Кримінальне право, семінари 2017-2018 / Кримінальне право_семінар9-10

Питання 1

Об'єктом злочину є суспільні відносини (ст. 1,11,111,258). Однак деякі статті КК найчастіше всього вказують не на сам об'єкт злочину, а на окремі елементи суспільних відносин, які охороняються кримінальним законом (ст.115-118,146), або на різноманітні норми права, що регулюють відповідні суспільні відносини (ст.143,202,213). У ст.1 наводиться перелік найбільш важливих об'єктів, що перебувають під кримінально-правовою охороною. Вичерпний перелік таких об'єктів міститься в Особл. ч. КК. Об'єкт злочину це охоронювані кримінальним законом суспільні відносини, на які посягає злочин, завдаючи їм певної шкоди або створюючи загрозу завдання такої шкоди. Суспільні відносини завжди мають об'єктивний характер, існують поза і незалежно від людської свідомості, а отже, і незалежно від самого кримінального закону, і є первинними щодо нього. У вітчизняній теорії кримінального права прийнято виділяти такі структурні елементи суспільних відносин: суб'єкти відносин; предмет, з приводу якого існують відносини; соціальний зв'язок як зміст відносин. Суб'єктами (учасниками) суспільних відносин можуть виступати держава, різноманітні об'єднання громадян, юр та фіз.. особи. Предметом суспільних відносин є все те, з приводу чого або у зв'язку з чим існують ці відносини. Залежно від особливостей предмета суспільні відносини прийнято поділяти на дві групи - матеріальні (предметом яких є майно, тварини и т.п.) та нематеріальні (державна влада, духовні блага). Соціальний зв'язок - це певна взаємодія, певний взаємозв'язок суб'єктів суспільних відносин. Ззовні соціальний зв'язок виявляється насамперед у різних формах людської діяльності. При заподіянні шкоди хоча б одному з елементів суспільних відносин руйнуються, спотворюються всі інші. Правильне встановлення об'єкта злочину має важливе значення. Саме об'єкт суттєво сприяє визначенню поняття злочину, значною мірою впливає на зміст об'єктивних і суб'єктивних ознак злочинів, є провідним критерієм для класифікації злочинів, а також для побудови системи Особливої частини КК. Завдяки об'єктові з'ясовується характер і ступінь суспільної небезпеки злочину, вирішується питання про правильну кваліфікацію діяння, а також про його відмежування від суміжних суспільно небезпечних посягань.

Питання 2

Класифікація об'єктів злочину має велике теоретичне й практичне значення: кодифікаційне, правозастосовче тощо. Найбільш поширеною класифікацією об'єктів "по вертикалі" є їх поділ на загальний, родовий та безпосередній об'єкти. Співвідношення їх відповідає співвідношенню філософських категорій: загальне, особливе, одиничне.

Загальним об'єктом злочину вважаються всі суспільні відносини, які охороняються, захищаються нормами кримінального права. В узагальненому вигляді, як підкреслювалося, він названий у ч. 1 ст. 1 КК: права і свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок і громадська безпека, довкілля, конституційний устрій України, мир і безпека людства.

Загальний об'єкт окреслює найбільш соціально значущі цінності, які держава вважає за необхідне захищати шляхом застосування закону про кримінальну відповідальність.

Із зміною кримінального законодавства (криміналізація нових діянь, декриміналізація деяких існуючих) змінюється й обсяг загального об'єкта злочину. Особливо наочно це проявилося на початку дії нового КК. Деякі діяння були декриміналізовані (наприклад, недонесення про злочин, інші, навпаки, — криміна- лізовані, наприклад, перешкоджання законній професійній діяльності журналістів).

Родовий об'єкт — це об'єкт групи однорідних злочинів, частина загального об'єкта. Це певна група близьких одне до одного суспільних відносин, які захищаються кримінальним законодавством. Наприклад, відносини власності як частина суспільних відносин, на які посягає група однорідних злочинів — злочини проти власності.

Безпосередній об'єкт — це ті суспільні відносини, яким завдає шкоду конкретне злочинне діяння, передбачене відповідною статтею Особливої частини КК. Це об'єкт конкретного, окремого злочину, частина родового об'єкта. Наприклад, об'єктом незаконного полювання (ст. 248 КК) є суспільні відносини, спрямовані на охорону, відтворювання й раціональне використання тваринного світу.

Кілька злочинів можуть мати один об'єкт. Скажімо, крадіжка і шахрайство мають один об'єкт — власність.

Розподіл безпосередніх об'єктів на основні й додаткові здійснюється не за характером і тяжкістю шкоди, яка завдається певним суспільним відносинам, а за зв'язком об'єкта з родовим об'єктом відповідної групи.

Основний безпосередній об'єкт — це ті суспільні відносини, які є частиною родового об'єкта, які і відображають суть кримінально-правової заборони, зафіксованої у відповідній статті Особливої частини КК. Саме цей об'єкт, як частина родового, визначає місце статті в системі Особливої частини КК та включення нових злочинів у той чи інший розділ КК.

Отже, додатковий безпосередній об'єкт — це суспільні відносини, яким заподіюється шкода водночас із заподіянням шкоди основному об'єктові і який допомагає сформулювати сутність складу злочину.

Обов'язковий додатковий безпосередній об'єкт — це суспільні відносини, яким завжди заподіюється шкода при посяганні на основний об'єкт, тобто у всіх випадках вчинення відповідного злочину. Скажімо, при порушенні вимог законодавства про охорону праці додатковий об'єкт (здоров'я потерпілого) завжди присутній поряд з основним (суспільні відносини, що забезпечують безпеку праці).

Факультативний додатковий безпосередній об'єкт злочину має місце коли, по-перше, при вчиненні відповідного злочину в одних випадках йому завжди спричиняється шкода, в інших — ні. Наприклад, при розбійному нападі, поєднаному із застосуванням фізичного насильства, додатковому об'єктові (здоров'ю людини) завжди завдається шкода, а поєднаному із погрозою застосування такого насильства — ні. По-друге, коли в законі в альтернативній формі називається декілька додаткових об'єктів злочину. Наприклад, злочин, передбачений ч. 3 ст. 278 КК, посягає не тільки на безпеку руху та експлуатації залізничного, повітряного чи водного транспорту (основний об'єкт), а й на здоров'я або на життя чи власність тощо (додаткові об'єкти). При вчиненні подібних злочинів шкода може бути завдана як одному з додаткових об'єктів, так і декільком, або навіть усім.

Питання 3

Загальним об’єктом злочинів визнається вся сукупність суспільних відносин, які охороняє кримінальне законодавство. Кримінальним законодавством охороняють далеко не всі суспільні відносини. Законодавець поставив під охорону кримінальних законів лише деякі, найбільш важливі суспільні відносини. Виділення загального об’єкта злочинів має важливе значення: для відмежування злочинів від інших правопорушень:

-ті суспільні відносини, що не перебувають під охороною кримінального закону, не можуть бути об’єктом злочину. Посягання саме на ці суспільні відносини не може бути злочином;

-для визначення соціально–політичної суті злочину: злочин по­сягає на найбільш суттєві суспільні відносини;

-дає змогу визначити суспільні відносини, що потребують кримінально-правової охорони, або навпаки, визначають ті суспільні відносини, потреби в кримінально-правовій охороні котрих вже немає.

-для визначення родового та безпосереднього об’єктів злочинів.

Питання 4

Під родовим об’єктом злочинів звичайно розуміють суспільні відносини, на які посягає певна група злочинів. Це можуть бути тотожні чи однорідні суспільні відносини, що охороняються комплексом пов’язаних кримінально-правових норм. Родовий об’єкт злочинів найчастіше вказується в назвах розділів КК. Наприклад, розділ VI має назву “Злочини проти власності”; розділ ІІ – “Злочини проти життя та здоров’я особи”.

Деколи родовий об’єкт описано в нормі кримінального закону. Наприклад, у ст. 401 КК України родовий об’єкт вказано при описанні поняття військового злочину.

Значення родового об’єкта:

1) дозволяє провести класифікацію всіх злочинів і кримінально-право­вих норм. Власне цю властивість і покладено в основу побудови КК за розділами;

2) допомагає встановити характер і ступінь суспільної небезпечності злочину;

3) сприяє правильній кваліфікації злочину;

4) правильне встановлення родового об’єкта допомагає визначити безпосередній об’єкт злочину.

Питання 5

Безпосередній об’єкт –– це суспільні відносини, на які посягає конкретне злочинне діяння. Це суспільні відносини, поставлені під охорону певного кримінального закону. Питання про те, які суспільні відносини можуть бути об’єктом злочину, вирішує законодавець прийняттям або відміною кримінального закону. Безпосередній об’єкт злочину вказується лише в деяких статтях КК. Наприклад, у ст. 111 КК, що передбачає відповідальність за державну зраду, вказується безпосередній об’єкт – суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність, обороноздатність, державна, економічна чи інформаційна безпеки України.

Якщо безпосередній об’єкт не вказаний у статті КК, він визначається аналізом складу злочину та структури суспільних відносин, а також суті змін, які відбиваються в суспільних відносинах при скоєнні злочину.

Наприклад, родовий об’єкт злочинів, відповідальність за котрі встанов­лено статтями КК, розташованими в IV розділі, є відносини власності. Та безпосередні об’єкти деяких злочинів цього розділу КК відрізняються один від одного. Безпосередній об’єкт злочину та його види:

Низка злочинів мають не один, а декілька безпосередніх об’єктів. У теорії кримінального права досить поширена триступенева класифікація багатооб’єктних злочинів “по горизонталі”. Суть цієї класифікації полягає в тому, що на рівні безпосереднього об’єкта виділяють основний, додатковий і факультативний безпосередні об’єкти злочину. На нашу думку, виділення окремо факультативного об’єкта має певні недоліки. Визначаючи поняття цього об’єкта, фактично, ми отримуємо різновид додаткового об’єк­та. Тож вважається прийнятною класифікація за якої безпосередній об’єкт поділяється на: 1) основний; 2) додат­ковий, котрий у свою чергу поділяється на: а) обов’язковий та б) факультативний.

Питання 6

Предмет злочину - це вказана в правовій нормі певна річ матеріального світу з властивостями суспільних відносин, які зазнають або ставляться під загрозу негативних змін внаслідок суспільно небезпечного посягання. Відмінності об'єкта від предмета злочину: об'єкт - обов'язковий елемент складу злочину, а предмет - факультативна ознака об'єкта злочину; об'єктові злочином шкода завдається, а предметові - ні; об'єкт - це тільки суспільні відносини, а предмет - річ матеріального світу. Предмет злочину відрізняється від предмета злочинного впливу і предмета суспільних відносин. Предмет злочину - факультативна ознака об'єкта злочину, а предмет злочинного впливу і предмет суспільних відносин - це одні з елементів суспільних відносин; предмет злочину - це річ матеріального світу, а предмет злочинного впливу і предмет суспільних відносин можуть бути не тільки річчю, а й соціальною цінністю. Іноді вони можуть збігатися (майно при крадіжці). Знаряддя злочину відрізняється від предмета злочину тим, що вони не перебувають у зв'язку з тими суспільними відносинами, на які здійснюються посягання. Знаряддя злочину - це речі, за допомоги яких здійснюється злочин. Предмет злочину - факультативна ознака об'єкта злочину, а знаряддя і засоби - факультативна ознака об'єктивної сторони складу злочину.

Питання 7

Потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду (ч. 1 ст. 49 КПК). В ряді випадків особа потерпілого відіграє вирішальну роль у криміналь­но-правовій оцінці діяння, а отже, у його правильній кваліфі­кації. питання, пов'язані з особою потерпілого, досліджуються кількома науками: наукою кримінально-процесуального права, криміналістикою, кримінологією. Ці науки створили у своїх си­стемах розділи, які звуться "віктимологія", тобто вчення про жертву (від лат. victima — жертва + logos — вчення).

Віктимологічний аспект притаманний і кримінальному праву. Він покликаний сприяти такій побудові певних кримінально-правових норм і практиці їх застосування, які б, по-перше, пов­ною мірою забезпечували охорону прав потерпілого із врахуван­ням всіх особливостей його особистості, а, по-друге, всебічно враховували особу й негативні аспекти поведінки потерпілого перед вчиненням злочину і під час його вчинення.

Це повинно забезпечити правильну кваліфікацію діяння, при­значення винному справедливого покарання за вчинений злочин, а в певних випадках — звільнення його від кримінальної відповідальності.

Потерпілий — фізична особа — присутній далеко не у всіх злочинах, але там, де він є, можна вести мову про злочини з по­терпілим. Потерпілий є факультативною ознакою складу злочи­ну, яка має безпосереднє відношення до об'єкта злочину. Коли ж, згідно із законом, потерпіла особа характеризується певними ознаками, можна вести мову про "спеціального" потерпілого, на­явність якого впливає на кваліфікацію діяння і, отже, має кримі­нально-правове значення. Серед особливостей характеристики потерпілого, що впливають на кваліфікацію діяння й покарання за його вчинення, вкажемо на врахування кримінально-правовими нормами його службового статусу, родинного статусу стосовно певних категорій осіб, а також його суспільно-корисної поведінки.