84. Історичний портрет Петра Могили 1596-1647

31 грудня 1596, Сучава — 1 січня 1647, Київ — молдавський боярин, політичний, церковний і освітній діяч Речі Посполитої, архімандрит Києво-Печерського монастиря з 1627 року, Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі з 1633 року, екзарх Константинопольського патріарха. Канонізований Церквою 1996 року.

Петро Могила був вихідцем з давнього молдавського боярського роду. Він народився 31 грудня 1596 року в сім'ї валаського і молдавського господаря Симеона Могили та семигородської княжни Маргарет. В 1607 році внаслідок боротьби за владу батько хлопця загинув. Після смерті Симеона Могили та після захоплення в 1612 році Кантемиром Мурзою молдавсько-валахійських володінь, княжна Маргарет разом з сином мусили покинути Молдавію та переїхати на українські землі Речі Посполитої, де їх прийняли родичі — князі Стефан Потоцький, Самуїл Корецький та Михайло Вишневецький.

Початкову освіту Петро Могила здобув у Львівській братській школі, організованій в 1586 році для захисту та збереження православної віри. Сімейство Могил дотримувалося православ'я і мало тісні зв'язки з Львівським братством, постійно допомагаючи йому коштами та послугами у будівництві. Львів був неподалік від тодішніх молдавсько-валахійських володінь і Львівське братство, відчуваючи потребу в коштах, часто зверталося до одновірних молдавських господарів з проханнями про матеріальну допомогу.

Подальшу освіту Петро Могила здобував у європейських університетах. Спочатку він здобув освіту в Польській академії в Замості, а згодом вчився у різних навчальних закладах Голландії та в Парижі.

85 Історичний портрет (гетьман Богдан Хмельницький) Як полководець Xмельницький був блискучий стратег і тактик, знаменитий військовий організатор, мужній і хоробрий вояк. Він створив понад 300-тисячне українське військо, яке було першорядною збройною силою в тогочасній Європі й основою, на якій будувалася нова українська держава. Найбільшим досягненням Xмельницького у процесі національно-визвольної революції було утворення й формування Козацько-Гетьманської Держави — Війська Запорізького (1648–1782). У всіх галузях державного будівництва — у війську, адміністрації, судівництві, фінансах, у царині економіки й культури, Хмельницький виступає, як державний діяч великого формату. Це виявилося в організації верховної влади нової української держави, яка під зверхністю й титулом Війська Запорізького й під владою його гетьмана об'єднала всі верстви українського народу. Xмельницький створив не тільки державний апарат і виховав цілий гурт бойових військових і цивільних керівників як з козацької старшини, так і з української шляхти. Гетьманський рід Xмельницького згас у кінці 17 ст

86 Дмитро Дорошенко (1882-1951) — визначний історик, громадський та політичний діяч. Чимало зробив він для ідейного та організаційного становлення української історичної науки, особливо на еміграції, розробки та популяризації державницької концепції української історії та історіографії, розвитку зв’язків між українськими та європейськими науковцями.

Визначне місце в його творчості посідають дослідження в галузі історіографії, вчений одним з перших започаткував систематичні виклади з української історіографії у вищій школі, написав перший загальний курс історії української історичної науки. Не втратила свого наукового значення і створена Д.Дорошенком оригінальна концепція української історіографії. Отже, розглянувши ранню біографію Дмитра Івановича Дорошенка (1882-1909), можна виділити такі її етапи: 1) 1882-1899 рр. — формування зацікавлення українською історією та культурою, здобуття початкової освіти; 2) 1899-1904 рр. — участь в українському русі, започаткування громадсько-політичної та літературно-наукової діяльності, 1899 р. — перша публікація, 1904 р. — перша наукова публікація з галузі бібліографії; 3) 1904-1909 рр. — активна громадсько-політична діяльність, формування світогляду та поглядів на українське життя, культуру, науку, здобуття вищої освіти, поширення тематики наукових дослідів, 1907 р. — перша наукова публікація з галузі історіографії. Зацікавлення українською історією та культурою, українською книгою та її авторами виніс Дмитро Дорошенко з дитинства, насамперед, під впливом своєї родини. Його особисті здібності, хист до самостійної роботи над дослідженням минулого та до висловлення власної думки проявилися рано і вже у перші роки творчості (1899-1904 рр.) з’являються роботи, близькі до історіографічної тематики.