6.Описати методику розтину трупів однокопитних.

Розтин трупів коней проводять у правому напівбоковому, спинному чи бічному положенні. В останньому випадку попередньо видаляють ліві передню і задню кінцівки. Черевну порожнину розкривають шляхом проведення одного поздовжнього розрізу лівіше від білої лінії, починаючи від мечоподібного хряща і до лонного зрощення тазових кісток і двох поперечних розрізів черевної стінки. При метеоризмі та посмертних здуттях слід дотримуватися великої обережності щоб уникнути проколу кишечника. Для зручності вилучення органів черевної порожнини спочатку відкидають тазовий вигин великий ободової кишки на праву сторону трупа, а потім відшукують навпомацки в'язку між дванадцятипалої і малої ободової кишками і розсікають її. Після цього руками розривають сполучнотканинну клітковину між краями брижі в області переходу дванадцятипалої кишки на праву сторону і, відступаючи на 20 см від кореня брижі, дванадцятипалу кишку перерізають, а кінці її перев'язують. Починаючи з каудального кінця дванадцятипалої кишки шляхом коротких пиляльних рухів ножем розрізають брижі і видаляють весь тонкий відділ кишечника. Клубову кишку, не доходячи 20 см до впадіння в сліпу, перерізають і кінці її перев'язують. Потім перерізають пряму кишку в області її ампуло подібного розширення, відокремлюють малу ободову кишку від брижі і відрізають її на відстані 15-20 см нижче шлункоподібного розширення великої ободової кишки. При вилученні сліпої і ободової кишок спочатку відокремлюють пухку клітковину між ними і підшлунковою залозою, потім перерізають передній корінь брижі з проходять в ній великими судинами і рихлу клітковину між великою ободової кишкою і дорсальній стінкою черевної порожнини. При цьому слід звернути увагу на стан передньої брижової артерії та її розгалужень, де нерідко бувають паразитарні тромбози і аневризми. Після цього витягують шлунок разом з селезінкою, дванадцятипалої кишкою і підшлунковою залозою. Потім виймають печінку. Є й інші прийоми вилучення внутрішніх органів коней. Рекомендується спосіб одночасного видалення шлунка і всього кишечника. За цим методом, попередньо видаливши селезінку і ліву нирку, перерізають стравохід при впадінні в шлунок, вставляють два пальці лівої руки в шлунок і витягають його на себе, підрізаючи зв'язки шлунка з діафрагмою, печінкою, правою ниркою, а потім розсікають корінь брижі, брижі малої ободової кишки і витягують шлунково-кишковий тракт цілком.

Білет 20

1.Хімічний склад та технологічні властивості молока, вплив різних факторів на молочну продуктивність.

Молоко — біологічна рідина багатокомпонентного колоїдного складу, що виробляється молочною залозою ссавців. 
Молоко містить воду і сухі речовини (сухий залишок). Сухий залишок молока складається з жирів, білків, молочного цукру, мінеральних солей та інших речовин (вітаміни, ферменти, імунні тіла тощо). 
Хімічний склад коров’ячого молока (сер,. %): Вода 87,5, Сухі речовини 12,5: жири 3,6, білки 3,3 (казеїн 2,6, альбумін 0,5, глобулін 0,1, інші білки 0,1), молочний цукор (лактоза) _4,7. Мінеральні речовини 
^(зола) _{0,7 (}Кальцій 0,18, калій 0,5, фосфор 0,15, магній 0,02, хлор 0,1, натрій 0,05, фосфатиди і стерини 0,05)

Сухі речовини молока утворюють з водою складну полідисперсну систему, окремі компоненти сухих речовин перебувають в різному стані: молочний цукор і значна частина мінеральних солей - у вигляді дрібненьких часточок, не відокремлюються після фільтрування, відстоювання чи центрифугування. Білки у колоїдному стані, набухають, після набухання рівномірно розподіляються в розчиннику, в спокійному стані молока вони не відстоюються і не відокремлюються простим центрифугуванням та фільтруванням, їх можна відокремити лише за допомогою ультрацентрифугування. Жири розподілені у молоці у вигляді жирових кульок, розміром 1—20 ммк, і утворюють емульсію (окремі жирові кульки в теплому молоці) або суспензію (жирові кульки в твердому стані в охолодженому молоці). Жирові кульки досить легко відокремлюються під час відстоювання або центрифугування у вигляді вершків.

• фізіологічні фактори:

• стадія лактації. Л. Триває 270-300 днів і закінчується запуском за 50-60 днів до отелу. Три періоди Л.: 1. молозивний (5—7 днів після отелення), одержують молозиво: температура затвердіння і плавлення жиру вища, в казеїні менше кальцію, інше співвідношення амінокислот, тощо. 2. основний період лактації - молоко, характерне за складом і властивостями для даної породи; 3. період запуску - 10—15 днів до припинення лактації, продукується молоко неспецифічного хімічного складу і властивостей, так зване стародійне молоко (тільки на корм тваринам).

• Порода (наприклад, вищі показники з надою мають корови лебединської та чорнорябої порід),

• Вік – внаслідок зміни обміну речовин змінюється середньорічний надій молока та його склад (загалом, найкраще молоко в 5-6 лактацію).

• тривалість сухостійного періоду,

• індивідуальні особливості, линька,

• стан здоров’я тварин;

• зовнішні фактори:

• корми і рівень годівлі,

• умови утримання тварин,

• розпорядок дня, моціон,

• період року, зміна погоди (отелення краще весною);

• фактори, пов’язані з умовами отримання молока:

• частота, способи і швидкість доїння, (краще машинне, 4-6 хв на доїння)

• повнота видоювання,

• масаж вимені, кваліфікація операторів тощо.