3. Патогенетична терапія

Етіологія

Первинна тимпанія з гострим перебігом виникає при поїданні великої кількості легкоферментованих соковитих кормів (зелена маса бобових — вики, конюшини, люцерни, гороху; воскової стиглості, листя капусти, буряків тощо), особливо коли вони зволожені росою, дощем або зігріті при залежуванні в купах. До посиленого газоутворення призводять випасання після дощу, напування водою відразу після згодовування кормів, що легко зброджуються. Тимпанію рубця також спричиняють поїдання недоброякісних або зіпсованих кормів (мерзлі чи гнилі картопля, буряки та інші коренеплоди) або споживання у великій кількості коренеплодів, відходів виробництва пива, цукру, спирту, крохмалю (дробина, жом, барда). Часто причиною тимпанії є інфекційні хвороби (сибірка, емфізематозний карбункул, брадзот овець тощо). Вторинна тимпанія з гострим перебігом виникає при закупоренні стравоходу, у телят, ягнят і козенят — внаслідок повного чи часткового закупорення пілоричної частини сичуга або дванадцятипалої кишки безоарами. Хронічна тимпанія буває при гіпо- й атонії передшлунків, травматичному ретикулоперитоніті, ацидозі рубця, хронічному румі-ніті, захворюваннях книжки й сичуга, синдромі Гофлюнда.

Патогенез

При простій тимпанії гази скучуються у верхньому півмішку рубця, при пінявій — змішуються з кормовими масами. Переповнений газами рубець тисне на сичуг, кишечник, печінку, нирки, діафрагму, серце, легені та інші органи. Внаслідок серцевої й легеневої недостатності зменшується газообмін, виникає гіпоксія і з'являється задишка. Якщо переповнення газами рубця триває, то може настати смерть внаслідок асфіксії або виникнути одночасний розрив стінки рубця і діафрагми з наступним летальним кінцем.

Діагноз

Анамнез і клінічні симпоми дозволяють визначити хворобу. Вторинну тимпанію відрізняють від первинної за симптомами, характерними для основної хвороби. Емкар і сибірка — підвищення температури. Піняву тимпанію від газової відрізняють тим, що після введення зонда чи проколу рубця гази не відходять, звук при перкусії рубця атимпанічний, а за газової — коробковий з металевим відтінком.

Лікування

Тварину ставлять так, щоб передня частина її була вище від задньої, й масажують ліву пахвину. Щоб викликати рефлекторну відрижку газів, періодично витягують язик, на беззубий край рота ставлять палицю, обмотану бинтом чи ганчіркою, змоченими пахучими речовинами (іхтіолова мазь, дьоготь тощо), всередину дають водний розчин аміаку —'20—30 мл на 0,5 л води. Гази з рубця при простій тимпанії виводять через зонд. Для вбирання газів застосовують адсорбенти: всередину свіже молоко — 2—5 л із настойкою валеріани (20—30 мл), магнію оксид — 20—50 г на 0,5 л води, активоване вугілля з деревини — 200—300 г у 2—3 л води. З метою зменшення бродильних процесів і утворення газів у рубці великій рогатій худобі дають усередину 2%-й розчин іхтіолу в дозі 20—30 г, молочну кислоту великим тваринам — 8—15 мл, дрібним жуйним — 3 мл, оцтову кислоту — відповідно 10—14 і 5—10 мл на 0,5—1 л води, терпентинову олію — 25—35 мл, краще з відваром льону. Ефективною при лікуванні тимпанії рубця виявилася суміш іхтіолу — 25 г, 70°-го спирту етилового — 100 мл на 0,5 л води. Щоб зменшити утворення й руйнування пухирців піни при пінявій тимпанії, використовують рослинні олії (соняшникова, арахісова, касторова) — по 150—300 мл; 2%-й розчин натрію гідрокарбонату — 5—7 л; сикаден — 50 мл; тимпанол — 150—200 або антиформол — 150—200 мл у 2—4 л води. Якщо симптоми тимпанії не зникають, тимпанол дають повторно в дозі 0,4—0,5 мл на 1 кг маси, але розбавляють його у меншій кількості води (1:5). Подібну до тимпанолу дію має комплексна кремнійорганічна сполука ФАМС у дозі 20—30 мл. Для посилення моторної функції рубця застосовують всередину настойку чемериці — 10—12 мл, проносні (краще рослинні олії— соняшникову та ін.) — 0,5 л. Якщо вищезгадані лікувальні заходи не дають бажаних результатів і виникає загроза смерті тварини від асфіксії, негайно проводять руміноцентез і поступово випускають газ із рубця. Гільзу троакара залишають у рубці до 10 год і через неї можна вводити протибродильні речовини. При пінявій тимпанії з тяжким перебігом виконують румінотомію й видаляють вміст рубця.

2. 2. Джерела і щляхи потрапляння мікроорганізмів у молоко. Стадії розмноження мікроорганізмів у молоці

Мікроорганізми потрапляють у молоко під час доїння, первинної обробки, зберігання і транспортування. Джерела обсіменіння молока бактеріями різноманітні: шкіра вим’я, частинки кормів, підстилки, гною, комахи (мухи), повітря, руки й одяг обслуговуючого персоналу, доїльні апарати, молочний посуд тощо. Молоко у вим’ї вже містить деяку кількість мікроорганізмів, які проникають туди через дійковий канал. При поганому санітарному стані приміщення й тіла тварини кількість мікроорганізмів у вим’ї збільшується, при доброму — зменшується. Перші порції молока містять найбільшу кількість бактерій. Ось чому їх необхідно здоювати окремо і не змішувати з загальним надоєм.

Шкіра вим’я. Чиста здорова шкіра містить порівняно невелику кількість мікроорганізмів, які є постійними “жителями” і навіть виконують деяку захисну функцію як антагоністи інших, більш небезпечних, мікроорганізмів. Забруднена ж шкіра містить велику кількість різноманітних мікроорганізмів. Шкіра дійок безпосередньо стикається з доїльними стаканами і молоком, тому при її антисанітарному стані вона є одним із джерел мікробного обсіменіння молока. Частинки пилу, кормів, підстилки, гною, потрапляючи в молоко, вносять в нього особливо небезпечні мікроорганізми, такі, як гнильні, мезофільні анаеробні лактатзброджувальні , інші спорові, мікроорганізми групи кишкової палички, які викликають псування не лише молока, а й виготовлених з нього молочних продуктів. Необхідно пам’ятати, що фільтрування молока і зменшення цим самим його механічної забрудненості майже не зменшує кількості мікроорганізмів у молоці. Якщо в молоці уже побували механічні частки, то вони в основному віддали молоку свою мікрофлору, яку не можна відфільтрувати.

Тому необхідно приймати всі заходи для того, щоб у молоко не потрапляли механічні частки.

Повітря. Частинки пилу, що є в повітрі, несуть на собі певну кількість мікроорганізмів, грибків та їх спор. Кількість бактерій, які встигають осісти з повітря в молоко при відкритому його зберіганні, порівняно невелика, і ці мікроорганізми істотно не впливають на результати редуктазної проби, але такі мікроорганізми, як і ті, що потрапили з частинками корму, гною та ін., є шкідливими в технологічному відношенні, оскільки значно знижують якість молочних продуктів.

Доїльні апарати та установки. Шлях, яким проходить молоко в доїльному апараті й молокопроводах, складний, з поворотами, перегинами і значна частина його пролягає крізь гумові деталі (молочний шланг, молочні трубки, дійкова гума). Навіть малопомітні тріщини, що утворюються на внутрішній поверхні гумових деталей, одразу заповнюються білковожировими залишками молока, в яких посилено розмножуються і накопичуються у великій кількості мікроорганізми.

Чим довша молочна лінія, тим вона може мати більшу кількість мікроорганізмів.

Якщо доїльні апарати та установки погано промиті і не продезінфіковані, вони стають основним джерелом мікробного обсіменіння молока. Пояснюється це тим, що мікрофлора, яка осіла в залишках молока на частинах доїльного обладнання, в основному молочнокисла, дуже активна, швидко розмножується в молоці, виділяє багато ферменту редуктази, що за короткий час знижує якість молока.

Молочний посуд (фляги, відра, молокоміри). При незадовільному митті та дезіфекції молочного посуду на його стінках поступово відкладаються білково-жирові нашарування, в яких маса мікроорганізмів. Їх також дуже багато в промивній воді, яка лишається на дні посуду. Чисто видоєне молоко, перелите в погано помиті фляги, молочний танк чи цистерну молоковоза, швидко піддається мікробному обсіменінню, і санітарна якість його знижується.

Стадії розмноження мікроорганізмів у молоці:

Перша фаза — бактерицидна, коли життєдіяльність мікроорганізмів у молоці пригнічується. Мікроорганізми в цій фазі, як правило, не розмножуються, іноді їхня кількість навіть зменшується в результаті бактерицидної дії природних протимікробних речовин: лізоцимів, лактеїну I і IІ, бактеріолізинів, аглютинінів, антитоксинів, опсонінів, імуноглобулінів, лейкоцитів та ін. Тривалість бактерицидної фази залежить від кількості бактерій, що містяться в молоці, температури зберігання й індивідуальних властивостей організму тварини. Чим менше мікроорганізмів у молоці і чим швидше воно охолоджене до більш низьких температур, тим довше зберігаються його бактеріостатичні властивості.

Тривалість бактеріостатичної фази неохолодженого молока, за даними багатьох дослідників, становить не більше 2—3 год, тобто менше часу, який практично витрачається на крупних фермах на процес доїння. Тому з метою зберегти високі гігієнічні якості молока, особливо на молочних комплексах, де доїння, як правило, триває 4—5 год, його необхідно охолоджувати відразу ж після закінчення доїння до температури 5±1 °С, при якій бактерицидна фаза триває 24 год. Найкращим методом зберігання якості молока є охолодження його в потоці під час проходження через молокопровід. Тривалість бактеріостатичної фази в цьому випадку тим більша, чим швидше після видоювання молоко охолоджене. Бактеріостатичні властивості молока виявляються протягом фази змішаного розмноження мікроорганізмів до початку молочнокислої фази. На тривалість бактерицидної фази значно впливає температура зберігання молока. Так, при температурі 37 °С вона складає всього 2 год.; при 10 — до 36 год., при 5 °С — до 48 год., а при 0 °С — до 72 год. Зі збільшенням кількості мікроорганізмів у молоці на кілька тисяч у 1 мл при тій самій температурі зберігання тривалість бактерицидної фази скорочується приблизно в 2 рази.

За ДСТУ 366297 “Молоко коров’яче незбиране. Вимоги при закупівлі”, температура охолодження молока на повинна перевищувати 10 °С. Однак при такій температурі молоко зберігається лише протягом 24—36 год. Найбільш ефективною є температура 3—4 °С.

На тривалість бактерицидної фази впливають також санітарні умови отримання молока. Молоко, отримане за умов належного дотримання санітарних і протиепідемічних правил, довше зберігає бактерицидні властивості.

Друга фаза — фаза змішаної мікрофлори — характеризується найбільш активним розмноженням мікроорганізмів. За 1—2 доби кількість бактерій у 1 мл молока може збільшуватися від декількох тисяч до сотень мільйонів. Швидкість розвитку мікроорганізмів залежить від первинної їх кількості і температури зберігання молока. У цій фазі розрізняють кріофлору (флору низьких температур), мезофлору (середніх температур), термофлору (високих температур).

При низькій температурі молоко тривалий час може залишатися у фазі змішаної мікрофлори (кріофлора).

Мезофлора в молоці розвивається у разі його зберігання без попереднього охолодження. Для неї характерний швидкий розвиток мікроорганізмів і збільшення кількості молочнокислих бактерій. Тому зберігати і транспортувати молоко потрібно тільки у фазі кріофлори.

Термофлора розвивається при температурі молока 40—45 °С, наприклад, у процесі виробництва сирів з високою температурою другого нагрівання. У цьому випадку розвиваються термофільні молочнокислі палички і термофільні стрептококи.

Третя фаза — фаза молочнокислих бактерій. У цей період збільшення концентрації молочної кислоти (65—70 °Т) призводить до поступового відмирання молочнокислих стрептококів, що змінюються молочнокислими паличками.

Четверта фаза — фаза дріжджів і плісеней. Ці мікроорганізми стійкі до кислої реакції і для обміну речовин використовують молочну кислоту. В результаті зниження кислотності виникають сприятливі умови для розвитку гнильних бактерій, що розкладають білкові речовини молока до летких і газоподібних продуктів. При температурі зберігання молока 10—12 °С кількість бактерій протягом доби збільшується в 10 разів, при 18—20 °С — у сотні разів, при 30—35 °С— у десятки і сотні тисяч разів.

2. 3.Патогенез лікування новокаїновими блокадами

Після новокаїнової блокади кора головного мозку відновлює свій координаційний вплив, оскільки блокада тимчасово припиняє потік сильного збудження, яке безперервно надходить із больової ділянки в цнс. Після блокади сильне подразнення нервів змінюється якісно новим, слабим, внаслідок чого відновлюється рефлекторно-трофічна функція нервової системи, що спричиняє нормалізацію порушеної патологічним процесом взаємодії між корою головного мозку та внутрішніми органами, поліпшується трофіка тканин і відбуваються сприятлтиві зміни в зоні ураження. На цьому фоні покращується циркуляція крові і обмін речовин, змешнуються проникність капілярів та явища нейродистрофії, настає детоксикація, нормалізація функцій внутрішніх органів, поліпшується загальний стан організму. Відновлення координаційної функції кори головного мозку у свою чергу нормалізує функцію ендокринної системи, насамперед гіпофізо-адреналову, тобто, незалежно від шляху введення, поряд із місцевою дією новокаїну проявляється і його загальний вплив. Новокаїн стимулює імунобіологічні реакції організму, про що свідчить збільшення кількості імунокомпетентних клітин крові, значне підвищення фагоцитарної активності лейкоцитів і бактерицидної активності сироватки крові.