
- •1. Диференційна діагностика та лікування бронхіту та катаральної бронхопневмонії.
- •2. Ветеринарні правила допуску на забій хворих та вакцинованих тварин.
- •3. Анатомо-топографічна будова черевної стінки. Методи лапаротомії.
- •1. Відібрати кров для гематологічних досліджень.
- •2. Провести коротку новокаїнову блокаду нервів вим’я за методом д.Д. Логвинова при маститі задніх чвертей.
- •3. Описати існуючі методики знешкодження трупного матеріалу.
- •3. Патогенетична терапія
- •4.Провести осіменіння корови мано-цервікальним методом
- •5.Описати методику гастротомії
- •6. Методи визначення м*яса хворих і загиблих тварин
- •1.Методи та біохімічні принципи консервування м’яса, їх санітарне та економічне значення.
- •2.Диференційна діагностика і лікування гастриту і гастроентериту.
- •3.Місцеві розлади лімфообігу та вмісту тканинної рідини.
- •1.Етіологія, патогенез та лікування тварин на панкреатит.
- •2)Класифікація хвороб та вад вимя
- •3)Підготовка тварини до наркозу. Контроль перебігу наркозу. Методи реанімації.
- •4) Ветсан експертиза і санітарна оцінка свіжих і консервованих рослинних продуктів.
- •2. Дослідити орган зору кератоскопом
- •1.Наркоз, види, визначення, ускладнення.
- •2.Періоди утробного розвитку
- •3. Систолічні, пресистолічні та діастолічні пороки серця.
- •4. Все продуктів забою на агропородовольчих ринках.
- •5.Критерії визначення деформації копит і копитець
- •6. Дослідити тварину на предмет виявлення травматичного перикардиту
- •1. Класифікація анемій. Діагностика і лікування
- •2. Поняття про неплідність і яловість
- •3. Анатомотопографічна будова голови. Операції в ділянці голови.
- •4. Визначити групу чистоти молока та кислотність
- •5. Продемонструвати методику інфільтраційної анестезії
- •6. Ввести тварині лікарський розчин інтраперитоніально
- •1.Етіопатогенез, діагностика та лікування аліментарної остеодистрофії
- •2. Етіопатогенез, діагностика, лікування тварин хворих на міозит.
- •3.Передвісники родів.
- •4.Лабораторні методи дослідження риби.
- •2.Описати методику перкутанної кастрації самців.
- •3.Відбір проб крові для біохімічного дослідження.
- •1. Смерть та посмертні зміни.
- •2.Імунодефіцитний стан. Діагностика та лікування.
- •3.Вагітність - визначення, термінологія і види вагітності.
- •2. Визначення густини та вмісту сухих речовин у молоці
- •3.Дослідження стану печінки у тварин.
- •1.Синдром стресу (сс). Етіопатогенез та лікування
- •2.Стадії статевого циклу за Студєнцовим
- •3.Методи роз'єднання та з'єднання біологічних тканин
- •1.Органолептичні та фіз.-хім.Методи визначення натуральності меду
- •2. Новокаїнова блокада промежини за Магдою
- •1.Жовте тіло, його розвиток і функція
- •2.Як лікують тварин, хворих на ревматизм
- •3. Етіотропна терапія:визначення та класифікація
- •1. Продемонструвати методику руменотомії
- •2.Органолептичні та лабораторні методи дослідження меду, фальсифікація меду, її розпізнання.
- •3. Описати методику розтину трупів свиней
- •1.Маткова кровотеча.(metrorrhagia)
- •3. Що таке травматичний дифузний набряк холки?
- •1.Диференціальна діагностика міокардиту і міокардозу та їх лікування.
- •3. Забійні та м’ясопереробні підприємства
- •4. Підготувати штучну вагіну.
- •5. Дослідити рубець.
- •6. Описати правила особистої гігієни до під час та після розтину трупа.
- •1Пр Дослідити орган зору кератоскопом
- •2Пр Визначити ступінь свіжості мяса
- •3Пр Дослідити легені у тварини
- •1. Визначення жиру в молоці.
- •2. Провести вагінальне дослідження піхви
- •3. Поставити очисну клізму.
- •1. Диференційна діагностика нетравматичного і травматичного перикардиту.
- •2. Етапи акушерської і гінекологічної диспансеризації.
- •3. Місцеві розлади кровообігу.
- •4.Проба на «тріцепс»
- •5. .Методи виявлення м’яса хворих,загиблих тварин та тих,що були забиті в агонії
- •6. Дослідити сичуг у тварини.
- •1.Диференційна діагностика хвороб що супроводжуються спазмолітичною формою кольок у коней.
- •2.Хімічний склад,фізико-хімічні показники якості молока корів та фактори що їх обумовлюють.
- •3.Ускладнення при переломі рогу.
- •4.Провести осіменіння церві кальним методом з ректальною фіксацією шийки матки.
- •5Методика езофаготомії
- •6.Визначити пульс у тварини.
- •2.Гпертрофії, атрофії, метаплазія.
- •3.Об'єкт родів, родові шляхи та сили, які обумовлюють роди.
- •4.Визначення видової належності м'яса за органолептичними дослідженнями (яловичина, конина).
- •5.Продемонструвати методику оваріоектомії.
- •6.Поставити крапельницю.
- •1.Позаматкова і несправжня вагітність.
- •2.Суть процесу дозрівання м'яса та фактори, що впливають на нього.
- •3.Структура служби ветеринарної медицини в районі.
- •4.Промити передшлунки у тварин за допомогою зонда Черкасова.
- •5.Продемонструвати методику кастрації самців відкритим методом.
- •6.Описати методику розтину трупів однокопитних.
- •1.Хімічний склад та технологічні властивості молока, вплив різних факторів на молочну продуктивність.
- •2.Морфофункціональні зміни в організмі вагітної самки.
- •3. Диференційна діагностика і лікування фронтиту і гаймориту.
- •1.Визначити кількість дихальних рухів у тварини.
- •2. Описати документи, що складаються за результатами розтину, та правила їх заповнення.
- •3. Продемонструвати методику ентеротомії у тварин
1. Визначення жиру в молоці.
Визначення вмісту жиру в молоці кислотним методом
(Гербера) є базовим.
Для цього необхідно мати таке обладнання і реактиви:
жироміри (бутирометри) скляні;
корки резинові для жиромірів;
прилади-дозатори автоматичні для сірчаної кислоти ємністю
10 куб.см та ізоамілового спирту ємністю 1 куб.см;
центрифугу для вимірювання масової частки жиру з частотою
обертання 1000 об/хв;
баню водяну з нагрівальним приладом, що забезпечує
підтримання температури (65+-2) град.С;
штатив для жиромірів;
піпетки скляні для молока ємністю 10,77 куб.см;
термометри ртутні скляні з діапазоном вимірювання від 0 до
100 град.С;
кислоту сірчану, розведену до густини 1,81-1,82 за правилами
розведення сірчаної кислоти для визначення жиру в молоці (додаток
6); ізоаміловий спирт густиною 0,811-0,813.
3.7.2. Використовують реактиви, перевірені на придатність для
визначення жиру в молоці за правилами перевірки реактивів на
придатність для визначення жиру в молоці (додаток 7), молоко,
підігріте до 35-40 град.С, обережно перемішане і охолоджене до
20 град.С.
3.7.3. У чисті пронумеровані жироміри автоматичним дозатором
наливають 10 куб.см сірчаної кислоти (не змочуючи горловини).
Піпеткою відміряють 10,77 куб.см підготовленого молока і обережно
нашаровують на кислоту (кінчик піпетки притискають до стінки
горловини жироміра під кутом). Автоматичним дозатором прямо в
молоко вводять 1 мл ізоамілового спирту.
3.7.4. Жироміри щільно закривають сухими корками (попередньо
протертими тальком), при цьому їх тримають за широку частину,
загорнувши в серветку, і обережно струшують до повного розчинення
білкових речовин, перевертають 4-5 разів до повного змішування
рідини.
3.7.5. Після перемішування жироміри ставлять на 5 хвилин у
водяну баню при температурі 65 град.С корком донизу і з рівнем
води вищим від рівня жиру. Потім їх виймають, витирають,
вставляють у патрони центрифуги корком до центру, розмістивши
симетрично один проти одного (при непарній кількості вставляють
жиромір, наповнений водою), і центрифугують протягом 5 хвилин при
1000 об/хв.
3.7.6. Після центрифугування жироміри виймають і рухом корка
регулюють стовпчик жиру в жиромірі так, щоб жир знаходився в
трубці зі шкалою, після чого ставлять у водяну баню на 5 хвилин
при 65 град.С і рівні води, вищому від рівня жиру в жиромірі.
Через 5 хвилин жироміри виймають із водяної бані, витирають і
швидко проводять відлік жиру, тримаючи жироміри вертикально, так
щоб межа жирового стовпчика була на рівні ока дослідника. Рухом
корка вгору або вниз встановлюють нижню межу стовпчика жиру на
цілому поділі шкали жироміра і від нього відраховують кількість
поділок до нижньої частини меніска стовпчика жиру. Межа поділу
жиру і реакційної рідини повинна бути чіткою, а стовпчик жиру
прозорим. За наявності кільця бурого або темно-жовтого кольору
аналіз повторюють. Розходження між паралельними пробами не повинні
перевищувати 0,1% жиру. За кінцевий результат приймають середнє
арифметичне значення двох паралельних проб.
Автоматизоване вимірювання вмісту жиру і білка в молоці
застосовується під час проведення масових досліджень вмісту жиру і
білка в пробах молока.
3.12.1. Для визначення використовують автоматичні аналізатори
якості молока, принцип роботи яких базується на використанні
методу інфрачервоної спектроскопії з допустимою похибкою при
вимірюванні не вище 0,08%. Вони працюють як у ручному, так і в
автоматичному режимі вимірювання зі швидкістю 150-500 проб за
годину.
3.12.2. Визначення вмісту жиру і білка в пробах молока
проводять відповідно до вимог технічної документації.
Також визначення жиру в молоці проводиться сірчанокислим методом. Він заснований на розчиненні сірчаної кислотою білків молока, внаслідок чого жир виділяється в чистому вигляді. В якості розчинника застосовують сірчану кислоту густиною 1,81-1,82 і ізоаміловий спирт щільністю 0,811-0,812. Методика дослідження: у молочний жиромера за допомогою автоматичної піпетки наливають 10 мл сірчаної кислоти, потім обережно (по стінці) доливають 10,77 мл молока і 1 мл ізоамілового спирту. Жиромера закривають гумовою пробкою, загортають у рушник і обережно перемішують до повного розчинення вмісту. Потім жиромера поміщають пробкою вниз і водяну баню при температурі 65-70 ° на 5 хвилин, Видалений з лазні жиромір піддають центрифугированию протягом 5 хвилин. Після центрифугування снопа поміщають у водяну баню на 5 хвилин, після чого роблять відлік кількості жиру але шкалою жиромера. Кожне велике поділ відповідає 1% жиру, а мале - 0,1%. У відповідності зі стандартом (ГОСТ 13264-67) незбиране молоко повинно містити жиру не менш 3,2%.