3 Види свідоцтв.

Ветеринарна довідка. Виписується на живих тварин, обєкти біологічного відтворення, сировину та продукцію в межах району.

Вет. Свідоцтво форми Вет1 поширюється на живих тварин (с-г, домашні, циркові, зоопаркові, лабораторні), об’єкти біологічного відтворення (сперма, ембріони), комахи (робочі бджоли), риба жива, яка призначена для подальшого відтворення (мальок), штами мікроорганізмів.

Форма Вет-2. Поширюється на продукцію тваринного походження, сировину, технічну сировину.

Ветеринарні свідоцтва відносяться до документів суворої звітності. Оформляється державним інспектором району або уповноваженим лікарем ветеринарної медицини цієї установи. Оформлюється однією ручкою без виправлень. Термін дії до 3 днів або до кінця транспортування.

Форма Вет-3(СНД)- для продукції тваринництва

4 Методи діагностики при діктіокаульозі.

Захворювання свійських і диких жуйних тварин, спричинюване нематодами Dictyocaulus filaria і D. Viviparus родини Dictyocaulidae, характеризується болісним кашлем, утрудненим диханням, сповільненням росту й розвитку, виснаженням тварин.

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки хвороби, патологоанатомічні зміни та проводять лабораторні дослідження фекалій гельмінтоларвоскопічними методами Бермана або Вайда. Личинки першої стадії гельмінтів овець на передньому кінці тіла мають потовщення у вигляді горбика, довжина їх 0,5 – 0,54 мм; у великої рогатої худоби вони розміром 0,31 – 0,36 м (див. вкл., рис. 9, а, г). Передній кінець личинок заокруглений, хвостовий — загострений. Середня частина їх заповнена сіруватими зернами, передній і хвостовий кінці світлі. Для диференціювання личинок диктіокаул від інших видів стронгілят доосаду добавляють 1 – 2 краплі 0,1%-го водного розчину метиленової сині і змішують. Через 20 – 30 с вони забаврлюються у світло-бузковий колір, інші види личинок не фарбуються. У 4 – 5-місячних телят диктіокаульоз диференціюють від крупозної пневмонії.

5 Санітарна оцінка туш при бешисі та чумі.

Сан. Оцінка туш при чумі. У випадку виявлення хворих, підозрілих у захворюванні тварин після забою туші, кров, шкури та всі інші продукти забою знищують спалюванням.

У разі забою тварин, що перехворіли чумою, м’ясо і супродукти після мікробіологічного дослідження направляють на промислову переробку. Шкури дезінфікують.

При бешисі Туші та продукти забою тварин хворих і підозрілих у захворюванні бешихою, випускати в сирому вигляді заборонено.

За наявності дистрофічних або інших патологічних змін у м’язах, тушу з внутрішніми органама направляють на утилізацію. Якщо патологічних змін у туші та органах немає, рішення по використанню продуктів забою приймають після мікробіологічного дослідження. У випадку виявлення сальмонел внутрішні органи утилізують, а туші випускають після проварювання або відправляють на виготовлення консервів. За умови відсутності сальмонел, тушу, сало і внутрішні органи дозволяється переробляти на варені або варено-копчені ковбаси, варено-копчені грудинки, корейки.

Патологічно змінені кров, кишки та внутрішні органи утилізують. Шкури дезінфікують.