Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Parazitologia_Bilet_9.docx
Скачиваний:
9
Добавлен:
04.08.2017
Размер:
65.01 Кб
Скачать

Білет №1 1. Морфологічні особливості та цикл розвитку збудників фасціольозу жуйних. 

F. hepatica – має листоподібну форму, завдовжки 2 -3 см, завширшки до 1 см, коричневого кольору із зеленуватим відтінком. Кутикула вкрита дрібними шипиками. Ротовий і черевний присоски слаборозвинені, зближені між собою і розмішені в передній частині тіла. Матка має розеткопод.форму. Яєчник і сім’яник гіллясті, займають середню і задню частину тіла паразита. Жовточники добре розв., розташовані по бокових полях тіла. Яйця фасціол великі, жовтого кольору, овальні, з кришечкою на одному з полюсів. Розвиваються у зовн.сер.

F. gigantica – більша за розмірами(до 7,5 см), стрічкопод.форма, вища патогенність.

Цикл розвитку – гельмінти виділяють яйця, які з жовчю потрапляють у кишечник, а звідти з калом у зовн.сер. За сприятливих умов в яйці за 2-3 тижні формується мірацидій. Мірацидій прикріплюється до молюска, проникає в нього і мігрує до печінки, де через тиждень перетворюється на спороцисту. Спороцисти шляхом безстатевого розвитку дають початок новомоу поколінню – редіям. Редії згодом перетворюються на церкарії. Вони виділяються назовні з молюска, плавають у воді й при зіткненні зі стеблом чи листками рослин, камінням прикріплюються і інцистуюються. Тіло церкарія в цисті називають адолескарієм. Подальший розвиток адолескарія відбувається у тілі дефінітивного хазяїна. Там він росте і через 3-4 міс. перетворюється на мариту. (статевозрілу стадію). В печінці ВРХ гельмінти живуть до 10, овець – до 3-4 років. 2. Епізоотологічні дані та клінічні ознаки за гіподермозу жуйних. 

Досить поширений. Частіше хворіє ВРХ, можуть заражатися Коні, ДРХ ,інші тварини.Молоді тварини більш сприйнятливі.Поширення оводів в окремих зонах має осередковий характер.

На початку інвазії в місцях проникнення через шкіру личинок спостерігається свербіж і набряки, які з часом минають. У зимовий період при локалізації личинок у хребтовому каналі порушується координація рухів, тварини важко піднімаються. У разі виявлення їх у стінці стравоходу спостерігається відмова тварини від корму і води, оскільки вони не можуть ковтати. Характерні клін.ознаки з’являються взимку – рано навесні, в період наближення личинок до шкіри в ділянці спини. На шкірі помітні горбики, в центрі яких через кілька днів утворюється отвір – нориця. З нориць виділяється ексудат, шкіра груба, нееластична, болюча. Тварини виснажуються, знижується надій. 3. Діагностика та лікування за еймеріозу птахів. 

Діагноз установлюють комплексно з урахуванням клін.ознак, епізіт., пат.анат.змін. Дослідження калу за Фюллеборном чи Дарлінгом. При пат.атом. розтині проводять мікроскопічне дослідження зіскрібків слизової оболонки кишок.

2 варіант 1)Морф. и цикл токсоплазмоз Зооантропонозний протозооз тварин з гострим, підгострим, хронічним, а часто безсимптомним перебігом. Спричиняється внутрішньоклітинним паразитом Тохорlаsта gопdіі, який уражає нервову, ендокринну системи й систему мононуклеарних фагоцитів. Хвороба виявляється порушенням обміну речовин, патологією вагітності, нервовими розладами.

В організмі проміжних хазяїв токсоплазми паразитують у формі ендозоїтів та цист. Ендозоїти мають півмісяцеву, банано-, грушоподібну форму і розміри (2–8) × (2–4) мкм їхній передній кінець загострений, задній – розширений і заокруглений. Внутрішня будоватака ж, як і інших одноклітинних організмів. Цисти мають розміри від 30 до 100 мкм і заповнені ендозоїтами. В епітеліальних клітинах кишок дефінітивного хазяїна (кота) утворюються неспорульовані ооцисти овальної форми, розміром (9–11) × (10–14) мкм. Після споруляції в зовнішньому середовищі в ооцисті формуються дві спороцисти, а в них – по чотири спорозоїти. Мікропіле і залишкового тіла в ооцистах немає.

Цикл розвитку. Токсоплазми – облігатно гетероксенні паразити, їхній життєвий цикл відбувається з обов’язковою участю дефінітивних (кіт свійський та деякі дикі тварини з родини котячих) і проміжних (птахи, усі види ссавців, у тім числі й людина) хазяїв. Дефінітивні хазяї заражаються при заковтуванні ендозоїтів, псевдоцист або цист, що можливо в разі поїдання гризунів чи уражених органів і тканин проміжних хазяїв. В епітеліальних клітинах тонких кишок відбувається спочатку безстатеве розмноження (мерогонія), пізніше статевий розвиток (гаметогонія), який завершується формуванням ооцист. Останні з фекаліями тварин виділяються у зовнішнє середовище. За сприятливих умов (висока температура повітря та вологість) відбувається остаточний розвиток ооцист (спорогонія).

Коти є також і проміжними хазяями. Це трапляється в разі заковтування ними спорульованих ооцист. Спорозоїти проникають у внутрішні органи і розмножуються шляхом ендодіогенії. Однак у котів і в цьому випадку процес завершується кишковим розвитком збудника, формуванням та виділенням у зовнішнє середовище ооцист. 2)Клин. оз. и диагностика естрозу овець Захворювання овець, що спричиняється личинками овечого овода Оеstrиs ovis родини Oestridae, характеризується запаленням носа, глотки, лобової пазухи, оболонок головного мозку і призводить до виснаження та загибелі тварин.

Клінічні ознаки. Перші ознаки хвороби з’являються влітку. З носових отворів овець виділяється серозний ексудат з прожилками крові. Слизова оболонка носа набрякла, гіперемійована. Вівці трясуть головою, чхають, труться носом об навколишні предмети. З настанням холодів ознаки хвороби відсутні. Іноді помітне збільшення в розмірі підщелепових лімфовузлів.

Рано навесні, коли личинки інтенсивно живляться й ростуть, захворювання загострюється. Спостерігається значне виділення з ніздрів ексудату, який підсихає навколо носа і утруднює дихання. Вівці знову чхають, кашляють, труться носом об землю, трясуть головою, при цьому дозрілі личинки третьої стадії падають на землю. Відмічаються також підвищення температури тіла, кон’юнктивіт, фронтит. У разі запалення оболонок головного мозку порушується координація рухів, спостерігаються судоми, манежний рух (“несправжня вертячка”). Тварини відмовляються від корму, худнуть і на 3–5 добу гинуть.

Діагностика

Епізоотологічні дані, Клінічні ознаки, Патолого-анатомічні ознаки.

Під час обстеження виявляють личинок у носових отворах овець або на підлозі приміщення.

Для уточнення діагнозу хворим тваринам впорскують у ніздрі 10–20 мл розчину інсектициду. Внаслідок чхання й фиркання личинки випадають. Їх відбирають ватяним тампоном, вміщують у лабораторну чашку або кювету і розглядають під лупою. 3)Лік. и проф. аскарозу свиней Хворобу спричинять гельмінти Ascaris suum з родини Ascaridae, підряду Ascaridata. Вона характеризується виснаженям, прогресуючим схудненням, ознаками бронхопневмонії, проносом, нервовими розладами свиней.

Лікування. Високоефективними є переважна більшість препаратів групи бензімідазолів: альбендазол дають індивідуально або груповим методом у дозі 7,5–10 мг/кг одноразово. Препарат діє як на статевозрілі форми, так і на мігруючих личинок. Мебендазол призначають одноразово індивідуально й груповим методом у дозі 20 мг/кг; фенбендазол дають індивідуально і груповим методом у дозі 15 мг/кг щодня, впродовж п’яти діб. Левамізол використовують у вигляді розчину для ін’єкцій у дозі 7,5 мг/кг одноразово. Препарат слід обережно застосовувати для поросят, оскільки можливі ускладнення у вигляді збудження, тремору, проносу, гіперсалівації, блювання, задишки. У разі їх виникнення рекомендується застосовувати атропін.

Препарати групи макроциклічних лактонів у вигляді 1% розчинів вводять підшкірно в дозі 1 мл на 33 кг маси тіла одноразово або дають із кормом (бровермектин-гранулят).

Препарати піперазину (адипінат, гексагідрат, дигідрохлорид, дитіокарбамат, моногідрохлорид, сульфат, фосфат, цитрат) призначають груповим методом після голодної дієти у суміші з поло-винною кількістю корму в дозах: поросятам масою до 50 кг – 0,3 г/кг, свиням масою понад 50 кг – 15 г на тварину. Препарат дають двічі (вранці та ввечері). Поросят із погіршеним апетитом дегельмінтизують невеликими групами. Слід мати на увазі, що піперазин не діє на мігруючих личинок.

Профілактика та заходи боротьби.

Оптимізація умов утримання та годівлі свиней і особливо поросят.

Приміщення для тварин треба постійно підтримувати в належному санітарному стані, регулярно прибирати фекалії, підлога має бути з твердим покриттям. Важливо впорядкувати водопій.

Напувати свиней потрібно водою з артезіанських свердловин чи криниць.

У неблагополучних щодо аскарозу господарствах проводять профілактичні та преімагінальні дегельмінтизації переважно препаратами фенбендазолу. Свиноматок дегельмінтизують за місяць до опоросу, поросят – улітку вперше у віці 33–40 діб; вдруге – 50–55; втретє – 90 діб; узимку – вперше у віці 50–55 діб; вдруге – 90 діб.

У відгодовуваних групах проводять гельмінтокопроскопічні дослідження і за потреби тварин дегельмінтизують.

Дезінвазія об’єктів навколишнього середовища. Для знищення яєць гельмінтів та їхніх личинок у приміщеннях використовують 5% гарячий (70–80 °С) розчин їдкого натру чи калію з розрахунку 0,5 л на 1 м2 при дворазовій обробці через 1 год та експозиції не менш як 6 год;

Білет № 3

Соседние файлы в предмете Паразитология животных