
- •6.Віруси грипу: антигенні властивості. Проблеми в одержанні вакцин.
- •4.І 7.Структура бактериальной клетки как прокариотического организма. Функции клеточных структур.
- •8.Антигени,їх характеристика. Антигенна будова бактеріальної клітини та її практичне значення. Аутоантигени.
- •9.Шигели дизентерії, властивості. Загальна характеристика захворювання, принципи діагностики. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •10.Методи культивування вірусів та їх оцінка.
- •11.Вплив фізичних,хімічних та біологічних факторів на мікроорганізми. Механізм дії на мікробну клітину різних груп хімічних речовин. Поняття асептики, антисептики. Методи дезкнфекції, стерилізації.
- •12.Коринебактерії дифтерії:морфологія,культуральні властивості, токсшюутворення, їх значення для діагностики.
- •13.Вірус поліомієліту: біологічні властивості, захворювання, препарати для діагностики, лікування, профілактики.
- •14.Анаероби та методи їх культивування.
- •15.Ешерихії, їх основні властивості. Роль в мікробіоценозі кишковика.Патогенні кишкові палички і захворювання що вони викликають. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •16.Вірус сказу, біологічні властивості. Загальна характеристика захворювання. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •17.Ферменти бактерій і роль для кдатіти,основні групи. Принципи біохімічної ідентифікації мікроорганізмів.
- •18.Гонококи, їх властивості. Загальна характеристика захворювання.Фармакологічні препарати для діагностиків, лікування та профілактики.
- •19.Вірус кору, таксономія. Загальна характеристика ахворювання. Фармакологічні препарати для діагностики та профілактики.
- •20.Мікобактерії туберкульозу. Загальна характеристика захворювання, діагностики.Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •21.Герпесвіруси, біологічні властивості, значення у патології людини.
- •22.Імунна система людини.Т-і в-лімфоцити їх взаємодія та роль в імунній відповіді.
- •23.Умовно-патогенні мікроорганізми, біологічні властивості,етіологічна роль у розвитку госпітальних інфекцій.
- •24.Пікорнавіруси, біологічні властивості,основні представники. Загальна характеристика захворювання.Фармакологічні препарати для діагностики,лікування та профілактики.
- •25.Чисті культури мікроорганізмів. Методи виділення чистих культур аеробних бактерій та принципи їх ідентифікації.
- •27.Методи лабораторної діагностики вірусних інфекцій: реакція віруснейтралізації, механізм.Принципи використання, діагностична цінність.
- •28.Реакції аглютинації,компоненти реакції.Значення для організму і діагностики.
- •29.Загальна порівняльна характеристика анаеробних бактерій, їх значення у патології людини.
- •30.Вірус епідемічного паротиту. Загальна характеристика захворювання. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •31.Механізм імунної відповіді. Імунологічна пам'ять та ревакцинація.
- •32.Збудник сибірки, його характеристика. Загальна характеристика захворювання та його діагностика. Фармакологічні препарати для діагностики, лкування та профілактики.
- •33.Антигенна мінливість вірусу грипу, значення в одержанні вакцинних препаратів.
- •34.Вчення про інфекцію. Роль мікроорганiзмів в інфекційному процесі. Патогенність, вірулентність, одиниці вимірювання, способи визначення. Фактори патогенності бактерій.
- •35.Збудник чуми, його властивостi. Загальна характеристика захворювання. Фармакологiчнi препарати для дiагностики, лiкування та профiлактики.
- •Шляхи зараження
- •Лікування, спрямоване на різні етапи розвитку патологічного процесу
- •37.Хіміотерапевтичні препарати.Їсторія їх створення. Хіміотерапевтичний індекс. Меха нізм антибактеріальної дії сульфаніламідів.
- •38.Стрептококи - їх роль в етіології ревматизму. Препарат о-етрептолізин, його призначення.
- •39.Використання клітинних культур в вірусології та їх класифікація. Середовища для їх культивування.
- •40.Антитіла (імуноглобуліни), їх будова. Класи імуноглобулінів, їх функції.
- •41.Сальмонели – збудники харчових токсикоінфекцій. Їх види, властивості, принципи діагностики. Препарати для діагностики.
- •42.Віруси – збудники гострих респіраторних інфекцій. Принципи їх діагностики. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики. Інтерферони та їх індуктори.
- •43.Вимоги щодо мiкробiологiчної чистоти лiкiв. Мікробна контамінація різних лікарських форм та її наслідки, попередження.
- •45.Реакція звязування комплементу, її практичне використання. Комплемент, його властивості.
- •46.Антибіотики, історія відкриття,класифікація, одиниці вимірювання, механізм дії, принципи застосування.
- •47.Коринебактерії дифтерії:їх класифікація.Дифтерійний токсин, анатоксин, сироватка, принципи одержання, призначення.
- •48.Реакція вірусної гемагглютинації та гемадсорбції.Механізм, практичне значення, застосування, діагностична цінність.
- •49.Генетика мікроорганізмів. Організація генетичного матеріалу у бактерій. Генотип і фенотип. Види мінливості. Дисоціація у бактерій, значення у фармацевтичній справі.
- •50.Клостридії правця: морфологія, культуральні властивості, токсиноутворення. Загальна характеристика захворювання. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •51.Вірусні вакцини, класифікація, принципи одержання вимоги до них.
- •52.Аутоантитіла, їх роль у виникненні аутоімунних процесів Аутоімунні захворювання, принципи їх лікування.
- •53.Стафілококи: морфологія, культуральні властивості, токсиноутворення, класифішція. Проблема антистафілококової боротьби в лікарняних та фармацевтичних закладах.
- •54.Вірус гепатиту: біологічні властивості. Механізм зараження. Загальна характеристика захворювання. Препарати для діагностики,лікування та профілактики.
- •55.Iмунні сироватки. Класифікація. Принципи одержання, контроль, практичне використання.
- •56.Збудник лептострозу: морфологія, методи діагностики. Єпідеміологія та клінічні прояви захворювання.Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •57.Морфологія і структура бактеріофагу. Препарати бактеріофагів для діагностики, лікування, профілактики інфекцій.
- •Практичне застосування бактеріофагів
- •Лікування бактеріофагами
- •58.Алергія, механізми, типи. Розпізнавання та фармацевтична профілактика.
- •59.Сальмонели черевного тифу, властивості, антигенна структура. Загальна характеристика захворювання. Препарати ранньої та пізньої діагностики.
- •60.Види взаємодії вірусів та клітин. Принципи дії противірусних препаратів.
- •61.Хімічний склад бактеріальної клітини. Роль речовин, що входять до складу клітин. Живлення мікроорганізмів in vivo та IV vitro.
- •62.Мікоплазми, їх основні властивості. Патологія мікоплазмової природи. Препарати для діагностики.
- •63.Методи лабораторної діагностики вірусних інфекцій: реакція гальмування гемаглютинації, її механізм, умови постановки, принципи застосування, діагностична цінність.
- •64.Механізм дії лікарської стійкості мікроорганізмів. Методи визначення чутливості бактерій до антибіотиків. Побічна дія антибіотиків на макроорганізм.
- •65.Збудник туляремії, його характеристика. Загальна характеристика захворювання. Фармакологічні препарати для діагноетики;лікування та профілактики.
- •66.Основні властивості вірусів людини та їх використання для діагностики,лікування, профілактики вірусних інфекцій.
- •67.Принципи систематики і класифікації мікроорганізмів. Вид у бактерій як номенклатурна одиниця. Поняття «штам», «серовар».
- •68.Менінгококи: морфологія, культуральні властивості, токсиноутворення. Загальна характеристика захворювання. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •69.Принципи класифікації вірусів. Місце вірусів у системі живого.
- •70.Визначення поняття «імунітет». Види протиіифекційиого імунітету. Препарати для його формування.
- •71.Збудник сифілісу: морфологія, культуральні властивості. Загальна характеристика захворювання. Препарати для діагностики, постановки рск.
- •Діагностика
- •72.Вірус краснухи; його морфологія та резистентність. Патогенез, клініка, лабораторна діагностика краснухи, препарати для профілактики.
- •73.Неспецифічні фактории природної резистенції макроорганізму, шляхи їх стимуляції.
- •74.Хламідії: біологічні властивості, спричинювана ними патологія. Фармакологічні засоби для лікування.
- •75.Спадкова мінливість. Мутації у мікроорганізмів, їх значення в медикаментозній терапії захворювань.
- •76.Мікрофлора готових ліків і лікарської рослинної сировини. Джерела мікробного забруднення ліків.Мікробіологічшїй контроль готових ліків.
- •77.Бруцели, їх властивості. Загальна характеристика захворювання. Фармакологічні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •79.Методи мікроскопії для вивчення мікрорганізмів. Фарби, що застосовуються для виготовлення мікробіологічних препаратів.
- •Основні види барвників, що застосовуються в мікробіологічній практиці:
- •Особливості різних видів мікроскопії
- •80.Реакція з міченими антитілами та антигенами у вірусологи. Реакція імунофлюоресценції (ріф), реактиви.
- •81.Нормальна мікрофлора організму людини, її роль у фізіологічних процесах. Поняття про дисбактеріоз та засоби для його корекції.
- •Лікування
- •Дисбактеріоз: лікування
- •Культуральні властивості
- •Антигенна будова
- •Токсиноутворення
- •83.Вірус імунодифіциту людини (віл). Властивості. Симптоматика сніДу та принципи лікування.
- •Лікування
- •84.Серопрофілактика і серотерапія інфекційних захворювань. Антитоксичні сироватки: отримання, очищення, титрування, застосування.
- •85.Клостридії газової гангрени, правця, ботулізму - основні властивості. Загальна характеристика захворювання. Моно - і полівалентні препарати для діагностики, лікування та профілактики.
- •86.Вірус імунодефіциту людини (віл). Методи лабораторної діагностики,Перспективи отримання препаратів для специфічної профілактики і терапії.
- •Лікування
- •87.Тінкторіальні властивості мікробів; Методи фарбування бактерій та їх окремих структур. Особливості структури клітинної стінки грампозитивних і грамнегативних бактерій.
- •88.Стрептококи, біологічні властивості, роль стрептококів у патології людини. Лабораторна діагностика, фармакологічні препарати для лікування і профілактики. Стрептококи
- •89.Віруси грипу: структура, методи культивування. Реакція вірусній гемаглютинації.
- •Фарбування за Грамом
- •Особливості різних бактерій при фарбуванні
- •Стафілококи
- •Стрептококи
- •Ентеробактерії
- •Ешерихії
- •Ешеріхія колі
- •Структурні особливості бактерій
- •Будова бактерільної клітини
- •Фарбування стрептококів
- •Фарбування стафілококів
- •Фарбування пневмококів
- •Гранулоцити
- •Стрептококи
- •Практичні навички
35.Збудник чуми, його властивостi. Загальна характеристика захворювання. Фармакологiчнi препарати для дiагностики, лiкування та профiлактики.
Чума - гостра, особливо небезпечна, карантинна інфекційна хвороба з ураженням шкіри, лімфатичних вузлів, легень, септицемією й інтоксикацією. Збудник чуми належить до роду Yersinia.
Симптоми чуми залежать від форми захворювання. При ураженні легенів хворі стають високозаразливий, так як інфекція поширюється в навколишнє середовище повітряно-крапельним шляхом. При бубонної формі чуми хворі малозаразне або не заразні зовсім. У виділеннях уражених лімфовузлів збудники відсутні, або їх зовсім мало.
Лікування чуми стало значно ефективніше з появою сучасних антибактеріальних препаратів.
Шляхи зараження
Основний шлях передачі збудників - через укуси бліх (трансмісивний шлях).
Інфекція може потрапити в організм людини при роботі з хворими тваринами: забій, зняття і розбирання шкури (контактний шлях).
Збудники можуть потрапити в організм людини з зараженими продуктами харчування, в результаті їх недостатньою термічної обробки.
Від хворого з легеневою формою чуми інфекція поширюється повітряно-крапельним шляхом.
ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА ЧУМИ
Основою діагностики чуми є швидке виявлення чумної палички. Спочатку проводиться бактеріоскопія мазків. Далі виділяється культура збудника, якою заражаються піддослідні тварини.
Матеріалом для дослідження служить вміст бубон, харкотиння, кров, кал, шматочки тканини органів померлих і трупів тварин.
БАКТЕРИОСКОПИЯ
Збудником чуми (Yersinia pestis) є паличкоподібна біполярна коккобацілламі. Аналіз на виявлення чумної палички методом прямий бактеріоскопії є найбільш простим і швидким способом. Час очікування результату становить не більше 2-х годин.
ПОСІВИ БІОЛОГІЧНОГО МАТЕРІАЛУ
Культура збудника чуми виділяється в спеціалізованих режимних лабораторіях, призначених для роботи з особливо небезпечними інфекціями. Час зростання культури збудника становить дві доби. Далі проводиться тест на чутливість до антибіотиків.
СЕРОЛОГІЧНІ МЕТОДИ
Застосування серологічних методів дозволяє визначити наявність і зростання антитіл в сироватці крові хворого до збудника чуми. Час отримання результату становить 7 днів.
ЛІКУВАННЯ ЧУМИ
До початку лікування хворий госпіталізується в окремий бокс. Медичний персонал, що обслуговує хворого, одягається в спеціальний протичумний костюм.
АНТИБАКТЕРІАЛЬНЕ ЛІКУВАННЯ
Антибактеріальне лікування починається при перших ознаках і проявах захворювання. З антибіотиків перевага віддається антибактеріальних препаратів групи аміноглікозидів (стрептоміцин), групи тетрацикліну (віброміцін, морфоциклин), групифторхінолонів (ципрофлоксацин), групи ансаміцінов (рифампіцин). Добре зарекомендував себе при лікуванні шкірної форми захворювання антибіотик групи амфеніколов (кортрімоксазол). При септичних формах захворювання рекомендується комбінація антибіотиків. Курс антибактеріальної терапії становить не менше 7 - 10 днів.
Лікування, спрямоване на різні етапи розвитку патологічного процесу
Мета патогенетичної терапії - знизити інтоксикаційний синдром шляхом виведення токсинів з крові хворого.
Таксономія: Y.pestis викликає чуму; відділ Gracilicutes, сімейство Enterobacteriaceae, рід Yersinia. Збудник - Yersinia pestis.
Морфологічні властивості: грамнегативні палички, овоидной форми, фарбуються біполярно. Рухливі, мають капсулу, спор не утворюють.
Культуральні властивості.
Факультативні анаероби. Температурний оптимум + 25С. Добре культивуються на простих поживних середовищах. Ферментують більшість вуглеводів без утворення газу. Псіхофіли - здатні змінювати свій метаболізм в залежності від температури і розмножуватися при низьких температурах. Вірулентні штами утворюють шорсткі (R) колонії, перехідні (RS) і сіруваті слизові гладкі авірулентние (S) форми.
Два типу колоній - молоді і зрілі. Молоді з нерівними краями. Зрілі колонії великі, з бурим зернистим центром і нерівними краями. На скошеному агарі черга дві доби при +28 С утворюють сірувато - білий наліт, вростають в середу, на бульйоні - ніжну поверхневу плівку і хлопковідний осад.
Біохімічні властивості: фенментатівная актівнсть висока: ферментація до кислоти ксилозу, синтез плазмокоагулази, фибринолизина, гемолизина, лецитиназу, сірководень. Рамнозу, сечовину не ферментує.
Антигенна структура.
Група білково - полісахаридних і ліпополісахарідние антигенів: термостабільний соматичний О-антиген і термолабільних капсульний V, W антигени. З W-антигеном пов'язують вірулентність бактерій. Продукує фактори патогенності: фібринолізин, плазмокоагулаза, ендотоксин, екзотоксин, капсулу, V, W антигени.
Резистентність: чутливий до антибіотиків (особливо стрептоміцин), нестійкий до навколишнього середовища при високій температурі.
Патогенні властивості.
Володіє патогенним потенціалом, пригнічує функції фагоцитарної системи, пригнічує окислювальний вибух в фагоцитах і безперешкодно в них розмножується. Фактори патогенності контролюються плазмідами трьох класів. У патогенезі виділяють три основних стадії - лімфогенного занесення, бактереміі, генералізованої септицемії. Мають адгезини і інвазіни, низькомолекулярні протеїни (інгібують бактерицидні фактори), ентеротоксин. Частина факторів контролюється плазмідами вірулентності.
Клінічні особливості: Інкубаційний період - кілька годин до 8 діб. Розрізняють локальні - шкірно-бубонна, бубонна; зовнішньо-дисеміновані - первинно-легенева, вторинно-легенева і кишкова; генералізована - первинно-септична, вторинно септическая форми чуми. Регіональна лимфоаденопатия, ентероколіти, реактивні артрити, спондиліт, лихоманка.
Епідеміологія: Чума - класичний пріродноочагових зооноз диких тварин. Основні носії в природі - бабаки, ховрахи, в міських умовах - щури. У передачі збудника - блохи тварин, здатні заражати людину.
Імунітет: клітинно-гуморальний, обмежений по тривалості і напруженості.
Лабораторна діагностика:
Бактеріоскопічне дослідження. З досліджуваного матеріалу готують мазки, фарбують за Грамом і водним розчином метиленового синього. Бактерії чуми є грамнегативні палички овоидной форми Бактеріологічне дослідження. Досліджуваний матеріал засівають на чашки з поживним агаром. Посіви інкубують при 25 ° С. Первинне вивчення посівів проводять через 10год. До цього терміну з'являються колонії, які утворені вірулентними R-формами. Мало- і авірулентние бактерії формують S-форми колоній. Ідентифікацію чистої культури проводять по морфології бактеріальних клітин, характеру росту, антигенних та біохімічними властивостями, чутливості до специфічного фагу і біопробі.
На бульйоні бактерії утворюють плівку; ферментують багато цукру до кислоти, індолу не утворюють, желатин НЕ розріджують. Містять груповий термостабільний соматичний антиген і специфічний термолабільних капсульний ан¬тіген.
Біопроба. Проводиться для виділення чистої культури з матеріалу, забрудненого сторонньої мікрофлорою. Найбільш чутливими лабораторними тваринами є морські свинки, яким матеріал вводять підшкірно. Внутрішньочеревно матеріал вводять в тому випадку, якщо він не забруднений іншими бактеріями. Після загибелі тварин відзначають патологічні зміни органів і проводять бактеріологічне дослідження
Експрес-методи лабораторної діагностики:
1.Іммунофлюоресцентний метод дозволяє виявити присутність збудника як в патологічному матеріалі, так і в об'єктах довкілля (вода, повітря), а також у харчових продуктах і ектопаразитах. З цією метою використовують люмінесцентну видоспецифических протичумну сироватку, люмінесцентні протівокапсульную і протівосоматіческую сироватку.
2.РПГА - для виявлення антигенів бактерій в матеріалі за допомогою стандартної протичумної сироватки, антитіла якій навантажені на еритроцити.
Лікування: антибіотики -стрептоміцін, препарати тетрациклінового ряду.
Профілактика: специфічна профілактика - жива ослаблена чумна вакцина EV. Є суха таблетована вакцина для перорального застосування. Для оцінки імунітету до чуми (природного постинфекционного і вакцинального) може застосовуватися внутрішкірна алергічна проба з Пістинь.
Чумний бактеріофаг - при ідентифікації Y.pestis.
Чумна суха вакцина - висушена жива культура Y.pestis вакцинного штаму EV, використовується для профілактики чуми.
Методи виявлення вiрусiв в культурах клiтин, їх оцiнка, цитопатична дiя вiрусiв (ЦПД).
у куриному ембріоні:1) по загибелі ембріона;
2) відставання (або затримка в розвитку);3) по крововиливах і осередках некрозу на хорион алатоїсной оболонці;4) по реакціїгемаглютинації (РГА) - це склеювання еритроцитів під впливом вірусів, які мають гемаглютинуючі властивості.Механізм РГА: на поверхні деяких складних вірусів є особливі рецептори - гемаглютиніни. Віруси адсорбуються на поверхню еритроцитів, завдяки гемаглютинінам вони викликають склеювання еритроцитів і утворення осаду з нерівним краєм. У нормі еритроцити осідають, характер осаду - рівний край.Оцінка достоїнств РГА:1) РГА чітко видно в порівнянні з контролем;2) проходить швидко (1 година) у нестерильних умовах;
3) залежить від виду вірусів (віруси грипу, подагри, віспи) та від виду еритроцитів і (наприклад, вірус грипу склеює еритроцити людини і курок).
Недоліки РГА: 1) не універсальна реакція (не всі віруси мають гемаглютиніни).
Висновок: РГА пройшла, отже, ми виявили вірус, який мас гемаглютинуючі властивості. Титр вірусів у РГА 1/32 - це найбільше розведення вірусу, що викликає РГА.
ІІІ. В культурах клітин:І) по кольоровій індикаторній реакції - живі клітини змінюють рН і колір індикатора, а мертві не змінюють;2) по цитопатогенній дії вірусу (ЦПД) - спостерігаємо при малому збільшенні мікроскопа.
Види ЦПД:A) повна деструкція (руйнація) клітин — наприклад, ситеровіруси,B) часткова деструкція:a) осередкова;b) гроноподібна - аденовіруси;c) утворення симпластів або синцитіїв - це злиття уражених клітин між собою (наприклад, віруси кору, паротиту, ВІЛ, респіраторно синтиціальний вірус RS).
C) проліферації - це необмежене розмноження клітин - онкогенні (пухлинні) віруси.
3) по утворенню бляшок - це зона руйнації клітин під дією одного вірусу (умовно). Для одержання бляшок культуру покривають тонким шаром агара або бентоніта (бенгоніт — це глина, має властивості геля, її застосування для вірусних бляшок вивчив В.П.Широбоков. Гель мішає поширенню вірусів, тому утворюються окремі зони загибелі клітин - бляшки). Метод якісний і кількісний;
4) по реакції гемадсорбції — РГ адсорбції — це адсорбція еритроцитів на поверхню клітин, уражених вірусами (гемадсорбуючими).
Механізм РГ адсорбції:Складні віруси при виході з клітини змінюють її мембрану - відбувається відбруньковування. До цих змінених місць можуть прикріплюватися еритроцит (наприклад, парамексовіруси).
5) по утворенню вірусних включень — це ділянки клітини, у яких відбувається обмеження репродукції вірусів. Включення забарвлюються інакше, ніж цитоплазма (наприклад, включення Бабеша-Негрі в нейронах при сказі).
Про розмноження вірусів у культурі тканини можна судити по цитопатичної дії (ЦПД):
деструкції клітин, зміни їх морфології, формуванню багатоядерних симпластів або сінтіція в результаті злиття клітин. в клітинах культури тканини при розмноженні вірусів можуть утворюватися включення – структури, не властиві нормальним клітинам. Включення виявляються в забарвлених за Романовським-Гімза мазках із заражених клітин. Вони бувають еозинофільні і базофільні. По локалізації в клітині розрізняють: цитоплазматические, ядерні,
змішані включення. Характерні ядерні включення формуються в клітинах, заражених вірусами герпесу (тільця Каудрі), цитомегалії і поліоми, аденовірусами, а цитоплазматичні включення – вірусами віспи (тільця Гварніері і Пашена), сказу (тільця Бабеша-Негрі) та інші.
Про розмноження вірусів у культурі тканини також можна судити за методом «бляшок» (негативних колоній). При культивуванні вірусів в клітинному монослое під агаровим покриттям на місці уражених клітин утворюються зони деструкції Моносем. Так звані «стерильні плями», або бляшки. Це дає можливість не тільки визначити число віріонів в 1 мл середовища (вважається, що одна бляшка є потомство одного віріона), а й диференціювати віруси між собою по феномену бляшкообразрованія. Наступним методом, що дозволяє судити про розмноження вірусів (тільки гемагглютинирующих) в культурі тканини, можна вважати реакцію гемадсорбції. При культивуванні вірусів, що володіють гемагглютінірующей активністю, може відбуватися надлишковий синтез гемагглютининов. Ці молекули експресуються на поверхні клітин культури тканини, і клітини культури тканини набувають здатність адсорбувати на собі еритроцити – феномен гемадсорбції. Молекули гемаглютиніну накопичуються і в середовищі культивування, це призводить до того, що культуральна рідина (в ній накопичуються нові віріони) придбає здатність викликати гемаглютинацію.
Найбільш поширеним методом оцінки розмноження вірусів у культурі тканини є метод «кольорової проби». При розмноженні в живильному середовищі з індикатором незаражених клітин культури тканини внаслідок утворення кислих продуктів метаболізму вона змінює свій колір. При репродукції вірусу нормальний метаболізм клітин порушується, кислі продукти не утворюються, середа зберігає початковий колір.