Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ АКУШ-ВО з відповідями.doc
Скачиваний:
208
Добавлен:
04.08.2017
Размер:
316.42 Кб
Скачать

Міністерство аграрної політики

ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР АГРАРНОЇ ОСВІТИ

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

з навчальної дисципліни«Акушерство, гінекологія і біотехнологія відтворення тварин»

для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр»напряму «Ветеринарна медицина» (6.110101)

2011

Розробники: доктор ветеринарних наук, професор, завідувач кафедри акушерства Харута Г.Г. (Білоцерківський НАУ); доктор ветеринарних наук, професор, завідувач кафедри акушерства та хірургії Харенко М.І. (Сумський НАУ); кандидат ветеринарних наук, доцент кафедри акушерства та хірургії

Розум Л.М. (Одеський ДАУ).

Рецензенти: доктор ветеринарних наук, професор кафедри акушерства та штучного осіменіння с.-г.тварин ім. Г.В. Звєрєвої Стефаник В.Ю , кандидат ветеринарних наук, доцент Костишин Є.С. (Львівський НУВМБ ім. С.З.Гжицького); доктор біологічних наук, професор кафедри акушерства, гінекології і біотехнології розмноження тварин Кошевой В.П. (Харківська ДЗВА).

1. Органи, що належать до статевого апарату самок:

Статеві губи, клітор, сечостатевий присінок, піхва, матка, яйцепроводи, яєчники.

Мошонка, сім’яниковий мішок, сім’яники.

Репуцій, статевий член, сечостатевий канал.

Надниркова залоза, печінка, сечовий міхур.

2. До зовнішніх статевих органів самок належать:

Шийка, тіло і роги матки.

Піхва, яйцепроводи, яєчники.

Статеві губи, клітор.

Мошонка, сім’яниковий мішок, сім’яники.

3. До внутрішніх статевих органів самок належать:

Промежина, сім’яниковий мішок, сім’яники.

Сечостатевий присінок, піхва, матка, яйцепроводи, яєчники.

Статеві губи, клітор.

Надниркова залоза, печінка, сечовий міхур.

4. Яєчники виконують функції:

Бар’єрну, виділення.

Захисну, живлення.

Відтворну, гормональну.

Переробну.

5. Яйцепроводи виконують функції:

Транспорт яйцеклітин, забезпечення запліднення і розвитку зигот та ембріонів протягом кількох днів.

Виведення плода в період родів.

Синтез і виділення гормонів.

Синтез антитіл.

6. Будова клітора:

Тіло, шийка і хвіст. Тіло клітора оточує серозна оболонка, голівка покрита ендотелієм.

Голівка, тіло, корінь, два печеристих тіла. Тіло клітора оточує фіброзна оболонка, голівка покрита слизовою оболонкою.

Валик, паренхіма, хрящ. Тіло клітора оточує слизова оболонка, голівка покрита серозною оболонкою.

Верхівка, тіло, корінь. Тіло вкрите серозною оболонкою.

7. Будова сечостатевого присінка (переддвер’я піхви):

Слизова оболонка оточена сполучною тканиною і кільцевим поперечносмугастим м’язом.

Серозна оболонка оточена білковою і судинною оболонками.

Мозкова і кіркова речовина оточена нервовим сплетінням.

Утворений твердою, м’якою та павутинною оболонками.

8. Особливості будови зовнішніх статевих органів у сільськогосподарських тварин:

У самок жуйних тварин сечостатевий присінок (переддвер’я піхви) відсутній, піхва розпочинається від статевих губ.

У свиноматок і кобил клітор знаходиться у верхньому куті статевої щілини, відсутні вестибулярні залози.

У всіх самок, крім кобил, верхній кут статевої щілини заокруглений, а нижній – загострений, у бокових стінках сечостатевого присінка (переддвер’я піхви) кобил розміщується печеристе тіло.

У великої рогатої худоби відсутній клітор.

9. Будова піхви самок сільськогосподарських тварин:

Стінка піхви складається із слизової і м’язової оболонок та серозної оболонки (краніальна частина) або адвентиції (каудальна частина).

Стінка піхви складається із білкової, жирової і судинної оболонок.

Стінка піхви складається із шкіри, фасції та ендотелію.

Стінка піхви складається із твердої, м’якої та павутинної оболонок.

10. Матка сільськогосподарських тварин складається з:

Піхви, переддвер’я, яйцепроводів.

Ампули, уретри, яєчників.

Шийки, тіла, рогів.

Твердої, м’якої та павутинної оболонок.

11. Стінку матки формують оболонки:

Білкова, фіброзна, залозиста.

Ендометрій, міометрій, периметрій.

Водна, судинна, сечова.

Тверда, м’яка та павутинна.

12. У широкій матковій зв’язці проходять маткові артерії:

Велика, широка і мала????????.

Краніальна, середня і каудальна.

Головна, соромітна і сім’яна.

Зовнішня і внутрішня клубові.

13. Особливості будови шийки матки у сільськогосподарських тварин:

У свиноматок шийка матки коротка, у овець слизова оболонка шийки гладенька, без складок.

У корів на слизовій оболонці шийки матки є 3–4 циркулярні складки, у овець – 5–7 складок, у свиноматок – численні складки-валики, розміщені у шаховому порядку.

У кобил шийка матки довга – до 20 см, на її слизовій оболонці багато циркулярних складок.

У суки слизова оболонка шийки матки має численні складки-валики, розміщені у шаховому порядку.

14. Гормони, що виробляються в яєчниках, їхній вплив на організм самки:

Естрон, естріол, естрадіол, прогестерон, релаксин. Беруть участь у нейрогуморальній регуляції статевої функції.

Кортизол, інсулін, тироксин. Регулюють функцію травлення.

Окситоцин, вазопресин, синестрол. Регулюють функцію кровотворення.

Гідрокортизон, преднізолон. Регулюють функцію росту.

15. Види і функція жовтого тіла:

Латентне. Виробляє гормон тестостерон.

Просте. Виробляє гормон окситоцин.

Статевого циклу, вагітності, персистентне. Виробляє гормон прогестерон.

Складне. Виробляє гормон преднізолон.

16. Стадії розвитку фолікулів:

Премордіальні, первинні, вторинні, третинні.

Малі, середні, великі.

Морула, бластула, гаструла.

Раннє дозрівання.

17. Стадії розвитку яйцеклітини:

Лютеальна, фолікулярна, старіння.

Гоноцит, овогонія, ооцит першого і другого порядків, яйцеклітина.

Зиготи, ембріональна, плідна.

Раннє дозрівання.

18. Назвіть органи статевого апарату самця:

Яєчники, яйцепроводи, матка.

Мюллерові канали, піхва, сечостатевий присінок.

Мошонка, сім’яники та їх придатки, сім’япроводи, сечостатевий канал, додаткові статеві залози, статевий член і препуцій.

Шийка, тіло, роги.

19. Будова сім’яників:

Серозна і м’язова оболонки, паралельні, довгі і петлеподібні канальці.

Слизова і фіброзна оболонки, трубчасті, тонкі і виносні канальці.

Власна піхвова і білкова оболонки, частки, звивисті і прямі канальці, сітка сім’яника.

Краніальна, каудальна і додаткова частки.

20. Функції сім’яників.

Кровотворення, газообміну.

Бар’єрна, виділення.

Відтворювальна, гормональна.

Захисна функція та функція гемопоезу.

21. Особливості будови сім’япроводів:

Стінка сім’япроводу має одну фіброзну оболонку. Сім’япроводи у жеребця над сечовим міхуром утворюють S-подібний згин.

Стінка сім’япроводу має слизову, м’язову і серозну оболонки. Сім’япроводи у барана, бугая і цапа над сечовим міхуром утворюють ампули.

Стінка сім’япроводу має чотири оболонки: ендо-, міо-, пери- і параметрій. Сім’япроводи кнура мають діаметр 5 см.

Стінка сім’япроводу має тверду та м’яку оболонки.

22. До додаткових статевих залоз самців належать:

Бартолінієві, сальні, пітні.

Передміхурова (простата), міхурцева, цибулинно-сечівникова, уретральні.

Вестибулярні.

Надниркові, щитоподібна, прищитоподібна.

23. Значення секрету міхурцевих залоз:

Містить токсичні речовини, робить сперму більш густою.

Містить білки, ліпіди, фруктозу, лимонну кислоту, розріджує сперму, є живильним середовищем, знижує її температуру.

Зменшує об’єм сперми, знижує її температуру.

Сприяє ранньому дозріванню сперміїв.

24. Значення секрету передміхурової залози (простати):

Переводить спермії у анабіотичний стан.

Знижує активність і густину сперміїв.

Містить ферменти, простагландини групи F2-альфа, що викликають скорочення м’язів матки, розріджує сперму, збільшує об’єм еякуляту.

Сприяє ранньому дозріванню сперміїв.

25. Значення секрету уретральних залоз:

Містить білки, ліпіди, цукри і є живильним середовищем для сперміїв.

Виділяється першим і промиває сечостатевий канал від залишків сечі перед проходженням сперми.

Регулює осмотичний і онкотичний тиск у спермі.

Сприяє ранньому дозріванню сперміїв.

26. Будова статевого члена:

Тіло, хвіст, яйцепровід.

Голівка, тіло, корінь, печеристі тіла, білкова оболонка.

Основа, паренхіма, звивистий канал.

Шийка, тіло, верхівка.

27. Будова сечостатевого каналу (уретри):

Має черевну і маткові ділянки. Стінка складається з серозної і білкової оболонок.

Має грудну і задню ділянки. Стінка складається із ендотелію і паренхіми.

Має тазову і статевочленну (удову) частини. Стінка складається із слизової оболонки, оточеної печеристим тілом і м’язами.

Має шийку, тіло і верхівку.

28. Стадії спермогенезу:

Брунькування, спороутворення.

Розмноження, росту, дозрівання і формування.

Старіння, розсмоктування.

Раннє та пізнє дозрівання.

29. Акушерське дослідження проводиться:

У період вагітності, родів та в післяродовий період.

Під час досягнення самкою статевої зрілості.

Під досягнення самкою фізіологічної зрілості.

Під час переведення у родильне відділення.

30. Акушерське дослідження під час родів проводять:

В усіх випадках родів.

У разі підозри на патологію родів, із-за наявності передумов для дослідження.

Під час перших родів.

Під час переведення у родильне відділення.

31. Дайте визначення положення плода:

Розміщення його рухомих частин у родовому каналі.

Відношення поздовжньої осі тіла плода до поздовжньої осі тіла матері.

Відношення голови плода до його тулуба.

Відношення маси тіла плода до висоти його у холці.

32. Назвіть правильне положення плода:

Вертикальне.

Поперечне.

Поздовжнє.

Всі положення є правильними.

33. Передлежання плода – це:

Відношення частин тіла плода до спини матері.

Відношення рухомих частин тіла плода до його тулуба.

Відношення якої-небудь частини тіла плода до входу в родові шляхи.

Відношення маси тіла плода до висоти його у холці.

34. Назвіть правильне передлежання плода:

Спинне.

Головне і тазове.

Бокове і черевне.

Всі передлежання є правильними.

35. Позиція плода, це:

Відношення голови плода до спини матері.

Відношення спини плода до спини або черевних стінок матері.

Відношення спини плода до входу в таз.

Відношення маси тіла плода до висоти його у холці.

36. Правильна позиція плода:

Верхня.

Бокова.

Нижня.

Всі позиції є правильними.

37. Членорозміщення плода – це:

Відношення рухливих частин тіла плода до входу в таз.

Відношення рухливих частин тіла плода до спини матері.

Відношення рухливих частин тіла плода до його власного тулуба.

Відношення маси тіла плода до висоти його у холці.

38. Тривалість стадії виведення плода у кобил:

До 6 годин.

До 12 годин.

До 15 хвилин.

До 3 хвилин.

39. Тривалість стадії виведення плода у корів:

До 30 хвилин.

До 6 годин.

До 15 хвилин.

До 2-х годин.

40. Тривалість стадії виведення плода у овець і кіз:

До 25 хвилин.

До 6 годин.

До 12 годин.

До 2-х годин.

41. Тривалість стадії виведення плодів у свиней:

До 6 годин.

До 30 хвилин.

До 12 годин.

До 2-х годин.

42. Тривалість стадії виведення плодів у кролиць:

До 6 годин.

До 30 хвилин.

До 15 хвилин.

До 2-х годин.

43. Тривалість стадії виведення плодів у собак і кішок:

До 6 годин.

До 30 хвилин.

До 12 годин.

До 2-х годин.

44. Мета акушерського дослідження у післяродовий період:

Визначення готовності самок до осіменіння.

Визначення перебігу інволюції статевих органів і діагностика хвороб.

Діагностика вагітності.

Визначення раннього дозрівання.

45. Гінекологічне дослідження, це:

Дослідження статевих органів неплідних самок.

Дослідження статевих органів вагітних самок.

Дослідження самок у разі досягнення статевої зрілості.

Визначення раннього дозрівання.

46. Неплідною вважають корову:

. Яка не вагітна через 30 днів після родів.

. У післяродовий період.

Після осіменіння до діагностики вагітності.

До 10 днів після отелення.

47. Середня тривалість вагітності у корів:

114 днів.

285 днів.

340 днів.

725 днів.

48. Середня тривалість вагітності у кобил:

285 днів.

150 днів.

340 днів.

725 днів.

49. Середня тривалість вагітності у свиней:

150 днів.

340 днів.

114 днів.

725 днів.

50. Середня тривалість вагітності у овець і кіз:

285 днів.

150 днів.

114 днів.

725 днів.

51. Визначення андрологічного дослідження:

Дослідження статевих органів самців сільськогосподарських тварин.

Дослідження органів травної системи плідників.

Дослідження органів дихальної системи плідників.

Дослідження органів серцево-судинної системи.

52. Під час андрологічного дослідження плідників оцінюють рефлекси:

Вуха, ока, вінчика.

Тактильну і больову чутливість.

Локомоторний, обіймальний, ерекції, парувальний, еякуляції.

Умовний, безумовний.

53. Застосовують під час повного андрологічного дослідження методи:

Перкусію, аускультацію, визначення частоти скорочень рубця.

Збір анамнезу, огляд, пальпацію, ректальне дослідження, сонографію,

оцінювання якості сперми, відбирають проби слизу з препуція для бактеріологічних і серологічних досліджень.

Рентгенографію, кардіографію.

Лапароскопію.

54. Під час андрологічного дослідження визначають ректально стан органів:

Нирок і наднирникових залоз.

Прямої кишки, ануса і рубця.

Тазової частини уретри, передміхурової і міхурцевих залоз, ампул сім’япроводів і сечового міхура.

Печінки, жовчного міхура.

55. Дослідження вроджених статевих рефлексів у самців проводять:

Після фіксації самця у станку.

Після анестезії за І.І. Вороніним.

Під час парування або одержання сперми.

Під час годівлі.

56. Огляд статевого члена у бугаїв проводять:

Під час ерекції, або анестезії за І.І. Вороніним.

Після повалу і фіксації тварини.

Під час сечовиділення.

Під час годівлі.

57. Для дослідження мошонки і препуція використовують методи:

Огляд, пальпацію, сонографію.

Рентгенографію, ректальне дослідження.

Лапароскопію, перкусію, аускультацію.

Кардіографію, ехокардіографію.

58. Інструмент 1 з набору В.В. Павловського складається:

Із внутрішньої і зовнішньої запобіжних трубок, стержня, який згвинчується з двох половинок і має наконечник, що знімається на одному кінці та рукоятку на іншому.

Із скляної трубки і металевого штовхача.

Із скляної трубки і штовхача з гумовою пробкою.

Із скляного спермоприймача.

59. Інструмент 3 з набору В.В. Павловського застосовують:

Для взяття змивів із піхви овець і кіз.

Для взяття слизу із піхви корів.

Для взяття слизу із препуція бугаїв.

Для одержання сперми плідника.

60. Застосовують прилад конструкції А.Н. Жабоєдова для одержання слизу з препуція бугаїв у поєднанні:

З фонендоскопом.

З ложкою Г.К. Корчака.

З піхвовим дзеркалом для овець.

З мікроскопом.

61. Використовують для відбору проб цервікального слизу за методикою Ю.М. Серебрякова інструмент:

Полістиролові піпетки і поліетиленові ампули разового використання.

ПСК-1 Казєєва.

ПСЖ-1 Жабоєдова.

Мікроскоп.

62. Прилад ПСК-1 Казєєва використовують для:

Відбору проб цервікального слизу.

Відбору препуціального слизу.

Відбору змивів із піхви у корів.

Одержання сперми.

63. Під час дослідження молочної залози застосовують клінічні методи:

Огляд, пальпацію, візуальне оцінювання секрету молочної залози.

Аускультацію, перкусію.

Рентгенографію, кардіографію.

Мікро- та макроскопчні.

64. Проводять дослідження молочної залози у сухостійних корів:

Планово щомісяця протягом періоду сухостою.

У перші 10-15 днів до родів.

Перед ставленням на сухостій.

У перші дні після отелення.

65. Дослідження молочної залози у лактуючих корів проводять:

Один раз на квартал протягом лактації.

Один раз на місяць перед діагностикою субклінічного маститу та щоденно після звернення до лікаря оператора машинного доїння чи власника тварини.

У разі переведення у родильне відділення.

У перші дні після отелення.

66. Огляд молочної залози у дійних корів проводять:

Протягом усього доїння.

Двічі: до і після доїння.

Тричі з інтервалом 10 хвилин.

Кожні 10 днів.

67. Техніка пальпації молочної залози:

Пальпацію проводять двома руками, пальпуючи окремо кожну чверть вим’я.

Пальпацію проводять однією рукою.

Пальпацію проводять аритмічними поштовхами руки, прикладеної до шкіри вим’я.

Пальпацію проводять одночасно з аускультацією.

68. Техніка пальпації соска і його цистерни:

Пальпацію проводять двома руками, притискаючи сосок до його чверті.

Сосок захоплюють біля основи вказівним та великим пальцями і витягують, промацуючи його до верхівки.

Сосок і його цистерну не пальпують.

Пальпують тільки цистерну.

69. Прохідність соскового каналу визначають:

Кататеризацією.

За товщиною молочного струменя.

За кількістю молока, видоєного за одну хвилину.

За кількістю наявності жирових кульок.

70. Візуальне оцінювання секрету молочної залози проводять:

У молочно-контрольних пластинках або чашках Петрі визначають колір, консистенцію, наявність та характер включень.

У пробірках визначають запах, смак.

Шляхом проціджування. Визначають забрудненість та характер домішок.

Шляхом визначення редуктазної проби.

71. Лікарські речовини вводять у матку у випадку:

Затримки посліду, ендометрит, метрит.

Гепатит, гепатодистрофія, анемія.

Остеомаляція, остеопороз, гіповітаміноз.

Пневмонія, гастрит.

72. Застосовують для введення лікарських речовин у матку і піхву інструмент:

Троакар, фетотом, акушерська клюка.

ПОС–5, шприц Жане, кружка Есмарка.

Щипці Мюзо, еластратор, кератоскоп.

Кружка Есмарка.

73. Патогенетична терапія, це:

Нормалізація гомеостазу та функції органів і тканин через регулювальні та захисні системи організму.

Атака імунної системи проти органів і тканин власного організму в результаті чого відбувається їх структурно-функціональне пошкодження.

Технічні засоби, за допомогою яких лікар виконує різноманітні оперативні заходи на органах і тканинах живої тварини.

Підбір антипарабіотичних препаратів, антиалергійних препаратів.

74. Новокаїнотерапія – це використання:

Антипарабіотичних препаратів.

Антиалергійних препаратів.

Антидепресивних препаратів.

Антигістамінних препаратів.

75. Дія новокаїну у разі новокаїнових блокад:

Імуностимулювальна, нейроендокринна, противірусна.

Антиоксидантна, протимікробна, регенеративна.

Антигістамінна, антитоксична, анестезуюча.

Антиалергійна, антидепресивна.

76. У разі внутрішньочеревного введення новокаїну він діє на:

Блокування сильних подразників із рецепторного поля очеревини.

Блокування вагосимпатичного блоку в ділянці голови.

Стимулювання репаративних процесів в органах черевної порожнини.

Імуностимулювальну, нейроендокринну, противірусну функцію організму.

77. Розчин новокаїну готують для внутрішньовенних ін’єкцій на:

Розчині Рінгера.

Фізіологічному розчині.

Сироватці крові.

Спирту.

78. Швидкість введення новокаїну під час внутрішньовенних ін’єкцій у коней і ВРХ не має бути більшою:

30-40 мл на хвилину.

5-10 мл на хвилину.

15-20 мл на хвилину.

50-70 мл на хвилину.

79. Відсоток та доза новокаїну для внутрішньовенних ін’єкцій становить:

0,5% 20 мл або 1% 10 мл на 100 кг маси тіла.

1-2% – 5 мл на 1 кг маси тіла.

5-10% – 10 мл на 1 кг маси тіла.

10-15% – 15 мл на 1 кг маси тіла.

80. Місце уколу голки під час внутрішньоаортального введення новокаїну за І.І. Вороніним є:

З правого боку у ділянці останнього міжребір’я латеральніше найдовшого м’яза спини.

З лівого боку у ділянці останнього міжребір’я латеральніше найдовшого м’яза спини.

Між 4 та 5 поперечнореберними відростками поперекових хребців.

Між 6 та 7 поперечнореберними відростками поперекових хребців.

81. Відсоток та доза для внутрішньоаортального введення новокаїну за І.І. Вороніним є:

0,5% – 200-250 мл або 1% – 100-150 мл (0,002г/кг маси ).

2% – 1 мл на 1 кг маси тіла.

5% – 300-450 мл.

7 % – 420-450 мл.

82. Аортопункцію за Д.Д. Логвиновим проводять:

Між четвертим і п’ятим поперечними відростками поперекових хребців з правого боку.

З лівого боку у ділянці останнього міжребір’я латеральніше найдовшого м’яза спини.

Між другим та третім крижовим хребцем, відступивши від середньої лінії на 10 см.

У яремній борозні.

83. Відсоток та доза розчину новокаїну для внутрішньоаортального введення за Д.Д. Логвиновим є:

1% – 100-150 мл.

1% – 1 мл на 1 кг маси тіла.

1% – 300-400 мл.

2,5% – 10 мл на 1 кг маси тіла.

84. Введення новокаїну під час аортопункцій здійснюють:

Швидким рухом під великим тиском.

Повільно вводять розчин під невеликим тиском.

Контролюють самовільне всмоктування розчину.

З попереднім підігріванням розчину до температури 40º С.

85. Місцем уколу голки під час паравертебральної блокади за І.І. Магдою є:

Каудальний край перших чотирьох поперечних відростків поперекових хребців на відстані 5 см від остистих відростків.

У ділянці лівої голодної ямки на середині відстані між останнім ребром і маклаком.

Перетин краніального краю останнього ребра з латеральним краєм найдовшого м’яза спини.

Яремна борозна.

86. Доза та відсоток новокаїну під час паравертебральної блокади за І.І. Магдою:

1% р-н – 1 мл на 1 кг маси тіла.

10% р-н – 100 мл з одного боку.

0,5% р-н – 20 мл в кожній точці.

0,7 % р-н – 150 мл в кожній точці.

87. Місце проведення промежинної блокади за І.І. Магдою:

Сіднична ямка.

Голодна ямка.

. Між третім та четвертим поперековим хребцями.

Між четвертим та п’ятим поперековим хребцями.

88. Доза та відсоток новокаїну під час промежинної блокади за І.І. Магдою?

5-10 мл – 5% розчину.

20 30 мл – 0,5% розчину.

50-70 мл – 1% розчину.

55-80 мл – 1% розчину.

89. Місце уколу голки під час внутрішньотазової провідникової анестезії зовнішніх статевих органів у бугая за І.І. Вороніним знаходиться:

У сіднично-прямокишковій ямці на рівні середини каудального краю крижово-сідничної зв’язки.

Паралельно вентральній поверхні крижової кістки в напрямі до протилежного надлопаткового хряща.

Попереду першого крижового хребця на 2-3 см вбік від середньої лінії

Паралельно дорсальній поверхні крижової кістки в напрямі крижово-сідничної зв’язки

90. Доза та відсоток новокаїну під час внутрішньотазової провідникової анестезії зовнішніх статевих органів за І.І. Вороніним:

0,5% – 1 мл на 1 кг маси тіла.

5% – 100-110 мл.

2% – 100 мл.

7 % – 100 мл.

91. Місце уколу голки під час парасакральної блокади тазового сплетіння за В.І. Завірюхою:

Краніодорсальний кут сіднично-прямокишкової ямки з обох боків від кореня хвоста.

Каудальний край перших чотирьох поперечних відростків поперекових хребців на відстані 5 см від остистих відростків.

На рівні третього крижового хребця, остистий відросток якого найвищий, з обох боків.

На рівні четвертого крижового хребця, остистий відросток якого найвищий, з обох боків.

92. Відсоток новокаїну і доза, що застосовують під час парасакральної блокади тазового сплетіння за В.І. Завірюхою:

5% – 10 мл на 1 кг маси тіла.

2% – 5 мл на 1 кг маси тіла.

0,6-0,7% – 0,5 мл на 1 кг маси тіла.

0,8-0,9 % – 0,9 мл на 1 кг маси тіла.

93. Про правильне введення голки під час надплевральної блокади за В.В. Мосіним свідчить:

Всмоктування повітря.

Витікання крові.

Кров не витікає та не всмоктується повітря.

Кров витікає і всмоктується.

94. Для блокади зовнішнього сім’яного нерва за Б.О. Башкировим застосовують:

20-50 мл 2-5% розчину новокаїну.

80-150 мл 0,25-0,5% розчину новокаїну.

200-350 мл 1-2% розчину новокаїну.

400 мл 1,5-1,8 % розчину новокаїну.

95. Про правильне введення голки під час блокади тазового сплетіння за А.Д. Ноздрачовим свідчить:

Голка входить без зусиль, виділяється кров.

Хрустіння, потім із голки під тиском витікає кров.

Хрустіння, потім провал голки.

Під час введення провал голки і виділення крові.

96. Місце введення голки під час блокади за Т.С. Фатєєвим:

Між другим та третім поперековими хребцями, відступивши від середньої лінії на 7-8 см.

Голодна ямка.

Підхвостова ямка.

Між четвертим та п’ятим хвостовим хребцями.

97. Глибина введення голки, відсоток та доза новокаїну під час блокади за Т.С. Фатєєвим:

3-7 см – 0,25-0,5% – 100-250 мл

Більше 10 см – 1-2% – 300-400 мл

Більше 15 см – 5% – 2-5 мл

Більше 25 см – 5 % – 3-6 мл.

98. Кров для гемотерапії готують:

Консервують 4% розчином цитрату натрію у співвідношенні 1:10 і 2-3, дні витримують за температури 2-4˚С.

Заморожують на 2-3 дні, потім після розморожування добавляють

10% розчин глюкози.

Витримують 5 діб за температури +15-20˚С, додають спермосан у співвідношенні 1:3.

Витримують 8 діб за температури + 18-25 ˚С, додають спермосан у співвідношенні 1:5

99. Лактотерапію використовують лише для:

Запобігання утворенню парааортальної гематоми.

Лікування інфекційних хвороб.

Профілактики родових та післяродових ускладнень.

Профілактики раннього дозрівання.

100. Препарати для лізатотерапії виготовляють з:

Екстрактів лікарських рослин

Тканин (взятих від здорових тварин), гідролізованих під впливом ферментів, кислот, лугів.

Гомогенізованих органів, взятих від перехворілих тварин.

Печінки, надниркових залоз.

101.Серотерапія – це використання:

Сировотки молока.

Алогенної сироватки.

Цільної крові.

Залоз внутрішньої секреції.

102. Вазелін під час отримання сперми використовують із метою:

Змащують тубус.

Змащують спермоприймач.

Змащують внутрішню поверхню камери штучної вагіни з метою слизнення гумової камери штучної вагіни

Змащують ебонітовий краник.

103. Кріобіологічний посуд за кімнатної температури перед стерилізацією витримують:

Не менше трьох діб.

Дві години.

Не менше двох діб.

Не менше 10 діб.

104. Проводять знезараження кріобіологічного посуду:

Через 5 років.

Через 10 років.

1 раз в рік.

1 раз в 6 місяців.

105. Для приготування 200 мл 1%-ного розчину натрію гідрокарбонату потрібно:

199 мл дистильованої води і 1 г натрію гідрокарбонату.

198 мл дистильованої води і 2 г натрію гідрокарбонату.

197 мл дистильованої води і 3 г натрію гідрокарбонату.

200 мл дистильованої води і 5 г натрію гідрокарбонату

106. Термін зберігання свіжеприготовленого 1% розчину натрію гідрокарбонату, це:

Одна доба.

Один тиждень.

Один місяць.

60 діб.

107. Для приготування одного літра 0,85% розчину натрію хлориду потрібно:

0,85 г натрію хлориду і долити до 1 л дистильованою водою.

8,5 г натрію хлориду і долити до 1 л дистильованою водою.

5 г натрію хлориду і долити до 1 л дистильованою водою.

10 г натрію хлориду і долити до 1 л дистильованою водою.

108. 2,9%-й розчин натрію цитрату знезаражують:

У водяній бані за температури 90°С протягом 10 хв.

Кип’ятінням.

Додають на 100 мл три краплі 3 % спиртового розчину йоду.

Додають на 100 мл десять крапель 3 % спиртового розчину йоду

109. Стерилізують кип’ятінням:

1% розчин натрію гідрокарбонату.

0,9% розчин натрію хлориду.

2,9% розчин натрію цитрату.

3,5% розчин натрію цитрату.

110. 2,9% розчин натрію цитрату використовують з метою:

Довготривалого зберігання сперми.

Відтаювання сперми.

Стерилізації інструментів.

Знезаражування інструментів.

111. Визначають концентрацію спирту:

За допомогою спиртометра.

За допомогою зважування.

За допомогою спалювання.

За допомогою жирометра.

112. Для знезараження піхвових дзеркал використовують:

70% спирт.

Перманганат калію у розведенні 1:1000.

4% розчин каустичної соди.

96 % спирт.

113. Використовують розчин фурациліну під час осіменіння корів у концентраціях:

1:5000.

1:10000.

1:100.

1 : 200.

114. Використовують розчин фурациліну під час штучного осіменіння:

Для розморожування і розрідження сперми.

Для санації піхви перед введенням сперми.

Для обробки зовнішніх статевих органів перед введенням сперми.

Для обробки внутрішніх статевих органів перед введенням сперми.

115. Для санітарного оброблення кріобіологічного посуду використовують:

70% етиловий спирт.

2-3% розчин натрію гідрокарбонату.

3% спиртовий розчин йоду.

96 % етиловий спирт.

116. Приготування хромової суміші:

До 9,2 г калію двохромовокислого додають 100 мл концентрованої сірчаної кислоти.

1 г калію двохромовокислого розчиняють у 100 мл 40% азотної кислоти.

1 г калію двохромовокислого розчиняють у 100 мл 40% молочної кислоти.

1 г калію двохромовокислого розчиняють у 120 мл 30% молочної кислоти.

117. Хромову суміш застосовують для:

Прання халатів і рушників.

Відмивання забрудненого білком і спермою скляного посуду.

Відмивання піхвових дзеркал від залишків вазеліну чи бруду.

Знезаражування інструментів.

118. Фільтрувальний папір стерилізують:

За допомогою гарячої праски.

Просочують хромовою сумішшю.

Просочують 3% розчином каустичної соди.

Просочують 70% етиловим спиртом.

119. Вкажіть послідовність виготовлення паперових фільтрів:

Вирізають чотирикутник відповідно до розмірів лійки, складають за діагоналлю так, щоб утворився трикутник.

Вирізають трикутник відповідно до розмірів лійки.

Вирізають чотирикутник відповідно до розмірів лійки, складають за діагоналлю так, щоб утворився трикутник і верхівку трикутника зрізають, для кращого проходження рідини.

Вирізають восьмикутник відповідно до розмірів лійки, складають за діагоналлю.

120. Для виготовлення тампонів необхідні матеріали:

Біла гігроскопічна вата і марля.

Фільтрувальний папір.

Негігроскопічна вата.

Стерильні ножиці.

121. Тампони для знезараження штучних вагін зволожують:

70% спиртом.

Рідким азотом.

Ізотонічним розчином натрію хлориду.

0,02 % розчином фурациліну.

122. Сухі ватно-марлеві тампони знезаражують:

3%-им спиртовим розчином йоду.

У сушильній шафі за температури 130°С 60 хвилин.

0,02 % розчином фурациліну.

Рідким азотом

123. Марлеві серветки використовують:

Для виймання гранул з посудин Дьюара.

Для фламбування приладів.

Для витирання приладів та інструментів від залишків вазеліну, фізіологічного розчину тощо.

Для знезаражування інструментів.

124. Стерилізують марлеві серветки:

За допомогою гарячої праски.

3 %-м спиртовим розчином йоду.

3 %-м розчином перекису водню.

3%-м розчином каустичної соди.

125. Чи можна 1% розчин натрію гідрокарбонату нагрівати вище 60°С?

Не можна, тому що він перетворюється у натрію карбонат і стає токсичним для сперміїв.

Можна, так як його стерилізують кип’ятінням.

Можна, тільки у скляному посуді.

Можна, тільки в емальованому посуді.

126. Штучна вагіна для взяття сперми в бугая, кнура, жеребця і барана має будову:

Тубус, гумова камера, спермоприймач.

Зонд довжиною 25 см з двома електродами на кінці та блок живлення.

Шкіряний чохол діаметром 5 см та довжиною 40 см.

Шкіряний чохол діаметром 10 см та довжиною 50 см.

127. Методи знезаражування штучної вагіни:

Фламбування.

Ультрафіолетове опромінення.

Автоклавування, кип’ятіння у дистильованій воді, використання 70 % спирту-ректифікату.

Фільтрування, сушіння.

128. Нагнітання повітря в штучну вагіну проводиться:

За допомогою компресора або куль Річардсона до стискування стінок камери.

Вливанням через патрубок 500 мл води.

Закриванням патрубка і підігріванням штучної вагіни до температури 60–70 °С.

За допомогою ебонітового краника.

129. Робоча температура у вагіні:

40–42 °С.

36–38,5 °С

55–70 °С

. 60–65 °С.

130. Відносять до хірургічних методів отримання сперми:

Масажу ампулоподібних розширень сім’япроводів, електроеякуляції.

Мастурбації, спермозбирача.

. Отримання сперми після кастрації чи забою тварини, аспірації сперміїв з придатка сім’яника.

Використання спермоприймача.

131. Для одержання сперми використовують метод мастурбації у самців:

Собак та хутрових звірів.

Бугаїв.

Жеребців.

Баранів.

132. Методи, які полягають в одержанні еякуляту із піхви самки після статевого акту з плідником:

Уретральні.

Хірургічні.

Піхвові.

Гінекологічні.

133. Методи одержання сперми відносять до уретральних:

Піхвові.

Хірургічні.

Метод мастурбації, спермозбирача, масажу ампулоподібних розширень сім’япроводів, електроеякуляції, фістульний та штучної вагіни.

Гінекологічні.

134. Метод, яким одержують сперму в бугаїв із хворими кінцівками, неповноцінними та збоченими статевими рефлексами:

Методом спермозбирача.

Методом масажу ампул сім’япроводів.

Фістульним методом.

Методом штучної вагіни.

135. Для отримання сперми в бугаїв частіше використовують метод:

Метод штучної вагіни.

Метод мастурбації.

Метод кастрації самця.

Фістульний метод.

136. Використовують метод масажу ампулоподібних розширень сім’япроводів для одержання сперми яких тварин:

Баранів і козлів.

Бугаїв.

Кобелів.

Жеребців.

137. Одержують сперму у кнура:

Методом електроеякуляції.

Методом спермозбирача.

Методом штучної вагіни.

Фістульним методом.

138. Методи дослідження якості сперми, які є обов’язковими на пунктах штучного осіменіння:

Визначення рухливості.

Визначення відсотка живих і мертвих сперміїв.

Визначення концентрації сперміїв.

Визначення стерильності сперміїв.

139. Нормальний об’єм еякуляту у бугая:

50-100 мл

1–2 мл

4–5 мл

5-10 мл.

140. Сперму вважають густою:

Коли в полі зору мікроскопа між сперміями майже немає проміжків.

Коли проміжки між сперміями добре виражені.

Коли проміжки між сперміями перевищують довжину спермія.

Коли проміжки між сперміями не перевищують довжину спермія.

141. Використовують для визначення відсотка живих і мертвих сперміїв у спермі жеребця фарбу:

Конго-рот.

Еозин.

Метиленовий синій.

Гематоксилін.

142. Використовують для визначення інтенсивності дихання сперміїв фарбу:

Конго-рот.

Еозин.

Метиленовий синій.

Гематоксилін.

143. Концентрація сперми, це:

Кількість статевих клітин в 1 мл сперми.

Кількість сперміїв з ППР в еякуляті.

Кількість живих сперміїв в еякуляті.

Кількість статевих клітин в 3 мл сперми

144. Визначають виживаність сперміїв:

Одразу після отримання сперми.

Перед заморожуванням сперми.

Після певного строку зберігання.

Після 10 діб зберігання.

145. Розріджують сперму з метою:

Щоб збільшити об’єм сперми та підтримати запліднювальну здатність протягом терміну зберігання.

Щоб краще транспортувалася у статевих органах самки.

Щоб підвищити заплідненість самок.

Щоб підвищити дозрівання фолікулів.

146. Розводять сперму кнура:

У 2–10 разів.

У 50 разів.

У 20 разів.

У 30 разів.

147. Компоненти середовищ для розрідження сперми, які підвищують стійкість сперміїв до швидкого охолодження та зберігання:

Лактоза, цитрат натрію.

Бідистильована вода, молоко.

Лецитин, жовток курячого яйця.

0,2 -0,3 % розчин перманганату калію.

148. Час збереження розрідженої сперми кнура за температури +18–20 °С, це:

До 24 год.

72 год.

До 60 діб.

До 30 діб.

149. Еквілібрація, це:

Вирівнювання концентрацій осмотично-активних речовин і гліцерину між розріджувачем та плазмою сперміїв.

Процес осідання сперміїв після розрідження сперми.

Насичення розрідженої сперми вуглекислим газом.

Насичення розрідженої сперми перманганатом калію.

150. Використовують для приготування середовищ для розрідження спермии воду:

Бідистильовану.

Артезіанську.

Мінеральну, з високим вмістом гідрокарбонатів.

Дистильовану.

151. Оптимальним часом для введення сперми самкам сільськогосподарських тварин є феномен стадії збудження:

Статевої охоти, як позитивної реакції самки на самця.

Анафродизії.

Овуляції.

Спокую.

152. Метод, яким одночасно виявляють статеву охоту і діагностують вагітність:

Трансректальним дослідженням внутрішніх органів.

Самцем пробником.

Оглядом, пальпацією і аускультацією.

Дослідженням зовнішніх органів.

153. Методи виявлення оптимального часу для введення сперми, це:

За вмістом еритроцитів, лейкоцитів і макро- та мікроелементів у крові.

Рефлексологічний, клініко-візуальний, за ступенем зрілості фолікула, енергометрії, за допомогою собак, електрометричні.

На штучну вагіну, спермозбирача, фістульний, масажу ампул.

154. Методи, які найчастіше використовуються для визначення оптимального часу осіменіння корів, кобил, свиней, овець, кіз, сук:

У корів, свиней, кіз, сук – клінічно-візуальний, у кобил, овець, кіз – пробника.

У корів, кобил, свиней, овець, кіз, сук – за вмістом естрального слизу.

У корів, кобил, свиней – на штучну вагіну, а в овець, кіз, сук – трансректальний.

Ректо-цервікальний.

155. Помилки під час визначення оптимального часу для введення сперми призводять до:

Зниження ймовірності запліднення через старіння яйцеклітини або загибель сперміїв.

Ускладнень перебігу вагітності й родів.

Необхідності збільшення кількості сперміїв у дозі.

Неплідності тварини.

156. Суть рефлексологічного, клініко-візуального та інших методів виявлення оптимального часу для введення сперми:

Рефлексологічного – виявлення статевої охоти; клініко-візуального та інших – виявлення ознак і симптомів, які можуть вказувати їх наявність.

Рефлексологічного – виявлення локомоторного рефлексу; клініко-візуального та інших – виявлення параметрів макро- та мікроклімату.

Рефлексологічного – виявлення рефлексу ерекції; клініко-візуального та інших – виявлення похибки правил розморожування і якості сперми.

Рефлексологічного – виявлення статевої охоти.

157. Технологія рефлексологічного методу визначення статевої охоти:

Вивчення локомоторного, ерекції, еякуляції рефлексів та якості сперми.

Розміщення самців у приміщенні, де утримуються самки.

Дозовані дворазові на добу контакти самців і самок із метою виявлення позитивної сексуальної реакції у самок – статевої охоти.

158. Технологія клініко-візуального методу визначення оптимального часу для введення сперми:

Щомісячне обстеження самок на вагітність і неплідність.

Щоденне виявлення ознак тічки і симптомів загального збудження.

Щоденне ректальне дослідження неплідних самок для визначення гінекологічного діагнозу.

159. Правила підготовки сперми до введення залежно від умов її зберігання:

Глибокозаморожену сперму розморожують за температури +38±0,50С, і поміщають у інструменти для введення; сперму, що зберігається за t +2+40С та +1,80С, поміщають у інструменти і у разі необхідності підігрівають.

Глибокозаморожену сперму розморожують за t +38+400С, подрібнюють, поміщають у інструменти для введення; у разі інших методів зберігання обов’язково сперму заморожують і діють, як показано вище.

Глибокозаморожену сперму поміщають у інструменти для введення; у разі інших методів зберігання сперму розливають у лунки для підігрівання.