Металургійний комплекс / Новый документ
.docxМеталургійний комплекс
Продукція металургійного комплексу є основою індустріалізації національної економічної системи загалом. Металургійний комплекс забезпечує виробництво таких конструкційних матеріалів, як чавун, сталь, прокат, катанка, видобуток і виплавку алюмінію, золота, титану, марганцю, нікелю, ртуті тощо. На базі конструкційних матеріалів металургійного комплексу розвиваються машинобудування, капітальне будівництво, транспорт та інші галузі базових і соціальних виробництв. За складом металургійний комплекс поділяють на чорну та кольорову металургію.
Чорна металургія. Комплекс чорної металургії є однією з провідних галузей промисловості України. За оцінками експертів, чорна металургія є галуззю спеціалізації України в загальному поділі праці країн Східної та Центральної Європи. За обсягом виробництва чорних металів серед країн Західної Європи Україна поступається лише Німеччині. У структурі українського експорту чорні метали посідають провідне місце.
Комплекс виробництв чорної металургії охоплює:
— видобуток залізної, марганцевої руд, вапняків, глин, коксівного вугілля, флюсів;
— збагачення руд, виробництво агломерату, коксу;
-— виплавку чавуну, сталі, виробництво прокату, катанки, труб;
— виробництво феросплавів, виплавку електросталі та сплавів, виробництво профільного прокату, порошкової металургії;
— використання відходів металургії: виробництво будівельних матеріалів, азотних добрив, пластмас та ін.
До металургійного комплексу належать виробництво гірничого та металургійного устаткування, вогнетривів, цементу тощо.
В Україні сформувалися і функціонують кілька промислових районів чорної металургії: Придніпровський, Донецький та Приазовський.
Придніпровський металургійний район простягається вздовж Дніпра від Кременчука до Нікополя і охоплює п’ять великих вузлів — Дніпропетровський, Запорізький, Криворізький, Нікопольський і Кременчуцький. За концентрацією необхідних сировинних ресурсів, енергетичного і технологічного палива, водних ресурсів, необхідних для розвитку чорної металургії, — це найпотужніший в Україні район металургійного виробництва. Він є одним з найбільших у світі. Розвиток його забезпечує сировинна база Криворізького і Кременчуцького залізорудних басейнів і потужних запасів марганцевої руди біля Нікополя.
Донецький металургійний район розташований на території Донецької, Луганської областей та охоплює кілька сформованих потужних вузлів: Донецько-Макіївський і Єнакіївський (Донецька область) та Алчевсько-Алмазнян-ський (Луганська область). Цей район має особливість спеціалізації — видобуток флюсових вапняків і вогнетривкої сировини (доломітів, магнезитів, вогнетривких глин тощо), а також виробництво вогнетривких матеріалів, необхідних для виплавки металу, розливки сталі та ін.
Приазовський металургійний район розташований у південній частині Запорізької області та на Керченському півострові Криму. За потужністю і концентрацією виробництва він поступається двом попереднім, охоплює металургійні заводи Маріуполя та Керченські родовища залізних руд із збагачувальним комбінатом. Головним напрямом його спеціалізації є видобуток, збагачення залізних руд і виплавка металу на заводах Маріуполя та виробництво вогнетривких матеріалів.
Серед країн Східної та Центральної Європи Україна володіє чи не найбільшим потенціалом чорної металургії. За, даними статистики 2000 р., в Україні налічувалося 195 підприємств чорної металургії: металургійні комбінати і заводи, феросплавні заводи, коксохімічні заводи, трубні заводи, гірничо-збагачувальні комбінати, заводи металоконструкцій. Україна практично успадкувала металургійне виробництво, яке розвивали царська Росія і Радянський Союз. Сприятливі природні умови, достатні сировинні, енергетичні ресурси не потребували великих капітальних вкладень для розвитку металургії. Практично Україна забезпечувала виробництво дешевого металу, що зумовлювало розвиток виробництв напівфабрикатної продукції загалом. У поділі праці серед країн колишнього Радянського Союзу Україна була постачальником напівфабрикатних та комплектуючих виробів переважно для підприємств Росії. З розвитком металургії стимулювалося виробництво паливно-енергетичних ресурсів і відповідної інфраструктури. Внаслідок такої інвестиційної політики в Україні сформувався комплекс напівфабрикатних виробництв і не набув розвитку комплекс виробництв продукції кінцевого споживання, зокрема соціальних, наукомістких, інвестиційних тощо. Промисловість України та її металургійний комплекс були тісно прив’язані до підприємств із виробництва кінцевих товарів Росії та інших республік, що таїло небезпеку кризи за певних економічних і політичних змін у радянській системі.
Така проблема виникла з розпадом політичної й економічної радянської системи. Наприклад, Росія після розпаду СРСР намагалася стримувати економічні контакти деяких своїх підприємств, галузей, зокрема Газпрому, з металургійними підприємствами України, оскільки українські труби великого діаметру на російському ринку були дешевшими від російських. Це призвело до різкого спаду обсягів виплавки металу, випуску труб різного діаметру, прокату та інших металевих виробів на металургійних підприємствах України, стримувало просування українських металургійних товарів і встановлення високого ввізного мита та низької квоти. Високе мито робить українські товари неконкурентоспроможними, а низькі квоти спричиняють зниження обсягів виробництва. Випуск усіх видів продукції чорної металургії на початку 2000 р. порівняно з 1990 р. скоротився вдвічі. На початку XXI ст. щорічний обсяг виробництва чавуну становить 20 млн. т, сталі — 25, готового прокату — 21, сталевих труб — 2, видобуток залізної руди — 53, марганцевої — 3, коксу — 16 млн. т.
Кольорова металургія. Сучасний розвиток наукомісткого машинобудування, особливо електроніки, радіотехніки, космічної техніки базується на використанні кольорових металів. З розвитком в Україні машинобудування й електроенергетики почалися інтенсивні пошуки родовищ кольорових металів для промислового освоєння. Було відкрито й передано для промислової розробки родовища алюмінію, магнію, титану, цирконію, нікелю, ртуті, золота та ін. Україна стала помітним імпортером кольорових металів. У структурі їх виробництва п’яту частину займає алюміній. Алюмінієва промисловість представлена Запорізьким алюмінієвим комбінатом, Миколаївським глиноземним заводом, Свердловським заводом алюмінієвих сплавів Луганської області. Сировиною для виробництва алюмінію є боксити, алуніти, сієніти, нефеліни, а також каолін, запаси якого в Україні дуже великі. Однак бокситів, які є основною сировиною для виробництва алюмінію, бракує, їх доводиться імпортувати. Родовища бокситів на Черкащині, Дніпропетровщині не забезпечують потреб, а в Приазов’ї та Карпатах ще не розроблені.
Родовища нікелю теж невеликі. Найбільшими вважають Побузьке і Придніпровське, а також Іршанське і Стремигородське в Житомирській області. Руди хрому знайдено у Кіровоградській та Дніпропетровській областях, але їх родовища ще не розроблені та не експлуатуються. Потреби в хромі Україна задовольняє імпортом хромітів з Росії та Казахстану. Цирконій і титан залягають у Самотканському родовищі на Дніпропетровщині, молібден, свинець і цинк — у Керченських залізних рудах, запаси ртуті — у Микитівському родовищі Донецької області, золото — в Дніпропетровській, Кіровоградській, Донецькій, Закарпатській областях.
Комплекс підприємств кольорової металургії видобуває, збагачує і переробляє руди кольорових і рідкісних металів. Його структуру формуюють виробництво сплавів, прокат кольорових металів і переробка вторинної сировини. Розташування підприємств кольорової металургії зумовлене двома основними чинниками — сировинним й енергетичним. Підприємства з переробки руд з незначним вмістом основного металу тяжіють до джерел сировини: виплавка ртуті, нікелю, рідкісних металів. Енергомісткі (виплавка титану, магнію, цинку, алюмінію) розміщуються в місцях, забезпечених дешевою електроенергією. Крім того, Україна імпортує з Росії мідь та її сплави, цинкові концентрати, олово, дорогоцінні метали, з Узбекистану — мідь, з Казахстану — свинець і мідь, з Киргизії — сурму.
У структурі промислової продукції України продукція металургії становить 25%, з яких продукція чорної металургії — 23%, кольорової — 2%. Це найвища частка серед галузей промислової продукції. Чорна металургія — матеріаломістка галузь, у вартості продукції матеріальні затрати сягають понад 70%. Вона споживає приблизно 30% палива, майже 20% електроенергії та води, які використовуються в господарстві України. Наприклад, для виплавки 1 т чавуну треба 3 т залізної руди, майже 1 т коксу, 0,5 т вапняку, 10—20 т води та значну кількість марганцевої руди, флюсових матеріалів.
Аналогічні проблеми в кольоровій металургії. Наприклад, для виготовлення 1 т глинозему необхідно 3—4 т бокситів або 6 т нефелінів, кілька тонн вапняків, багато соди й електроенергії. Для виплавки 1т алюмінію необхідно до 20 тис. кВт/год електроенергії, а для 1 т магнію — до 22 тис. кВт/год. Усе це зумовлює необхідність удосконалення технології виробництва металів і металопродукції для зниження їх собівартості, підвищення конкурентоспроможності, а також пошуку ринків збуту продукції української металургії.