Перелік питань

до державної атестації студентів ОКР «Бакалавр»

щодо присвоєння кваліфікації «Молодший лікар ветеринарної медицини»

Дисципліна “Акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології”

Теоретична частина

1. Рух сперміїв.

Сперма– складна біол.рідина. утворюється під час еяколяції та складається з чол..стат.кліт. та плазми сперми.

У жеребця та кнура сперма розбавлена в 30-50 разів, за рахунок секрету придаткових залоз, у бугая і барана в 2-5 разів.

Сперміїв в еякуляті: баран-24-50%, бугай-10-20%, кнур-7%, жеребець -3%.

Об’єм еякуляту: баран-1-5мл, бугай-4-15мл, жеребець-50-100мл, кнур-200-400мл. на об’єм і концентрацію сперміїв в спермі впливає: порода, тип годівлі, умови утримання, стан здоров’я, кратність взяття сперми, тип нервової діяльності.

Сперма містить: вода – 85-98%; сухі речовини – 2-15%(білки більше 60%, ліпіди- до 13%, мінеральні речовини – 1,8%).

Спермій– це високоспеціалізована клітина. Середня довжина 58-70мкр, а ширина 1-5мкр.

У придатку сім’яника спермії набувають додаткового ліпопротеїнового покриву, що склад з білкіа та ліпідів, які містять фосфор. Голівка складається з складного білку.

Плазма сперми – секрети, виілення придатка сім’яника , ампул сім’япроводів, секрети придаткових стат. залоз, а також уретральних.

Плазма сперми: розбавляє густу масу сперміїв, активізує, збуджує рух сперміїв, а також створює умови для переживання сперміїв протягом 1-2діб у стат.орг.самки., і є поживним середовищем для сперміїв.

Рух спермія здійснюється внаслідок ударів джгутика об навколишню рідину і обертання навколо своєї осі. Імпульс до скорочення джгутика зароджується у проксималь ній центріолі шийки і передається на вісьову нитку, переходячи поступово з першого волокенця на друге, третє і т. д., аж до дев’ятого, з наступаючою за цим хвилею розслаблення. Внаслідок ритмічних хвилеподібних ударів хвостика спермія він наче відштовхується, а дещо скошена форма голівки та спіральна покресленість поверхні джгутика обумовлює його обертання навколо поздовжньої осі.

Розрізняють три види руху сперміїв: прямолінійно-поступальний, манежний та коливальний. Манежний і коливальний рух вважається ненормальним, оскільки просуватися вперед назустріч яйцеклітині можуть лише спермії з прямолінійним поступальним рухом. Характерною рисою сперміїв ссавців є здатність до реотаксису – руху проти течії рідини.

Істотний вплив на рух сперміїв має їх електричний заряд. Під час проходження сперміїв по довгому каналу придатка сім’яника вони вкриваються ліпопротеїдною оболонкою, яка надає сперміям від’ємного електричного заряду. Це запобігає зіткнен- ню сперміїв у густому еякуляті.

Енергетика сперміїв

Джерелом енергії для руху сперміїв є три біохімічні процеси: дихання, гліколіз та розпад ATФ. Ці процеси взаємозв’язані: внаслідок перших двох виділяється енергія, а третій зводиться до перетворення цієї енергії в таку форму, яка може діяти на руховий апарат спермія.

Друга і третя реакції – зворотні і можуть йти як зліва направо, так і справа наліво за рахунок енергії, виділеної у першій реакції.

Головними субстратами для дихання та гліколізу є цукри, оскільки вони легко проникають крізь оболонку сперміїв і піддаються розщепленню з виділенням енергії.

М. П. Шергін розділив сперму сільськогосподарських тварин на два типи. До першого належить сперма з високим вмістом цукру та добре вираженим гліколізом (фруктолізом). Це – сперма бугая, барана, цапа. Характерною рисою сперми цього типу є малий об’єм еякуляту, висока концентрація сперміїв, кисла реакція та виражена здатність сперміїв впадати у анабіоз. До другого типу належить сперма кнура та жеребця, яка характеризується великим об’ємом еякуляту, низькою концентрацією у ній сперміїв, малим вмістом цукру, лужною реакцією і слабкою здатністю впадати в анабіоз.

Кінцевим продуктом гліколізу є молочна кислота, яка, залежно від її концентрації, діє по-різному на спермії. Спочатку вона гальмує гліколіз і викликає у сперміїв стан неглибокого анабіозу, збільшуючи при цьому їх виживання. Під мі- кроскопом такі спермії (в стані неглибокого анабіозу) виглядають нерухомими, але, якщо помістити їх на обігрівальний столик, то вони починають рухатися

Збільшення окислювальних процесів (при доступі кисню) гальмує гліколіз, і на- впаки. Це явище назване ефектом Кребтрі.

2. Секрети додаткових статевих залоз та їх роль.

Стінка сечостатевого каналу складається з трьох шарів — слизового, судинного та м’язового. У слизовій оболонці є численні дрібні уретральні залози, в судинному — велика кількість кавернозних розширень, наповнення яких кров’ю зумовлює зяяння каналу під час ерекції. У сечостатевий канал відкриваються вивідні протоки додаткових статевих залоз — міхурцеподібної, простати та цибулинних. Парні міхурцеподібні залози (glandulae vesicularis) розміщені над шийкою сечового міхура з боків ампул сперміопроводів. Це складні трубчасто-альвеолярні утворення, що відкриваються в сечостатевий канал однією, рідше — двома вивідними протоками. У бугая, барана, козла вони досить щільні, з горбкуватою поверхнею, у кнура — гладенькі. Секрет залоз у бугая, барана, цапа та кнура водянистий, в жеребця — густуватий. Простатична (передміхурова) залоза (glandula prostata) — це залозисте утворення, що складається з тіла (у бугая у вигляді невеличкої стрічки), яке лежить на початку сечостатевого каналу, й розсіяної частини, розміщеної у стінці сечостатевого каналу. Тіло залози найкраще розвинене у жеребця, кнура та пса, розсіяна частина — у бугая та кнура; у барана і цапа є лише розсіяна частина. Цибулинні (бульбо-уретральні, цибулинно-сечівникові, Куперові) залози (glandulae bulbo-urethralis) — парні, розміщені на згині сечостатевого каналу під цибулинно-печеристим м’язом. Найкраще вони розвинені у кнура (довжина 12 – 18 см, ширина 3 – 4, товщина 2 – 3 см), тоді як у барана та бугая вони розміром з лісовий горіх, жеребця — з грецький горіх. У пса вони відсутні. Уретральні залози (glandulae urethralis) розсіяні в товщі слизової оболонки тазової частини сечівника. Еякуляція відбувається послідовно: спочатку виділяються секрети уретральних і куперових залоз, які очищають сечівник від залишків сечі, а потім щільна маса сперміїв та секрети простати; в останню чергу — багатий на життєво необхідні сполуки секрет міхурцеподібних залоз, який значно збільшує об’єм еякуляту й сприяє просуванню сперміїв по статевих шляхах.

3. Статева та фізіологічна зрілість і фактори, що впливають на їх прояв.

Статева зрілість - здатність самок і самців відтворювати потомство. Характеризується виникненням складних процесів сперматогенезу і оогенезу. З приходом зрілого віку статеві залози тварин виробляють гормони, що зумовлюють появу в самок специфічних явищ: тічки, статевого порушення, охоти й до овуляції, а й у самців — здатність до коїтусу. Тварини набувають характерні риси (зовнішній вигляд, форми тіла, і ін.), властиві чоловічому чи жіночому індивідууму. Терміни наступу зрілого віку залежать від багатьох факторів, і передовсім від виду, породи, статі тварин, клімату, умов годівлі, догляду та змісту, наявності нейросексуальних подразників (спілкування між різностатевими тваринами). Чим коротше життя представників того чи іншого виду, то раніше відбувається їх статевий дозрівання. Домашні тварини досягають зрілого віку раніше, ніж дикі. Статева зрілість настає раніше, ніж закінчуються зростання та розвитку тваринного. Так, мужність у коней настає у віці 18 міс, у ВРХ — 6—10, у овець — 7—8, у свиней — 5—8 міс. Наступ зрілого віку не свідчить про готовність організму до відтворення потомства. Таких самок не досить розвинені статева система, мозок, молочні залози. Перші статеві цикли, зазвичай, неповноцінні,аритмічні. Урахування часу статевого дозрівання, ритму статевих циклів має велике практичне значення. Вони характеризують плодючість тварин, дозволяють вчасно відокремити самок від самців та правильно підготувати їх до племінного використання. Молодих тварин використовують із отримання приплода під час досягнення ними фізіологічної зрілості, що вони, досягнувши певного віку (кобили — 3 років, корови — 16—18 міс, свині — 9—12, вівці і кози — 12—18 міс), має 70% живої маси, властивою дорослим тваринам даної породи. У цьому спочатку статеву діяльність самців обмежують.

Статевозрілими тваринами називають всякий індивід, здатний запліднити (самець) чи завагітніти (самка). Статева зрілість в усіх тварин настає набагато швидше, ніж закінчується зростання й загальний розвиток організму. Під фізіологічною ж зрілістю розуміють процес формування організму, придбання екстер'єру і 65-70% ваги, властивим дорослим тваринам даної породи та статі.

Тож відтворення використовують тільки тіла тварин, котрі досягли вже фізіологічної зрілості тіла; аби внеможливити безконтрольне спарювання тварин, самок від самців необхідно відокремлювати до зрілого віку.

Під статевим циклом розуміється комплекс фізіологічних процесів в статевому апараті і в усьому організмі самки,протікаючий від однієї стадії порушення в інший. Статевий цикл складається з трьох стадій - порушення, гальмування і врівноважування. Чергування цих стадій є біологічним властивістю всіх самок ссавців, досягли зрілого віку.

Стадія порушення характеризується загальним порушенням самки, наявністю ознак тічки, позитивної реакцією на полювання іовуляцией. Найбільше практичного значення має тічка, полювання і овуляція.

Тічка- виділення слизу з статевих органів внаслідок морфологічних змін статевого апарату самки. Під час тічки відзначають сильнугиперемию статевих органів, набухання слизової оболонки, та підвищену функцію залоз передодня, шийки матки іяйцеводов. Сама шийка матки розкрито, і крізь неї виділяється слиз. У цю фазу самка негативно реагує на пробника.

Охота- позитивна реакція самки на самця, тобто прояв у самок статевого рефлексу. Під час охоти самка прагне наблизитися до самця, приймає позу для статевого акту.

Овуляція - розрив зрілого фолікула і вихід із нього зрілої яйцевої клітини. У кобили свиней овуляція відбувається в час охоти, у корови і вівці кілька годин по закінченні її.

При статевому порушенні самка дуже неспокійна, цурається корму, іноді агресивна, молочна продуктивність її знижується, змінюється якість молока тощо.

Стадія гальмування - ослаблення ознак статевого порушення. На місці розірваного фолікула утворюється жовте тіло. У статеві органи пропадає гіперемія, припиняється виділення слизу, з'являється байдужість стосовно самцю. Відновляються апетит і продуктивність тваринного.

Стадія врівноважування - період ослаблення статевих процесів, наступаючий після стадії гальмування і триває на початок стадії порушення. Ця стадія характеризується спокійним станом самки, негативним ставленням до самцю, відсутністю ознак тічки і можливого полювання.

Видові особливості прояву статевого циклу.

У корови статевої цикл, загалом 21 день. Стадія порушення триває від двох до 12 днів, тічка - від двох до 10 діб, охота - від 10 до 20 годин.Овуляція настає через 10-15 годин по закінченні охоти.

У кобил статевої цикл 10-37 днів, загалом 20-22 дня. Стадія порушення ж після пологів проявляється на майже 7- 12-те добу, тічка триває 2 - 10 днів, охота від двох до 12 діб. Овуляція відбувається у кінці охоти, зазвичай за 24-36 годин до його закінчення

У свиней тривалість статевого циклу 20-21 день. Стадія порушення ж після пологів настає черезl,5- 2 місяці, тривалість стадії порушення 1-6 діб, полювання - 1-2 дня.Овуляция відбувається неодночасно, частіше наступного дня від початку полювання. При несприятливих чинниках зовнішнього середовища й у разі порушення функцій ендокринних залоз можуть бути неповноцінні цикли. Останні можуть протікати при випадання однієї чи кількох компонентів. Так, статевої цикл без тічки називають анестральний, без охоти -алібідний, без овуляції -ановуляторний, без загальної реакції -ареактивний.

Терміни наступу статевої і фізіологічної зрілості організму самок

Вигляд тваринного	Терміни наступу зрілості
	статевої	фізіологічної
>Телка	9 міс.	1,5-2 року
Вівця, коза	7 міс.	1,5-2 року
>Свинья	6 міс.	9-12 міс.
>Кобила	12 міс.	3-5 років
>Верблюдица	4 року	—
Сука	6 міс.	1-2 року
Кішка	4-5 міс.	10-12 міс.
>Крольчиха	4-5 міс.	5-8 міс.

Терміни наступу статевої і фізіологічної зрілості організму самців

Вигляд тваринного	Термін наступу зрілості
	статевої	фізіологічної
Бик	6-9 міс.	10-18 міс.
Баран	6-8 міс.	15-18 міс.
Цап	7-8 міс.	1,5-2 року
>Хряк	5—6 міс.	10-11 міс.
Жеребець	12-15 міс.	3-4 року
>Верблюд	2,5-3 року	4-5 років
>Кролик	4-5 міс.	5-8 міс.
>Кобель	6-8 міс.	12-14 міс.
Кот	4-5 міс.	10- 12 міс.

Жовте тіло, його розвиток і функція.

Утворення жовтого тіла (лютеїнізація). Після лопання фолікула його порожнина, звільнена від яйцеклітини та фолікулярної рідини, спадається, зернистий і внутрішній шари його стінки утворюють складки і майже заповнюють порожнину фолікула. З розірваних капілярів судинної оболонки фолікула виступає кров, яка утворює фібринозний коагулят. Поступово він починає проростати фолікулярними клітинами, які розмножуються із зернистого шару та внутрішньої оболонки фолікула. У протоплазмі цих клітин відкладається пігмент лютеїн, котрий надає усьому утворенню жовтого вигляду, тому його й називають жовтим тілом. Лютеїнізація окремих клітин фолікулярного епітелію може настати до овуляції. У розвитку жовтого тіла розрізняють фази (стадії) росту, гормональної активності й регресії. Деякі автори поділяють стадію росту на дві стадії: проліферації й васкуляризації. Фаза росту (формування) жовтого тіла (у часі збігається із стадією метеструсу статевого циклу) і триває близько 5 днів. Особливо сильний ріст його спостерігається на 4 – 5-й день після овуляції. Сформоване жовте тіло виступає над поверхнею яєчника і має кулясту або довгасту форму. Його діаметр у корів може становити 2,5 – 3 см. Фаза гормональної активності (активного жовтого тіла) у великої рогатої худоби триває з 7 – 8-го по 16 – 18-й день статевого циклу. Жовте тіло, що досягло повного розвитку, починає продукувати гормон прогестерон, який підтримує проліферативні процеси в матці, стимулює її гіпертрофію і гіперплазію під час вагітності та перешкоджає дозріванню нових фолікулів. Якщо тварина запліднилася, то жовте тіло зберігається протягом усієї вагітності, як жовте тіло вагітності, виділяючи в кров прогестерон. Якщо ж запліднення не настало, то вже з 10 – 13-го дня гормональна функція жовтого тіла починає поступово знижуватися. Це жовте тіло статевого циклу, або періодичне (циклічне) жовте тіло. Фаза регресії. Якщо запліднення не відбулося, то сформоване жовте тіло (жовте тіло статевого циклу) зазнає зворотного розвитку. Це буває під кінець стадії проеструсу або на початку еструсу, приблизно за 4 – 6 днів до овуляції. Таке жовте тіло втрачає свій жовтий колір, його клітини піддаються жировому переродженню, у ньому розростаються сполучнотканинні елементи, воно зменшується в розмірі, однак на 19 – 20-й день все ще залишається. Регресія жовтого тіла відбувається повільно, тому в яєчниках можна виявити велику кількість жовтих тіл на різних стадіях регресії. У великої рогатої худоби періодичне жовте тіло затримується триваліший час, ніж в інших видів тварин, що пов’язано з рівнем ЛТГ у крові. Звичайно на 21-й день чергового циклу дозріває і лопається новий фолікул. Регресуюче жовте тіло при цьому ще більше зменшується. На 43-й день, коли дозріває і лопається новий фолікул, тобто настає третій цикл, жовте тіло має вигляд червоної або коричневої зерниний нарешті перетворюється на білковий слід, або фіброзне тіло (corpus albicans). Якщо з будь-яких причин регресія жовтого тіла затримується і воно залишається у яєчнику довше 30 днів після родів чи овуляції (для періодичного жовтого тіла), то його називають персистентним (перестоялим) жовтим тілом. Воно затримує настання нового статевого циклу й, отже, знижує відтворну здатність тварини. Зробивши розріз яєчника, можна простим оком побачити в ньому його шари: зовнішній фолікулярний та внутрішній судинний.

4. Характеристика статевого циклу за В. Хіппом.

УолтерХіп у1898 році описав 4 стадії ст..циклу:

1.передтічкова(proestrum)або підготовча стадія. Підвищ. Конц.ФСГ через який підсилюється ріст фолікулів і зростає секреція естрогену які активують кровоносії окремих ст.орг.і слиз.об. піхви і ШМ набуває яскраво червоного кольору, вульва і піхвова част.ШМ набрякають, починає виділятьсь слиз з церві.каналу,який в цей час дещо відкривається, такими чином настає тічка, у сук виділ.мають кров’янистий колір. 2.Тічка(oestrum)-період ст.акт.самки, під час якого в яєчнику дозріває яйцеклітина і в орг. створюються умови для запліднення. Це зовнішній і видимий прояв внутр. процесів, а саме овуляція.Самка стає привабливою для самця. Ст.збудж набуває домінуючого характеру що самка прагне до парування

Перші дві стадії ст.циклу називаються фолікулярною або естрогеновою фазою. В цей пер-д жовте тіло попередн.циклу вже не функціонує,в цей час швидко росте фолікул

3.Післяродова (Metaoestrum)припиняється секреція яєчниками естрогенів, знижується гіперемія,набряк, ослизнення вульви піхви і шм. Шийка закрив.,починається форм жовтого тіла.

4.Урівноважування(Dioestrum,anoestrum)Стадія активності жовтого тіла.Воно секретує прогестерон.Тварина в стані спокою, Шийк.матк. закрита.Сл.о.ст.орг. секретує лужний слиз.Сл.об.передвер’я і піхви бліді.Ці дві стадії складають лютеальну або прогестеронову фазу ст..цикла.

5. Стадії статевого циклу за А.П. Студенцовим.

1.Стадія збудження-проявл.характерними ознаками(феноменами):

-тічка(сильна гіперемія і підвищ.секреція залоз гені талій самки,виділення велик.кільк.слизу,Верхн.шар епітелію зроговіває і клітини відшаровуються.ШийкаМ.відкривається.Слиз спочатку чистий, потім мутніє. За ступенем розкриття ШМ та клтю слизу розрізн. Перший, другий та третій ступінь тічки)

-заг.збудження (занепокоєння,лякливість,зниж.апетиту, потяг до самця(плигає на нього або на інших самок)не дозволяє робити на себе садку.

-статева охота(позитивна р-я самки на самця,намагається наблизитись до нього,допускає садку і стат.акт Рефлекс нерухомості(підіймає хвіст,вигинає спини,скороч.м’язи стискача стат.щілини і присінку,допускає коїтус)

-овуляція-заверш.дозрівання фолікула з проріванням його та витіканням фолік.рідини з яйцеклітиною

2. Стадія гальмування.-послабл.ознаки збудж,згасає тічка,у ст..орг. ознаки інволюції(згасає охота,потім ст..збудження,потім тічка)агресивне ставлення до самця,в яєчнику що овулював утв.жовте тіло. 3.Стадія зрівноваження-сформ.жовте тіло стає тимчасовою залозою ве.секреції,що виробл.прогестерон.Тварина байдужа до самця

6. Особливості визначення статевої охоти у самок.

Характерною ознакою статевої охоти у корів та телиць є позитивна реакція самки на самця. Вона сама розшукує його, стає в позу для статевого акту і допускає садку як самця, так і самок. Корова в охоті дозволяє стрибати на себе не тільки коровам не в охоті, а й вагітним, тому осіменяти слід ту корову, яка допускає робити садку на себе і в якої виражені ознаки тічки. Одночасно з охотою у корови виявляються також інші ознаки загального збудження й тічки — вона неспокійна, часто мукає, відставляє корінь хвоста, втрачає апетит, у неї знижується надій. Охота у корів триває 17 – 20 год. У деяких корів ознаки охоти виявляються дуже слабко: у стаді вони приєднуються до інших корів в охоті, проте поводяться спокійно. Таких корів слід досліджувати за допомогою піхвового дзеркала. Розпал охоти звичайно збігається з початком помутніння тічкового слизу, коли він найменш в’язкий і найеластичніший, що сприяє просуванню сперміїв по статевих шляхах. Це найкращий час для осіменіння. Спостерігаючи за тваринами в охоті, варто переконатися у наявності в них ознак тічки, оскільки без цього (анестральний цикл) осіменіння буде безрезультатним. Можна провести і ректальне дослідження (див. техніку ректального дослідження). При цьому відшукують яєчники, визначають їх положення, розмір, форму, поверхню, консистенцію, чутливість; оцінюють стан фолікула та визначають орієнтовний час овуляції. На початку охоти фолікул промацується у вигляді міхурця розміром 0,5 – 0,75 см з пружною гладенькою поверхнею. Дозрілий фолікул досягає розміру 1,5 – 2 см. Пальпуючи його, можна відчути флуктуацію (коливання) рідини. При легкому натисканні фолікул лопається. Звичайно овуляція настає через 10 – 15 год після закінчення охоти (тобто через 24 – 30 год від початку охоти). Після овуляції фолікул зменшується в розмірі, стінки його спадаються і на його місці утворюється заглиблення з рихлими краями. Для виявлення овець в охоті рано-вранці з отари відбирають групу овець 150 – 200 голів і заганяють у загін площею 180 – 200 м2. Пускають до них 2 – 3 пробники з підв’язаними фартухами і уважно стежать за поведінкою овець. Вівці в охоті не тікають від пробника, стоять спокійно при його наближенні, дають змогу зробити на себе садку. Таких маток виловлюють і вміщують в окремий загін. Виявляючи овець в охоті, звертають увагу на їх поведінку в присутності пробника. Для детальнішого дослідження студентами ознак статевого циклу доцільно розділитися на підгрупи по 3 – 5 чоловік, вибрати одну вівцю з ознаками охоти, зафіксувати її у станку, протерти статеві губи тампоном, просоченим спиртом, й дослідити стан статевих органів за допомогою піхвового дзеркала. Ознаки тічки в овець такі самі, як і в корів, лише слабше виражені. Свиноматок в охоті виявляють за допомогою кнура-пробника. Початком охоти вважають час появи у свиноматки рефлексу нерухомості. Цей рефлекс можна виявити також натисканням на бік свиноматки, на її спину чи просто сідаючи на неї зверху. Овуляція у свиноматок настає через 24 – 30 год від початку охоти і триває близько 48 год. Виявлених свиноматок з ознаками статевого збудження ізолюють в окремий станок або загін, впускають до них кнура-пробника і спостерігають за їх поведінкою. Можна також прогнати кнура по проходу свинарника і, стежачи за поведінкою свиноматок, виявити серед них тварин у стані статевого збудження. хота у кобил триває від 2 до 12 діб і характеризується позитивною реакцією на самця — при його появі кобила переступає з однієї кінцівки на іншу, вульва у неї ритмічно скорочується, із статевої щілини виділяється слиз; під час статевого акту кобила стоїть спокійно. За 24 – 36 год до закінчення охоти настає овуляція. Встановлюють ступінь охоти за такими ознаками:

охота першого ступеня (Ох1) — кобила обережно підпускає до себе жеребця-пробника, але при цьому непокоїться і не виявляє інших ознак охоти;

охота другого ступеня (Ох2) — кобила спокійно допускає до себе пробника, піднімає хвоста, мигає статевою щілиною;

охота третього ступеня (Ox3) — при наближенні жеребця кобила йде йому назустріч, піднімає хвіст, розставляє задні кінцівки, виділяє сечу;

охота четвертого ступеня (Оx4) — коли пробник обнюхує кобилу, вона притуляється до нього, піднімає хвоста і стоїть спокійно при спробах самця зробити садку (рефлекс нерухомості);

відбій — при зустрічі з жеребцем кобила притискає вуха і б’є задніми кінцівками.

Для уточнення стану дозрівання фолікула проводять ректальне дослідження кобили, звертаючи при цьому увагу на форму, розмір та щільність яєчника і констатуючи, залежно від цього, такі стадії дозрівання фолікула:

Ф1 — початкова стадія розвитку фолікула, набрякання, збільшення та розм’якшення однієї частини яєчника (він набуває форми неправильного бобу);

Ф2 — дозріваючий фолікул круглий, збільшений, флуктує при пальпації;

Ф3 — яєчник грушоподібний; фолікул кулястий з м’яко-пружною флуктуацією;

Ф4 — передовуляційна фаза (фолікул найбільш розвинений, його стінки сильно стоншені, розтягнуті, флуктуація напружена);

Ов. — овуляція (спало напруження стінок фолікула, при обережній пальпації розмір фолікула зменшується, на місці його відчувається розм’якшення, пухкість, складчастість);

Ж.т. — жовте тіло (на місці фолікула, що овулював, утворилося жовте тіло у формі здавленої з боків кулі діаметром 2 – 4 см м’якопружної консистенції. У жеребних кобил жовте тіло збільш в діаметрі 6-7 см)

Охота у сук виникає на 8 – 13-й день (іноді на 3 – 6-й) день від початку тічки і триває 1 – 5 днів. У добре вгодованих собак стадія збудження й тічка можуть тривати три тижні, а то й місяць. Овуляція звичайно відбувається в кінці тічки і збігається з охотою. Вона може розтягуватися на кілька днів у зв’язку з дозріванням багатьох фолікулів, що часто супроводжується суперфекундацією (множинним заплідненням).

У кішок статеве збудження й охота виявляються дуже яскраво, іноді супроводжуються сильним збудженням, що викликає у власників підозру щодо захворювання на сказ. Тварина симулює шлунково-кишкові кольки чи навіть наближення родів. Кішки дико нявчать.

7. Періоди утробного розвитку.

Утробний розвиток тварин умовно розрізняється на два періоди:

— ембріональний,

— плодовий (фетальний).

Ембріональний період триває 1/4-1/5 вагітності, від зиготи до виявлення зовнішніх ознак, які характерні для цього виду (у великих тварин — 60 днів) У цей період утворюються зачатки всих найважливіших орган і систем організму, формується тулуб, зачатки кінцівок, закінчується плацентація.

Фетальний період триває до народження плода. У цей час плід швико росте, розвиваються органи і системи, закладені в ембріональний період.

За А. П. Студенцовим, розрізняють третій період — постфетальний від народження до статевого дозрівання, а в ньому виділяють стадію новонародженості, яка триває до 10 днів, від народження плода до відпадання пуповини.

У гуманній медицині розрізняють 4 періоди утробного розвитку: — стадія ембріона (другий місяць вагітності); — стадія плод. — стадія зиготи (до 24 год після запліднення); — стадія зародка (протягом першого місяця вагітності);

Дроблення і ембріогенез. У нижчих тварин після запліднення відбувається ділення зиготи.

Цей процес характеризується розходженням кожного бластомера пополам і тому їх число завжди є парним 2-4-8-16 і т.д.

Стадія морули - характеризується тим, що вся порожнина прозорої оболонки заповнена бластомерами. Морула схожа у цей час па ягоду шовковиці і має 12-16 клітин Починається диференціація бластомерів на трофобластичні і ембрюбластичні трофобласт утворюють більш дрібні і світлі клітини, які групуються під прозорою оболонкою, а ембріобласт формують більші і темніші клітини, які «находяться всередині.

Після того як морула поступає до матки, розмноження клітин різко прискорюється, між ними накопичується рідина і утворюється внутрішня маса клітин, а стінка прозорої оболонки потоншується під дією протеолітичних ферментів ембріона і ендометрію. Зародок вилуплюється із прозорої оболонки і перетворюється у бластоцисту, або бластулу

Імплантація—укорінення зародка у слизову оболонку матки.

Трофобласт має виражену протеолітичну дію на слизову оболонку матки, епітелій якої розплавляється, утворюючи заглиблення, куди занурюється ембріон.

Розвиток ембріобласта після імплантації. До 21-22-го дня з клітин ембрібласта закладається нервова трубка, у тканинах, що утворилися, ростуть кровоносні судини, формується серце і починається серцебиття (180-140 скорочень на хвилину, а на 26-й день— 140-150) диференціюється апарат травлення, закладаються легені печінка, підшлункова залоза і первинні нирки.

8. Вагітність – визначення, термінологія і види вагітності.

Вагітність – фізіологічний стан організму самки в період плодоношення: від запліднення до пологів або аборту. Вагітних корів (телиць) називають тільними, кобил – лошат, овець і кіз – суягним, свиней – супоросності, кролиць – сукрольності, сук – щеннимі, кішок – котной. Розрізняють вагітність одноплодовій – у корів, кобил і багатоплідну – у свиней, овець, кролиць, сук. За перебігом розрізняють вагітність фізіологічну, патологічну, додаткову і помилкову. Тривалість вагітності – це період від запліднення (від останнього осіменіння) самки до пологів. Вона залежить від виду тварини, утримання, догляду, годівлі, породи та інших факторів.

Тривалість плодоношення становить: у корів – від 270 до 310 днів, у кобил – від 320 до 355 днів, у свиней – від 110 до 120 днів, у овець і кіз – від 145 до 160 днів, у кролиць – від 28 до 33 днів, у сук – від 56 до 72 днів, у кішок – від 56 до 60 днів. Діагностика вагітності. Визначення вагітності у тварин має велике практичне значення, що дозволяє здійснювати контроль за запліднюваність і відтворенням. Діагностику вагітності у тварин проводять клінічними, лабораторними методами і за допомогою приладів.

Позаматкова вагітність (graviditas extrauterina) Як вказано вище, запліднення відбувається у верхній третині яйцепроводу. Зиго- та, що утворилася при цьому, рухається по яйцепроводу в напрямку матки, де відбу- вається її подальший розвиток. Дуже рідко запліднення і розвиток зиготи може статися в розірваному фолікулі або на каймі яйцепроводу. Іноді зигота затримується в яйцепроводі і, не дійшовши до порожнини матки, продовжує розвиватися тут. Можуть бути й такі випадки, коли ран- ній зародок випадає з яєчника або з кайми яйцепроводу в черевну порожнину, де і розвивається. Такі відхилення у розвитку зародка називають позаматковою вагітністю

Додаткова вагітність (superfetatio)Це запліднення і розвиток нової вагітності у вже вагітної тварини.

Несправжня вагітність (graviditas spuria) Під несправжньою вагітністю розуміють настання секреції молока у статеводозрі- лих невагітних самиць.

9. Плацентація і біологічне значення плодових оболонок і їх рідин.

Плацентація — це утворення плодових оболонок.

Трофобласт росте дуже швидко, а ембріобласт під своїм тягарем опускається всередину, і над ним з'являється склепіння складок трофобласта. Поступово це склепіння стуляється, і між складками, що зімкнулися, залишається лише невеличкий отвір — пупок амніона.

На поверхні трофобласта на 20-й день утворюються ворсинки і з цього часу він стає прохоріоном. Коли до прохоріона підходять судини, що виходять з черевної порожнини плода разом з сечовою оболонкою і в ворсинки прохоріона приблизно на 30-й день вростають капіляри, прохоріон називається хоріоном або судинною оболонкою. Дрібні кровоносні судини збираються від всіх ворсинок разом і через пуповину ведуть до плода.

Простір між амніоном і хоріоном заповнюється магмою з первинної кишки утворюється алантоїс або сечова оболонка. Алантоїс бере початок від верхівки сечового міхура і проходить через пупковий отвір у вигляді сечової протоки, або урахуса. Він збільшується у міру наповнення первинною сечею, розповсюджується між водною і судинною оболонками і до 26-го дня огортає ембріон майже з усіх боків.

Амніон — тонка напівпрозора мембрана, яка оточує плід з усіх боків і створює навколишнє середовище плода протягом його внутрішньо-маткового життя. Внутрішня стінка — епітелій, який утворився з ектодерми а зовнішня — сполучнотканинна основа, сформована з мезодерми. Амніон заповнений прозорою водянистою рідиною, яка містить солі NaCI, КСІ, білки, незамінні амінокислоти (аланін, лейцин, гістідін, аргінін лізин), вуглеводи, жири, ферменти, гормони, простагландини, гістамін серотонін, катехоламін, деякі фактори росту (пантотенова і фолієва кислоти).

Крім того, що амніотична рідина відіграє важливу роль в обміні речовин між організмом матері і плода, вона виконує захисну фун запобігаючи впливу на плід механічних, хімічних і інфекційних факторів, а також забезпечує рівномірний тиск на всі органи і тканини, який і створює сприятливі умови для гармонійного розвитку і дає можливість рухатися плоду.

Перед пологами ця рідина створює умови для того, щоб плід зайняв позицію, сприятливу для родів. У період пологів плодові оболонки з їх водами розширюють канал шийки матки; розриваючись на другій стадії пологів, зволожують і ослизнюють родові шляхи і плід. При облизуванні новонародженого самка ковтає біологічно активні речовини, які стимулюють скорочення матки і відокремлення посліду.

Алантоїс бере початок від верхівки сечового міхура, проходить у вигляді сечової протоки (урахуса) через пупкове кільце за межі черевної порожнини, а потім, лійкоподібне розширюючись, розміщується між амніоном і хоріоном. У стінки алантоїса вростають кровоносні судини і проходять від плода до хоріона. Таким чином, алантоїс має велике значення у розвитку системи кровообігу плода і в його трофіці. У людини алантоїс розвивається слабо і піддається редукції на другому місяці вагітності, але виконує таку саму роль, тому що по ньому до хоріона ростуть судини, які розміщуються у пупковому канатику.

Вміст сечової оболонки — перворідна сеча. На ранніх стадіях вагітності алантоїсна рідина утворюється внаслідок випотівання рідини з судин і тканин плода. У другій половині плодоношення, коли починають функціонувати нирки плода, в його сечовому міхурі накопичується перворідна сеча, надлишок якої виводиться через урахує в алантоїс.

Хоріон — зовнішня плодова оболонка, утворена як повністю закритий мішок, загальна форма якого нагадує внутрішню форму матки. Зовнішня поверхня хоріона, гладенька па початку вагітності, згодом покривається ворсинками, судинними мезенхиматозними колбочками, які займають у деяких видів всю поверхню, або збираються на більш обмежених просторах в інших. Ці ворсинки зчіплюються з криптами або зі схожими ворсинками слизової оболонки матки.

10. Плацента, її структура і функції.

Плацентою називають комплекс тканинних утворень, що розвиваються з судинної оболонки плода та слизової оболонки матки, який забезпечує зв’язок плода з матір’ю, його живлення. Вона забезп: гомеостаз внутр серед матері та плода, двосторонню проникність пож реч та продуктів обміну, ферментативні та синтетичні процеси, захисну функцію.

Види плацент за характером будови: розсіяна(вся поверхня хоріону вкрита ворсинками; у коней, свиней)

Котиледонна(множинна, на хоріоні згруповані розгалужені ворсинки, на слиз об матки – карункули; врх)

Зональна(поясоподібна; суки, кішки)

Дископодібна(примати, гризуни)

За типом зв’язку: епітеліохоріальна(ворсинка +матковій епітелій, який продукує ембріотроф;коні), десмохоріальна(ворсинка+сполучна тканинна матки без епітелію; жуйні), ендотеліохоріальна(ворсинка+ендотелій судин матки; м’ясоїдні), гемохоріальна(ворсинки занурені в судини і омиваються кров’ю матері; примати).

11. Морфофункціональні зміни в організмі вагітної самки.

Внаслідок розвитку зародка відбувається перебудова не тільки статевої системи, а й гормонального балансу самиці. Це відбувається під впливом специфічних для періоду вагітності органів: жовтого тіла і плаценти, які виділяють гормони. В першій половині вагітності відіграють роль гормони жовтого тіла, у другій – гормони плаценти.

Жовте тіло, виділяючи гормон прогестерон, гальмує дозрівання нових фолікулів і сприяє імплантації зиготи та заглибленню ворсинок судинної оболонки в слизову оболонку матки. Цим створюються умови для розвитку зародка. Після завершення формування плаценти, розвиток плода надалі залежить від неї, і функція жовтого тіла послаблюється.

Секреторна діяльність жовтого тіла і плаценти відбивається на функції інших ендокринних залоз, а отже, і на обміні речовин.

Під час вагітності щитовидна залоза збільшується в розмірі і підвищується її функція. Таке ж явище відбувається і в передній частці гіпофіза, де спостерігається збільшення за рахунок основних клітин залози. Морфологічні зміни спостерігаються під час вагітності і в інших залозах внутрішньої секреції – в надниркових і підшлунковій.

У тварини після запліднення змінюється обмін речовин і появляється добрий апетит, що сприяє кращій їх вгодованості. Це видно з того, що шерстний покрив стає гладким і блискучим, форми тіла округляються і повніють. У другій половині вагіт ності, незважаючи на те, що апетит зберігається, тварина марніє, бо вона не встигає асимілювати достатню кількість поживних речовин, потрібну для себе, і для плода, який швидко розвивається. Через це відбувається витрачання резервів, пластичних речовин, зібраних протягом першої половини вагітності. Це чергування доброї вгодованості і похудання наочно відбивається на рості копитець та рогів тварини. Потовщення на рогах (“кільце”) з’являється у вагітних тварин у першій половині вагітності, а поява кільцевих жолобків – в другій половині вагітності (по кільцях визначають, скільки було отелень у корови).

Поведінка тварини значно змінюється в другій половині вагітності. Вона стає спокійнішою, а в міру розвитку вагітності спостерігається обережність у рухах; тварина швидко стомлюється і в русі порівняно швидко починає потіти.

Кількість крові у вагітних тварин збільшена, і серце трохи змінюється за рахунок деякого збільшення маси м’язових елементів. Кількість кальцію в крові звичайно зменшена, бо на початку вагітності він скупчується в органах і в плаценті, а в другій половині йде на побудову скелета плода. Лужність крові знижується.

Дихання у вагітних тварин прискорюється, бо потреба в кисні збільшується за рахунок плода, що швидко розвивається. А проте воно утруднюється, бо плід тисне на діафрагму з боку черевної порожнини, і тип дихання переходить з реберно-черев-ного у реберний. Відзначають навіть випадки задишки, яка зумовлюється наявністю

вматці дуже великого плода або багатоплідністю.

Удругій половині вагітності тварини часто виділяють невеликими порціями сечу й кал, бо матка, збільшуючись, дедалі зменшує місткість черевної порожнини і посилює тиск на розміщені в ній внутрішні органи. В свою чергу, внутрішні органи тиснуть на черевні стінки, внаслідок чого об’єм черева збільшується.

В останню чверть вагітності матка дуже тисне на великі венозні стовбури, що відводять кров від задніх кінцівок і з черевної порожнини. Це спричиняє деяку набряклість в ділянці тазових органів та статевих губ.

Посилений приплив крові до судин тазової порожнини спричиняє розтягнення стінок капілярів, через що рідка частина крові виходить з них і просочує навколишні тканини. Це в певній мірі сприяє розм’якшенню зв’язок, які сполучають крижі з тазом, а потім крижі западають. Розслаблення зв’язок та інших тканин підготовляє родові шляхи до наступного процесу родів.

Вагітність впливає на ріст молочної залози. Особливо це помітно у нетелей і кіз, у яких уже в середині вагітності спостерігається збільшення залозистої тканини вим’я. У дійних корів і кіз внаслідок здоювання не помічається збільшення залозистої тканини, і під час сухостійного періоду вим’я протягом тривалого часу відзначається своїм малим розміром і дряблістю. Тільки за кілька тижнів чи навіть днів до родів помічається збільшення залозистої тканини вим’я.

З появою плаценти (при її нормальному стані) встановлюється імунна рівновага між ембріоном (плодом) та материнським організмом. Плацента розпізнає антигени, вибірково фільтрує їх, деградує антитіла щодо комплексу гістосумісності. Тут антигени реакції імунного відторгнення вибірково пригнічуються чи активуються. Тобто, виникнення і розвиток вагітності проходить на фоні двох протилежно скерованих реакцій – відторгнення та толерантності.

Під впливом дедалі наростаючого розвитку плода помітні зміни відбуваються у статевій системі, зокрема в матці. Матка поступово збільшується в об’ємі. Ріст матки відбувається за рахунок гіпертрофії (збільшення) кожного зокрема м’язового волокна як у довжину, так і в товщину. Сполучна тканина, закладена між шарами м’язових волокон, розм’якшується, стає еластичною, через що більш рухомими стають м’язові волокна.

Судини матки під час вагітності здовжуються і розширюються, сприяючи цим постачанню до плаценти материнської крові. Маткові артерії збільшують свій просвіт. Незважаючи на збільшення м’язових волокон, розм’якшення сполучної тканини і припливу великої кількості крові, товщина стінок матки поступово зменшується. Це відбувається за рахунок сильного збільшення її поверхні через розтягнення.

Слизова оболонка матки під час вагітності від великого припливу крові трохи набухає, але складки її згладжуються внаслідок збільшення об’єму матки. Миготливий епітелій слизової оболонки зазнає жирового переродження, беручи участь в утворенні маткового молока, яке, як відомо, є поживним середовищем для зародка. У матковому молоці є білок, жири, невелика кількість солей, лейкоцити та різні епітеліальні клітини, що відокремилися від слизової оболонки матки, а також ферменти і біологічно активні речовини.

12. Методи діагностики вагітності та неплідності у тварин.

Клінічні(рефлексологічний, зовнішнє та внутрішнє дослідження, в тому числі УЗД). Рефлексологічний метод (проба самцем-пробником) – дозований контакт самців і самок (по 1,5–2,0 год. вранці і ввечері) використовується в основному для виявлення статевої охоти у осіменених самок. Якщо у самки наступила вагітність, то у неї не проявляється стадія збудження статевого циклу при дозованому щоденному контакті з пробником. Цей метод у різних видів тварин може мати різну цінність: у корів, кобил, свиней, овець, кіз його точність може досягати 95 %, а у кролів, із-за ймовірного допуску коїтусу сукрільними самками, точність методу дуже низька. Проте відсутність статевої циклічності і охоти у самок не є об’єктивним показником вагітності.Зовнішнє дослідження включає огляд, пальпацію і аускультацію, а внутрішнє – піхвове та ректальне дослідження. Оглядом установлюють зміни об’єму черевної стінки та її асиметрію, рухи плода, виповнення молочної залози у нелактуючих самок, набряк молочної залози. Метод пальпації ґрунтується на виявленні плода через черевні стінки матері (застосовується у другій половині вагітності). У корів пальп біля правої колін складки, далі в різних ділянках правої пахвини, натискають і відводять руку , не відриваючи від поверхні шкіри, роблять вранці перед годуванням. У овець за Студенцовим- з дного боку долонею, з другого пальцями. Піхвовим дослідженням користуються дуже рідко і тільки в сумнівних випадках вагітності (слиз об суха, шийка матки закрита слизом- корок вагітності). Ректальне дослідження статевих органів застосовують звичайно у кобил та корів (можна і у свиней). Метод ґрунтується на виявленні стану матки (шийки, тіла, рогів), яєчників, зв’язок, маткових судин. При дослідженні основну увагу звертають на розміри тіла матки, рогів, їх симетричність, флуктуацію, наявність плацентом, плода. За виявленими змінами можна точно встановити вагітність та її терміни або ж неплідність та гінекологічний діагноз. У корів з шийки матки починають, у кобил з яєчників.

13. Акушерські інструменти.

При наданні родової допомоги найкраще не застосовувати ніяких інструментів, а надати допомогу тільки руками. Чим менше застосовують складних інструментів, тим більше шансів на сприятливий перебіг післяродового періоду у матері і плода. Проте час- то неможливо обійтися без інструментів, які використовують в акушерській практиці.

Всі інструменти, які застосовують у ветеринарній акушерській практиці, залежно, від їх призначення поділяють на три групи:

допоміжні інструменти;

- інструменти для відштовхування і витягування плода (відносяться акушерські костурі Гюнтера, Кюна, Беккера і Кайзера). Інструменти для витягування плода. Для витягування плода застосовують різні інструменти: акушерські мотузки, тасьми, очні гачки та щипці. Основним інструмен- том для цієї мети є акушерські петлі, що утворюються акушером з акушерських тасьм чи мотузок.

- інструменти для фетотомії. (Інструменти для фетотомії) З метою розрізу плода у порожнині матки на окремі частини застосовують різні фетотоми. Найпоширенішими є фетотоми Бесхлєбнова, Афанасьєва, Пфлянца (рис. 103, 2–4).

Заховані ножі бувають двох видів: ножі моделі Афанасьєва, у яких лезо висувається з ручки вперед, а у ножів моделі Малькмуса лезо виходить через щілину між двома пластинками ручки. При натисканні на спинку ножа лезо виходить на зовні, а при по- тягуванні другою рукою за прикріплену до ручки мотузку виконує необхідні розрізи м’яких частин тіла плода.

Акушерські шпателі застосовують для відшарування шкіри від підшкірної клітко- вини при закритій фетотомії Акушерські долота застосовують для роз’єднання кіс- ток при відокремленні хребта чи голови.

Акушерські пилки застосову- ють для роз’єднання шкіри, м’язів і кісток. Із даних інструментів найзручнішим є дротяна пилка Ван-Стаа і ланцюговий ніж Лінд- горста і Маша.

Складні фетотоми (рис. 103) використовують для відокремлен- ня кінцівок, голови, частини ту- луба. Найзручнішими є фетотоми Пфлянца, Тігезена, Аврутіса і Бес- хлебнова, Афанасьєва. Дані інструменти не замінимі при виконанні фетотомії.

До допоміжних інструментів відносять петлепровідники запропоновані Цвіком, Афанасьєвим, Ліндгорстом.

Теорії початку родового процесу.

Теорія тиску. Окремі автори вважають, що плід, досягнувши свого зрілого стану, сильно тисне на тканини матки, в яких міститься велика кількість нервових гангліїв, особливо в ділянці дорсальної частини шийки матки, викликаючи при цьому рефлекторне скорочення м’язів матки.

Теорія розтягнення. Автори цієї теорії вважають, що в кінці вагітності плід, що інтенсивно росте, розвивається, заповнює порожнину матки і призводить до максимального розтягнення її стінок, що є подразником для початку скорочення м’язів і родового процесу.

Теорія стороннього тіла. Причиною початку родів, на думку авторів, є дегенеративні зміни та переродження і процеси в оболонках плода (плодів), які порушують зв’язок між плодовою і материнською частинами плаценти і плід виявляється стороннім тілом, що обумовлює скорочення матки та виведення його з її порожнини.

Теорія токсикозу. Автори даної теорії пояснюють початок родової активності постійним накопиченням в організмі матері великої кількості продуктів обміну речовин, що надходять як від самого плода, так і з плаценти, і які є фактичними подразниками хеморецепторів матки, викликаючи її збудження і початок скорочення.

Згідно теорії подразнення нервових закінчень м’язів матки вуглекислотою

першопричиною початку родів є перенасичення організму матері СО2, яка надходить у великій кількості від плода в кінці вагітності і є основним подразником нервових закінчень м’язів матки, що викликає їх скорочення.

На думку авторів теорії реакції маткового центру в живому організмі людини і тварини всі без винятку життєво важливі фізіологічні процеси, в тому числі й розмноження, контролюються і регулюються відповідними центрами центральної нервової системи, тобто родовий процес регулюється через так званий “матковий центр”. Із збільшенням строків вагітності, особливо в її кінці, в організмі матері накопичуються гормони наднирників, задньої долі гіпофізу, плаценти, що обумовлює подразненнямехано-хемо-барорецепторівматки, а через них і відповідних маткових центрів у головному і спинному мозку. Тут ці імпульси концентруються, нагромаджуються

івикликають формування родової домінанти. Після досягнення певного рівня вони викликають перші родові перейми у вигляді потужного скорочення матки, що є початком родового акту.

Нейрогуморальна теорія Ніколаєва – Лазарєва – Петченка. Автори даної теорії розділили всі причини початку родів на три групи: а) фактори, що підготовляють роди; б) фактори, що викликають роди; в) фактори, що підтримують ритміку родів.

Фактори, що підготовляють роди: а) зниження збудливості кори і підвищення збудливості спинного мозку; б) підвищення збудливостінервово-м’язовогоапарату матки; в) підсилення подразнень баро- і механорецепторів матки; г) тонотропна дія адренергічної іннервації матки; д) накопичення естрогенів і зменшення концентрації прогестерону; є) накопичення глікогену і глютатіону, які підвищують збудливість міометрію.

Фактори, що викликають роди: а) тономоторна дія холінергічних механізмів матки; б) подразнення рецепторів матки і її шийки плодом, формування родової домінанти; в) розвиток гормонального “поштовху” на матку (різке зростання концентрації естрогенів).

Фактори, що підтримують роди: а) швидкий тономоторний ефект ацетилхоліну; б) нейтралізація (руйнування) холінестеразою ацетилхоліну; в) гальмівна дія окситоцину (пітоцину) на холінестеразу; в) антагоністична (пригнічуюча) дія пітоцинази на окситоцин; г) гальмівна дія естрогенів на пітоциназу; д) подразнення парацервікальних та паравагінальних гангліїв, які викликають скорочення матки.

Згідно з цією теорією, родова діяльність розпочинається внаслідок подразнення ацетилхоліном, концентрація якого в кінці вагітності у плаценті різко зростає, гангліїв, розміщених у нервових сплетіннях матки. Ацетилхолін постійно накопичується в плаценті і в кінці вагітності його концентрація максимальна. Крім цього, в кінці вагітності в крові матері накопичуються у великій кількості такі гормони, як окситоцин, адреналін та естрогени, які також стимулюють початок родової діяльності. Одночасно з цим, початок родової діяльності забезпечується значним зниженням в кінці вагітності вмісту в крові такого гормону, як прогестерон, безпосередня дія якого направлена на збереження спокою вагітної матки, тобто на гальмування її скоротливої здатності.

Тобто, родовий акт є результатом складного комплексу взаємодії фізіологічних процесів, які відбуваються в материнському організмі протягом тривалого часу.

Через привідкритий цервікальний канал у порожнину матки входить повітря, змінюється внутрішньоматковий тиск, починаються перейми, що викликає рух плода і тиск на стінку та шийку матки, тобто це і можна вважати початком родів (С. П. Хомин, 1985).

Тобто, головним подразником, який викликає початок родів, є плід, який своїм тиском і рухами подразнює нервові закінчення (рецептори) матки. Безпосередньо перед родами під прямим впливом релаксину та непрямим впливом інших гуморальних факторів відбувається розслаблення зв’язок кісткового тазу і розкриття шийки матки.

Отже, початок і перебіг родів обумовлені впливом таких факторів: Нервово-рефлекторні фактори – зниження в кінці вагітності збудливості кори

головного мозку і одночасне зростання збудливості спинного мозку та рецепторів матки; утворення в корі головного мозку “родової домінанти”; підвищення чутли вості (сенсибілізації) нервово-м’язовихструктур матки до окситоцину і інших біологічно активних речовин локомоторної дії; часткова “фізіологічна десенсибілізація” чутливих інтрамуральних нервових утворень (рецепторів) матки щодо залишків, що утворилися під час вагітності.

Гормональні фактори – зростання синтезу в кінці вагітності і на початку родівфето-плацентарнимкомплексом і яєчниками естрогенів (естрадіолу, естрону і, особливо, естріолу), що мають багатогранний вплив нанервово-м’язовіелементи матки. При цьому зростає збудливість, провідність та реактивність міометрію до біологічно активних речовин: окситоцину, простагландинів, серотоніну, ацетилхоліну, катехоламінів і кінінів, а також до інших аналогів окситичної дії. Зміна співвідношення поміж естрогенами і прогестероном у бік переваги естрогенів веде до зняття прогестеронового блоку міометрію, а також до втрати прогестероном, а можливо й хоріонічним гонадотропіном (ХГ) і хоріонічним соматотропіном антиконтрактильних властивостей; підвищення зростання у крові в кінці вагітності рівня кортикостероїдів, які тісно зв’язані з естрогенами та необхідні для забезпечення скорочувальної функції матки.

Нейрогуморальні фактори – підсилення в кінці вагітності і перед родами синтезу окситоцину, серотоніну, простагландинів, катехоламінів, ацетилхоліну, кінінів та різкий спад активності ферментів, що їх нейтралізують – окситоцинази (пітоцинази), холінестерази, моноамінооксидази, кінінази та ферменту, який нейтралізує простагландини; зміна чутливості міометрію добіологічно-активнихречовин (підвищення чутливостіα-рецепторіві зниження активностіβ-рецепторів).

Біоенергетичні фактори, які визначають готовність матки в кінці вагітності до посилення скорочення міометрію – зростання синтезу в кінці вагітності актоміозину (скорочувального білка), глікогену, АТФ та інших фосфорних з’єднань, електролітів (кальцію, натрію, калію), мікроелементів (кобальту, заліза, цинку).

Метаболічні і трофічні фактори – велике накопичення деяких продуктів обміну речовин плода (компенсований ацидоз плодів веде до посилення їх рухів); високий прояв дегенеративних процесів, що відбуваються у дозрілій плаценті, повний розвиток м’язових елементів, еластичних й іншихсітчасто-волокнистихсполучнотканинних структур матки; функціональна зрілість контрактильної системи міометрію (міофібрил, актоміозину); максимальна функціональна активність білків саркоплазми м’язових клітин матки та їх субклітинних субстанцій – мітохондрій та рибосом, і на цьому фоні – різке підвищення інтенсивності та енергетичної ефективності окислювальних процесів (зростання активності сукцинатдегідрогенази, цитохромоксидази, збільшення тиску кисню та інтенсивності його засвоєння тканинами матки).

Механічні фактори – призупинення вільного розтягнення матки в результаті зниження активності прогестерону, значне збільшення і остаточне дозрівання плодів та посилення їх рухової активності; розсмоктування та різке зменшення продукції амніотичної рідини і максимальне приближення першого плоду до шийки матки, що також викликає механічне подразнення нервових гангліїв сенсибілізованих естрогенами рецепторів матки, шийки матки звільнення її від слизового корка та відкриття.

15. Передвісники родів.

В кінці вагітності спостерігається звисання живота. Спостерігається гіперемія та набрякання зовнішніх статевих органів. Відмічається «западання крижа»,повністю родовий таз стає за 16-36 год. до родів. За 1-2 доби до родів густий слизовий корок шийки матки та густий липучий слиз піхви розріджується і виділяється за межі вульви у вигляді «поводків» чи тяжі в’язкого слизу, які звисають із зовнішніх стат. орг. За 5-7доби(кобили),2-3(корови), 3-4тижні(ДРХ), 24-48години(свині) до родів вим’я збільшується, наповнюється молозивом, у коней засихає навколо дійкових каналів у вигляді янтарних крапель. За 1-2 доби до родів тварина занепокоєна, оглядається на живіт, переступає з ноги на ногу, часто лягає і встає з підлоги, мукає, зниж апетит, з’являється спрага.

16. Об’єкт родів, родові шляхи та сили, які обумовлюють роди.

Роди (Рartus) – складний фізіологічний процес, суть якого полягає у виведенні з організму матері дозрілого(их) і живого(их) плода(ів), звільненні порожнини мат- ки від плодових оболонок та залишків плідних рідин у характерні для кожного виду тварин терміни.

Плід як об’єкт родів. У плода домашніх тварин є три об’ємних відділи (анато- мічні ділянки), які можуть спричинити затягування родового процесу: це – голова, плечовий і тазовий пояси. Найбільша ширина черепа у плода співпадає з лінією, що з’єднує вершини скулових дуг (у кобили, свині і суки), або лобних відростків (жуй- ні). Найбільш непіддатлива ділянка – голова плода, оскільки кісткові шви його черепа на час родів (за винятком м’ясоїдних) практично зрослися і нерухомі. Плечовий пояс може зменшуватися в об’ємі за рахунок пружності грудної клітки, а таз – внаслідок ще залишкової рухомості хрящових швів його кісток і витягнення тазових кінцівок.

Таз як шлях для народження плоду. Родові шляхи складаються з двох основних частин: 1) кістково-зв’язової основи і 2) м’яких частин.

Кістково-зв’язовою основою родових шляхів є таз, який складається з двох безіменних кісток, що з’єднуються одна з одною своїми нижніми частинами за допомогою тазового зрощення. Кожна з безіменних кісток в свою чергу складається з трьох кісток: широкої клубової кістки, що утворює суглоб з крилами крижів, лобкової і сідничної кісток, що утворюють дно таза.

Крім клубових кісток, тазова порожнина з боків обмежена ще широкими тазови- ми зв’язками; зверху – крижовою кісткою і першими хвостовими хребцями; спере- ду – вона безпосередньо межує з черевною порожниною і нарешті, ззаду обмежена шкірно-м’язовою стінкою, так званою діафрагмою таза. Широкі тазові зв’язки, що замикають порожнину таза з боків, мають у процесі родів важливе значення. Перед початком родів вони набрякають, розслаблюються і стають податливими під час проходження плода з матки.

Таз кобили має найсприятливішу будову для родів серед усіх інших видів свій- ських тварин, він доволі обширний. На бокових стінках таза розміщені широкі зв’яз- ки з товстим шаром м’язів, що забезпечує еластичність тазової порожнини. Вхід до таза майже округлий, тільки донизу має незначне звуження.

Таз корови має будову, несприятли- ву для проходження плода під час родів. Він має овальний вхід, витягнутий у довжину і форму зрізаного конуса.

Таз дрібних жуйних, свиней і м’ясоїдних має в анатомічному відношенні такі осо- бливості в будові тазової порожнини, що створюють умови, сприятливі для родів.

М’які структури родових шляхів представлені тканинами матки і шийки, піхви та вульви. Під час родів шийка матки повільно розкривається повністю і її межа між зовнішніми і внутрішніми отворами практично зникає. Піхва легко розтягується і не протидіє проходженню плоду. Розтяжність вульви дещо менша ніж піхви, тому великі плоди під час родів інколи затримуються в цьому місці.

Родові сили. Початок, тривалість і завершення родового акту визначаються родо- вими силами. Такими силами є скорочення м’язів матки (перейми) і черевного пресу (потуги), які відбуваються ритмічно і послідовно, змінюючись так званими періодами пауз, тобто перейми, потуги і паузи між ними – це складний цілеспрямований і необ- хідний пристосувальний механізм, що забезпечує народження живого плода. Відсут- ність же пауз між скороченнями (тетанія матки) приводить до загибелі плода з причин його кисневого голодування внаслідок перетискання судин хоріону і обмеження крово- забезпечення плаценти. Перейми і потуги супроводжуються подразненнями нервових елементів матки, її шийки та тазової порожнини, а також інших ділянок материнсько- го організму, пов’язаних із статевою системою самки (зони Хеда), що призводить до виникнення сильних больових відчуттів у роділлі тривалістю від 30 до 80 сек., після чого відбувається пауза тривалистю від 1 до 5 хвилин. Потуги виникають в родовому процесі в той час, коли родові шляхи розкриті і починається виведення плодів.

За силою і тривалістю скорочень у різні періоди родового процесу розрізняють: а) перейми розкриваючі (підготовчі); б) перейми і потуги вивідні (родові); в) перейми і потуги послідові.

Розкриваючі (підготовчі) перейми характеризуються скороченням тільки м’язів матки. Перші перейми короткотривалі, вони змінюються довгими паузами (20– 30 хв.). Впродовж родів перейми посилюються і стають довшими (до 2–5 сек.), а па- узи між ними коротшають (1–5 хв.). Розкриваючі перейми забезпечують розкриття каналу шийки матки і повернення плода з бокової (теляти) або нижньої (лошати) позиції у верхню.

Вивідні (родові) перейми і потуги складаються із скорочень м’язів матки та черев- ного пресу. Перейми і потуги в цей час бувають дуже сильними, довгими, тривалими (до 5 хв.), а паузи – короткими (до 1–3 сек.). Разом вони значно тиснуть на плід, про- штовхуючи його по родових шляхах.

Потуги і перейми послідові розпочинаються через деякий час після виведення плода і забезпечують відокремлення плодових оболонок (посліду) і зігнання їх, разом із залишками навколоплідної рідини, з порожнини матки. Послідові перейми коротко- тривалі і чергуються з довгими паузами.

17. Стадії родів.

Стадії родів

а) підготовча або стадія розкриття шийки матки;

б) стадія виведення плода або родова;

в) послідова або стадія виведення посліду.

Підготовчий період або стадія розкриття шийки матки розпочинається з появи перших перейм, входження плоду з плідними оболонками в шийку,піхву та присінок – закінчується ця стадія розривом плідних оболонок.

Стадія виведення плода або власне роди- до перейм приєднуються потуги. Плід клтнюється в родові шляхи і передлежачі органи просуваються в напрямку вульви,в подальшому плід проштовхується через щілину вульви (прорізування).Закінчується ця стадія виведенням плода і розривом пуповини.

Послідова стадія – перейми і потуги слабшають,призводять до виділення залишків плідних оболонок(послід). При затягуванні родів проводять дослідження родових шляхів та розташування плоду,дотримуються правил асептики і антисептики. Послід виділяється звичайно після виходу плода у кобил через 3–15 хв., у дрібних жуйних тварин – через 2–4 години, у свиней – через 0,5–1 годину і тільки в корів може затримуватися до 6 годин і більше.

Кобила. Перша стадія-2-4 год до 12 годин, виведення пло- да – 15–30 хв., послідова від 5–15 до 30 хв.; разом роди тривають 12–18 годин.

Корова. Стадія розкриття шийки матки 6-12–(24) годин, на- родження плода – 40 хвилин(4 год); послідовастадія 30 хв-6 год; разом роди трива- ють – 36–48 годин.

ДРХ. Стадія розкриття шийки матки 3-9 год(12), народження плода – 1-6 год, виділення посліду – 2–4 години; разом роди тривають 24–30 годин.

Свиня. Стадія розкриття шийки матки триває 8-12 годин, стадія народження плодів залежить від кількості поросят і триває від 2 до 6 годин, а іноді затягується до 24-х годин і довше.

Сука і кішка. Стадія розкриття шийки матки триває від 3 до 10 годин, виведення плодів – від 1 до 6 годин; роди тривають 12–16 годин.

18. Маткова кровотеча.

Кровотеча з матки (metrorrhagia). спостерігається у всіх свійських тварин, найчастіше – у корів і кобил, у другій половині вагітності при пошкодженні судин хоріону, слизової оболонки матки або ж одночасно і кровоносної системи плода і матері; вона може бути артеріальною, венозною чи капілярною.

Причинами кровотечі можуть бути травми в ділянці живота, струси тіла при падінні, патогенні впливи інфекції чи інвазії, розлади функції ендокринної системи (поява тічки під час вагітності), ендометрит і т. п.

Симптоми. Незначні кровотечі тривалий час можуть залишатися прихованими і на місці крововиливу наступає часткове відшарування дитячої плаценти і кров зсідається. При значних кровотечах частина крові може витікати через шийку в піхву і виділятися постійно або періодично із статевих шляхів. Крім того, значні кровотечі супроводжуються неспокійною поведінкою тварини, вона переступає задніми кінцівками, оглядається на живіт, натужується. В неї можуть спостерігатися ознаки загальної анемії – блідість слизових оболонок, загальна слабкість, тремтіння м’язів.

Діагноз. Для постановки діагнозу слід переконатися, що кров виділяється з матки, а не з піхви. Для цього проводять вагінальне дослідження з піхвовим дзеркалом і на- магаються простежити за виділенням крові. При піхвовій кровотечі кров звичайно в ній не затримується, а виділяється назовні, тоді як при кровотечі з матки в піхві ви- являються згустки крові.

Лікування зводиться перш за все до припинення кровотечі. З цією метою тварині створюють цілковитий спокій; ставлять її так, щоб задня частина тулуба була вище від передньої; кладуть холодні компреси (мішечки зі снігом чи льодом) на поперек; роблять відволікаючі втирання подразнюючих мазей в ділянці грудей чи передніх кінцівок. Добрі наслідки дає внутрішньовенне введення кальцію хлориду (корові 150 мл 10 %-го розчину), підшкірне введення адреналіну (1:1000 великим тваринам 5–10 мл, дрібним жуйним і свиням – 0,5–0,8 мл).

При появі ознак гострої анемії застосовують переливання крові, або внутрішньо- венне введення ізотонічного розчину (великим тваринам 200–500 мл).

Якщо сильна кровотеча загрожує життю тварини, то можна зробити штучний аборт – розкрити шийку матки і витягнути плід з наступним введенням в порожнину матки в’яжучих розчинів (наприклад 3 %-й розчин галуну та кусочків льоду) або ж підшкірними ін’єкціями пітуїтрину (6–8 мл).

Набряки вагітних тварин (oedema gravidarum) скупчення транссудату в шкірі та під- шкірній клітковині тазових кінцівок та нижньої черевної стінки з явищами венозного застою. Від фізіологічного набряку – одного з передвісників родів – він відрізняється часом та причиною виникнення.

19. Затримання плодових оболонок.

Затримання посліду (фетальної частини плаценти – Retentio placentae s. retentio secundarum) є патологією третьої, послідової стадії родів, яка має широке розповсю- дження у корів, рідше – у кобил, сук, кішок та дрібної рогатої худоби. За нормального перебігу родів у всіх свійських самиць фетальна частина плаценти повинна відділитись від материнської одночасно з народженням плода. Практично так завершуються роди у багатоплідних тварин (сук, кішок, свиней). У кобил фізіологічним періодом відділення фетальної частини плаценти, тобто закінчення родів, вважається 35 хв., у корів – 6 го- дин, овець і кіз – 5 годин, у свиней, кішок, сук – до 3-х годин. Найдовша тривалість послідової стадії родів у корів обумовлена особливістю морфології плаценти Лікування. Застосовують консервативне і оперативне лікування. Консервативне лікування корів починають не пізніше 6 годин від народження теляти. З цією метою коровам випоюють 10–15 л 5 %- го теплого розчину кухонної солі або цукру (0,5 кг на 10 л води); внутрішньовенно вводять 200–250 мл 40 %-го розчину глюкози з 20 мл 5 %-го розчину аскорбінової кислоти, внутрішньом’язово – розчин синестролу, під-шкірно – розчин прозеринутощо. У порожнину матки в проміжок між слизовою оболонкою і навколоплідними обо- лонками вводять пробіотик ендоспорин: одну або дві ампули по 500 млрд мікробних клітин в 20 мл фізіологічного розчину натрію хлориду або в 0,5 % розчину новокаїну, одну – дві свічки ендоспорину, що містять по 500 млрд мікробнихтіл. Підшкірно ін’єктують розчини: ерготилу 0,05 % – 6–8 мл, ергометрину 0,02 % – 5–6 мл, 0,1 % карбахоліну – 2–3 мл, 2 % бревіколіну – 10мл. Ефективним способом профілактики затримання посліду у корів є згодовування їм за 80–55 днів до отелення суміші, до складу якої входять такі компоненти: 1 млн І.О. вітаміну А, 100.000 І.О. вітаміну D і 600 мг вітаміну С. Не менш ефективним є згодовування коровам за 12–15 днів і 5–3 дні до отелення тільки вітамінів А і D в за- значених дозах (А. Х. Ібрагімова, 1993). З метою профілактики затримання посліду рекомендує застосовувати, виготовлений із навколоплідних рідин корів препарат, – амністрон по 2 мл внутрішньом’язово 2 рази з інтервалом 10 годин. Оперативне відділення фетальної частини плаценти від материнської виконують рукою у корів через 24 години після народження теляти, у кобил – через 15–20 хв.після народження лошати.

20. Виворот і випадіння піхви.

Вивертання і випадіння піхви (contorsio et prolapsus vaginae) - розуміють вивертання її стінки через статеву щілину назовні .Випинається звичайно верхня стінка, бо вона більш рухома. Нижня ж стінка трохи фіксована в своєму положенні сечівником та сечовим міхуром, який в свою чергу фіксується зв’язкою, прикріпленою другим кінцем до нижньої черевної стінки.

За ступенем випадіння розрізняють:

неповне (часткове) випадіння, коли лише частина піхвової стінки випадає на- зовні;

повне випадіння піхви, коли вся піхвова трубка разом з шийкою та тілом матки випинається з вульви у вигляді кулястого тіла

Причини. Основною причиною є зниження загального тонусу організму і як результат – розслаблення фіксуючого апарату піхви, розриви навколопіхвової клітковини. Сприяє виникненню захворювання нестача в організмі вітаміну В, внаслідок чого в тканинах статевих органів затримується велика кількість води та знижується тонус вегетативної нервової системи. Схильність до захворювання у вагітних тварин виникає при стійловому утриманні їх на похилій підлозі, при відсутності активного моціону, неповноцінній годівлі, старечих змінах в організмі, підвищенні внутрішньо- черевного тиску, при двійнятах і т. п.

Симптоми. При частковому випадінні піхви в останній третині вагітності при ле- жачому положенні тварини відмічають невелике червоне випинання з піхви, розміром від курячого яйця до кулака. При вставанні тварини випнута частина піхви звичайно втягується. Пізніше, з наближенням родів, розміри випнутої частини піхви зростають і вона вже не втягується при стоянні тварини.

При повному випадінні з піхви виступає велике червоне кулясте тіло верхівкою якого є шийка матки. Слизова оболонка з блискучої яскраво-рожевої поступово стає синьо-червоною з ознакою венозного застою, вона легко забруднюється, висихає, на ній з’являються ссадна, тріщини, що призводять до розвитку гнійно-запальних про- цесів та вогнищ некрозу, інколи повне випадіння піхви супроводжується вивертанням сечового міхура, при цьому з вульви виступають два кулястих випинання: верхнє – піхва, нижнє – сечовийміхур, на поверхні якого помітні отвори сечопроводів. Загальний стан тварини не порушується. Коли ж на слизову оболонку попадає кал і сеча, у тва- рини виникає подразнення. В цей час вона виявляє біль, вигинаючи спину і підтягую- чи живіт. При надмірних потугах може випасти сечовий міхур.Коли захворювання триває довго, розвивається запалення вивернутої слизової оболонки піхви. Від довгого перебування зовні вона підсихає, тріскається, може трав- муватися тваринами, що стоять поруч чи будь-якими предметами.

Прогноз. Якщо у корів, кіз і овець загальний стан буває задовільним. У свиней при випадінні тільки піхви прогноз сприятливий. Якщо незадовго перед родами випадіння піхви ускладнилося ще й випадінням прямої кишки, тоді прогноз обережний.

У сук і кішок прогноз сприятливий.

ЛікуванняГодівля+зменшеннясоковитихкормів, підняти таз

При повному випадінні необхідно вправити випинання і зафіксувати так, щоб не допустити повторного випадін- ня. До вправлення піхви приступають, коли тварина стоїть з піднятим тазом. Наводять туалет випнутих тка- нин – очищають механічно і об- ливають слабкими холодними дезінфікуючими розчинами (пер- манганат калію 1 : 500, 0,5 %-им розчином таніну, 2 %-ним розчи- ном галуну), обсушують, загортають мокрою серветкою чи рушником, змоченими одним із вказаних де- зінфекторів і поступово руками вправляють у таз в напрямі вгору і вперед. Якщо натужування тва- рини перешкоджає вправленню, то слід зробити парасакральну або сакральну епідуральну блокаду. У корови, щоб вона не вигиналася, треба відтягувати складку шкіри на спині.

Після вправлення треба ввести руку в піхву, щоб вирівняти її складки. Щоб змен- шити подразнення і скорочення тканини, корисно промивати піхву 1 %-им розчином новокаїну з антибіотиками.

Крім того, накладають на піхву фіксаційну петлю, яку притягують до попруги або шлеї. Таку фіксацію застосовують тільки в тих випадках, коли випадіння піхви стало- ся в самому кінці вагітності

Якщо піхва випадає задовго до родів, тоді на вульву накладають шви

21. Позаматкова і несправжня вагітність.

Позаматкова вагітність (graviditas extrauterina) Як вказано вище, запліднення відбувається у верхній третині яйцепроводу. Зиго- та, що утворилася при цьому, рухається по яйцепроводу в напрямку матки, де відбу- вається її подальший розвиток. Дуже рідко запліднення і розвиток зиготи може статися в розірваному фолікулі або на каймі яйцепроводу. Іноді зигота затримується в яйцепроводі і, не дійшовши до порожнини матки, продовжує розвиватися тут. Можуть бути й такі випадки, коли ран- ній зародок випадає з яєчника або з кайми яйцепроводу в черевну порожнину, де і розвивається. Такі відхилення у розвитку зародка називають позаматковою вагітністю.

Позаматкова вагітність спостерігається дуже рідко, але буває частіше у багато- плідних, ніж у одноплідних тварин.

Перебіг. Затримання зародка у яйцепроводі (трубна вагітність) завершується роз- ривом яйцепроводу, бо його стінки не настільки еластичні, щоб протистояти тискові ростучого зародка. Розрив яйцепроводу супроводжується великою кровотечею в че- ревну порожнину, що часто може спричинити смерть тварини. Якщо ж смертельної кровотечі і не наступило, то через розрив яйцепроводу зародок попадає у черевну порожнину (вторинна черевна вагітність), де умови для його розвитку мало придатні. Необхідні йому поживні речовини зародок дістає завдяки контакту з очеревиною.

У рідких випадках зародок, потрапивши зразу в черевну порожнину, починає там розвиватися (справжня черевна вагітність), прикріпившись до очеревини або брижі кишечника.

При позаматковій вагітності ембріон у більшості випадків гине, далеко не дій- шовши свого зрілого стану. Після загибелі він розсмоктується або муміфікується та інкапсулюється сполучнотканинною оболонкою, що виглядає, як пухлина.

Діагноз. Зажиттєва діагностика позаматкової вагітності дуже утруднена. Єдиною ознакою її є поява потуг при відсутності плода у матці. Треба відзначити, що з появою потуг шийка матки відкривається.

Трубну вагітність у великих тварин можна визначити тільки ректальним дослі- дженням. При цьому виявляється ампулоподібне розширення яйцепроводу.

Лікування. Видалити ембріон можна тільки хірургічним способом. Несправжня вагітність (graviditas spuria) Під несправжньою вагітністю розуміють настання секреції молока у статеводозрі- лих невагітних самиць. Таке явище спостерігають у тих випадках, коли у самиці лак- тація з’являється після тічки через той строк, який відповідає тривалості вагітності для даного виду тварин.

У сук несправжня вагітність спостерігається доволі часто і проходить дуже вираз- но. Через 2 місяці після кожної тічки (без запліднення) майже у всіх сук трохи збіль- шуються молочні залози, причому досить часто настає секреція молока. Молоко нічим не відрізняється від того, яке виділяється після родів. Таких сук можна використати як годівниць, бо підкладання їм цуценят викликає лактацію на час, потрібний для їх вирощування (5–6 тижнів). В противному разі виділення молока припиняється через 2 тижні. Іноді велике напруження молочної залози примушує суку ссати своє молоко. В таких випадках секреція молока посилюється і період лактації збільшується.

Цікаво відзначити, що під час несправжньої вагітності змінюється поведінка суки. Вона старається лишатися на самоті, часто лягає і приймає позу, як під час годування цуценят. У деяких тварин спостерігають відсутність апетиту, неспокій: вони щось шу- кають навколо себе. Іноді спостерігають у сук гру ніби в ляльки, тобто вони приносять на певне місце іграшки (ляльки, м’ячі та ін.) і кладуть їх поруч з собою, як цуценят.

22. Класифікація аборту.

1. За часом настання:

ранній і пізній;

2. За характером прояву: самовільний( спонтанний) індукований( штучний) , повний, неповний( коли коли абортуються і гинуть у матці не всі плоди, а решта доношується і народжується) , клінічний, прихований( ембріональна смертність)

3. За етіологією: (студенцова) Незаразні або спорадичні, Інфекційні, Інвазійні

4. За наслідком: Розсмокиування ембріона, Вигнання ембріона, Вигнання викидня, Муміфікація, Мацерація, Путрифікація

Едей класифікував приховані аборти:

1. Пренатальна смертність( загибель ембріона чи плодів на будь-якій стадії її розвитку)

2. Ембріональна смертність( загибель зигот чи ембріона з незавершеною імплантацією з наступною їх дегенерацією та розсмоктуванням разом з плодовими оболонкам )

3. Плодова смертність( загибель плодів, що настає між завершенням імплантації та родами)

23. Класифікація метриту.

За видом збудника мастит є: неспецифічний (бактерійний, мікозний, аспетичний) чи специфічний (ящурний, актиномікозний, туберкульозний, бруцельозний, віспяний, лептоспірозний).

За функкціональним станом (згідно зі Г.В.Звєрєвою): лактаційний, мастит періоду запуску, мастит періоду сухостою.

За характером запального ексудату (за Студенцовим): серозний; катаральний (катар цитерн і молочних ходів; катар альвеол); фібринозний; гнійний (гнійно-катаральний; абсцес вим`я; флегмона вим`я); геморагічний; специфічний мастити.

24. Класифікація хвороб та вад вим'я.

А) аномалії розвитку вим’я (аплазія, гіпоплазія, амастія, гіпомастія, мікромастія, гіпермастія, полімастія, олігомастія, відсутність дійкового апарату)

Б) агалактії та гіпогалактії

В) мастит

Г) розлади кровообігу у вим’ї(серозний набряк вим’я, криваве молоко)

Д) травматичні пошкодження вим’я (рани, забиття, нориця)

Е)захворювання шкіри вим’я

Є) вади розвитку дійкового каналу

Ж) функціональні розлади вим’я

25. Класифікація маститів за А.П. Студенцовим.

За характером запального ексудату (згідно А. П. Студєнцова): -серозний мастит; -катаральний мастит:а)катар цистерні молочних ходів;б)катар альвеол; -фібринозний мастит; -гнійний мастит:а)гнійно-катаральний;б)абсцес мол.заоли;в)флегмона мол.залози; -геморагічний мастит; -специфічні мастити.

26. Поняття про неплідність і яловість.

Неплідність-тимчас.чи пост. нездатн.тв. до відтворення нащадків. Яловість- економічн.показник, вказує,скільки приплоду не отримано від маточного поголів’я за календарний рік.Яловою називають корову,яка не народила прот.господарського року. Основна причина яловості-неплідність.Корову,яка не заплідн. в період з січня до 21 вересня, а запліднилась пізніше, теж назив.яловою. При аналізі прич.неплідності і визначенні збитків від неї ваховують фізіол.норми плодючості с\г тварин,згідно яких за рік отрим.:від кобили-1лоша;корови-1теля;вівці,кози-1 і більше ягнят, свиноматки 6-12 порос. в одному опоросі. Для діагностики неплідн. І визнач. її форм,необхідно володіти методами провед.акуш-гінеколог диспансеризації, володіти інформацією про стан відтворення тварин в госп.(чисельність маток, клкть тільніх корів,які розтелились,осіменились).Неплідність завдає багато збитків:недоотрим.приплоду, зниж.молочн.продукт., не окупність витрач.кормів і утримання неплідн.тварин.,витрати на лікув. І багатократне осіменіння.

27. Класифікація неплідності тварин за А.П. Студенцовим.

Нині існує декілька класифікацій неплідності.Найширшого на територіїСРСР набула кл.за Студенцовим. Вона залишається основною.Є 7 форм неплідності:

1. Уроджена: у самиць-імифантилізм,гермафродитизм,фримартинізм. У самців-імфант.,гермафр, крипторхізм.

2.стареча, яку обумовл.атрофічні процеси в стат.орг.

3.симптоматична,виникає внасл.хвор.ст.органів.

4.аліментарна, внасл.ожиріння,виснаження,низкого за поживністю раціону, аліментарний інфантилізм

5.експлуатаційна,в рез. Експлуатаційного виснаження

6.кліматична, проявляється при дефіциті або надлишку інсоляції,зміни клімату, недоліків утрим.

7.штучна: а)штучна набута-при поруш.правил осіменіння(неправильне утрим.,зберігання і транспорт.сперми) Б)штучну-сплановану-при кастраціях,намірному пропуску стат.циклів без осіменіння

28. Етапи акушерської та гінекологічної диспансеризації корів.

Гінекологічна диспансеризація - система заходів, спрямованих на своєчасне виявлення доклінічних і клінічних форм захворювань тварин у післяродовий період, їх профілактики і лікування.

Г. Д. підлягають: корови, у яких не проявився статевий цикл протягом першого місяця після завершення після отельного періоду; корови, у яких статевий цикл проявився у цей час, але вони не запліднились після першого осіменіння; телиці, у яких після досягнення фізіологічної зрілості протягом місяця не проявився статевий цикл і ті, у яких він проявляється часто, але вони не запліднюються.

Діагностика неплідності, визначення її причин і форм вимагає від фахівця ветеринарної медицини, по-перше, досконалого володіння методами проведення акушерської і гінекологічної диспансеризації. По-друге, потрібна точна інформація про стан відтворення тварин у даному господарстві – чисельність маточного поголів’я, кількість тільних корів, таких, що розтелилися, осіменилися і т. д.

Гінекологічне дослідження при проведенні диспансеризації складається із збирання анамнезу, об’єктивного клінічного (загального і спеціального) дослідження і лабораторного дослідження крові, виділень із матки, мазків-відбитків із піхви, сонографії і при потребі інших досліджень.

При лікуванні тварин з патологією статевих органів не можна застосовувати розчини дезінфікуючих, припікаючих, в’яжучих і подразнюючих речовин для промивання, іригації та спринцювання порожнини матки і піхви.

Заходи профілактики неплідності. На підставі даних гінекологічного дослідження маточного поголів’я тварин, їх розділяють на групи: вагітних; тих, що знаходяться в післяродовому періоді; осіменених але ще неперевірених на вагітність; з ознаками патологічних процесів у статевих органах, неплідних і в кожній групі проводять відповідні заходи. Для вагітних тварин створюють такі умови, які забезпечують збереження вагітності і нормальну підготовку їх до отелення; за осімененими тваринами ведуть спостереження на випадок появи (чи не появи) у них чергової тічки та охоти (через 18–22 дні); серед корів, що недавно розтелилися, проводять акушерську диспансеризацію, скеровану на швидше завершення інволюції статевих органів і відновлення відтворної здатності; хворих тварин – лікують; неплідних тварин піддають гінекологічній диспансеризації з відповідними профілактичними та терапевтичними заходами. Оскільки неплідність худоби має багатопричинну природу, то заходи по її профілактиці повинні бути комплексними – організаційно-господарськими, зоотехнічними, ветеринарними.

29. Андрологічна диспансеризація бугаїв-плідників.

Андрологічну диспансеризацію бугаїв проводять у три етапи: перший — у період вирощування бугайців до 6-місячного віку в племінних заводах та господарствах-репродукторах. Мета — виявити і вибракувати бугайців з природженими аномаліями розвитку. Другий етап — диспансеризація відібраних для племінних цілей бугайців віком від 6 до 12 місяців у період дорощування та попереднього випробування їхньої племінної цінності в господарствах-елеверах та спеціальних випробувальних станціях. За даними дослідження ступеня прояву статевих рефлексів, статевих органів тасперми кожного плідника роблять попередню комісійну оцінку йогоандрологічної цінності.Третій етап — диспансеризація племінних бугаїв, що надійшлина племпідприємство, систематичний нагляд за станом їх здоров’ята відтворною здатністю у процесі племінного використання. Вона передбачає дослідження бугаїв на такі заразні захворювання, як туберкульоз, паратуберкульоз, лептоспіроз, лейкоз, бруцельоз, трихомоноз, вібріоз, псевдомоноз, інфекційний ринотрахеїт; дослідження сперми та змиву з препуція на бактеріальне забруднення, колі-титр; дослідження крові на вміст білка, кальцію, неорганічного фосфору, каротину, на резервну лужність; дослідження сечі (питома вага, білок, цукор, кетонові тіла, домішки); аналіз спермопродукції бугая (отримано еякулятів, з них придатних для використання, середній об’єм, виготовлено спермодоз, заморожено спермодоз, вибракувано після розморожування, осіменено вперше корів і телиць, з них запліднилося, відсоток запліднення); аналіз даних клінічного дослідження бугая (за прийнятою схемою) і, врешті, робиться висновок про відтворну здатність бугая. Результати диспансеризації заносять у «картку андрологічної диспансеризації бугая-плідника». Показники дослідження бугаїв, їх спермопродукції та використання дають змогу віднести тварин до тієї чи іншої підгрупи (за П. М. Савіним), а саме: 1. Високоплідні бугаї (заплідненість корів і телиць від першого осіменіння становить понад 75 %) — статеві рефлекси чітко виражені, об’єм еякуляту — не менше 5 мл, концентрація сперміїв у спермі — понад 1 млрд/мл, їх активність — понад 8 балів, живих сперміїв — 80 – 95 %, їх резистентність — 20 – 60 тис., виживання 70 – 110 год, кількість патологічних форм — не більше 3 %. У такій спермі міститься 460 – 680 мг % фруктози, чітко виражена позитивна залежність між активністю ферментів гіалуронідази та лужної фосфатази і запліднювальною здатністю сперміїв. 2. Бугаї з нормальною плодючістю (заплідненість корів і телиць від першого осіменіння у межах 70 %) — добре виявляють статеві рефлекси, об’єм еякуляту 3 – 4 мл, концентрація сперміїв 0,4 –0,8 млрд/мл, активність сперміїв 7 – 9 балів, їх резистентність 10 –20 тис., виживання 50 – 80 год, кількість патологічних форм — не більше 5 %. У такій спермі міститься 300 – 500 мг % фруктози, виражена позитивна залежність між активністю ферментів гіалуронідази та лужної фосфатази і запліднювальною здатністю сперміїв. 3. Бугаї із зниженою плодючістю (велика кількість повторних осіменінь корів і телиць) — характеризуються частим гальмуванням статевих рефлексів або виділенням сперми низької якості (об’єм еякуляту близько 2 мл, концентрація сперміїв 0,2 – 0,5 млрд/мл, їх активність менше 6 балів, резистентність — не вище 4 тис., патологічних форм — до 20 %, виживання — 30 год. Сперма цієї групи бугаїв відзначається низькими показниками вмісту фруктози, активності гіалуронідази та лужної фосфатази. 4. Неплідні бугаї виділяють мало сперми з низькими показниками концентрації сперміїв, їх активності, резистентності, виживання, а також вмісту фруктози, активності ферментів гіалуронідази та лужної фосфатази, великою кількістю патологічних форм сперміїв. Бугаї третьої і четвертої груп непридатні для використання на племпідприємствах.