курсач / Vezikulyarna_khvoroba_sviney

Везикулярна хвороба свиней (Morbus vesicularis suum) - гостра висококонтагіозна хвороба свиней, що характеризується гарячкою, везикулярним висипом на шкірі п'ятачка, вимені, вінчика, міжратицевої щілини, м'якушів та слизовій оболонці ротової порожнини. Може хв. людина.

Збудник - РНК-геномний вірус із родини Picornaviridae.

• Без адаптації репродукується в первинних культурах клітин нирок поросят

• Вірус у високих концентраціях виявляють в епітелії уражених ділянок шкіри, лімфовузлах та кістковому мозку.

• Вірус везикулярної хвороби свиней дуже стійкий у зовнішньому середовищі - упродовж 3 міс зберігається у фекаліях та сечі, 8 тижнів у гною, не менш як 20 міс на контамінованих поверхнях за мінусових температур.

• В інфікованих тушах при -20 °С залишається життєздатним 11 міс, у замороженій свинині - більше року. Не руйнується під дією молочної кислоти в процесі дозрівання м'яса

• При нагріванні до 60 °С інактивується через 30 хв. Стійкий до гідроксиду натрію та формальдегіду, але швидко інактивується 0,5%-ним розчином гіпохлориту натрію і 0,2%-ним розчином йодозола. 

Епізоотологія - У природних умовах на везикулярну хворобу хворіють тільки домашні та дикі свині незалежно від породи, статі й віку.

Джерелом збудника інфекції є хворі свині, безсимптомно перехворілі свині, що стають вірусоносіями впродовж 4 - 6 міс.

Виділяється в зовнішнє середовище зі слиною, носовим слизом, фекаліями та сечею.

Факторами передавання вірусу можуть бути корм, вода, інфіковані продукти забою хворих свиней, незнезаражені відходи тваринного походження, а також приміщення, предмети догляду, транспортні засоби.

Зараження відбувається при прямому контакті з хворими чи перехворілими тваринами, а також перорально при згодовуванні незнезаражених боєнських та кухонних відходів. Іноді вірус проникає в організм через мікротравми шкіри та різні ушкоджені ділянки кінцівок.

Патогенез вивчений недостатньо. Спочатку в місцях проникнення збудника вражається епітелій, а через 36 год утворюються первинні везикули. Перша стадія триває 1 - 4 доби, проявляється гарячкою та утворенням на п'ятачку й слизовій оболонці ротової порожнини везикул. Потім вірус проникає в кров і лімфу, розноситься по всьому організму, спричинюючи вірусемію та генералізацію процесу. Спостерігається утворення вторинних везикул на кінцівках та вимені. Після лопання везикул температура тіла знижується, уражений епітелій загоюється. Повне видужування тварин настає лише через 2 - 3 тижні.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період триває 2 - 6 діб. Перебіг хвороби гострий, підгострий та хронічний.

• За г о с т р о г о перебігу У більшості тварин спостерігається гарячка (40,5-41,5 °С), пригніченість, зниження апетиту. Водночас на шкірі в ділянці вінчика, міжратицевої щілини та на м'якушах ратиць з'являються везикули, які згодом лопаються, оголюючи болісні ерозії та виразки. При легкій формі хвороби свині через 1 - 3 тижні повністю видужують. При тяжкій формі хвороби спостерігаються ознаки ураження центральної нервової системи.

• За п і д г о с т р о г о перебігу хвороби клінічні ознаки виражені слабко. Хворіють лише окремі тварини, у яких виявляються поодинокі везикули на вінчику, в'ялість, схуднення, інколи опухання суглобів, кульгання, проноси. Захворілі свині, як правило, видужують.

• Х р о н і ч н и й перебіг хвороби виявляють лише за наявністю в сироватках крові специфічних антитіл у високих титрах.

Патанат зміни: виявляють везикулярне ураження шкіри на кінцівках у ділянці вінчика, міжратицевої щілини, м'якушів ратиць, на місці везикул, що лопнули, відмічаються ерозії та виразки.

Діагностика: у лаб направляють стінки неушкоджених везикул і їх вміст від 2 - 3 хворих свиней, укладені в термос з льодом. Одночасно направляють сироватки крові. Досліджують сироватки крові на наявність антитіл (РЗК, РДП, РН та ін.)

Лікування: специфічна терапія не розроблена.Тварин забезпечують м'якими поживними кормами і чистою водою, утримують у сухих і світлих приміщеннях. Для лікування хворих свиней призначають антисептичні та в'яжучі засоби (розчини калію перманганату, етакридину лактату, мідний купорос, антибіотики, знеболювальні препарати).

Імунітет: у свиней, що перехворіли на везикулярну хворобу,утворюється стійкий імунітет терміном до 2 років. Поросята через молозиво імунних свиноматок набувають пасивного імунітету на 2 - 3 тижні.

Для специфічної профілактики запропоновано інактивовану вакцину, після використання якої у поросят формується імунітет тривалістю до 3 міс, у дорослих тварин - до 9 міс.