56. Хейлетіоз кролів.

Хвороба кролів спричинюється кліщами Cheyletiella parasitivorax родини Cheyletidae і характеризується дерматитами, випаданням шерсті та схудненням тварин.

Кліщі родини Cheyletidae спричинюють захворювання хейлетіоз, яке характеризується ураженням шкіри, облисінням і виснаженням. У собак паразитує Cheyletiella jasguri , у котів — Сh. blakei, у кролів — Сh. раrasitivorах.

Характеристика збудників. Кліщі розміром 0,3 — 0,5 мм, світло- жовтого кольору, овальної форми, мають «талію». Пальпи сильно витягнуті й нагадують лапки. Кожна пальпа закінчується пристосованими до захоплен­ня кігтиками. Кліщі мають шість довгих волосків на тілі: два біля ануса і по два з боків, між 2-ю і 3-ю парами лапок. Лапки закінчуються «щітками». Сам­ки більші за самців.

Кліщі проходять повний цикл розвитку на тілі тварини (яйце, личинка, протонімфа, дейтонімфа, імаго) за 16 — 35 діб. Паразитують вони на поверх­ні шкіри у волоссі, шерсті. Живляться епідермісом, лімфою, сукровицею. По­за тілом живуть 1 — 5 діб.

Епізоотологічні дані. Хейлетіоз досить поширений у віваріях і господарствах, де розводять кролів. Хвороба частіше реєструється в теплу пору року. Від кролів можуть випадково заразитись люди.

Клінічні ознаки. У кролів спостерігається сильний свербіж у ділянці шиї та спини, занепокоєння. Шкіра червоніє, з’являються папули, везикули, пустули, волосся випадає. З часом усе тіло вкривається лусками сірого кольору. Пух збивається в клубки і звисає по боках. Тварини худнуть, виснажуються. Молодняк гине.

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки хвороби та проводять лабораторне дослідження зскрібків шкіри.

Хейлетіоз диференціюють від сифункулятозу.

Лікування. Шкіру кролів обробляють 0,02%-ми масляними розчинами бутоксу, неоцидолу (1 : 1000) або іншими акарицидними препаратами. Можливе підшкірне або внутрішньом’язове введення макролідів. Обробку тварин повторюють через 7 днів. Хворих кролів з піодермією чи мікозами вибраковують.

Профілактика та заходи боротьби. Приміщення, клітки, шеди піддають дезакаризації. Підозрюваних щодо захворювання тварин обробляють акарицидними препаратами двічі з інтервалом 7 – 9 днів. Проводять клінічний

огляд тварин, хворих ізолюють. Дотримуються правил утримання й годівлі тварин.

57. Хоріоптози тварин.

Захворювання великої та дрібної рогатої худоби, спричиняється кліщами-шкіроїдами Chorioptes ovis (у овець), Ch. сaprae (у кіз), Ch. bovis (у великої рогатої худоби), Ch. equi (у коней), родини Psoroptidae і характеризується інтенсивним свербежем, дерматитом у ділянці грудних і тазових кінцівок, шиї, вим’я, схудненням та зниженням продуктивності тварин.

Збудники. Кліщі-шкіроїди за будовою подібні до нашкірника, але менші за розмірами (0,3–0,5 мм). Тіло видовжено-овальне. Хоботок гризучого типу, має форму притупленого конуса. Кліщі мають чотири пари п’ятичленистих лапок з присосками у вигляді дзвіночків, які розміщені на коротких нечленистих стриженьках. Присоски відсутні лише на третій парі лапок у самок, а їхні кінці закінчуються довгими щетинками. У кліщів цього роду недорозвинена четверта пара лапок. Вони живляться клітинами та лусочками епідермісу, а також ексудатом запалення.

Цикл розвитку. Кліщі проходять повний цикл розвитку (яйце, личинка, протонімфа, телеонімфа, імаго) на тварині впродовж 2–3 тижнів. У приміщенні можуть жити понад 2 міс. Це постійні ектопаразити тварин і є специфічними для кожного їх виду. Паразитують на шкірі: у овець і кіз уражують тазові кінцівки, у великої рогатої худоби – корінь хвоста, вим’я, стегна.

Епізоотологічні дані.

Джерелом інвазії є хворі тварини. Заражаються вони при контакті хворих зі здоровими, а також через предмети догляду.

Хвороба (“короста ніг”) має сезонний характер, її реєструють у холодну пору року.

Частіше заражаються тонкорунні вівці та кози. Тяжко хворіють телята.

Патогенез. Механічний і токсичний вплив кліщів-шкіроїдів на організм тварин проявляється запаленням шкіри, парезом і потовщенням кінцівок (“слоновість”).

Клінічні ознаки. Для всіх тварин характерний свербіж, який посилюється вночі або після перегону, в сиру, дощову погоду. Вівці й кози гризуть кінцівки, велика рогата худоба ретельно вилизує місця ураження. У овець спостерігаються ураження з дистального відділу тазових кінцівок до колінного суглоба й досягають вимені; у баранів уражаються мошонка й грудні кінцівки; у кіз – кінцівки, шия, боки, корінь хвоста і хвороба набуває генералізованої форми; у великої рогатої худоби – поширюється з ніг на промежину, внутрішню поверхню стегон, спину. Шерсть випадає, шкіра стає грубою і складчастою, місця запалення вкриваються лусками сірого кольору, кінцівки потовщуються. Тварини худнуть і не можуть рухатись. Вони кульгають, загальний стан їх погіршується. Тяжкий перебіг хвороби спостерігається й у телят. Кози при ураженні всього тіла гинуть.

Діагностика.

• Епізоотологічні дані

• Клінічні ознаки

• Результати лабораторного дослідження зскрібків з уражених ділянок шкіри тварин.

• Диференціюють від псороптозу, сифункулятозу, бовікольозу, стригучого лишаю.

Лікування. Для лікування хворих тварин застосовують акарицидні препарати, які в разі масових обробок перевіряють на токсичність на невеликій кількості тварин. Враховують чутливість кіз до цих препаратів. Емульсії, розчини, аерозолі, дусти акарицидних препаратів втирають, розпилюють у місця ураження на шкірі або готують з них пропливні ванни для тварин. Навесні незалежно від результатів лікування овець після стриження двічі купають. Для великої рогатої худоби з успіхом застосовують аерозолі, в холодну пору року – пудри. Ефективними є ін’єкції макролідів.

Повторно тварин обробляють у теплу пору року через 7–9, у холодну – через 12–14 діб.

Профілактика та заходи боротьби.

• Тварин, які прибули в господарство, піддають клінічному огляду, проводять діагностичні дослідження і витримують на карантині.

• У неблагополучному щодо хоріоптозу господарстві заборо-няється перегрупування худоби без дозволу лікаря ветеринарної медицини, а також контакти хворих тварин зі здоровими.

• Стійла, кошари, приміщення, де знаходились заражені тварини, очищають і піддають 2–3 рази з тижневим інтервалом дезакаризації вогнем (вогнемети, паяльні лампи тощо), 5% емульсією креоліну, ксилонафту, 10–20% хлорним вапном або одним із акарицидних препаратів. За потреби приміщення звільняють від тварин на 1–2 міс.

• Пасовища після випасання хворої худоби можна використо-вувати лише через 2 міс.

• Обмеження з господарства знімають через три тижні після виявлення заражених тварин і проведення всього комплексу оздоровчих заходів.

• Стадо вважають оздоровленим, якщо впродовж наступної зими після осіннього профілактичного обстеження не було виявлено хворих тварин. У цей період один раз на місяць проводять клінічний огляд і дослідження зскрібків шкіри.