
- •6.Віруси грипу: антигенні властивості. Проблеми в одержанні вакцин.
- •4.І 7.Структура бактериальной клетки как прокариотического организма. Функции клеточных структур.
- •8.Антигени,їх характеристика. Антигенна будова бактеріальної клітини та її практичне значення. Аутоантигени.
- •9.Шигели дизентерії, властивості. Загальна характеристика захворювання, принципи діагностики. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •10.Методи культивування вірусів та їх оцінка.
- •11.Вплив фізичних,хімічних та біологічних факторів на мікроорганізми. Механізм дії на мікробну клітину різних груп хімічних речовин. Поняття асептики, антисептики. Методи дезкнфекції, стерилізації.
- •12.Коринебактерії дифтерії:морфологія,культуральні властивості, токсшюутворення, їх значення для діагностики.
- •13.Вірус поліомієліту: біологічні властивості, захворювання, препарати для діагностики, лікування, профілактики.
- •14.Анаероби та методи їх культивування.
- •15.Ешерихії, їх основні властивості. Роль в мікробіоценозі кишковика.Патогенні кишкові палички і захворювання що вони викликають. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •16.Вірус сказу, біологічні властивості. Загальна характеристика захворювання. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •17.Ферменти бактерій і роль для кдатіти,основні групи. Принципи біохімічної ідентифікації мікроорганізмів.
- •18.Гонококи, їх властивості. Загальна характеристика захворювання.Фармакологічні препарати для діагностиків, лікування та профілактики.
- •19.Вірус кору, таксономія. Загальна характеристика ахворювання. Фармакологічні препарати для діагностики та профілактики.
- •20.Мікобактерії туберкульозу. Загальна характеристика захворювання, діагностики.Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •21.Герпесвіруси, біологічні властивості, значення у патології людини.
- •22.Імунна система людини.Т-і в-лімфоцити їх взаємодія та роль в імунній відповіді.
- •23.Умовно-патогенні мікроорганізми, біологічні властивості,етіологічна роль у розвитку госпітальних інфекцій.
- •24.Пікорнавіруси, біологічні властивості,основні представники. Загальна характеристика захворювання.Фармакологічні препарати для діагностики,лікування та профілактики.
- •25.Чисті культури мікроорганізмів. Методи виділення чистих культур аеробних бактерій та принципи їх ідентифікації.
- •27.Методи лабораторної діагностики вірусних інфекцій: реакція віруснейтралізації, механізм.Принципи використання, діагностична цінність.
- •28.Реакції аглютинації,компоненти реакції.Значення для організму і діагностики.
- •29.Загальна порівняльна характеристика анаеробних бактерій, їх значення у патології людини.
- •30.Вірус епідемічного паротиту. Загальна характеристика захворювання. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •31.Механізм імунної відповіді. Імунологічна пам'ять та ревакцинація.
- •32.Збудник сибірки, його характеристика. Загальна характеристика захворювання та його діагностика. Фармакологічні препарати для діагностики, лкування та профілактики.
- •33.Антигенна мінливість вірусу грипу, значення в одержанні вакцинних препаратів.
- •34.Вчення про інфекцію. Роль мікроорганiзмів в інфекційному процесі. Патогенність, вірулентність, одиниці вимірювання, способи визначення. Фактори патогенності бактерій.
- •35.Збудник чуми, його властивостi. Загальна характеристика захворювання. Фармакологiчнi препарати для дiагностики, лiкування та профiлактики.
- •Шляхи зараження
- •Лікування, спрямоване на різні етапи розвитку патологічного процесу
- •37.Хіміотерапевтичні препарати.Їсторія їх створення. Хіміотерапевтичний індекс. Меха нізм антибактеріальної дії сульфаніламідів.
- •38.Стрептококи - їх роль в етіології ревматизму. Препарат о-етрептолізин, його призначення.
- •39.Використання клітинних культур в вірусології та їх класифікація. Середовища для їх культивування.
- •40.Антитіла (імуноглобуліни), їх будова. Класи імуноглобулінів, їх функції.
- •41.Сальмонели – збудники харчових токсикоінфекцій. Їх види, властивості, принципи діагностики. Препарати для діагностики.
- •42.Віруси – збудники гострих респіраторних інфекцій. Принципи їх діагностики. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики. Інтерферони та їх індуктори.
- •43.Вимоги щодо мiкробiологiчної чистоти лiкiв. Мікробна контамінація різних лікарських форм та її наслідки, попередження.
- •45.Реакція звязування комплементу, її практичне використання. Комплемент, його властивості.
- •46.Антибіотики, історія відкриття,класифікація, одиниці вимірювання, механізм дії, принципи застосування.
- •47.Коринебактерії дифтерії:їх класифікація.Дифтерійний токсин, анатоксин, сироватка, принципи одержання, призначення.
- •48.Реакція вірусної гемагглютинації та гемадсорбції.Механізм, практичне значення, застосування, діагностична цінність.
- •49.Генетика мікроорганізмів. Організація генетичного матеріалу у бактерій. Генотип і фенотип. Види мінливості. Дисоціація у бактерій, значення у фармацевтичній справі.
- •50.Клостридії правця: морфологія, культуральні властивості, токсиноутворення. Загальна характеристика захворювання. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •51.Вірусні вакцини, класифікація, принципи одержання вимоги до них.
- •52.Аутоантитіла, їх роль у виникненні аутоімунних процесів Аутоімунні захворювання, принципи їх лікування.
- •53.Стафілококи: морфологія, культуральні властивості, токсиноутворення, класифішція. Проблема антистафілококової боротьби в лікарняних та фармацевтичних закладах.
- •54.Вірус гепатиту: біологічні властивості. Механізм зараження. Загальна характеристика захворювання. Препарати для діагностики,лікування та профілактики.
- •55.Iмунні сироватки. Класифікація. Принципи одержання, контроль, практичне використання.
- •56.Збудник лептострозу: морфологія, методи діагностики. Єпідеміологія та клінічні прояви захворювання.Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •57.Морфологія і структура бактеріофагу. Препарати бактеріофагів для діагностики, лікування, профілактики інфекцій.
- •Практичне застосування бактеріофагів
- •Лікування бактеріофагами
- •58.Алергія, механізми, типи. Розпізнавання та фармацевтична профілактика.
- •59.Сальмонели черевного тифу, властивості, антигенна структура. Загальна характеристика захворювання. Препарати ранньої та пізньої діагностики.
- •60.Види взаємодії вірусів та клітин. Принципи дії противірусних препаратів.
- •61.Хімічний склад бактеріальної клітини. Роль речовин, що входять до складу клітин. Живлення мікроорганізмів in vivo та IV vitro.
- •62.Мікоплазми, їх основні властивості. Патологія мікоплазмової природи. Препарати для діагностики.
- •63.Методи лабораторної діагностики вірусних інфекцій: реакція гальмування гемаглютинації, її механізм, умови постановки, принципи застосування, діагностична цінність.
- •64.Механізм дії лікарської стійкості мікроорганізмів. Методи визначення чутливості бактерій до антибіотиків. Побічна дія антибіотиків на макроорганізм.
- •65.Збудник туляремії, його характеристика. Загальна характеристика захворювання. Фармакологічні препарати для діагноетики;лікування та профілактики.
- •66.Основні властивості вірусів людини та їх використання для діагностики,лікування, профілактики вірусних інфекцій.
- •67.Принципи систематики і класифікації мікроорганізмів. Вид у бактерій як номенклатурна одиниця. Поняття «штам», «серовар».
- •68.Менінгококи: морфологія, культуральні властивості, токсиноутворення. Загальна характеристика захворювання. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •69.Принципи класифікації вірусів. Місце вірусів у системі живого.
- •70.Визначення поняття «імунітет». Види протиіифекційиого імунітету. Препарати для його формування.
- •71.Збудник сифілісу: морфологія, культуральні властивості. Загальна характеристика захворювання. Препарати для діагностики, постановки рск.
- •Діагностика
- •72.Вірус краснухи; його морфологія та резистентність. Патогенез, клініка, лабораторна діагностика краснухи, препарати для профілактики.
- •73.Неспецифічні фактории природної резистенції макроорганізму, шляхи їх стимуляції.
- •74.Хламідії: біологічні властивості, спричинювана ними патологія. Фармакологічні засоби для лікування.
- •75.Спадкова мінливість. Мутації у мікроорганізмів, їх значення в медикаментозній терапії захворювань.
- •76.Мікрофлора готових ліків і лікарської рослинної сировини. Джерела мікробного забруднення ліків.Мікробіологічшїй контроль готових ліків.
- •77.Бруцели, їх властивості. Загальна характеристика захворювання. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •79.Методи мікроскопії для вивчення мікрорганізмів. Фарби, що застосовуються для виготовлення мікробіологічних препаратів.
- •Основні види барвників, що застосовуються в мікробіологічній практиці:
- •Особливості різних видів мікроскопії
- •80.Реакція з міченими антитілами та антигенами у вірусологи. Реакція імунофлюоресценції (ріф), реактиви.
- •81.Нормальна мікрофлора організму людини, її роль у фізіологічних процесах. Поняття про дисбактеріоз та засоби для його корекції.
- •Лікування
- •Дисбактеріоз: лікування
- •Культуральні властивості
- •Антигенна будова
- •Токсиноутворення
- •83.Вірус імунодифіциту людини (віл). Властивості. Симптоматика сніДу та принципи лікування.
- •Лікування
- •84.Серопрофілактика і серотерапія інфекційних захворювань. Антитоксичні сироватки: отримання, очищення, титрування, застосування.
- •85.Клостридії газової гангрени, правця, ботулізму - основні властивості. Загальна характеристика захворювання. Моно - і полівалентні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •86.Вірус імунодефіциту людини (віл). Методи лабораторної діагностики,Перспективи отримання препаратів для специфічної профілактики і терапії.
- •Лікування
- •87.Тінкторіальні властивості мікробів; Методи фарбування бактерій та їх окремих структур. Особливості структури клітинної стінки грампозитивних і грамнегативних бактерій.
- •88.Стрептококи, біологічні властивості, роль стрептококів у патології людини. Лабораторна діагностика, фармакологічні препарати для лікування і профілактики. Стрептококи
- •89.Віруси грипу: структура, методи культивування. Реакція вірусній гемаглютинації.
- •Фарбування за Грамом
- •Особливості різних бактерій при фарбуванні
- •Стафілококи
- •Стрептококи
- •Ентеробактерії
- •Ешерихії
- •Ешеріхія колі
- •Структурні особливості бактерій
- •Будова бактерільної клітини
- •Фарбування стрептококів
- •Фарбування стафілококів
- •Фарбування пневмококів
- •Гранулоцити
- •Стрептококи
- •Практичні навички
62.Мікоплазми, їх основні властивості. Патологія мікоплазмової природи. Препарати для діагностики.
Мікоплазми – найдрібніші вільноживучі бактерії розміром 0,3-0,8 мкм, що не мають клітинної стінки і оточені тільки цитоплазматичної мембраною. В даний час мікоплазми відносяться до класу Mollicutes, який поділяється на 3 порядку, 4 сімейства, 6 родів і близько 100 видів. Найбільше значення має підродина Mycoplasmataceae, яке включає 2 роду – рід Mycoplasma і рід Ureaplasma.
Хвороби, що викликаються мікоплазмами, називаються мікоплазмоз. У клінічній практиці виділяють мікоплазмози респіраторні (M. pneumoniae – основний збудник респіраторного мікоплазмозу), урогенітальні (збудники запальних захворювань урогенітального тракту – M. hominis, M. genitalium, U. urealyticum). M. incognitos виділяється при генералізованому процесі, M. fermentas відіграє істотну роль у розвитку клінічних проявів СНІДу. Мікоплазми є мембранними паразитами, прикріплюючись до клітки господаря, вони можуть тривалий час розмножуватися і персистувати в макроорганизме, змінюючи метаболізм інфікованих клітин. Тривале персистування мікоплазм в організмі людини може проявитися процесами, інфекційна природа яких довгий час піддавалася сумніву (хвороба Крона, артрити, малигнизация та ін.).
Морфологічні та тинкторіальних властивості. Мікоплазми – прокариотические мікроорганізми, що мають лише одну ліпопротеїнову мембрану, в якій містяться стероли. Тому мікоплазми вимагають додавання в поживні середовища як фактор росту холестеролу. Мембрана виконує функції і клітинної стінки, і цитоплазматичної мембрани. Відсутність клітинної стінки визначає поліморфізм, осмотичну чутливість, здатність проходити через бактеріальні фільтри, а також нечутливість до лікарських речовин, подавляю- щим синтез клітинної стінки (пеніцилінів та ін.).
Мікоплазми можуть мати паличкоподібну, коккоподібних, ниткоподібну, а також ветвящуюся форму. За Грамом забарвлюються негативно. Суперечка і капсул не утворюють.
Культуральні властивості. Мікоплазми – факультативні анаероби. Температурний оптимум 37? С. Дуже вимогливі до живильних середовищ, ростуть на складних середовищах, що містять дріжджовий екстракт, а також екстракти серця і мозкової тканини, сироватку, стероли, вуглеводи та ін. Мікоплазми ростуть повільно. На щільних середовищах через кілька днів утворюють дрібні круглі колонії з піднятим центром, що нагадують яічніцуглазунью. Можливо культивування на клітинних культурах і курячих ембріонах. Зростання ингибируется специфічними імунними сироватками.
Біохімічна активність у мікоплазм низька, деякі види здатні ферментувати вуглеводи з утворенням кислоти.
Фактори патогенності мікоплазм досить різноманітні. До них відносяться складно влаштовані полярні адгезіновие комплекси (білок Р1). Освіта перекису водню і перекисних радикалів супроводжується ушкодженням мембрани клітини господаря, що викликає тісне злиття мембран при прикріпленні мікоплазм. При цьому відбувається придушення захисної функції миготливого епітелію.
Виділення ендотоксину, гемолизинов, а також секреція ферментів (фосфолипаза, АТФаза, протеаза, нуклеаза) викликають локальні клітинні руйнування.
Також у мікоплазм є капсулоподібної оболонка, що підвищує міцність мікроба і додає їм імуносупресивну активність.
Антигенна структура. Антигенами є мембранні білки, а також гліколіпіди і полісахариди. За антигенної структурі мікоплазми поділяються на види.
Екологія та резистентність. Мікоплазми широко поширені в природі, можуть перебувати в грунті, стоячій воді, паразитувати в організмі тварин і рослин.
Стійкість у зовнішньому середовищі відносно невисока. Мікоплазми чутливі до нагрівання, а також до впливу анти- септиків та дезінфектантів у звичайних концентраціях.
Мікоплазмоз- - Це інфекційне захворювання, збудниками якого є мікроорганізми з сімейства Мікоплазма. Різні представники цього сімейства здатні викликати специфічні ураження дихальних шляхів і органів сечостатевої системи. Мікоплазмоз буває урогенітальним і респіраторним. Так як симптоматика захворювання при цих формах різна, є необхідність зупинитися на кожному окремо.
Які методи використовують для діагностики респіраторного мікоплазмозу?
---полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) - виявляє характерні тільки для мікоплазми фрагементи ДНК, що містяться в слизу носоглотки і в мокроті. Це досить ефективний і доступний метод діагностики. Результат можна отримати протягом 0,5-1 години.
---культуральний метод - заснований на вирощуванні мікоплазми в спеціальному середовищі. Це найнадійніший спосіб визначити збудника хвороби, проте дослідження займає тривалий час (4 -7 днів) і є дуже трудомістким.
---імунофлюоресцентним метод (РІФ - реакція імунофлюоресценції) - виявляє специфічні антитіла (білки плазми крові), що володіють здатністю нейтралізувати мікоплазму.
---дослідження парних сироваток - виявлення специфічних антитіл до 6-го дня захворювання (перша проба) і через 10-14 днів (друга проба). Цей Метод діагностики допомагає оцінити ефективність проведеного лікування.
Як лікується респіраторний мікоплазмоз? Найбільш ефективними препаратами для лікування респіраторного мікоплазмозу вважаються препарати групи макролідів. Найбільш відомим препаратом з цієї групи є Макропен. Макропен використовується в лікуванні легеневого мікоплазмозу у дорослих, проте може використовуватися і в лікуванні мікоплазмозу у дітей старше 8-и років. Як правило, препарат добре переноситься хворими.
Урогенітальний (сечостатевої) мікоплазмоз - Інфекційна хвороба, що характеризується запальним ураженням органів сечостатевої системи. Збудниками микоплазмоза статевих органів є представники сімейства Мікоплазмачея - мікоплазма хомініс і мікоплазма уреалітікум (уреаплазма).
У діагностиці урогенітального мікоплазмозу використовуються наступні методи діагностики:
---полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) дозволяє виділити ДНК мікоплазми з сечі, сперми, секрету уретри, піхви і простати
---культуральний метод
---дослідження парних сироваток
--- іммунофлюорісценція (реакція іммунофлюорісценціі - РІФ).