Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Гигиена Билеты.docx
Скачиваний:
37
Добавлен:
15.12.2017
Размер:
87.75 Кб
Скачать

Билеты по Гигиене

Білет 1

1.1

Гігієна походить від грецького слова hygieinos, що означає здоровий. Вона вивчає вплив умов життя та праці на здоров’я людини і розробляє заходи із профілактики захворювань, забезпечення оптимальних умов існування, збереження здоров’я і збільшення тривалості життя людини. Гігієна тісно пов’язана із санітарією, що на латині (sanitas) також означає здоров’я. Цей термін широко вживався у першій половині ХХ сторіччя для позначення галузі охорони здоров’я, яка займалася розробленням і проведенням практичних санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів. У сучасному уявленні науковим розробленням цих проблем займається гігієна, а санітарно-епідеміологічна служба забезпечує організацію та проведення санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів. Основними завданнями сучасної гігієни є розроблення засад запобіжного та поточного санітарного нагляду, санітарного законодавства, обґрунтування гігієнічних заходів щодо охорони та оздоровлення навколишнього середовища, умов праці і відпочинку, охорони здоров’я дітей та підлітків, участь в розробленні основ раціонального харчування, а також санітарна експертиза харчових продуктів і предметів домашнього використання. Основою гігієни є гігієнічні нормативи - гранично допустимі концентрації (ГДК) та рівні (ГДР), орієнтовно безпечні рівні впливу (ОБРВ) для атмосфери населених місць і промислових підприємств, продуктів харчування, одягу і взуття з метою створення найбільш сприятливих умов для збереження здоров’я і запобігання захворюванням, забезпечення високої працездатності та підвищення тривалості життя.

Гігієна як розділ медицини, що вивчає зв’язок і взаємодію організму з довкіллям, тісно співвідноситься з усіма дисциплінами, які забезпечують формування гігієнічного світогляду лікаря: біологією, фізіологією, мікробіологією, клінічними дисциплінами тощо. Це дає можливість широкого використання методів і даних сучасних наук в гігієнічних дослідженнях з метою вивчення чинників довкілля при запобіжному і поточному санітарному нагляді і розробленні комплексу профілактичних заходів. Комплексна гігієнічна характеристика факторів довкілля і даних про їх вплив на здоров’я людини сприяє більш обґрунтованій діагностиці захворювань, правильному патогенетичному лікуванню. Таким чином, є всі підстави стверджувати, що гігієна - це наука, яка вивчає вплив на здоров’я людини факторів довкілля та соціальних умов. На базі вивчення чинників довкілля розробляються нормативи і практичні заходи, які мають на меті створення сприятливих умов для життя і праці людини, тобто зниження захворюваності і смертності, збільшення працездатності та інше. На здоров’я людини впливають різноманітні природні чинники, які можна класифікувати на хімічні (речовинні), фізичні (енергетичні), біологічні (бактерії, віруси), психогенні (інформативні), космічні (астральні). До них належать повітря, вода, грунт, кліматичні чинники, а також соціальні умови (праці, харчування, житлові та інші). Вплив природних і соціальних чинників взаємопов’язаний, оскільки урбанізація впливає на природний склад питної води, повітря, грунту, а природні чинники обумовлюють характер харчування населення. Здоров’я людини суттєво визначає спосіб життя, до якого входять правильний режим праці і відпочинку, раціональне харчування, підтримка на належному рівні фізичної активності, загартування, дотримання правил особистої гігієни тощо.

Крім власних гігієна використовує наукові дані і методи дослідження суміжних дисциплін: астрономії, географії, геофізики, геології, кліматології, метеорології, океанології, радіології тощо.

Гігієна користується науковими даними про здоров'я людини та популяції, чим визначається її зв'язок з клінічними дисциплінами, анатомією, гістологією, ембріологією, фізіологією, біологією, мікробіологією, геронтологією тощо. Наявність тісного зв'язку гігієни з фізикою, хімією, математикою, кібернетикою підтверджується під час проведення гігієнічних досліджень.

Результати гігієнічних досліджень використовуються для розробки не тільки профілактичних, а й лікувальних заходів, що зумовлює зв'язок гігієни з терапією, хірургією, інфекційними хворобами та іншими клінічними дисциплінами.

Гігієнічні нормативи та рекомендації застосовуються під час проведення наукових досліджень у всіх галузях науки, при здійсненні всіх видів виробництва, забезпеченні сприятливих умов для навчання, виховання, побуту, праці, відпочинку й харчування людей. Цим забезпечується універсальний характер зв'язку гігієни з усіма галузями діяльності людини.

--------------------------------------------------------------------------------------------------

2.1

Сонячна радіація є потужним лікувальним і профілактичним фактором, вона впливає на всі фізіологічні процеси в організмі, змінюючи обмін речовин, загальний тонус і працездатність.

Найбільше біологічно активна – ультрафіолетова частина сонячного спектра, що біля поверхні землі представлена потоком хвиль у діапазоні від 290 до 400 мкм.

Інтенсивність ультрафіолетової радіації біля поверхні землі не завжди постійна й залежить від широти місцевості, пори року, погоди й прозорості атмосфери. При хмарній погоді інтенсивність ультрафіолетової радіації біля поверхні землі може знижуватися до 80 %, запиленість атмосферного повітря робить цю втрату такою, що дорівнює 11-50 %.

Ультрафіолетові промені, потрапляючи на шкіру, не тільки викликають зрушення в колоїдному стані клітинних і тканинних білків шкіри, але й рефлекторним шляхом впливають на весь організм.

Під впливом ультрафіолетових променів в організмі утворюються біологічно активні речовини, що стимулюють багато фізіологічних систем організму.

Подібні біологічно активні речовини з'являються через якийсь час після опромінення, що свідчить про фотохімічну дію ультрафіолетових променів. Будучи неспецифічним стимулятором фізіологічних функцій, ультрафіолетові промені сприятливо впливають на білковий, жировий, мінеральний обмін, імунну систему, діючи як загальнооздоровчий та тонізуючий фактори.

Крім загальнобіологічного впливу на всі системи й органи, ультрафіолетова радіація має специфічну дію, властива певному діапазону хвиль. Відомо, що ультрафіолетова радіація з діапазоном хвиль від 400 до 320 мкм має еритемно-загарний ефект, з діапазоном хвиль від 320 до 275 мкм - антирахітичну й слабку бактерицидну, а короткохвильова ультрафіолетова радіація з діапазоном хвиль від 275 до 180 мкм ушкоджує біологічну тканину. На поверхні землі біологічні об'єкти не піддаються згубній дії короткохвильової ультрафіолетової радіації, тому що у верхніх шарах атмосфери відбуваються розсіювання й поглинання хвиль із довжиною хвилі менше 290 мкм. На поверхні землі зареєстровані найбільш короткі із усього спектра ультрафіолетової радіації хвилі в діапазоні від 290 до 190 мкм. Біля поверхні землі найбільшу частину становить ультрафіолетова радіація еритемно-загарної дії.

З фізичної точки зору сонячна енергія являє собою потік електромагнітних випромінювань із різною довжиною хвилі. Спектральний склад сонця коливається в широкому діапазоні від довгих хвиль до хвиль надзвичайно малої довжини. Через поглинання, відбиття й розсіювання променевої енергії у світовому просторі на поверхні землі сонячний спектр обмежений, особливо в короткохвильовій частині.

Якщо на межі земної атмосфери ультрафіолетова частина сонячного спектра становить 5 %, видима частина – 52 % й інфрачервона частина – 43 %, то біля поверхні землі ультрафіолетова частина становить 1 %, видима – 40 % й інфрачервона частина сонячного спектра – 59 %.

Біля поверхні землі сонячна радіація завжди менше, ніж сонячна постійна біля межі тропосфери. Це обумовлене як різною висотою стояння сонця над обрієм, так і різною чистотою атмосферного повітря, більшою різноманітністю погодних умов, хмарами, опадами й т.ін. При піднятті на висоту маса атмосфери, через яку проходять сонячні промені, зменшується, тому збільшується інтенсивність сонячної радіації. :

Наприклад, на висоті 1000 м інтенсивність сонячної радіації становить 1,17 кал/(см2хв); на висоті 2000 м вона збільшиться до 1,26 кал/(см2хв), на висоті 3000 м – до 1,38 кал/(см2хв). Залежно від висоти стояння сонця над обрієм змінюється відношення прямої сонячної радіації до розсіяної, що має істотне значення в оцінці біологічної дії сонячної радіації. Наприклад, при висоті стояння сонця над обрієм 40° це відношення становить 47,6 %, а при висоті стояння сонця 60° воно збільшується до 85 %.

---------------------------------------------------------------------------------------------------

3.1

Виробничий шум – це сукупність різних за гучністю і тоном звуків, які виникають у повітряному середовищі. Розрізняють шуми:

§ механічний (під час роботи конвеєра, виконання завантажувально-розвантажувальних робіт);

§ електромагнітний (під час роботи електромагнітних пристроїв змінного струму);

§ аеродинамічний (у разі витоку газів, руху повітря у вентиляційних камерах);

§ гідродинамічний (під час руху води і різноманітних рідин);

§ повітряний (розповсюджується в повітряному середовищі);

§ структурний (внаслідок коливання конструкцій стін, перекриттів, перегородок будівлі).

Шум – звуковий процес, який неприємний для сприйняття і негативно впливає на організм людини.

Звук являє собою коливання в твердих тілах, рідких і газоподібних середовищах в діапазоні частот 20 … 20000 Гц. Коливання з частотою нижче 20 Гц (інфразвук) і вище 20000 Гц (ультразвук) не викликають слухових відчуттів, але біологічну впливають на організм людини. У разі довготривалої дії шуму на людину у неї знижується гострота слуху, змінюється кров’яний тиск, послаблюється увага, погіршується зір, відбуваються зміни в дихальних центрах.

Під дією шуму можливе зниження у працівників слуху аж до повної його втрати, а також виникнення шумової хвороби, яка проявляється в загальному захворюванні всього організму. Шум нерідко є непрямою причиною виробничого травматизму.

Звукова хвиля характеризується частотою, звуковим тиском та інтенсивністю.

Різниця тисків повітряного середовища під час розповсюдження в ньому звукової хвилі та атмосферного повітря в нормальних умовах називається звуковим тиском. Вухо людини сприймає звуковий тиск в межах 2 × 10-5 … 2 × 102 Па. Мінімальне значення його – поріг чутності, максимальне – поріг больового відчуття.

За тиску понад 2 × 102 Па виникають запаморочення, нудота, відбувається розрив барабанної перетинки і кровотеча з вух. За звуковим тиском судять про інтенсивність звуку.

Інтенсивність звуку – кількість звукової енергії на одиницю часу через одиницю поверхні, перпендикулярної до напрямку розповсюдження хвилі.

Шуми поділяються за часовими характеристиками на

§ постійні та

§ непостійні (коливальні, переривчасті та імпульсні).

Для вимірювання постійного шуму і оцінки впливу його на людину використовується як показник рівень звукового тиску, який вимірюється в логарифмічних одиницях – децибелах (дБ). Згідно ГОСТ 12.1.003-83 «ССБП. Шум. Загальні вимоги безпеки», норми рівня звукового тиску встановлюються для восьми октанових смуг із середньогеометричними значеннями частот (Гц): 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000, 8000.

Так, на постійних робочих місцях і в робочих зонах виробничих приміщень, на території підприємств для граничних значень середньогеометричних частот 63 і 8000 Гц встановлені норми рівня звукового тиску відповідно 99 і 74 дБ.

Нормування непостійного шуму, а також орієнтовна оцінка загального рівня постійного шуму здійснюється скоректованим за частотою загальним рівнем звукового тиску – так званим рівнем звуку, який вимірюється в дБА за шкалою «А» шумоміра.

Непостійний шум характеризується еквівалентним рівнем звуку LA екв., що являє собою середньоквадратичний рівень звуку непостійного шуму, який має такий самий вплив на людину, як і постійний шум.

Допустимі значення рівня звуку і еквівалентного рівня звуку наведено в ГОСТ 12.1.003-83.

Вібрація – процес розповсюдження в пружних тілах механічних коливань з амплітудою 0,003 …0,5 мм. Вібрація приводить в коливальний рух тіло людини. Особливо шкідливими для людини є коливання з резонансними частотами 6 … 9 Гц. Розрізняють вібрацію загальну і місцеву.

- загальна вібрація викликає тремтіння всього тіла людини;

- місцева – надає коливального руху лише окремим частинам тіла (руки, передпліччя, ноги).

Систематична дія на людину загальних вібрацій може бути причиною вібраційної хвороби. Локальні вібрації викликають деформацію та зменшення рухливості суглобів.

Вібрації в огороджувальних конструкціях приміщень і на робочих місцях виникають внаслідок роботи технологічного устаткування. Найчастіша причина вібрації – обертання з великою швидкістю деталей, центр тяжіння яких зміщений відносно геометричної вісі. У цьому випадку виникає «биття», яке передається на основу машини чи механізму. Локальні вібрації створюються, наприклад, під час роботи з ручним віброінструментом.

Вібрація характеризується:

ü частотою коливань,

ü амплітудою зміщення (вібропереміщенням),

ü коливальною швидкістю (віброшвидкістю),

ü коливальним прискоренням (віброприскоренням).

Показник вібраційного навантаження на робітника формується із таких параметрів:

ü віброприскорення чи віброшвидкість,

ü діапазон частот,

ü час дії вібрації.

Для санітарного нормування і контролю вібраційного навантаження використовують середньоквадратичні значення віброприскорення чи віброшвидкості, а також їх логарифмічні рівні в децибелах (дБ).

Нормований діапазон частот встановлюється :

· для локальної вібрації у вигляді октавних смуг із середньо-геометричними значеннями частот від 1 до 1000 Гц;

· для загальної вібрації – октавних і 1/3 октавних смуг із середньо-геометричними частотами від 8 до 80 Гц.

Час дії на працівників вібрації, який вимірюється в хвилинах або годинах, приймається як неперервний чи сумарний.

Гігієнічна оцінка вібрації, яка впливає на людину, здійснюється одним з методів, встановлених в ГОСТ 12.1.012-90 «Вібраційна безпека. Загальні вимоги безпеки». Так, якщо вібраційне навантаження на працівника виражається через спектр вібрації, нормованими показниками є середні квадратичні значення віброприскорення (віброшвидкості) або їх логарифмічні рівні у вказаних вище смугах частот. Норми показників вібраційного навантаження на працівника наведені у вказаному стандарті.

За санітарними нормами вібрації поділяються на категорії:

1 – (небезпечно);

2 – (границя зниження продуктивності праці);

3 типу «а» – (границя зниження продуктивності праці);

3 типу «б» – (комфорт).

Шумовий режим в аптеках обумовлений як зовнішнім шумом, що проникає з вулиці, так і внутрішнім. Головним джерелом зовнішнього шуму є міський транспорт, а також авіаційний. Внутрішній шум створюється в основному за рахунок роботи вентиляційних установок, водопровідних і каналізаційних пристроїв, електровакуумних насосів, моторних установок і миючих машин. Це устаткування генерує шум на рівні 40-49 дБА.

Несприятливий вплив шуму проявляється специфічною патологією слухового аналізатора, а також несприятливою загальною дією на організм. Він негативно впливає на продуктивність праці, знижує працездатність, підвищує стомлюваність, притупляє гостроту зору, сповільнює психічні реакції, сприяє збільшенню числа помилок при виготовленні ліків. Зокрема, різке зниження працездатності аптечних працівників відзначається уже при інтенсивності шуму 45 дБА. Тому для приміщень аптек рекомендується встановлювати рівень шуму не більше 30 дБА.

Для зменшення інтенсивності шуму в аптеках необхідно використовувати принцип боротьби з шумом на шляху поширення, тобто за рахунок розміщення шумних агрегатів і пристроїв в окремих приміщеннях, а також обладнання їх шумозахисними екранами.

-----------------------------------------------------------------------------------------------

Білет 2

1.2 Гігієна виникла в далекому минулому з народної медицини. З метою збереження здоров’я люди використовували звички, примітивні знання та інтуїцію, які деякою мірою допомагали зберегти життя в несприятливих умовах довкілля. З часом накопичений за багато сторіч і широко використовуваний у житті досвід переріс в народну медицину.

Зрозуміло, що на початку виникнення медицини гігієна ще не могла бути наукою в нашому розумінні цього терміна. Існували лише початкові знання і примітивні правила охорони здоров’я. Але вже тоді було відомо, що лікування не запобігає поширенню масових хвороб. У стародавньому світі були поширені численні гігієнічні правила. Більше того, в античній Греції гігієнічні знання були вже не тільки накопичені, але й систематизовані. Засновник наукової медицини Гіппократ (460-370 рр. до н.е.) зробив спробу визначити значення навколишнього середовища для здоров’я людини. Особливу увагу Гіппократ звертав на клімат, місцеві умови, спосіб життя людини, працю, харчування, звички, фізичну активність. Він вперше написав суто гігієнічні трактати "Про повітря, воду і грунт”, "Про здоровий спосіб життя” та інші. Ці погляди Гіппократа мали великий вплив на подальший розвиток медицини в усьому світі.

У стародавньому Римі вперше у світі з’являються акведуки-водогони і канали (спочатку відкриті, а потім і закриті) для збирання і видалення міських стічних вод. В той самий час ні в Греції, ні у Римі гігієна як наука не існувала, а окремі заходи санітарного характеру не мали на меті охорону здоров’я суспільства. Середня тривалість життя на той час складала 25 років. Масові епідемії того часу були обумовлені відсутністю гігієнічних звичок і способів ефективної профілактики хвороб. В епоху Відродження в зв’язку з розвитком природознавства, кустарного виробництва і мануфактур знову зросла зацікавленість у розвитку гігієни.

Ще у стародавній Русі були відомі важливі правила будівництва і благоустрою населених місць. Так, у Новгороді вже у ХІ сторіччі були споруджені водогін і каналізація. Проводилося регулярне очищення площ і вулиць міста. У Москві з 1633 р. населення користувалося водогоном і каналізацією. З ХVI сторіччя регулярно з’являються спеціальні урядові постанови, які мають відношення до санітарії та гігієни. За часів правління Петра І у 1716 р. була заснована Медична канцелярія. У 1737 р. у Росії вперше започатковується нагляд за санітарним станом міст, а у 1742 р. виходить перший закон "Регламент”, в якому регламентувалися умови праці на суконних фабриках. Особливу роль у розвитку гігієни в Росії зіграв М.В.Ломоносов, з ініціативи якого у 1755 р. було засновано Московський університет. З його ж таки ініціативи через 10 років при університеті було відкрито медичний факультет. Праці М.В.Ломоносова "Рассуждения о размножении и сохранении российского народа” і "Первые основы металлургии или рудных дел” мали велике значення для розвитку гігієни праці, дітей і підлітків. Важлива роль у розвитку гігієни належить М.Я.Мудрову, який розробив систему гігієнічних заходів з попередження захворювань і вперше почав читати курс лекцій "О гигиене и болезнях обыкновенных в действующих войсках». У 1809 р. М.Я.Мудров виступив в університеті з промовою "Про користь і предмет військової гігієни, або науку збереження життя військовослужбовців”. Завдяки Мудрову вітчизняна медицина набула профілактичної спрямованості. Так, відомий клініцист Г.А.Захар’їн казав: "Ми вважаємо гігієну не тільки необхідною частиною шкільної медичної освіти, але й найважливішим предметом діяльності практикуючого лікаря. Чим кращий практикуючий лікар, тим більше він розуміє могутність гігієни і відносну слабкість лікування. Найпоширеніші і найстрашніші захворювання, проти яких поки безсила терапія, запобігаються гігієною. Самі успіхи терапії можливі лише за умови дотримання гігієни”. Великий вчений і хірург М.І.Пирогов писав: "Я вірю у гігієну. Ось де є справжній прогрес нашої науки. Майбутнє належить медицині запобіжній”.

----------------------------------------------------------------------------------------------------

2.2

Сонячна радіація є потужним лікувальним і профілактичним фактором, вона впливає на всі фізіологічні процеси в організмі, змінюючи обмін речовин, загальний тонус і працездатність.

Найбільше біологічно активна – ультрафіолетова частина сонячного спектра, що біля поверхні землі представлена потоком хвиль у діапазоні від 290 до 400 мкм.

Інтенсивність ультрафіолетової радіації біля поверхні землі не завжди постійна й залежить від широти місцевості, пори року, погоди й прозорості атмосфери. При хмарній погоді інтенсивність ультрафіолетової радіації біля поверхні землі може знижуватися до 80 %, запиленість атмосферного повітря робить цю втрату такою, що дорівнює 11-50 %.

Ультрафіолетові промені, потрапляючи на шкіру, не тільки викликають зрушення в колоїдному стані клітинних і тканинних білків шкіри, але й рефлекторним шляхом впливають на весь організм.

Під впливом ультрафіолетових променів в організмі утворюються біологічно активні речовини, що стимулюють багато фізіологічних систем організму.

Подібні біологічно активні речовини з'являються через якийсь час після опромінення, що свідчить про фотохімічну дію ультрафіолетових променів. Будучи неспецифічним стимулятором фізіологічних функцій, ультрафіолетові промені сприятливо впливають на білковий, жировий, мінеральний обмін, імунну систему, діючи як загальнооздоровчий та тонізуючий фактори.

Крім загальнобіологічного впливу на всі системи й органи, ультрафіолетова радіація має специфічну дію, властива певному діапазону хвиль. Відомо, що ультрафіолетова радіація з діапазоном хвиль від 400 до 320 мкм має еритемно-загарний ефект, з діапазоном хвиль від 320 до 275 мкм - антирахітичну й слабку бактерицидну, а короткохвильова ультрафіолетова радіація з діапазоном хвиль від 275 до 180 мкм ушкоджує біологічну тканину. На поверхні землі біологічні об'єкти не піддаються згубній дії короткохвильової ультрафіолетової радіації, тому що у верхніх шарах атмосфери відбуваються розсіювання й поглинання хвиль із довжиною хвилі менше 290 мкм. На поверхні землі зареєстровані найбільш короткі із усього спектра ультрафіолетової радіації хвилі в діапазоні від 290 до 190 мкм. Біля поверхні землі найбільшу частину становить ультрафіолетова радіація еритемно-загарної дії.

З фізичної точки зору сонячна енергія являє собою потік електромагнітних випромінювань із різною довжиною хвилі. Спектральний склад сонця коливається в широкому діапазоні від довгих хвиль до хвиль надзвичайно малої довжини. Через поглинання, відбиття й розсіювання променевої енергії у світовому просторі на поверхні землі сонячний спектр обмежений, особливо в короткохвильовій частині.

Якщо на межі земної атмосфери ультрафіолетова частина сонячного спектра становить 5 %, видима частина – 52 % й інфрачервона частина – 43 %, то біля поверхні землі ультрафіолетова частина становить 1 %, видима – 40 % й інфрачервона частина сонячного спектра – 59 %.

Біля поверхні землі сонячна радіація завжди менше, ніж сонячна постійна біля межі тропосфери. Це обумовлене як різною висотою стояння сонця над обрієм, так і різною чистотою атмосферного повітря, більшою різноманітністю погодних умов, хмарами, опадами й т.ін. При піднятті на висоту маса атмосфери, через яку проходять сонячні промені, зменшується, тому збільшується інтенсивність сонячної радіації. :

Наприклад, на висоті 1000 м інтенсивність сонячної радіації становить 1,17 кал/(см2хв); на висоті 2000 м вона збільшиться до 1,26 кал/(см2хв), на висоті 3000 м – до 1,38 кал/(см2хв). Залежно від висоти стояння сонця над обрієм змінюється відношення прямої сонячної радіації до розсіяної, що має істотне значення в оцінці біологічної дії сонячної радіації. Наприклад, при висоті стояння сонця над обрієм 40° це відношення становить 47,6 %, а при висоті стояння сонця 60° воно збільшується до 85 %.

----------------------------------------------------------------------------------------------------

3.2 професійні хвороби - захворювання розвитку яких переважну роль відіграють несприятливі умови праці — професійні шкідливості. Характер професійних хвороб визначається особливостями механізму дії шкідливих виробничих факторів та їх поєднань на організм людини, а також сила і тривалість дії. Класифікація професійних хвороб побудована за етіологічним принципом з урахуванням шкідливого виробничого фактора, який спричинив розвиток хвороби.

Розрізняють професійні хвороби від шкідливої дії:

фізичних факторів — професійна туговухість, вібраційна хвороба, променева хвороба, кесонна хвороба, висотна хвороба тощо

хімічних речовин — гострі й хронічні отруєння

виробничого пилу — пневмоконіоз, бронхіт тощо

фізичного перенапруження і травматизації — неврити, бурсити та тощо

біологічних факторів — інфекційні та паразитарні хвороби.

Серед професійних хвороб відомі хвороби, у патогенезі яких провідну роль відіграє алергічний механізм. У виникненні професійних хвороб велику роль відіграє також зниження опірності організму.

Профілактика професійних хвороб полягає в систематичному поліпшенні умов праці та ліквідації шкідливо діючих факторів, зменшення їх дії до безпечного для здоров'я людини рівня тощо. З цією метою удосконалюють технологічні процеси, широко використовують санітарно-технічне обладнання, раціоналізують режим праці й відпочинку тощо. Вивченням патогенезу клінічних проявів і перебігу професійних хвороб, патогенетичним лікуванням, експертизою працездатності і реабілітацією захворілих займається професійна патологія (професійні хвороби) — клінічна дисципліна, яка відокремилась від загальної патології.

Білет 3

1.3

--------------------------------------------------------------------------------------------------

Засновником сучасної експериментальної гігієни став М. Петенкофер. Найбільші експериментальні праці з гігієни, які зробили її точною наукою, належать саме цьому вченому та його школі. М. Петенкофер народився у Баварії, диплом доктора отримав у Мюнхені, де і був професором гігієни. Він вивчав вплив повітря, води і грунту на організм людини. Зокрема, він визначив вміст вуглекислоти у повітрі, встановив значеня вологості, працював у галузі опалення та вентиляції жител, гігієни житлових будинків. Відомі також його праці з етіології холери та черевного тифу, поширення яких він приписував грунтовим водам.

Великим внеском М.Петенкофера є те, що він написав підручник із гігієни. Праці М.Петенкофера започаткували еру експериментальної гігієни, яку продовжили його учні М.Рубнер, А.Фойчт, Флюге, О.С.Прауснітц.

Саме із цього періоду практична санітарія починає користуватися гігієнічними нормами і, проводячи профілактичні заходи, вже науково обґрунтовує свої вимоги. Фізико-хімічний напрям у гігієні поєднується з розвитком мікробіології, котра завдячує визначним працям Л.Пастера, Дж.Лістера, Р.Коха, а відповідна галузь мікробіології — епідеміологія — стала частиною гігієни.

Кінець XIX і початок XX ст. ознаменувалися розвитком громадської гігієни, тобто вживанням масових профілактичних санітарних заходів. Упорядковуються міста, хоча в багатьох їх частинах продовжують домінувати антисанітарні умови життя, що спричинюють виникнення епідемій холери, тифу, віспи тощо.

Останнім історичним періодом розвитку соціальної гігієни є період, що сягає наших днів. Гігієна як наука дедалі глибше вивчає соціальні чинники та їх вплив на здоров'я і вимагає відповідно вжиття соціальне гігієнічних оздоровчих заходів. Після другої світової війни в багатьох країнах світу створено державні установи охорони здоров'я. Положення про вирішальну роль соціальних умов у формуванні світогляду людини, її поведінки було підтверджене вченням І.П.Павлова про провідну роль центральної нервової системи в регуляції діяльності організму людини. Соціальні чинники та інші умови навколишнього середовища різко вплинули на тривалість життя людини. Середня тривалість життя людини протягом тисячоліть коливалася в межах ЗО років. З другої половини XIX ст. тривалість життя почала дедалі подовжуватися.

На основі глибокого вивчення життя і багатого власного досвіду Пирогов робив надзвичайно важливі соціально-гігієнічні узагальнення і вже в котрий раз поставив питання про роль і діяльність держави у запобіганні хворобам. Одних тільки медичних зусиль для цього недостатньо, необхідна докорінна зміна умов життя народу, був переконаний він.

На основі глибокого вивчення життя і багатого власного досвіду Пирогов робив надзвичайно важливі соціально-гігієнічні узагальнення і вже в котрий раз поставив питання про роль і діяльність держави у запобіганні хворобам. Одних тільки медичних зусиль для цього недостатньо, необхідна докорінна зміна умов життя народу, був переконаний він.

Пирогов Іванович стояв біля колиски земської медицини, сприяв її розвитку. Він радив земським медикам сконцентрувати зусилля передусім на найважливіших, найневідкладніших заходах: проведення віспощеплення, боротьба із сифілісом і дифтерією, поширення санітарних знань серед народу.

--------------------------------------------------------------------------------------------------

2.3 Сонячне випромінювання складається з трьох частин, які мають різне енергетичне значення для біологічних процесів: ультрафіолетового випромінювання; випромінювання у видимій частині спектра; інфрачервоного випромінювання.

На хвилю завдовжки 0,1-0,4 мкм припадає 99 % всієї енергії сонячного випромінювання, яке досягає поверхні Землі.

На випромінювання меншої від 0,1-0,4 мкм хвилі і більшої від неї припадає 1 %. Хоч видима область знаходиться у вузькому діапазоні довжини хвиль, проте на неї припадає 40 % енергії сонячного випромінювання, 47 % припадає на інфрачервону область, 7 % - на фіолетову.[3,4]

Випромінювання, яке безпосередньо надходить до організмів, модифікується у приземному шарі. Чим потужніше угруповання рослин і чим складніша його ярусність, тим значнішою є диференціація сонячного спектра. Лише частина (10-12 %) ввібраної рослинами енергії Сонця використовується в процесі фотосинтезу. Решта її йде на транспірацію.

Рослини найсильніше відбивають червоне світло, що запобігає їх перегріванню. Кількість відбитого світла залежить від виду рослин. Досліджено, що листя вбирає 75 % падаючого на нього проміння, а 25 °/о відбиває.

У видимій частині спектра промені довжиною хвилі 0,55 мкм вільно проникають через листя багатьох рослин. Інфрачервоні промені проникають через листя легше, ніж короткохвильові. Хлорофіл найбільш інтенсивно вбирає фіолетові, оранжеві і червоні промені, тобто видиму частину спектра. Хлорофіл бактерій краще вбирає зелені і жовті промені. Рослини, які ростуть у глибоких шарах води, вбирають найкоротшу частину видимого спектра - зелені, блакитні, фіолетові і частково ультрафіолетові промені.

Конструктивно природне освітлення поділяють на бічне (одно-і двостороннє), що здійснюється через світлові прорізи в зовнішніх стінах; верхнє-через аераційні і зенітні ліхтарі, прорізи в покрівлі і перекриттях; комбіноване - поєднання верхнього та бокового освітлення.

Штучне освітлення по конструктивного виконання може бути двох видів - загальне та комбіноване. Систему загального освітлення застосовують у приміщеннях, де по всій площі виконуються однотипні роботи (ливарні, зварювальні, гальванічні цехи), а також в адміністративних, конторських і складських приміщеннях. Розрізняють загальне рівномірне освітлення (світловий потік розподіляється рівномірно по всій площі без урахування розташування робочих місць) і загальне локалізоване освітлення (з урахуванням розташування робочих місць).

При виконанні точних зорових робіт (наприклад, слюсарних, токарних, контрольних) у місцях, де обладнання створює глибокі, різкі тіні або робочі поверхні розташовані вертикально (штампи, гільйотинні ножиці), поряд із загальним освітленням вдаються до місцевого. Сукупність місцевого та загального освітлення називають комбінованим освітленням. Застосування одного місцевого освітлення всередині виробничих приміщень не допускається, оскільки утворюються різкі тіні, зір швидко стомлюється і створюється небезпека виробничого травматизму.

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяють на робоче, аварійне і спеціальне, яке може бути охоронним, черговим, евакуаційних, еритемних, бактерицидним і ін

Робоче освітлення призначене для забезпечення нормального виконання виробничого процесу, проходу людей, руху транспорту і є обов'язковим для всіх виробничих приміщень.

Аварійне освітлення влаштовують для продовження роботи в тих випадках, коли раптове відключення робочого освітлення (при аваріях) і пов'язане з цим порушення нормального обслуговування обладнання можуть викликати вибух, пожежа, отруєння людей, порушення технологічного процесу і т.д. Мінімальна освітленість робочих поверхонь при аварійному освітленні повинна складати 5% нормованої освітленості робочого освітлення, але не менше 2 лк.

Евакуаційне освітлення призначене для забезпечення евакуації людей з виробничого приміщення при аваріях і відключенні робочого освітлення; організується в місцях, небезпечних для проходу людей: на сходових клітинах, уздовж основних проходів виробничих приміщень, в яких працюють більше 50 чол. Мінімальна освітленість на підлозі основних проходів і на сходах при евакуаційному освітленні повинна бути не менше 0,5 лк, на відкритих територіях - не менше 0,2 лк.

Охоронне освітлення влаштовують уздовж кордонів територій, що охороняються спеціальним персоналом. Найменша освітленість в нічний час 0,5 лк.

Сигнальне освітлення застосовують для фіксації кордонів небезпечних зон; воно вказує на наявність небезпеки, або на безпечний шлях евакуації.

Умовно до виробничого освітлення відносять бактерицидну і еритемних опромінення приміщень. Бактерицидна опромінення («освітлення») створюється для знезаражування повітря, питної води, продуктів харчування. Найбільшою бактерицидною здатністю володіють ультрафіолетові промені з λ == 0,254 ... 0,257 мкм. ерітемние опромінення створюється у виробничих приміщеннях, де недостатньо сонячного світла (північні райони, підземні споруди). Максимальне ерітемние вплив роблять електромагнітні промені з λ = 0,297 мкм. Вони стимулюють обмін речовин, кровообіг, дихання та інші функції організму людини.

----------------------------------------------------------------------------------------------------

3.3 ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО ТЕРИТОРІЇ, ПЛАНУВАННЯ ТА ОБЛАДНАННЯ АПТЕК

СИТУАЦІЙНИЙ ПЛАН

Земельна ділянка аптеки як правило розміщується у населеному пункті з метою найбільш повного забезпечення населення лікарськими засобами.

Норма пішохідної доступності між окремими аптеками повинна бути не менше 300-400 м у населених пунктах із населенням понад 1 млн. жителів, а також 600-700 м у населених пунктах до 1 млн. жителів.

У населених пунктах із чисельністю до 10 тис. жителів доцільність відкриття аптек визначається залежно від місцевих умов на основі рецептури та товарообігу, що складаються з урахуванням середніх потреб одного жителя у медичних товарах, кількості населення, що ними обслуговується, та відповідних змін у майбутньому. В окремих випадках відкриття аптек може здійснюватися з дозволу місцевих органів виконавчої влади з відхиленням демографічних показників, густоти мережі лікувально-профілактичних закладів, економічних факторів, транспортного забезпечення тощо.

У великих містах аптеки найчастіше є вбудованими і розміщаються на перших поверхах будівель. Аптеки у невеликих населених пунктах мають окремі будівлі, розташовані на відведених земельних ділянках.

Земельна ділянка аптеки розміщається з навітряної сторони по відношенню до об’єктів, які забруднюють атмосферне повітря, поза межами їх санітарно-захисних зон. Для забезпечення природного стоку атмосферних опадів і оптимальних умов інсоляції територія земельної ділянки повинна мати дещо пологий нахил і бути повернутою на південь. Рівень стояння ґрунтових вод повинен бути не менше 1,5 м від поверхні землі.

ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН

Розміри земельної ділянки повинні складати 0,05-0,2 га.

Площа забудови ділянки не повинна перевищувати 15 % від загальної площі ділянки. Велике значення надається озелененню ділянки для зменшення шуму, запиленості та загазованості. Площа озеленення повинна складати не менше 60 % від площі усієї ділянки.

Аптеки слід розміщати на віддалі не менше 15 м від червоної лінії забудови.

-------------------------------------------------------------------------------------------------

Білет 4

1.4

– емпірична гігієна – поступове накопичення гігієнічних знань з часу первісного суспільства. Знання люди накопичували на основі власного досвіду або з досвіду попередніх поколінь (вживання та зберігання їжі, води з різних джерел, розташування житла на місцевості і т.д.). Подальший розвиток емпірична гігієна одержала в рабовласницькому суспільстві багато в чому під впливом релігійних приписів – Древній Схід, Вавилон, Греція, Рим. У період середньовіччя центри медичної науки перемістилися з Європи на Схід (Авіценна). Завершується період емпіричної гігієни добою Відродження в Європі (15 століття), відкриттям мікроскопа та природи інфекційних хвороб (16-17 століття);

Засновник наукової медицини Гіппократ (460-370 рр. до н.е.) зробив спробу визначити значення навколишнього середовища для здоров’я людини. Особливу увагу Гіппократ звертав на клімат, місцеві умови, спосіб життя людини, працю, харчування, звички, фізичну активність. Він вперше написав суто гігієнічні трактати "Про повітря, воду і грунт”, "Про здоровий спосіб життя” та інші. Ці погляди Гіппократа мали великий вплив на подальший розвиток медицини в усьому світі.

--------------------------------------------------------------------------------------------------

2.4

Штучне овітлення виробничих приміщень аптек повинно створювати достатній рівень та рівномірність освітленості приміщень і робочих місць для забезпечення необхідної гостроти зору, швидкості розрізнення дрібних деталей та стійкості ясного бачення. Особливо це стосується робочих місць асистента, провізора-аналітика, фасувальника, провізора-технолога.

Штучне освітлення аптечних приміщень здійснюється люмінесцентними лампами та лампами нажарювання. В аптеках ширше використовується люмінесцентне освітлення. Перевага люмінесцентних ламп низького тиску перед лампами нажарювання зводиться до сприятливої спектральної характеристики, близької до спектра денного світла. Для аптек найбільш прийнятними є світильники-плафони. Їхня арматура знижує стробоскопічний ефект і дозволяє одержувати розсіяне світло.

У торговому залі варто передбачити світильники, що відповідають світлотехнічним, гігієнічним і архітектурно-художнім вимогам. Світильники повинні не тільки створювати необхідний рівень освітленості, але і задовольняти естетичним потребам відвідувачів. Для цього використовуються художньо оформлені люстри, плафони, що гармонійно поєднуються з декоративним оздобленням торгового залу.

Рівень освітленості торгового за рахунок люмінесцентного освітлення повинен складати 150 лк, а рецептурного відділу, відділу готових лікарських засобів, ручного продажу, оптики – 300 лк.

Асистентська - основний функціональний підрозділ аптеки. Тут доцільно використовувати світильники з люмінесцентними лампами, розташованими локалізовано над робітниками місцями. Аналогічні принципи штучного освітлення використовуються в асептичній, кімнаті провізора-аналітика, фасувальній і дефектарській. Крім загального освітлення, на робочих місцях провізорів-технологів і фармацевтів установлюються світильники місцевого освітлення з лампами, що відповідають спектру ламп, використовуваних у системі загального освітлення.

Рівень освітленості асистентської, асептичної, кімнати провізора-аналітика, фасувальної, дефектарської за рахунок люмінесцентного освітлення повинен складати 500 лк.

У мийній і дистиляційно-стерилізаційній, туалеті і душовій застосовуються вологозахищені підвісні світильники з лампами нажарювання, призначені для вогких приміщень. У мийній над кожною ванною встановлюється місцевий світильник на кронштейні, що має захисний кут арматури (більше 30°) для запобігання очей від сліпучого дії світла.

Рівень освітленості у мийній за рахунок ламп нажарювання повинен складати 75 лк.

У кубовій-стерилізаційній рівень люмінесцентної освітленості повинен дорівнювати 150 лк.

У матеріальних (коморах) використовуються лампи нажарювання, які повинні створювати достатній рівень освітленості: у матеріальній для зберігання чистого посуду – 75 лк, у матеріальних для зберігання дезінфекційних засобів, кислот, горючих і легкозаймистих матеріалів, а також зберігання тари – 30 лк

У матеріальній зберігання лікарських і перев’язочних засобів рівень освітленості за рахунок люмінесцентних ламп повинен складати 150 лк.

Освітленість кабінету завідувача аптекою, кімнати персоналу, гардеробів, коридорів установлюється відповідно до діючих норм. Спільне застосування в одному приміщенні аптеки люмінесцентних ламп і ламп нажарювання не рекомендується.

Як джерела штучного освітлення широко використовуються лампи розжарювання та газорозрядні лампи.

Лампи розжарювання належать до теплових джерел світла. Під дією електричного струму нитка розжарювання (вольфрамовий дріт) нагрівається до високої температури і випромінює потік променевої енергії. Ці лампи характеризуються простотою конструкції та виготовлення, відносно низькою вартістю, зручністю експлуатації, широким діапазоном напруг та потужностей. Поряд з перевагами їм притаманні й суттєві недоліки: висока яскравість (засліплювальна дія); низька світлова віддача (7-20 лм/Вт); відносно малий термін експлуатації (до 2,5 тис. год); переважання жовто-червоних променів у випромінюваному світлі порівняно з природним світлом; непридатність для роботи в умовах вібрації та ударів; висока температура нагрівання (до 140 °С і вище), що робить їх пожежонебезпечними.

Лампи розжарювання використовують, як правило, для місцевого освітлення, а також освітлення приміщень з тимчасовим перебуванням людей тощо.

Газорозрядні лампи внаслідок електричного розряду в середовищі інертних газів і парів металу та явища люмінесценції випромінюють світло оптичного діапазону спектра.

Основною перевагою газорозрядних ламп є їх економічність. Світлова віддача цих ламп становить 40-100 лм/Вт, що в 3-5 разів перевищує світлову віддачу ламп розжарювання. Термін експлуатації - до 10 тис. год, а температура нагрівання (люмінесцентні) - 30-60 °С. Окрім того, газорозрядні лампи забезпечують світловий потік практично будь-якого спектра шляхом добору відповідним чином інертних газів, парів металу, люмінофора. Так, за спектральним складом видимого світла розрізняють люмінесцентні лампи: денного світла (ЛД), денного світла з покращенною передачею кольорів (ЛДЦ), холодного білого (ЛХБ), теплого білого (ЛТБ), білого (ЛБ) та жовтого (ЛЖ) кольорів.

Основним недоліком газорозрядних ламп є пульсація світлового потоку, що може зумовити виникнення стробоскопічного ефекту - явища спотворення зорового сприйняття об'єктів, які рухаються, обертаються чи змінюються в пульсуючому світлі, що виникає при збігові кратності частотних характеристик руху об'єктів і зміни світлового потоку в часі освітлювальних установок газорозрядних ламп, які живляться змінним струмом. Таке спотворене зорове сприйняття може призвести до нещасного випадку, оскільки об'єкт, що рухається чи обертається, може здаватись нерухомим. Для "згладжування" пульсації світлового потоку здійснюють: введення в електричну схему світильника з кількома лампами ємнісного та індуктивного баласту для штучного зсуву фаз; під'єднання ламп світильника до різних фаз трифазної мережі; живлення ламп світильника струмом підвищеної частоти. До недоліків цих ламп можна віднести також складність схеми вмикання, шум дроселів, значний час між вмиканням та запалюванням ламп, відносно високу вартість.

Газорозрядні лампи бувають низького та високого тиску. Газорозрядні лампи низького тиску, що називаються люмінесцентними, широко застосовуються для освітлення приміщень як на виробництві, так і в побуті. Однак вони не можуть використовуватись при низьких температурах, оскільки погано запалюються та характеризуються малою одиничною потужністю при великих розмірах самих ламп.

Газорозрядні лампи високого тиску застосовуються в умовах, коли необхідна висока світлова віддача при компактності джерел світла та стійкості до умов зовнішнього середовища. Серед цих типів ламп найчастіше використовуються металогенні (МГЛ), дугові ртутні (ДРЛ) та натрієві (ДНаТ).

Окрім газорозрядних ламп, для освітлення промисловість випускає лампи спеціального призначення: бактерицидні, еритемні тощо.

До основних характеристик джерел штучного освітлення належать: номінальна напруга живлення (В); електрична потужність лампи (Вт); світловий потік (лм); світлова віддача (лм/Вт); термін експлуатації; спектральний склад світла; вартість.

--------------------------------------------------------------------------------------------------

3.4

Аптеки загального типу поділяються на аптеки, які здійснюють виготовлення лікарських форм і реалізацію лікарських препаратів та аптеки, які здійснюють тільки реалізацію лікарських препаратів.

У відповідності з покладеними на аптеку функціями у складі аптек загального типу можуть бути передбачені додаткові приміщення для обслуговування прикріплених на постачання аптек, лікувально-профілактичних закладів, приміщення для прийому та обробки лікарської рослинної сировини, у центральній районній аптеці – додаткові приміщення для організаційно-методичного керівництва та постачання прикріплених аптек.

Розміщення виробничих приміщень повинно виключати зустрічні потоки технологічного процесу виготовлення ліків в асептичних умовах і нестерильних лікарських засобів .

В аптеці з мінімальною площею приміщень допускається суміщення:

1) асистентської з фасувальною та кабінетом (робочим місцем) провізора-аналітика;

2) мийної та стерилізаційної аптечного посуду;

3) матеріальної засобів санітарії та гігієни, виробів медичного призначення та матеріальної допоміжних матеріалів і тари;

4) кабінету завідувача й бухгалтерії;

5) кімнати персоналу й гардеробної.

Структурні підрозділи аптек – аптечні пункти та аптечні кіоски повинні займати відокремлені приміщення тільки у капітальних спорудах. У цих приміщення забороняється зберігання та вживання їжі.

Аптечні пункти. Аптечні пункти створюються тільки у приміщеннях лікувально-профілактичних закладів. Мінімальна площа приміщення – 18 м2. Приміщення аптечного пункту обладнуються стелажами, шафами, холодильником, сейфом для зберігання отруйних лікарських засобів, рукомийником.

Аптечний кіоск. Приміщення аптечного кіоску обладнується стелажами, шафами, холодильником. Мінімальна площа приміщення - 8 м2.

----------------------------------------------------------------------------------------------------

Білет 6

1.6

Методи гігієнічних досліджень

У своєму становленні гігієна пройшла шлях від простих емпіричних спостережень до сучасних досконалих методів дослідження чинників навколишнього середовища та їхнього впливу на організм людини. Перед нею стоїть завдання не тільки виявити вплив на людину численних чинників довкілля, але й науково обґрунтувати необхідні профілактичні заходи.

Специфічними для гігієни є п'ять основних методів: епідеміологічний метод вивчення здоров'я населення; метод санітарного обстеження; метод гігієнічного експерименту; метод санітарної експертизи; метод санітарної освіти.

Епідеміологічний метод уміщує в собі санітарно-статистичний спосіб, спосіб медичного обстеження популяцій, спосіб клінічного спостереження за спеціально дібраними людьми (волонтерами) та спосіб натурного експерименту серед широких мас населення.

Метод санітарного обстеження полягає у здійсненні візуального спостереження (оцінка об'єкта за зовнішніми ознаками) або проведенні поглибленого санітарного обстеження (із застосуванням лабораторно-інструментальних досліджень) із наступним описом об'єкта спостереження.

Метод гігієнічного експерименту проводять у реальних умовах (натурний експеримент) або в лабораторіях (лабораторний експеримент).

Метод санітарної експертизи полягає у складанні висновку про об'єкт експертизи спеціалістами, які мають спеціальну підготовку (обізнані) у певній галузі гігієни та санітарії.

Метод санітарної освіти вміщує в собі гігієнічне навчання та виховання населення щодо санітарно-гігієнічних аспектів.

Наведені вище методи поєднують у собі конкретизовані способи вивчення чинників навколишнього середовища та їхній вплив на організм і здоров'я людини (рис. 1), які, у свою чергу охоплюють уже конкретні методи та методики.

-Методи вивчення навколинього середовища

-Метод вивчення санітарного обстеження з наступного санітарним описом

-Інструментально лабораторні

-Фізичні

-Хімічні

-Фіз-хім

-Біологічні

-Географічні

-Лаб експеремент

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

2.6

Внаслідок порушення технологічного процесу та санітарного режиму в деяких приміщеннях (торговий зал, мийна, стерилізаційна, дистиляційно-стерилізаційна) можуть створюватися дискомфортні мікрокліматичні умови.

Охолодний мікроклімат часто має місце у торговому залі та підвальних приміщеннях. У торговому залі, особливо в холодний час року, повітря може значно прохолоджуватися, що зв’язано з постійним рухом відвідувачів і відкриванням зовнішніх дверей. У зв’язку з цим створюються несприятливі умови для роботи провізорів-технологів, фармацевтів і касирів. Для оптимізації мікроклімату необхідно влаштовувати утеплений тамбур з повітряною тепловою завісою.

Нагрівний мікроклімат часто формується у приміщеннях із надлишковими тепловиділеннями від технологічного обладнання (стерилізаційна, дистиляційно-стерилізаційна, мийна). У стерилізаційній і стерилізаційно-дистиляційній кімнатах підвищення температури повітря зумовлене нагріванням різних апаратів - сушильних шаф, стерилізаторів, перегінних апаратів тощо. У мийній у зв’язку з необхідністю постійно мати гарячу воду для миття посуду й інших цілей тривалий час горить піч (у сільській місцевості) чи газова плита, у результаті чого підвищується температура повітря. Поряд з цим відзначається висока вологість, тому що в процесі миття посуду з мийних ванн і з поверхні посуду при її повітряному сушінні в повітря надходить велика кількість пари. У випадку, якщо в мийній недостатньо ефективно працює вентиляційна система, мийниці посуду, санітарки змушені часто відкривати кватирки, фрамуги, вікна, влаштовувати наскрізне провітрювання, що сприяє виникненню простудних захворювань, загостренню хронічних запальних процесів.

Забезпечення оптимальних мікрокліматичних умов у приміщеннях аптек здійснюється за допомогою системи опалення та ефективної загальнообмінної припливно-витяжної вентиляції.

Приміщення аптек обігріваються за допомогою системи централізованого водяного (конвекційного) і панельно-променевого (радіаційного) опалення. Найбільш оптимальним і гігієнічно виправданим є панельно-променеве опалення. Це особливо доцільно для опалення асептичного блоку, асистентської і кімнати провізора-аналітика, де повинен дотримуватися високий рівень чистоти.

Влаштування парового опалення в аптечних приміщеннях забороняється. У сільській місцевості, доцільно влаштовувати місцеве водяне опалення. Пічне опалення допускається в крайніх випадках.

Температура повітря в основних виробничих та службово-побутових приміщеннях (асептичні, пакувальні, дистиляційні, кімнати для зберігання й оформлення лікарських форм для ін’єкцій, дефектарські, асистентські, фасуваль­ні, комори для товарів, кімнати провізора-аналітика, мийні, дистиляційно-стерилізаційні, комори для лікарських трав, склади стерильних матеріалів) нормується на рівні 18 0С; у торгових залах аптек - 16 0С, у складських приміщеннях для термолабільних, сухих і рідких медикаментів –4 0С.Відносна вологість в аптечних приміщеннях повинна складати 40-60 %, швидкість руху повітря - 0,1-0,2 м/с.

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

3.6

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Білет 5

1.5

Гігієна – одна з найстаріших галузей медичних знань, а також наука, що вивчає вплив навколишнього середовища і діяльності людини на її здоров'я. Мета гігієни як науки – збереження, зміцнення і підвищення здоров'я, профілактика захворювань як окремої людини, так і суспільства загалом. Гігієна узагальнює дані теоретичних і клінічних дисциплін у сфері профілактики, інтегрує всі знання про здоров'я людини, розробляє принципи й системи профілактичних заходів.

Термін "гігієна" походить від грецького hygieinos, що означає "та, що приносить здоров'я". Історія виникнення цієї назви пов'язана з давньогрецькою легендою про Асклепія (Ескулапа) – сина бога сонця Аполлона. Від народження він був слабким і хворобливим, тому батько поселив його в сонячній долині, віддавши під опіку лікарів. Вони вилікували Асклепія від усіх недуг, і після цього Асклепій сам розпочав зцілювати мешканців долини. У цьому йому допомагали дві доньки: Гігієя і Панакея. Оскільки Гігієя, згідно з віруваннями давніх греків, була богинею здоров'я, яка займалася запобіганням захворювань, від її імені походить назва науки – гігієна

Завдання гігієни:

1) вивчення природних та антропогенних чинників навколишнього середовища і соціальних умов, що впливають на здоров'я людини;

2) дослідження закономірностей впливу чинників і умов навколишнього середовища на організм людини або популяцію;

3) наукове обгрунтування й розроблення гігієнічних нормативів, правил і заходів для максимального використання чинників навколишнього середовища, що позитивно впливають на організм людини, та знешкодження чи обмеження до безпечного рівня шкідливих чинників;

4) упровадження в практику охорони здоров'я і народного господарства розроблених гігієнічних рекомендацій, правил і нормативів; перевірка й удосконалення їх ефективності;

5) прогнозування санітарної ситуації на найближчу і віддалену перспективу з урахуванням планів розвитку народного господарства, визначення відповідних гігієнічних проблем на основі даного прогнозу, наукове розроблення цих проблем.

Гігієна як галузь медичної науки складається з окремих розділів: соціальної гігієни, комунальної гігієни, гігієни навколишнього середовища, гігієни праці, гігієни дітей і підлітків, спортивної гігієни (гігієни фізичного виховання і спорту), гігієни людей похилого віку, гігієни харчування, гігієни праці, гігієни залізничного транспорту, авіаційної гігієни, космічної гігієни, військової гігієни, радіаційної гігієни тощо.

Зміст гігієни визначається переліком її основних галузей.

Гігієна тісно пов'язана з санітарією. Санітарія (від лат. sanitas – "здоров'я") – галузь охорони здоров'я, зміст якої – розроблення і проведення практичних санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів.

Комунальна гігієна вивчає вплив на здоров'я і санітарні умови життя людей природних та антропогенних чинників довкілля в умовах населених пунктів і науково обгрунтовує гігієнічні норми, санітарні правила і рекомендації, спрямовані на запобігання та зниження захворюваності, оздоровлення умов побуту і відпочинку населення.

Предметом гігієни як науки є вивчення здоров'я людини і процесів взаємодії організму з різноманітними факторами зовнішнього середовища. Здоров'я населення нерозривно пов'язане з санітарно-гігієнічними умовами проживання людини. Один із провідних методологічних принципів гігієни – принцип єдності організму і середовища: організм і середовище розглядаються як нерозривне ціле, основні елементи єдиної системи "організм – середовище".

Під навколишнім середовищем розуміють складний комплекс природних, соціальних, побутових, виробничих та інших факторів, у яких триває життя, праця і відпочинок людини. Загалом до складу навколишнього середовища входить уся наша планета і космічний простір. У простішому розумінні навколишнє середовище – це тільки біосфера. Біосфера – зовнішня оболонка Землі, в якій сконцентроване все живе. Основоположником сучасного вчення про біосферу є український природодослідник В. І. Вернадський – засновник Української Академії наук та її перший президент (з 1918 р.).

Навколишнє середовище постійно впливає на здоров'я людини через матеріальні чинники:

1) фізичні (температура, сонячна радіація, шум, вібрація тощо);

2) хімічні (хімічні елементи або сполуки, що входять до складу повітря, води, ґрунту);

3) біологічні (мікроорганізми, гельмінти, гриби, рослини);

4) психогенні (слово або мова, звуки, колір або зображення тощо).

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

2.5

Внаслідок порушення технологічного процесу та санітарного режиму в деяких приміщеннях (торговий зал, мийна, стерилізаційна, дистиляційно-стерилізаційна) можуть створюватися дискомфортні мікрокліматичні умови.

Охолодний мікроклімат часто має місце у торговому залі та підвальних приміщеннях. У торговому залі, особливо в холодний час року, повітря може значно прохолоджуватися, що зв’язано з постійним рухом відвідувачів і відкриванням зовнішніх дверей. У зв’язку з цим створюються несприятливі умови для роботи провізорів-технологів, фармацевтів і касирів. Для оптимізації мікроклімату необхідно влаштовувати утеплений тамбур з повітряною тепловою завісою.

Нагрівний мікроклімат часто формується у приміщеннях із надлишковими тепловиділеннями від технологічного обладнання (стерилізаційна, дистиляційно-стерилізаційна, мийна). У стерилізаційній і стерилізаційно-дистиляційній кімнатах підвищення температури повітря зумовлене нагріванням різних апаратів - сушильних шаф, стерилізаторів, перегінних апаратів тощо. У мийній у зв’язку з необхідністю постійно мати гарячу воду для миття посуду й інших цілей тривалий час горить піч (у сільській місцевості) чи газова плита, у результаті чого підвищується температура повітря. Поряд з цим відзначається висока вологість, тому що в процесі миття посуду з мийних ванн і з поверхні посуду при її повітряному сушінні в повітря надходить велика кількість пари. У випадку, якщо в мийній недостатньо ефективно працює вентиляційна система, мийниці посуду, санітарки змушені часто відкривати кватирки, фрамуги, вікна, влаштовувати наскрізне провітрювання, що сприяє виникненню простудних захворювань, загостренню хронічних запальних процесів.

Забезпечення оптимальних мікрокліматичних умов у приміщеннях аптек здійснюється за допомогою системи опалення та ефективної загальнообмінної припливно-витяжної вентиляції.

Приміщення аптек обігріваються за допомогою системи централізованого водяного (конвекційного) і панельно-променевого (радіаційного) опалення. Найбільш оптимальним і гігієнічно виправданим є панельно-променеве опалення. Це особливо доцільно для опалення асептичного блоку, асистентської і кімнати провізора-аналітика, де повинен дотримуватися високий рівень чистоти.

Влаштування парового опалення в аптечних приміщеннях забороняється. У сільській місцевості, доцільно влаштовувати місцеве водяне опалення. Пічне опалення допускається в крайніх випадках.

Температура повітря в основних виробничих та службово-побутових приміщеннях (асептичні, пакувальні, дистиляційні, кімнати для зберігання й оформлення лікарських форм для ін’єкцій, дефектарські, асистентські, фасуваль­ні, комори для товарів, кімнати провізора-аналітика, мийні, дистиляційно-стерилізаційні, комори для лікарських трав, склади стерильних матеріалів) нормується на рівні 18 0С; у торгових залах аптек - 16 0С, у складських приміщеннях для термолабільних, сухих і рідких медикаментів –4 0С.Відносна вологість в аптечних приміщеннях повинна складати 40-60 %, швидкість руху повітря - 0,1-0,2 м/с.

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

3.5

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Білет 7

1.7

1. Епідеміологічний метод дослідження – вивчення стану здоров'я населення як інтегрального критерію якості навколишнього середовища. Цей метод може проводитися 4 способами:

а) санітарно-статистичний – вивчення динаміки основних статистичних показників здоров'я населення з різної медичної документації (історії хвороби, амбулаторні картки, свідоцтва про смерть і т.д.);

б) медичне обстеження групи людей в амбулаторних умовах (диспансеризація, профілактичні огляди та ін.);

в) клінічне спостереження за певними контингентами в умовах стаціонару (наприклад, постраждалих від аварії на ЧАЕС);

г) натурний експеримент – вивчення стану та динаміки здоров'я населення, яке зазнає впливу шкідливих факторів (поблизу заводів і т.д.).

2. Метод санітарного обстеження. Найстаріший та найпростіший метод в гігієні – вивчення гігієнічного стану тих чи інших об'єктів навколишнього середовища (житла, джерел водопостачання та ін.) на підставі огляду на місці. При цьому, зазвичай, заповнюють санітарні картки, в яких містяться головні питання, що підлягають з'ясуванню.

3. Метод санітарної експертизи – експертиза проектів будівництва об'єктів з точки зору гігієнічних вимог, експертиза продуктів харчування (порівняння показників з вимогами ДСТ, ГОСТ та рішення про можливість реалізації продукту).

4. Метод гігієнічного експерименту – вивчення закономірностей дії шкідливого чинника на організм тварин в лабораторному експерименті при моделюванні умов реального впливу на людину. Виявлення органів та систем, які ушкоджуються, граничних та недіючих рівнів впливу – основа гігієнічного нормування шкідливих факторів.

5. Метод санітарної освіти являє собою гігієнічне виховання та навчання населення основам здорового способу життя, правилам профілактики захворювань, формуванню його загально- гігієнічної грамотності.

Найбільш повне уявлення про вплив навколишнього середовища на здоров'я можна отримати на основі комплексної методики гігієнічних досліджень, за допомогою якої вивчають не тільки явища та процеси, що відбуваються в навколишньому середовищі, але й зміни, які спостерігаються в стані здоров'я населення.

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------

2.7

Основними джерелами забруднення його є промислові підприємства, котельні, ТЕЦ, залізничний та автомобільний транспорт.

Найбільш розповсюдженими є продукти згоряння палива. У разі повного згоряння палива в атмосферу потрапляє С02 і пара води, якщо згоряння неповне — тверді частки, сажа, оксиди сірки, вуглецю, азоту тощо.

Зола містить 42—49 % кремнію (IV) оксиду, 23—37 % алюмосилікату, 9,8 — 16 % сполук заліза, кальцію, магнію.

У складі золи найбільше міститься кремнію (IV) оксиду. Його частки можуть глибоко проникати у легені і бути причиною виник­нення силікозу.

Власне сажа не має токсичності, але через наявність у ній смо­листих речовин (3,4-бензпірен) вона набуває властивості канцеро­гену, тривалий вплив якого може зумовити збільшення захворюва­ності населення на рак легень.

Серед забруднень атмосферного повітря продуктами згоряння найбільше значення мають оксиди сірки. Так, у разі згоряння вугілля і нафти з кожної 1 т палива утворюється відповідно 40—30 оксидів сірки у перерахунку на сірки (IV) оксид, що пояснюється високим вмістом сірки у вугіллі. Сірка, що знаходиться у паливі, може бути органічною, сульфатною і сульфідною. У разі згорання сульфатна сірка переходить у золу, а сульфідна і органічна згоря­ють, утворюючи сірки. (IV) оксид — з 1 г сірки утворюється 2 г сірки оксиду.

Сірки (IV) оксид — безколірний, із специфічним неприємним запахом газ, що уражає переважно органи дихання. Під час вдихан­ня повітря, забрудненого сірки (IV) оксидом уражається і травний канал, порушуються окисно-відновні процеси, пригнічується фер­ментативна активність, знижується імунобіологічна реактивність організму і спостерігаються порушення вищої нервової діяльності. Гранично допустима середньодобова концентрація сірки (IV) оксиду у атмосферному повітрі складає 0,05 мг/м3, максимально разова — 0,5 мг/м .

Двоокис сірки (сірчистий ангідрид) подразнює слизову обо­лонку очей і дихальних шляхів. Дуже великі концентрації сірчи­стого газу зумовлюють розвиток важкого бронхіту, викликають спазми бронхів. Тривала дія малих концентрацій цього газу при­зводить до виникнення хронічного гастриту, гепатопатії, бронхіту, ларингіту та емфіземи легень. Під впливом двоокису сірки відбувається загострення захворювань дихальних шляхів, рефлекторна зміна деяких функцій кори великого мозку, вини­кає тенденція до гіповітамінозу, гіпоглікемії, а також відставан­ня фізичного розвитку дітей та інші зміни у дитячому ор­ганізму.

Сірчистий ангідрид — отрута зелених насаджень, але особли­во чутливі до нього хвойні та фруктові дерева. Цей газ викликає ко­розію металевих покриттів (дахів, пам'ятників тощо).

Під час згоряння палива в атмосферу викидається багато вуг­лецю оксиду, або чадного газу. Це продукт неповного згоряння: з 1 т палива утворюється 20 кг чадного газу. Цей газ є дуже токсич­ним. Він не має кольору і запаху, не подразнює слизову оболонку, що значно посилює небезпеку отруєння ним. Чадний газ має спорідненість з гемоглобіном крові, яка у 200—300 разів переви­щує спорідненість гемоглобіну з киснем. Вуглецю оксид зв'язує останній і утворює карбоксигемоглобін, унаслідок чого у ткани­нах розвивається кисневе голодування. З крові вуглецю оксид ди­фундує у тканини і порушує в них активність дихальних фер­ментів і як наслідок — дихання тканин. Особливо чутливі до цього голодування клітини нервової системи.

Велика концентрація чадного газу у повітрі викликає у люди­ни головний біль, підвищену роздратованість, сильне серцебиття, розлад сну. У важких випадках—непритомність, судоми.

Середньодобова гранично допустима концентрація вуглецю оксиду у атмосферному повітрі складає 1 мг/м3, максимальна разо­ва — 6 мг/м3.

У разі згоряння палива у двигунах внутрішнього згоряння (ав­томобілі) у атмосферне повітря можливий викид великої кількості вуглецю (II) оксиду.

Вуглецю оксид легший від повітря — значна частина його відноситься вітром у поверхневі шари повітря, тому приземний шар атмосфери забруднюється порівняно мало. Але інколи побли­зу великих промислових підприємств можна виявити вуглецю ок­сид у концентрації 100—300 мг/м3.

Чистота атмосферного повітря зумовлює якість повітря закритих приміщень різного призначення; активно впливає на терморегуляторні процеси; воно є одним із джерел забруднення грунту хімічними, радіоактивни­ми речовинами, пилом, що прилітає з космічного простору та утворю­ється внаслідок вибухів вулканів, великих лісових пожеж тощо.

Прикладом є утворення в атмосфері внаслідок реакції сірчис­того ангідриду та окислів азоту з парою "кислотних дощів". У місцях їх випадання гинуть рослини, тварини, риби тощо. На сьогодення 83% лісів Західної Європи уражені цими дощами.

З метою санітарної охорони атмосферного повітря розробляють­ся і науково обґрунтовуються аранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих хімічних речовин.

Повітряне середовище приміщень оцінюється також за його складом.

Хімічний склад повітря в приміщенні такий же, як і ззовні: приблизно 21 % кисню, 78 % азоту, 0,04 % діоксиду вуглецю, менше 1 % складають озон, водень, гелій, неон, криптон, радон і аргон, непостійна кількість водяних парів. При диханні склад по­вітря змінюється. Видихуване людьми повітря містить менше кис­ню і більше діоксиду вуглецю тощо (табл. 6.4).

У повітрі закритих, недостатньо вентильованих приміщень вміст діоксиду вуглецю може свідчити про ступінь забруднення середовища продуктами життєдіяльності людей і про ефективність вентиляції.

В таких умовах погіршується самопочуття і з'являється відчут­тя нечистого (спертого) повітря. Ввстановлено, що паралельно із збільшенням кількості С02 зростає в повітрі вміст і інших продук­тів життєдіяльності людей, які одержали назву антропотоксинів. Понад 30 сполук входять до складу антропотоксинів: оксид вуглецю, аміак, ацетон, сірководень, вуглеводні, альдегіди, органічні кисло-

Таблиця 1

Зміна складу і властивостей повітря при диханні

Показники якості

Атмосферне повітря

Повітря, яке видихається

Кисень

близько 21 %

15,5- І 8,0%

СО2

0,03-0,04 %

2,5-5,0 %

Пари води

різна кількість

насичене

Температура

різна

35-37°

ти, діетиламін, крезол, фенол тощо. Крім згаданих сполук, в повіт­ря закритих приміщень може надходити більш як 100 летких речо­вин, які утворюються при розкладанні органічних речовин на по­верхні тіла, одягу, в кімнатному пилу, виділяються із полімерних матеріалів.

Оскільки в практичних умовах визначити всі фактори, які мо­жуть забруднювати повітря складно і нераціонально, гігієністи прий­няли досить зручний показник - вміст діоксиду вуглецю, який за­пропонований ще М. Петтенкофером і є досить інформативним. Прийнято вважати: якщо концентрація С02 в повітрі менша 0,07 %, то вентиляцію в приміщенні можна вважати доброю; до 0,1 % -задовільною, а до 0,15 % - допустимою лише для короткотривало­го перебування (наприклад, у кінотеатрах).

Для гігієнічної оцінки повітря, крім хімічного складу, має значен­ня й іонний склад повітря. Чим чистіше повітря, тим більше воно містить легких електровід'ємних іонів.

У закритих приміщеннях легкі іони поглинаються в процесі дихання, а також пилом, одягом тощо. Тому ступінь іонізації вва­жається досить добрим індикатором чистоти повітря. Експериментально підтверджено негативну дію деіонізованого повітря. У лю­дей з'являються сонливість, головний біль, підвищується артеріаль­ний тиск, збільшується кількість недоокислених продуктів у сечі. Для поліпшення якості повітря його збагачують легкими іонами до рівня 4000-5000 в 1 см3.

Поряд з іншими показниками забруднення повітря є мікроор­ганізми (бактерії, спори, цвілеві грибки). Найчастіше вони знахо­дяться на поверхні пилинок, з якими переносяться потоками по­вітря. У повітрі закритих приміщень може бути значна кількість мікроорганізмів, зокрема патогенних.

При кашлі, чханні й при розмові в повітря надходить велика кількість краплинок слини і слизу, в яких є мікроби. Встановлено, що при чханні утворюється до 40000 краплинок, здорова людина може виділити в повітря до 20000 мікробів, а хвора - до 150000. Бризки слини при цьому розлітаються в повітрі на віддаль до декіль­кох метрів. Тривалість знаходження краплинок у завислому стані залежить від їх розміру: великі краплини діаметром до 0,1 мм утримуються в повітрі тільки декілька секунд, Найдрібніші краплини, внаслідок малої маси, можуть знаходитись в повітрі у завислому стані декілька годин і переноситися повітряними потоками на вели­ку відстань.

Звичайно, патогенні мікроби, які є в повітрі, можуть стати причиною інфекційних захворювань. У розповсюдженні цих хвороб має значення стійкість патогенних мікроорганізмів до висушуван­ня, що визначає можливість знаходження їх в рідкій або твердій фазі аерозолю. Розрізняють два способи передачі інфекції через повітря: а) повітряно-краплинний (кір, кашлюк, грип, дифтерія, скар­латина, менінгіт, вітряна і натуральна віспа) і б) пиловий (туберку­льоз, сибірка, гнійні Інфекції, натуральна віспа).

З метою попередження бактеріального забруднення повітря і його негативного впливу проводять ряд профілактичних заходів: вентиляцію приміщень, вологе прибирання з використанням дезінфікуючих речовин, забезпечення достатнього природного освітлення, ізоляція хворих, опромінення повітря бактерицидними лампами.

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------

3.7

ехнологічний процес виготовлення та реалізації лікарських засобів в аптеках повинен забезпечувати певну послідовність технологічних операцій, виключати при цьому можливість зустрічних виробничих потоків та забезпечувати безпечні умови праці персоналу. Проте, умови праці в аптеках мають свої професійні особливості, які характеризуються постійним контактом з численними, у тому числі сильнодіючими, лікарськими речовинами, великою часткою ручної кропіткої праці, що вимагає постійної уваги і значного напруження зорового аналізатора, а також необхідністю спілкуватися з великим числом відвідувачів, серед яких можуть бути хворі. У процесі виготовлення лікарських препаратів в умовах аптеки при порушенні санітарного режиму й недотриманні гігієнічних норм на працюючих можуть чинити несприятливий вплив фактори виробничого середовища, серед яких основними є: мікрокліматичні умови; шум; освітленість; пил лікарських препаратів, токсичні гази й пари; мікробний фактор тощо.

Особливості праці в аптечних умовах вимагають від персоналу великої відповідальності, нервово-психічного й емоційного напруження й безсумнівно позначається на захворюваності та стані їхнього здоров’я. Зокрема, встановлений зв’язок між санітарно-гігієнічними умовами і професійними особливостями праці й станом здоров’я. У структурі захворюваності переважають хвороби органів дихання, алергічні захворювання, захворювання нервової системи й органів відчуття, гіпертонічна хвороба, хвороби жіночих статевих органів. Значну групу складають особи з хронічними захворюваннями.

Працівники торгового залу хворіють частіше інших. Основним несприятливим фактором для працівників торгового залу (фармацевти, провізори-технологи, касири) є бактеріальний, вплив якого може посилюватися охолодним мікрокліматом і в меншій мірі впливом лікарських речовин. Усе це поєднується з постійною нервово-психічною й емоційною напругою. У структурі їхньої захворюваності переважають ангіни, ГРЗ, грип, ревматизм, варикозне розширення вен.

Провізори-технологи, провізори-аналітики, фасувальниці, які безпосередньо зайняті виготовленням ліків, зазнають впливу пилу та аерозолів ліків і хімічних речовин на фоні великого емоційного та нервового напруження. У них значну частку роботи складає ручна праця з великим числом маніпуляцій, що вимагають надмірної уваги й напруження зорового аналізатора. У структурі захворюваності цієї групи переважають алергічні захворювання, гіпертонічна хвороба та ураження нервової системи (неврастенія, неврози).

Для адміністративно-господарських працівників провідним є велике нервово-психічне навантаження з характерним підвищенням частоти серцево-судинних захворювань (ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, неврастенія тощо).

Білет 8

  1. .Гігієна аптечних закладів та фармацевтичних підприємств як розділ гігієнічної науки. Значення гігієнічних знань для провізорів.

ГІГІЄНА ФАРМАЦЕВТИЧНИХ УСТАНОВ І ПІДПРИЄМСТВ  — розділ гігієнічної науки, який вивчає вплив на організм умов праці та режиму роботи в аптечних установах і на хіміко-фармацевтичних підприємствах, розробляє заходи щодо оптимізації умов праці та впливає на проблеми забезпечення якості фармацевтичної продукції. Термін «гігієна» походить від імені Гігеї — дочки бога медицини Ескулапа, яка, за повір’ями стародавніх греків, була богинею здоров’я. Гігієна тісно пов’язана із санітарією. В сучасному розумінні санітарія — поняття, яке поєднує практичне впровадження науково обґрунтованих гігієною нормативів, правил і рекомендацій, тобто організація та проведення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів. Головними завданнями сучасної гігієни є розроблення основ санітарного законодавства, попереджувального та поточного санітарного нагляду, обґрунтування гігієнічних заходів з охорони й оздоровлення навколишнього середовища, умов праці та відпочинку, охорона дітей та підлітків, участь у розробленні основ раціонального харчування, а також санітарна експертиза якості харчових продуктів та предметів побуту. Науковою основою гігієни служать гігієнічні нормативи — ГДК та орієнтовно безпечні рівні впливу для повітря населених пунктів і промислових підприємств, ґрунту, води, продуктів харчування, одягу та взуття з метою створення найбільш сприятливих умов для збереження здоров’я та запобігання захворюванням, забезпечення високої працездатності та збільшення тривалості життя.

  1. Бактеріальне забруднення повітря приміщень аптеки. Методи визначення мікробного забруднення повітряного середовища. Санітарно – показові мікроорганізми повітряного середовища.

Навколишнє повітря містить велику кількість мікроорганізмів, різноманітних за своє природою. В процесі виробництва лікарські засоби знаходяться в безпосередньому контакті з повітрям робочої зони, тому основною вимогою до санітарно-гігієнічних умов виробництва лікарських засобів є забезпечення та підтримка заданого рівня чистоти повітря та зведення до мінімуму ризику мікробної контамінації лікарських засобів.

До наслідків мікробної контамінації ліків належать:

— ризик інфікування хворого в разі присутності в готовому препараті патогенної мікрофлори;

— біодеґрадація препарату внаслідок забрудненості в основному сапрофітними мікроорганізмами, що супроводжується зміною його фізи-ко-хімічних властивостей з втрачанням фармакологічної активності, а іноді придбанням токсичних властивостей. В цьому випадку мікроорганізми використовують лікарський препарат як джерело живильних речовин для свого росту й розвитку.

Крім того, патогенна й умовно-патогенна мікрофлора, що знаходиться в повітрі, може викликати внутрішньовиробничу інфекцію.

Основною причиною високого рівня мікробного забруднення повітря приміщень аптек і фармацевтичних підприємств є порушення санітарно-протиепідемічного режиму — погане прибирання приміщень, неякісна дезінфекція повітря, недотримання правил особистої гігієни персоналом; низька ефективність роботи вентиляційної системи; порушення гігієнічних вимог до планування виробничих приміщень тощо.

Для визначення рівня мікробного забруднення повітря використовують два методи: аспіраційний і седиментаційний. При відборі проби повітря на визначення рівня мікробного забруднення необхідно дотримуватись таких обов'язкових умов: пробу повітря беруть не раніше ніж через 30 хв після прибирання приміщення, при цьому повинні бути закриті кватирки, двері, висота взяття проби повинна відповідати висоті робочого столу.

Контроль вмісту мікроорганізмів у повітрі виробничих приміщень слід проводити під час виробничого процесу: у приміщеннях класу С не рідше 2 разів на тиждень, у приміщеннях класу Б не рідше 1 разу на три місяці.

3. Гігієнічні вимоги до виробництва лікарських засобів (вимоги до виробництва: загальні,запобігання перехресній контамінації).

Необхідно попереджувати контамінацію вихідної сировини  іншою вихідною сировиною та продукцією.

Перехресну контамінацію необхідно попереджувати шляхом проведення таких основних технологічних і організаційних заходів:

а) виробництво в окремих ізольованих зонах (потрібне для такої продукції, як пеніциліни, вакцини, препарати, що містять живі мікроорганізми, і деякі інші біологічні препарати) або виробництво різних препаратів з розділенням за часом після відповідного прибирання й очистки приміщень та обладнання;

б) застосування відповідних повітряних шлюзів і витяжної вентиляції;

в) зведення до мінімуму ризику контамінації, яка може бути викликана рециркуляцією нефільтрованого повітря, а також поступленням незворотного або недостатньо обробленого повітря;

г) зберігання технологічного одягу, що використовується в приміщеннях, де працюють із вихідною сировиною й продукцією, із якою зв’язаний особливо великий ризик перехресної контамінації, тільки в цих приміщеннях;

д) застосування відповідних способів очистки і деконтамінації з гарантованою ефективністю;

е) використання «закритих систем» при виробництві;

ж) контрольні дослідження на залишкову продукцію;

з) маркірування обладнання із зазначенням статусу його чистоти.

У виробничих приміщеннях повинен періодично здійснюватися мікробіологічний контроль і, при необхідності, контроль повітря на вміст частинок або концентрацію відповідних речовин.

Білет 9

  1. Гігієнічне нормування. Принципи регламентування чинників довкілля.

Гігієнічний норматив — це чітко визначений діапазон параметрів чинника навколишнього середовища, який є оптимальним або безпечним з точки зору збереження нормальної життєдіяльності і здоров’я людини і виду в цілому.

Теорія гігієнічного нормування ґрунтується на таких принципах (Є.Г.Гончарук):

1 Принцип першочерговості медичних показань, коли беруть до уваги тільки особливості впливу шкідливого чинника на організм людини і санітарні умови життя.

2 Принцип диференціації біологічних відповідей, коли враховується спектр можливих реакцій організму за видами біологічних відповідей на вплив одного чинника, тобто гігієнічний норматив встановлюється з урахуванням найчутливіших груп населення і повинен бути нижчим за їх захисно-пристосувальні реакції.

3 Принцип розподілу об’єктів санітарної безпеки, коли гігієнічні нормативи встановлюють окремо для кожного об’єкта.

4 Принцип урахування всіх можливих несприятливих впливів, коли для кожного об’єкта або чинника навколишнього середовища, для якого встановлюється норматив, враховуються всі можливі види несприятливого впливу на середовище і організм людини.

5  Принцип пороговості, що враховує межі пристосування організму.

6  Принцип залежності ефекту від концентрації (дози) і часу, що базується на засадах математичного опису закономірностей впливу чинників залежно від концентрації (дози) і часу.

7 Принцип лабораторного експерименту, коли дослідження для визначення порога впливу чинника проводять у лабораторних умовах.

8 Принцип агравації, коли проводять вибір найвпливовіших на організм людини чинників навколишнього середовища.

9 Принцип відносності  гранично допустимих концентрацій (ГДК), що передбачає перегляд ГДК.

  1. Джерела забруднення повітряного середовища приміщень аптеки (пил, загазованість, мікробна контамінація).

жерелами забруднення повітряного середовища аптечних закладів є відвідувачі, персонал, атмосферне повітря, виробниче  обладнання й  технологічні процеси виготовлення лікарських засобів та ін. Основними факторами забруднення повітря приміщень є пил, пари хімічних речовин, мікроорганізми тощо.

Специфічним виробничим фактором, властивим тільки аптекам, аптечним установам і підприємствам хіміко-фармацевтичної промисловості є вплив на персонал лікарських препаратів. Тільки в умовах аптечної й заводської технології працюючий персонал протягом усього робочого дня безпосередньо контактує з рідкими або порошкоподібними ліками. При порушенні санітарно-гігієнічного режиму, технологічного процесу й недотриманні правил особистої гігієни ліки у вигляді  пилу або аерозолів можуть через повітряне середовище надходити в організм працюючих через легені, шкіру і слизові оболонки. Потрапляючи на шкіру, слизові оболонки, у дихальну систему, аерозоль може чинити специфічний несприятливий вплив: токсичний, подразливий, алергічний та ін. Ряд лікарських речовин одночасно може спричиняти комбінований вплив: токсичну, алергенну, подразливу дію тощо. 

У мікробному забрудненні повітря приміщень велику роль може відігравати будь-який об’єкт, що використовується у технологічному процесі виготовлення ліків, повітря аптечних приміщень і аптечний персонал. В аптеку приходять хворі (з гострою формою і стертою амбулаторною), реконвалесценти, носії збудників інфекційних захворювань. Усі  вони є джерелом інфекції, що різними шляхами може передаватися від них аптечним працівникам.

3. Гігієнічні вимоги до виробництва лікарських засобів (вимоги до приміщень, обладнання,технологічної документації).

Виробництво лікарських засобів повинно здійснюватися за методиками, чітко викладеними в технологічних регламентах і виробничих інструкціях, з врахуванням принципів і правил, які підлягають виробничій практиці, що необхідно для отримання готової продукції необхідної якості у відповідності з реєстраційною й ліцензійною документацією.

Вести виробничий процес і здійснювати нагляд за ним повинен тільки компетентний і кваліфікований персонал.

Всю сировину, матеріали й напівпродукти, які поступають на підприємство для виробництва лікарських засобів, необхідно контролювати для того, щоб гарантувати, що поставлена продукція відповідає вимогам відповідної нормативної документації. Порядок поступлення напівпродуктів, включаючи продукцію «ангро», повинен відповідати порядку поступлення вихідної сировини.

На всіх стадіях технологічного процесу вихідна сировина, матеріали й інша продукція повинні бути захищені від мікробної або іншої контамінації.

При роботах з сухими речовинами і продукцією необхідно застосувати особливі заходи обережності щодо попередження утворення й поширення пилу. Це особливо важливо при роботі з сильнодіючими, сенсибілізуючими, наркотичними й отруйними речовинами.

Вхід у виробничі приміщення повинен бути дозволений тільки обслуговуючому персоналу й уповноваженим особам.

Білет 10

  1. Санітарія. Санітарний нагляд: форми, організація та проведення.

Санітарія – це практична реалізація розроблених гігієною профілактичних заходів із метою зміцнення й збереження здоров'я людей.

НАГЛЯД САНІТАРНИЙ (Державний санітарний нагляд) — 1) діяльність у межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням суб’єктами господарювання вимог законодавства, забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня безпеки для працівників, населення, навколишнього природного середовища; 2) система контролю за дотриманням і виконанням санітарно-гігієнічних та протиепідеміологічних норм і правил. Здійснюється Державною санітарно-епідеміологічною службою, основне завдання якої — застосовувати заходи, спрямовані на попередження і ліквідацію інфекційних захворювань, дотримання нормативів якості продуктів харчування та допустимого ступеня забруднення об’єктів навколишнього середовища промисловими, сільськогосподарськими — господарсько-побутовими відходами, дотримання регламентованих умов праці та побуту людей.

  1. Вентиляція приміщень аптеки. Системи,показники вентиляції, їх визначення.

В аптеках  використовується як природна, так і штучна вентиляція. Вона сприяє видаленню забрудненого повітря з приміщень аптеки, підтриманню належного санітарно-гігієнічного режиму.

Кондиціонування повітря в умовах аптек є найбільш оптимальним та ефективним видом вентиляції  приміщень, оскільки системи кондиціонування забезпечують комфортні умови мікроклімату. 

Природна вентиляція здійснюється з допомогою вікон, кватирок, фрамуг. Найбільш ефективною є вентиляція, здійснювана за рахунок витяжних каналів, обладнаних спеціальними насадками - дефлекторами. Вона влаштовується для адміністративних і санітарно-побутових приміщень.

Штучна припливно-витяжна вентиляція (місцева та загальнообмінна ) передбачається у приміщеннях, де за допомогою природного повітрообміну не досягаються нормовані параметри мікроклімату, вмісту пилу, мікроорганізмів і газоподібних домішок.  Повітря, що подається, необхідно очищати, пропускаючи його через спеціальні фільтри.

Вибір та влаштування системи вентиляції й типу вентиляційних пристроїв залежить від призначення виробничих приміщень та виду технологічних процесів, які у них здійснюються. Вона повинна бути влаштована таким чином, щоб повітря з одного приміщення не проникало в інші.

Торговий зал обладнується загальнообмінна припливно-витяжною вентиляцією з перевагою витяжки над припливом (кратність повітрообміну +3-4).                          

Асистентська повинна бути обладнана загальнобмінною припливно-витяжною вентиляцією з перевагою витяжки над припливом (+2-3). Таку ж вентиляцію влаштовують у пакувальній, дистиляційній, дефектарській, фасувальній, коморах, кімнаті провізора-аналітика. У кімнаті провізора-аналітика  має бути місцева витяжна вентиляція (витяжна шафа).

На вентиляцію мийної й дистиляційно-стерилізаційної повинна бути звернена особлива увага, тому що від її правильного влаштування й експлуатації залежать мікрокліматичні умови всієї аптеки. Внаслідок того, що в цих приміщеннях, особливо в мийній, є джерела тепло- і вологовиділення, при недостатньо ефективній роботі вентиляції гаряче й вологе повітря може проникати в інші приміщення аптеки.

Мийна та дистиляційно-стерилізаційна обладнуються припливно-витяжною вентиляцією з кратністю повітрообміну +3-4. У мийній, крім того, необхідне влаштування місцевої витяжної вентиляції над мийними ваннами у вигляді зонта.

Асептичний блок, де виготовляються ін’єкційні розчини, очні краплі, для чого необхідна повна стерильність) повинен обладнуватися припливно-витяжною вентиляцією з перевагою припливу повітря (кратність повітрообміну +4-2), щоб виключити поступлення повітря з інших приміщень. При цьому рух повітряних потоків відбувається з асептичної у прилягаючі до неї приміщення - шлюз, а потім у коридор. Вікна асептичної повинні бути щільно закриті, щілини наглухо забиті. Припливне повітря повинно проходити через фільтри, що уловлюють пил і мікроорганізми.

Матеріальні (склади) стерильних матеріалів повинні обладнуватися припливною вентиляцією з кратністю повітрообміну +3.

Матеріальні термолабільних, сухих і рідких медикаментів обладнуються тільки витяжною вентиляцією з кратністю повітрообміну –3.

3. Гігієнічні вимоги до виробництва лікарських засобів (вимоги до персоналу).

ВИМОГИ ДО ПЕРСОНАЛУ

Створення й функціонування ефективної системи якості та належне виробництво лікарських засобів у значній мірі залежить від персоналу. Тому штат підприємства-виробника повинен бути укомплектований достатньою кількістю кваліфікованого персоналу, здатного на необхідному рівні вирішувати всі завдання, які знаходяться у сфері відповідальності даного суб’єкта підприємницької діяльності.

 Кожний співробітник повинен чітко знати свої права, повноваження та обов’язки, а також чітко розуміти свою індивідуальну відповідальність, які слід відображати у виробничих інструкціях. Кожний співробітник повинен знати і суворо дотримуватись правил належної виробничої практики при виконанні своїх посадових обов’язків. Всі співробітники при вступі на посаду повинні пройти детальний інструктаж про принципи і правила НОП (GMP), включаючи правила особистої гігієни; потім у ході своєї діяльності вони повинні регулярно підвищувати кваліфікацію і проходити відповідне їх професії всестороннє навчання.

У керівного персоналу повинні бути визначені права, сфери відповідальності, обов’язки і відповідні повноваження для їх виконання, описані в посадових інструкціях. На керівні посади можуть бути призначені особи з достатньою кваліфікацією.

Необхідно приймати заходи, які запобігають або обмежують допуск в робочі зони, виробничі й складські приміщення сторонніх осіб і співробітників підприємства, що не мають на це спеціального дозволу.

На підприємстві повинні бути складені детальні інструкції, які регламентують додержання санітарно-гігієнічних норм і правил та передбачають особливості кожної виробничої дільниці. У них повинні міститись санітарні правила, правила гігієни праці, а також правила, які стосуються одягу та засобів індивідуального захисту персоналу.

При поступленні на роботу персонал повинен пройти медичне обстеження. Весь персонал, безпосередньо зайнятий на виробництві, включаючи тих, які працюють тимчасово, повинен проходити регулярні медичні огляди. Персонал, який здійснює візуальний контроль, повинен проходити регулярні огляди у лікаря-окуліста.

До роботи, яка зв’язана з виготовленням або зберіганням лікарських засобів, не повинні допускатись співробітники з інфекційними захворюваннями, відкритими ранами на шкірі й носії патогенної мікрофлори, поки їх стан не нормалізується.

Для гарантії захисту продукції від контамінації персонал повинен працювати в чистому технологічному одязі, включаючи відповідні головні убори, які закривають волосся на голові, і, при необхідності, на обличчі, а також рукавиці, які закривають китиці рук. Використаний технологічний одяг, якщо він не одноразовий, повинен зберігатись в окремих закритих контейнерах до того часу, поки він не буде належним чином випраний і, при необхідності, продезинфікований та простерилізований.

Забороняється приймати їжу, пити, жувати, палити, а також зберігати рослини, харчові продукти, напої, тютюнові вироби й особисті лікарські засоби у виробничих приміщеннях, лабораторіях, складських приміщеннях та будь-яких інших приміщеннях, де вони можуть негативно впливати на якість продукції.

Весь персонал, який бере участь у виробничому процесі, повинен додержуватись правил особистої гігієни. Зокрема, персонал повинен бути проінструктований про необхідність і правила миття рук, а також про те, як слід одягати технологічний одяг і взуття перед входом у виробниче приміщення.

Білет 11

  1. Основи санітарного законодавства.

Санітарне законодавство - це сукупність санітарних норм, правил, гігієнічних нормативів, які є обов’язками для виконання документами,що визначають критерії безпеки та шкідливості для людини чинників виробничого середовища й вимоги щодо забезпечення оптимальних чи допустимих умов праці і побуту.

Вимоги, що містяться в документах санітарного законодавства, конкретизовані в санітарних нормах, правилах, методичних вказівках, рекомендаціях, положеннях та інструкціях, які видає МОЗ.

Крім основних державних документів санітарного законодавства існують ще санітарні норми та правила галузевого і відомого призначення, інструкції і накази МОЗ.

Важливим документом санітарного законодавства є СНиП для всіх видів промислового, комунального та іншого будівництва, а також Державні стандарти України (ДСТУ), Державні нормативні акти про охорону праці (НПАОП), Міжнародні стандарти Системи стандартів безпеки праці (ГОСТ, ССБТ), у яких поряд з технічними умовами є санітарні вимоги, що являють собою частину загальнодержавного санітарного законодавства.

  1. Джерела та системи водопостачання, їх гігієнічна оцінка.

Системи водопостачання — це комплекс інженерних споруд, які призначені для забору води з джерелаводопостачання, її очищення, зберігання і подачі до споживача.[1]

За видами використання природних водних джерел вирізняють водопроводи (системи водопостачання), що забирають воду з поверхневих джерел — річок, водосховищ, озер, морів, і водопроводи, що забирають воду з підземних джерел (артезіанських, джерельних). Існують також водопроводи змішаного живлення.

За видами об'єктів, що обслуговуються, системи водопостачання поділяють на міські, промислові, сільськогосподарські тощо.

За призначенням системи водопостачання поділяють на господарсько-питні, виробничі, протипожежні.

За способом подачі води вирізняють самопливні водопроводи й водопроводи з механічною подачею.

На основі техніко-економічних розрахунків часто влаштовують поєднані системи водопостачання: господарсько-протипожежні, виробничо-протипожежні або виробничо-господарсько-протипожежні.

Системи водопостачання можуть обслуговувати як один об'єкт, наприклад місто або підприємство, так і декілька об'єктів. У випадках, коли окремі частини території мають значну різницю у відмітках висот, влаштовують зонні системи водопостачання (окремих районів).

Джерела водопостачання бувають закритого (підземні) й відкритого (поверхневі) типу.

До підземних джерел водопостачання відносяться підземні води, які утворюються внаслідок проникнення в землю атмосферних і поверхневих вод. Підземні води можуть бути безнапірними й напірними (артезіанськими). Безнапірні води першого від поверхні водоносного горизонту, називаються ґрунтовими. Ґрунтові води не перекриті зверху водотривким шаром, тому характеризуються підвищеною небезпекою можливого забруднення. Для централізованого водопостачання вони не використовуються.

Напірні (артезіанські) міжпластові води заповнюють водоносні горизонти повністю. Вони добре захищені від проникнення забруднюючих речовин з поверхні кількома шарами водотривких порід. Артезіанські води, як правило, характеризуються високою якістю і можуть використовуватися без очищення.

У колодязі (свердловині), який відкриває напірний водоносний горизонт, вода підіймається до п'єзометричної лінії. Якщо п'єзометрична лінія проходить вище поверхні землі, спостерігається виливання води з колодязя. Такі колодязі (свердловини) називаються самовиливними. Безнапірні й напірні води можуть виходити на поверхню (джерела).

До поверхневих джерел водопостачання належать ріки, озера, водосховища.

Морська вода після опріснення може також використовуватися для господарсько-питних потреб, хоча частіше у певних регіонах світу використовується у промислових і сільськогосподарських системах водопостачання .

Вибір джерела водопостачання залежить від якості води в ньому та його продуктивності.

Схема водопостачання міста залежить від виду джерела водопостачання.

В Україні дослідження проб води з джерел господарсько-питного водопостачання (для оцінки їхнього стану) здійснюється згідно вимог ГОСТ 2761-84 «Джерела централізованого господарсько-питного водопостачання» та СанПіН 4630-88 «Санітарні правила і норми охорони поверхневих вод від забруднень».

Якість води характеризується поєднанням її фізичних властивостей, хімічного і бактеріологічного складу.

До фізичних властивостей води належать її температура, кольоровість, мутність, присмак і запах.

Температура води залежить від джерела водопостачання та сезону року.

Під кольоровістю води розуміють її забарвлення, яке виражається у градусах кольоровості за платиново-кобальтовою шкалою. Один градус цієї шкали відповідає 1 дм³ води, забарвленої 1 мг порошку платини.

Мутність визначається вмістом у воді завислих частинок і виражається у мг/дм³.

Присмак води. Схематично виділяють чотири присмаки води: солоний, гіркий, солодкий і кислий. Солоний присмак воді надають хлоридні солі натрію, гіркий - сульфат магнію. Кислий присмак мають мінеральні води за великого вмісту вуглекислого газу.

Запах води може бути природного і штучного походження. Серед запахів природного походження виділяють наступні: ароматичний, болотний, сірководневий, гнильний, деревний, землистий, пліснявий, рибний, травянистий, непевний.

Хімічний склад води характеризується наступними показниками: активною реакцією (рН), твердістю (жорсткістю), окисненістю, вмістом окремих розчинених солей та їх сумарним вмістом - мінераліцією води (у водопровідній практиці - сухий залишок)

Активна реакція води (рН) визначається концентрацією у воді іонів водню і виражається через рН. При рН = 7 - водне середовище нейтральне, при рН < 7 - середовище кисле (кислі води), а при рН > 7 - середовище лужне (лужні води).

Твердість води визначається вмістом у ній солей кальцію і магнію. Вона виражається у мг-екв/дм³. Вирізняють твердість карбонатну, некарбонатну і загальну (їхня сума). Карбонатна твердість характеризується вмістом карбонатних солей кальцію, некарбонатна твердість — вмістом некарбонатних солей кальцію і магнію. Особливо велику твердість має морська вода.

Окисненість зумовлюється вмістом у воді розчинених органічних речовин і слугує показником можливого забруднення цими речовинами, що розкладаються - чим вищий показник окиснюваності, тим гірша якість води.

  1. Гігієнічні вимоги до виробництва стерильних лікарських засобів(вимоги до персоналу, приміщень, обладнання, виробництва,виробничої санітарії).

Виробництво стерильної продукції залежно від способу досягнен­ня стерильності GMP ВООЗ ділять на наступні категорії:

- виробництво, при якому продукція кінцево стерилізується в герметизованій первинній упаковці;

- виробництво, при якому препарати стерилізуються фільтрацією; 

- виробництво в асептичних умовах із стерильних вихідних речо­вин та матеріалів.

GMP ЄС технологічні процеси підрозділяє на дві категорії:

- виробництво, при якому продукція кінцево стерилізується в укупореній (герметично) первинній упаковці; 

- виробництво в асептичних умовах на деяких або на всіх стадіях. 

Приклади технологічних операцій, що вимагають різних класів

Лікарські засоби для парентерального введення великого об’єму необ­хідно фасувати на робочому місці з ламінарним потоком повітря (клас А) при відповідній якості повітря навколишнього середовища класу С.

Загальні вимоги. Стерильні лікарські засоби (ЛЗ) необхідно виготов­ляти в чистих зонах. Доступ персоналу і/чи вихідної сировини, матеріалів, напівпродуктів обладнання в чисті приміщення дозволяється тільки через повітряні шлюзи. В чистих зонах необхідно підгримувати належну чисто­ту, що регламентується вимогами GMP, а повітря, що до них подається, повинно проходити очищення через фільтри відповідної ефективності.

Допоміжні операції (підготовка вихідної сировини і матеріалів, ви­готовлення напівпродуктів, фасування в первинну упаковку, стериліза­ція) необхідно проводити в окремих зонах чистого приміщення.

Необхідну ступінь чистоти повітря необхідно забезпечувати, базу­ючись на результатах валідації.

Білет 12

  1. Запобіжний та поточний санітарний нагляд. Основні документи, що використовують для запобіжного та поточного санітарно – гігієнічного нагляду за аптечними закладами.

Запобіжний державний нагляд полягає у здійсненні контролю за дотриманням санітарних правил і гігієнічних нормативів під час проектування будівництва, реконструкції та введення в експлуатацію промислових об’єктів або визначення земельних ділянок для їх розміщення.

  1. Гігієнічне нормування якості питної води. Загальні положення.

Питна вода повинна мати сприятливі органолептичні властивості, нешкідлива за хімічним складом, бути безпечна в епідемічному й paдіаціонном відношенні.

Органолептичні показники питної води. Питна вода повинна володіти хорошими органолептичними властивостями, тобто бути прозорою, безбарвною, неокрашенной, без присмаків і запаху, мати освіжаючу температуру і не містити видимих ??домішок. Температура води. Оптимальною для фізіологічних потреб людини температурою питної води є 8-15 оС. Вона надає приємне освіжаючу дію, краще втамовує спрагу, швидше всмоктується, стимулює секреторну і моторну діяльність шлунково-кишкового трата. Температура води 25 оС погано втамовує спрагу, температура 25-35 оС неприємна і викликає блювотний рефлекс. Нормування органолептичних властивостей води ведеться за двома напрямками: по інтенсивності сприйняття людиною запаху, присмаку, кольоровості і каламутності, а також по концентрації у воді хімічних речовин, що впливають на її органолептичні властивості. Запах води. Характер та інтенсивність запаху визначають по відчуттю сприйманого запаху. Розрізняють дві групи запахів: запахи природного та штучного походження.

Мікробіологічні і паразитологічні показники питної води. Безпека питної води в епідемічному відношенні визначається її відповідністю нормативам

3. .Виробництво антибіотиків. Вплив умов праці на організм людини. Профілактично - оздоровчі заходи у процесі виробництва.

Антибіотики - речовини, що виробляються мікроорганізмами, вищими рослинами і тваринами тканинами в процесі життєдіяльності і які мають бактерицидну або бактеріостатичну дію. Зараз нараховують близько 400 антибіотиків, що належать до різноманітних класів хімічних сполук. Антибактеріальні властивості антибіотиків послужили підставою для широкого застосування їх у медицині, зокрема при терапії і профілактиці інфекційних захворювань і запальних процесів. Крім використання в медицині, антибіотики знайшли застосування в харчовій та м'ясо-молочної промисловості для консервування продуктів Технологічний процес отримання антибіотиків складається з декількох стадій, здійснюваних у певній послідовності і на відповідному обладнанні: а) вирощування посівного матеріалу і біосинтез антибіотиків (ферментація); б) попередня обробка культурал'ной рідини; в) фільтрація; г) виділення і хімічне очищення (метод екстракції, іонообмінний метод, метод осадження); д) виготовлення готових лікарських форм; е) фасування й упакування В основі початкових технологічних процесів лежить вирощування в колбах і ферментерах посівного матеріалу (продуцента). Вирощений виробничий штам продуцента з метою подальшого його збагачення переносять у спеціальні апарати - інокулятори. Процес вирощування грибів, бактерій в інокуляторах здійснюється в строго певних умовах, які забезпечуються системами обігріву та охолодження, подачі повітря, пристосуваннями для перемішування виробничої маси. Потім продуцент надходить на ферментацію. Під ферментацією розуміють культивування (вирощування) продуцента та освіта максимальної кількості антибіотика. Антибіотики синтезуються в клітинах мікроорганізмів або виділяються в процесі біосинтезу в культуральну рідину.

Білет 13

  1. Організаційна структура санепідстанцій (сес) міського та районного рівнів.

Основною функцією держави в охороні здоров'я громадян, безумовно, є забезпечення комплексу заходів щодо збереження, покращання здоров'я та запобігання, насамперед масовим захворюванням (епідеміям, масовим гострим та хронічним отруєнням, професійним захворюванням). Серед принципів охо­рони здоров'я, визначених відповідними основами законодавства України, важливе місце займає випереджувально-профілактичний характер, комплексний соціальний, екологічний та медичний підхід до охорони здоров'я

  1. Гігієнічне нормування якості питної води. Мікробіологічні та паразитологічні показники.

Питна вода повинна мати сприятливі органолептичні властивості, нешкідлива за хімічним складом, бути безпечна в епідемічному й paдіаціонном відношенні.

Органолептичні показники питної води. Питна вода повинна володіти хорошими органолептичними властивостями, тобто бути прозорою, безбарвною, неокрашенной, без присмаків і запаху, мати освіжаючу температуру і не містити видимих ??домішок. Температура води. Оптимальною для фізіологічних потреб людини температурою питної води є 8-15 оС. Вона надає приємне освіжаючу дію, краще втамовує спрагу, швидше всмоктується, стимулює секреторну і моторну діяльність шлунково-кишкового трата. Температура води 25 оС погано втамовує спрагу, температура 25-35 оС неприємна і викликає блювотний рефлекс. Нормування органолептичних властивостей води ведеться за двома напрямками: по інтенсивності сприйняття людиною запаху, присмаку, кольоровості і каламутності, а також по концентрації у воді хімічних речовин, що впливають на її органолептичні властивості. Запах води. Характер та інтенсивність запаху визначають по відчуттю сприйманого запаху. Розрізняють дві групи запахів: запахи природного та штучного походження.

Мікробіологічні і паразитологічні показники питної води. Безпека питної води в епідемічному відношенні визначається її відповідністю нормативам

  1. Виробництво фітопрепаратів. Вплив умов праці на організм людини. Профілактично - оздоровчі заходи у процесі виробництва.

Фітопрепарати отримують з лікарської рослинної сировини. Їх поділяють на дві групи: препарати зі свіжих рослин і препарати з висушеної рослинної сирья.Прі їх виготовленні у разі порушення герметичності апаратури та низької ефективності роботи вентиляції на працюючих можуть впливати пари екстрагентів (дихлоретан, ефіри, спирти та ін.) Несприятливими в гігієнічному відношенні слід вважати операції з подрібнення свіжих лікарських трав, так як в цей момент крапельки їх соку і дрібні частинки можуть потрапляти в органи дихання, на шкіру від критих частин тіла (руки, обличчя), надаючи при цьому шкірно-раз-Дражан і сенсибилизирующее дію. До препаратів з висушеного рослинної сировини відносяться настоянки і екстракти. Настоянки являють собою спиртові або спіртоефірние вилучення з сухого рослинної сировини, одержувані без нагрівання і видалення екстрагента. Настоянки отримують шляхом настоювання, перколяції (безперервне фільтрування через фільтр) і розчинення екстрактів. Екстракти - галенових препарати, концентровані витяжки з сухого рослинної сировини, очищені від баластних речовин. По концентрації розрізняють рідкі, густі та сухі екстракти. Основними операціями в технологічній схемі отримання екстрактів є: а) екстрагування сухого рослинної сировини; б) відділення рідкої фази від твердої шляхом відстоювання, фільтрування, центрифугування і пресування; в) отгонка екстрагентів - води, ефіру, спирту, хлороформу та ін шляхом випарювання (густі екстракти) або сушіння під вакуумом (сухі екстракти). Існує багато способів екстрагування. У загальному вигляді їх можна класифікувати на статичні і динамічні. У гігієнічному відношенні найбільш прогресивними є методи динамічної екстракції, в основу якої покладена постійна зміна екстрагенту або екстрагента і сировини. Густі екстракти отримують шляхом випаровування (згущення) рідких екстрактів в вакуум-випарних апаратах при температурі 50-60 ° С. Сухі екстракти являють собою витяги з сухого рослинної сировини.

Їх отримують шляхом подальшого висушування густого екстракту у вакуум-вальцевої сушарці або сушінні незгущених витяжки в розпилювальної сушарці. Умови праці при виготовленні галенових і новогаленових препаратів характеризуються можливістю впливу на працюючих пилу лікарських рослин, що виділяється в процесі дроблення рослинної сировини, просіювання, транспортування, завантаження, вивантаження та ін Так, завантаження лікарсько-рослинної сировини в перколятори супроводжується забрудненням повітря робочої зони пилом лікарських трав. Її концентрація залежить від виду рослинної сировини, ступеня його подрібнення, маси тощо: наприклад, концентрація пилу елеутерококу при завантаженні його в перколятори в 2-4 рази перевищувала рівні забруднення при завантаженні кореня валеріани. Лікарська пил залежно від фізичних властивостей, хімічної будови може надавати саму різну дію на організм: общетоксическое, шкірно-подразнюючу, аллергенное та ін Так, наприклад, при завантаженні трава беладони, що містить алкалоїди групи атропіну , потрапляючи на шкіру, викликає її роздратування. При тривалому впливі, особливо при попаданні пилу цієї трави через дихальні шляхи, токсична дія проявляється у вигляді запаморочення, загального збудження, почастішання пульсу та дихання. Шкірно-подразнюючу дію надає пил червоного перцю, шавлії, полину та ін Описані випадки алергічних уражень при контакті з пилом лимонника, лікоподію та інших трав. Отримання галенових і новогаленових препаратів пов'язане із забрудненням повітря робочої зони парами екстрагентів і розчинників (спирт, ефір, хлороформ, дихлоретан та ін.) Наприклад, високі концентрації парів етилового спирту були виявлені на ряді підприємств в приміщенні з виготовлення спиртових розчинів, де в 20-30% взятих проб вміст пари в повітрі робочої зони перевищував ГДК. У комплексі з хімічним фактором на окремих ділянках працюють піддаються одночасному впливу мікроклімату, що визначається надлишковою теплом, і шуму. Характер і ступінь вираженості дії хімічного фактора на працюючих в галенових цехах визначається досконалістю застосовуваного технологічного обладнання, складом лікарської сировини, а також будівельно-планувальними рішеннями приміщень та організацією в них повітрообміну.

Найважливішим оздоровчим заходом в цехах з виробництва галенових препаратів є раціоналізація технологічних процесів з широким впровадженням засобів автоматизації і механізації. Герметизація устаткування, комунікацій, транспортерів та ін є важливою умовою в системі профілактичних заходів. Істотне значення в оздоровленні умов праці має припливно-витяжна вентиляція. У першу чергу необхідно обладнати місцеві витяжні пристрої у дробарок, вібросит, місць завантаження і вивантаження сировини, допоміжних інгредієнтів і ін Виключно велику роль у забезпеченні нормальних умов праці відіграють планувальні рішення галенових цехів з урахуванням виділення шкідливих речовин і джерел шуму. Велике значення в попередженні шкідливого впливу виробничих факторів мають індивідуальні засоби захисту. Робітники, що обслуговують дробарки, млини, сита, шнекові та стрічкові транспортери та інше технологічне обладнання, повинні бути забезпечені спецодягом, захисними окулярами типу 03-Н, 03-К, рукавичками, респіраторами типу ШБ-1. Крім того, апаратники, що контактують з органічними екстрагентами, повинні мати протигази з фільтруючою коробкою марки А.

Білет 14

  1. Організація та форми проведення державного санітарного нагляду.

-Управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства виконує функції з реалізації державної політики в галузі санітарного законодавства.

-До основних завдань Управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства відноситься:

-- здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням санітарного законодавства, застосуванням санітарних заходів, профілактичних і протиепідемічних заходів щодо охорони, в межах компетенції, території України від проникнення хвороб людей з території інших держав, показників вмісту шкідливих для здоров’я людини речовин та інгредієнтів у тютюнових виробах, які реалізуються на території України;

-- здійснення, в межах компетенції, контролю за факторами середовища життєдіяльності людини, що мають шкідливий вплив на здоров’я населення;

-- реалізація державної політики у галузі санітарного законодавства, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров’я населення.

-Відповідно до завдань, Управління узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правової бази.

-Управління організовує та здійснює у межах своїх повноважень державний нагляд щодо безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

-Управління уповноважене подавати пропозиції щодо обмеження або заборони в’їзду на територію України її громадян, іноземців та осіб без громадянства, експорту, імпорту, транзиту вантажів і товарів з держав або регіонів у зв’язку з неблагополучною епідемічною ситуацією на їх території.

Управління також:

  - здійснює, у межах компетенції, контроль за усуненням причин і умов виникнення та поширення інфекційних, масових неінфекційних захворювань, отруєнь та радіаційних уражень людей;

  - розробляє та здійснює санітарні заходи, що стосуються обмеженого (визначеного) кола осіб чи випадків, передбачених законодавством;

  - затверджує плани щорічного державного контролю та плани державного моніторингу;

  - розробляє, виконує та/або організовує виконання загальнодержавних програм та/або планів державного моніторингу небезпечних факторів та показників безпечності та окремих показників якості харчових продуктів у визначених сферах;

  - встановлює на підставі результатів проведення аналізу ризику періодичність здійснення державного контролю кожної потужності, що є об’єктом державного контролю;

  - уповноважує лабораторії та референс-лабораторії на проведення досліджень (випробувань) об’єктів, санітарних заходів для цілей державного контролю;

  - організовує проведення в лабораторіях досліджень (випробувань) для цілей державного контролю;

  - проводить відбір зразків об’єктів санітарних заходів з метою здійснення державного контролю;

  - здійснює державний контроль за впровадженням постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР);

  - бере учать у визначенні факторів, що можуть мати шкідливий вплив на здоров’я людини, у проведенні оцінки ризику та встановленні ступеня створюваного ними ризику;

  - бере участь у проведенні санітарно-епідеміологічних розслідувань, спрямованих на виявлення причин та умов, що призводять до виникнення і поширення інфекційних хвороб, у тому числі через харчові продукти, групових та індивідуальних харчових отруєнь, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та радіаційних уражень, випадків порушення норм радіаційної безпеки, санітарних правил роботи з радіоактивними речовинами, іншими джерелами іонізуючих випромінювань та вживає заходів до їх усунення відповідно до законодавства;

  - здійснює державний нагляд за додержанням підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами державних санітарних норм і правил, гігієнічних нормативів і регламентів безпечного виробництва, транспортування, зберігання, застосування пестицидів і агрохімікатів, за вмістом залишкової кількості пестицидів і агрохімікатів у харчових продуктах та продовольчій сировині, зокрема, імпортованих лікарських травах, водних об’єктах, води, що використовується для господарсько-питного постачання, купання, спортивних занять, організованого відпочинку та з лікувальною метою, лікувальних грязях, ґрунтах, на землях населених пунктів, оздоровчого та рекреаційного призначення;

  - визначає перелік установ, які проводять токсиколого-гігієнічні (медико-біологічні) дослідження пестицидів і агрохімікатів.

  1. Гігієнічні вимоги до одержання в аптеках води очищеної та води для ін’єкцій.

Воду очищену (Aqua purificata) використовують у виробництві ін'єкційних лікарських форм і для приготування стерильних розчинів, до яких не ставляться вимоги апірогенності. Вона повинна бути максимально хімічно очищеною, відповідати вимогам діючої нормативної документації.

Вода для ін'єкцій (Aqua ingectionibus), яка використовується для приготування парентеральних розчинів, повинна відповідати усім вимогам, що ставляться до води очищеної, й бути додатково стерильною и апіро-генною.

Для забезпечення апірогенності води при її одержанні, транспортуванні і зберіганні необхідно дотримуватись усього комплексу санітарно-гігієнічних вимог, спрямованих на попередження забруднення механічними частками та мікроорганізмами. Для одержання води очищеної в умовах аптек відокремлюють спеціально обладнане для цього приміщення, в якому заборонено виконувати будь-які види робіт, що не пов'язані з отриманням води. При цьому слід забезпечити безумовне дотримання технологічного режиму та правил асептики.

Зберігати воду очищену допускається не більше 3-х діб.

Воду для ін'єкцій зберігають не більше 24 год з моменту отримання при температурі 5-10 °С або 80-95 °С, коли ріст і розмноження мікроорганізмів припиняються.

Резервуари для зберігання води повинні бути виготовлені з матеріалів, що не впливають на її властивості, захищають від механічних включень і мікроорганізмів, відрізняються стійкістю до термічної стерилізації, дають можливість їх ефективно мити та знезаражувати.

  1. Особиста гігієна персоналу аптек.

- прийшовши на роботу, зняти верхній одяг і взуття в окремій гардеробній;

- перед початком роботи у другій гардеробній зняти особисті речі, розвісити їх в індивідуальних шафах і вимити руки;

- надіти технологічний одяг (халат, шапочку, фартух) і спеціальне взуття, які зберігаються в окремих шафах під бактерицидним опромінюванням, вимити і продезинфікувати руки.

Обробку рук необхідно проводити до початку і в процесі роботи, але не більше 3 разів за зміну.

Дезинфікуючі суміші необхідно чергувати кожні 5-6-днів:

- перед відвідування туалету знімати залах, а після відвідування - ретельно мити і дезінфікувати руки;

- не виходити за межі аптеки в технологічному вбранні.

Білет 15

Соседние файлы в предмете Гигиена