що рефлекторно, як компенсаторна реакція організму, зумовлює збільшення частоти й глибини дихання, прискорення та посилення серцевих скорочень, збільшення хвилинного об’єму крові й підвищення швидкості кровообігу. А це, в свою чергу, призводить до гіпертрофії міокарда. Аеробний метаболізм, як джерело енергії в клітинах, замінюється на менш ефективний анаеробний

метаболізм, що сприяє накопиченню в клітинах і міжклітинному просторі токсичних продуктів обміну та загальній інтоксикації організму. Розвиваються дистрофічні й запальні процеси в печінці, підшлунковій залозі, нирках, порушується білковий, водний, мінеральний обміни, кислотно-оснóвний стан організму. За дослідженнями авторів, у сироватці крові хворих на бабезіоз собак значно зростає вміст сечовини, креатиніну, білірубіну, активність амілази й трансаміназ, що підтверджує наявність гострих запальних процесів у підшлунковій залозі, печінці, нирках та розвиток гострої ниркової недостатності. Порушення мінерального обміну виявляється гіпонатріє-, каліє-, магніє-, хлоремією.

У собак, що перехворіли на бабезіоз, формується нестерильний імунітет (премуніція) тривалістю 1 – 2 роки. У формуванні премуніції відіграють роль

чинники як клітинного, так і гуморального імунітету.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період триває 1 – 2, іноді до 3 тижнів. Перебіг хвороби гострий, рідше підгострий, хронічний та атиповий. Г о с т р и й перебіг характеризується різким пригніченням, втратою апетиту. Температура тіла підвищується до 41 – 42 °С, пульс стає прискореним, ниткоподібним, дихання — прискореним і важким. Слизові оболонки спочатку бліді, пізніше стають жовтяничними. Часто спостерігаються підвищена спрага, пронос, блювання. Відмічається слабкість кінцівок, особливо тазових, може настати парез. Сеча набуває червоного або темно-коричневого кольору.

Пальпацією виявляють збільшення й болючість печінки, селезінки, нирок.

Під час гематологічних досліджень різко знижуються вміст гемоглобіну, кількість еритроцитів, показник гематокриту. Хвороба триває 3 – 9 діб і часто

закінчується летально.

П і д г о с т р и й перебіг характеризується зниженням апетиту, підвищен ням температури тіла до 40 – 40,5 °С, пригніченням, залежуванням, іноді спостерігається гемоглобінурія. Іктеричність слизових оболонок менш виражена. Хвороба триває 2 – 3 тижні і також може закінчуватись летально.

За х р о н і ч н о г о перебігу ознаки бабезіозу виражені слабко. Температура тіла підвищується до 40 °С тільки в перші дні хвороби, а потім нормалізується. Собаки пригнічені, апетит знижений. Хвороба триває 3 – 6 тижнів і закінчується переважно повільним одужанням. Анемія та кахексія — найбільш постійні ознаки підгострого і хронічного перебігів.

Останнім часом спостерігається а т и п о в и й перебіг хвороби. При цьому

температура тіла залишається в межах фізіологічної норми. У тварин відмічають пригнічення, кволість, зниження апетиту, загострення хронічного гепатиту, панкреатиту. Слизові оболонки бліді, а при серцево-легеневій недостатності — ціанотичні. Сеча жовтого кольору.

Патологоанатомічні зміни. Трупи виснажені. Слизові та серозні оболонки

анемічні й жовтяничні. Серце гіпертрофоване, на епі- та ендокарді спостерігають крововиливи. Селезінка збільшена, темно-вишневого кольору, пульпа її розм’якшена. Печінка збільшена, світло-вишневого кольору. Жовчний міхур переповнений густою жовчю. Нирки збільшені, гіперемійовані, темно-вишневого кольору, капсула легко знімається. Сечовий міхур заповнений сечею червоного кольору, на його слизовій оболонці — крапчасті крововиливи.

Бронхіальні й мезентеріальні лімфовузли збільшені, соковиті на розрізі, гіперемійовані.

Діагностика. Діагноз установлюють з урахуванням клінічних ознак, епізоотологічних даних, патологоанатомічних змін. За життя тварин вирішальним у діагностиці бабезіозу є виявлення збудників у мазках крові, які забарвлюють за методом Романовського. Високоефективними є серологічні методи діагностики.

Бабезіоз потрібно диференціювати від лептоспірозу, чуми м’ясоїдних, отруєнь гемолітичними сполуками.

Лікування. Для лікування хворих тварин найчастіше використовують препарати на основі диміназен ацетурату в дозі 3,5 мг/кг маси тіла. Слід зауважити, що після введення таких доз у собак часто спостерігаються ускладнення, які виявляються нервовими розладами. Авторами (М. П. Прус,

А. В. Березовський) проведено експериментальне та широке виробниче випробування терапевтичної ефективності азидину-вет для лікування бабезіозу собак. Його вводили в дозі 1,75 мг/кг з розрахунку на діючу речовину в 3,5%-му водному розчині внутрішньом’язово дворазово, з добовим інтервалом. У результаті застосування препарату було виявлено його 100%-ву ефективність без видимих ускладнень.

З інших хіміопрепаратів рекомендують діамідин у дозі 1 – 2 мг/кг внутрішньом’язово; димінафен — 3,5 мг/кг маси тіла, підшкірно. Одночасно з етіотропним обов’язково призначають симптоматичне й патогенетичне лікування, спрямоване на корекцію водно-мінерального обміну, кислотно-оснóвного стану. Застосовують гепатопротектори, стимулятори обміну речовин та еритропоезу (катозал), а також імуномодулятори (байпамун, РБС та ін.).

Профілактика та заходи боротьби. Основним засобом профілактики бабезіозу собак є запобігання нападу на них іксодових кліщів. З цією метою тварин вигулюють на вільних від кліщів територіях, застосовують протикліщові нашийники «Bolfo», «Kiltix», періодично обробляють шкірно-волосяний покрив тварин аерозолем чи пудрою «Bolfo». У Франції розроблено вакцину проти бабезіозу собак «Pirodog».