Вступ
Актуальність: Основна мета ветеринарної служби господарства, району, регіону, країни в цілому - домогтися високої її віддачі, зростання економічної ефективності проведених ветеринарних заходів, що гарантують епізоотологічне благополуччя тваринництва, зниження втрат від хвороб тварин, підвищення виробництва і якості тваринницької продукції, зниження її собівартості.
Грип коней – це високо контагіозне захворювання, яке легко може вражати ціле господарство лише за декілька тижнів. В Україні, за рахунок кліматичних умов та розповсюдженості даного захворювання, проблема його профілактики та лікування дуже актуальна. Виникнення спалахів грипу коней на господарстві несе за собою великі збитки, тому своєчасність профілактичних заходів, а також швидкість діагностичних дій має велике значення не лише для функціонування тих чи інших господарств, але й для економіки українського сільського господарства в цілому.
При встановленні діагнозу на грип коней районна державна адміністрація за поданням Головного державного інспектора ветеринарної медицини району оголошує господарство (кінний завод, іподром, конеферму, табун та ін.) або його частину неблагополучним, вводить карантинні обмеження і затверджує план заходів з ліквідації захворювання. При цьому забороняється ввезення і вивезення коней з господарств і місць, неблагополучних щодо грипу, а також вивезення кормів, сперми від коней, забороняється переміщення та перегрупування тварин усередині господарств, забезпечуються ізоляція та лікування хворих; знешкодження вірусу в навколишньому середовищі методом очищення і дезінфекції конюшень, збруї, інвентарю. Це викликає чималі збитки для господарства. Слід враховувати і те, що частина коней перехворівають з ускладненнями, через що вони надовго виходять з ладу. Великих фінансових витрат вимагають також карантинні заходи.
Мета нашої наукової роботи полягає у з’ясуванні основних особливостей діагностики та профілактики грипу коней на теренах України.
Завдання.
1.Оглянути літературу по зазначеній темі.
2.Висвітлити особливості діагностики грипу коней в Україні.
3.Висвітлити особливості профілактики грипу коней в Україні.
4.Викласти актуальні підходи до профілактичних та діагностичних заходів грипу коней в умовах України.
Об’єкт дослідження - грип коней, збудник грипу.
Предмет дослідження – епізоотична ситуація щодо грипу коней в Україні, особливості діагности грипу, особливості профілактики грипу.
1. Iсторична довідка
Грип коней (Inluenza eguorum)— гостро перебігаюча висококонтагіозна вірусна хвороба коней з короткотривалою гарячкою, пригніченням, кон'юнктивітом, сльозотечею, катаром верхніх дихальних шляхів, сухим, уривчастим, глибоким та болючим кашлем.
Клінічні випадки грипу коней реєструвалися досить давно, але визначити етіологічний фактор вдалося відносно недавно. У 1956-му році на території Чехословаччини був спалах цієї хвороби, в ході якої ветеринарним лікарям вдалося отримати від хворої коня чисту культуру збудника. Через 9 років в Сполучених Штатах також виділили збудник, але він відрізнявся антигенними складом, тому його віднесли до 2-го штаму (H3N8). На території нашої країни реєструвалися обидва штами, а також тип близький антигенним складом до вірусу грипу людини. Хвороба зустрічалася у багатьох країнах світу, в тому числі в Україні. Грип завдає конярським господарствам відчутної шкоди, яка складається в основному з витрат на проведення протиепізоотичних заходів.
Масове охоплення коней грипом порушує нормальну діяльність кінних господарств, особливо іподромів і кінських заводів. Слід враховувати і ту обставину, що частина коней хворіє з ускладненнями, через що вони надовго виходять з ладу. Великих фінансових витрат вимагають також карантинні заходи.
Відзначають істотну шкоду конярства також і внаслідок зниження племінної та спортивної цінності перехворілих коней, витрат на лікування, зриву планів спортивних змагань та інших економічно значущих причин.
Згідно офіційної інформації МЕБ в 2009 році грип коней зареєстровано в 4 країнах світу (Індія, Японія, Монголія, КНР), в поточному році дане захворювання не реєструвалося.
На сьогоднішній день грип коней в Україні офіційно не реєструється. Останні випадки грипу коней реєструвалися в Україні у 2004 р. (2 гол., м.Київ) та у 2002 р. (57 гол., м. Київ).
За офіційним повідомленням Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи у 2010 році (станом на 12.05.2010 р.) зразків патматеріалів та сироваток крові для дослідження на грип коней не надходило. Не проводили в поточному році таких досліджень і регіональні державні лабораторії ветеринарної медицини.
Ці дані показують наскільки важливими є профілактичні заходи у боротьбі з грипом коней. Інформованість працівників кінних господарств про ознаки кінного грипу, вміння розпізнати його прояви є прямою задачею для ветеринарів. [5]
Перші згадки про грип коней відносяться до 1688 г. (Англія і Ірландія). У 1775-1776 рр. на Європейському континенті відзначали епідемічну хвилю грипу. В Англії і Франції в цей період реєстрували гострі респіраторні захворювання дихальних шляхів у коней, собак і кішок.
При епідемії грипу 1830-1837 рр. поряд з масовими захворюваннями людей реєстрували епізоотії серед коней і качок. У період пандемії грипу 1889р., Що охопила всі азіатські країни, Західну Європу, Північну Америку, Африку, були зареєстровані епізоотії респіраторних хвороб серед коней і собак.
З 1970 року по 1980 рік епізоотії грипу коней були зареєстровані в багатьох країнах світу. Від хворих тварин з ознаками уражень органів дихання виділяли віруси грипу Г eq1, Heq1, Гeq2, Heq2. Експериментально доведено, що коні сприйнятливі до вірусу грипу людини А2 / Гонконг / 1/68 (М. Казела і ін., 1969). У сироватках крові коней, які перехворіли на Респіраторними хворобами, виявлені антитіла до вірусу грипу людини А2 / Гонконг / 1/68 (Р. Бахман і ін., 1972). Від коней з ураженням респіраторних органів ізольований вірус грипу типу В, імунологічно ідентичний вірусу ВLee людини (М. Компангнуссі, 1973)