3. Анатомо-топографічна будова черевної стінки. Методи лапаротомії.

М'язи живота — musculi abdominis — це порівняно тонкі м'язові пластинки, що закінчуються апоневрозами.

Прямий м'яз живота не має апоневроза. Решта м'язів живота охоплюють його своїми апоневрозами, утворюючи піхву прямого м'яза живота — vagina musculi recti abdominis. Вони розміщені пошарово так, що пучки м'язових волокон кожних двох м'язів перехрещуються майже під прямим кутом. Ці м'язи формують нижню та бічні стінки порожнини живота.

Апоневрози м'язів живота з'єднуються на серединній білій лінії — Linеа alba, що проходить від груднини до краніальної лобкової зв'язки. В ділянці білої лінії у плода є пупкове кільце — anulus umbilicalis, через

Яке прохо-дять пупкові судини. Після народження кільце заростає.

Зовнішній косий м'яз живота — m. obliquus externus abdominis — зовні вкритий глибокою фасцією тулуба — fascia trunci profunda (жовтою оболонкою живота) — і поверхневою фасцією тулу ба — fascia trunci saperficialis — з шкірним м'язом тулуба — m. cutaneus trunci. Він починається окремими зубцями м'язисто на реберній стінці між зубцями вентрального зубчастого м'яза грудної клітки і на грудопоперековій фасції, має каудовентральний напрям пучків м'язових волокон і в ділянці бічної поверхні черевної стінки переходить в апоневроз, який у травоїдних тварин значно розширюється. Апоневроз закінчується на білій лінії живота, на передлобковому сухожилку — tendo prepubicus — і на пахвинній зв'язці — ligamentum inquinale, що тягнеться від зовнішнього кута клубової кістки до краніальної лобкової зв'язки. Між частиною апоневроза, що закінчується на пахвинній зв'язці, і частиною, що закінчується на передлобковому сухожилку, є щілина — зовнішнє пахвинне кільце — anulus inquinalis superficialis, в якому пахвинна зв'язка формує латеральну ніжку — crus laterale — цього кільця, а передлобковий сухожилок — його медіальну ніжку — crusmediale.

У травоїдних тварин зовні м'яз вкритий жовтою оболонкою живота — tunica flava abdominis, багатою на еластичні волокна, у свиней оболонка незначна, у собак її немає.

Внутрішній косий м'яз живота — m. ablfquus internus abdominis — розміщений під попереднім м'язом. Починається на маклаку, пахвинній зв'язці, грудопоперековій фасції, має краніовентральний напрям волокон, які віялоподібно розходяться, переходять в апоневроз, що зростається з апоневрозами зовнішнього косого й поперечного м'язів живота, формуючи піхву для прямого м'яза живота, закінчується на білій лінії. Найбільш дорсально розміщені й краніально спрямовані м'язові волокна об'єднані під назвою «реберно-клубова ніжка», що закінчується на останньому ребрі.

Задній вільний край косого внутрішнього м'яза живота обмежує разом з пахвинною зв'язкою щілину — глибоке пахвинне кільце — anulus inquinalis profudus.

Глибоке й поверхневе пахвинні кільця з'єднуються між собою, обмежуючи отвір у черевній стінці, пахвинний канал — canalis inquinalis. Через цей канал у самців і сук проходить відросток піхвової оболонки — processus vaginalis. Він складається з поперечної фасції — fascia transversa — і очеревини — peritoneum, що формують мішок, у якому знаходяться сім'яник, а у сук — жир і зв'язка. Збоку від піхвового відростка проходить відщеплений від внутрішнього косого м'яза живота м'яз — підіймач сім'яника — l. cremaster. У пахвинному каналі проходять також сім'япровід, судини й нерви сім'яника, що становлять основу сім'яного канатика.

Поперечний м'яз живота — m. transversus abdominis — є третім шаром у стінці живота, зсередини вкритий поперечною фасцією і пристінним листком очеревини. М'яз бере початок зубцями на поперечних відростках поперекових хребців і на внутрішній поверхні хрящів несправжніх ребер, вклинюючись між зубцями діафрагми, переходить в апоневроз, що зростається з поперечною фасцією та внутрішнім листком піхви прямого м'яза живота, і закінчується на білій лінії. У собак у каудальній черевній ділянці апоневроз поперечного м'яза живота утворює зовнішній листок піхви прямого м'яза.

Прямий м'яз живота — m. rectus abdominis — це міцний, плоский м'язовий тяж з поздовжнім (сагітальним) напрямом волокон. Починається зовні на стернальних ребрах п'ятьма-шістьма сухожилковими зубцями і закінчується на лобковій краніальній зв'язці, відділений від м'яза протилежного боку білою лінією. По своєму ходу м'яз має у жуйних — 5, у коней — 9-11, у свиней — 7-9, у собак — 3-6 сухожилкових перетинок, що збільшують фізіологічний поперечник м'яза. Волокна прямого м'яза живота відносно волокон поперечного м'яза живота розміщуються під прямим кутом.

У коней від кінцевого сухожилка прямого м'яза живота відщеплюється зв'язка, що проходить вентрально по краніальній гілці лобкової кістки і спрямовується до колінного суглоба. Це — додаткова зв'язка кістки стегна — ligamentum accessorius ossis femoris.

Піхва прямого м'яза живота — vagina musculi recti abdominis — утворена в ділянці черевної стінки апоневрозами решти трьох м'язів живота, а також глибокими фасціями тулуба й поперечною фасцією. Зовнішній листок піхви у жуйних, коней і свиней утворений апоневрозами зовнішнього і внутрішнього косих м'язів живота та глибокою фасцією тулуба, що зростаються між собою; внутрішній листок — поперечною фасцією й апоневрозом поперечного м'яза живота, що також зростаються між собою.

У собак апоневроз внутрішнього косого м'яза живота розщеплюється в краніальній черевній ділянці на два листки, один з яких є зовнішнім, а другий — внутрішнім листком піхви прямого м'яза. В каудальній черевній ділянці у собак піхва прямого м'яза також має особливості порівняно з іншими тваринами. Зовнішній листок утворений зрощенням апоневрозів решти черевних м'язів, а внутрішній — лише поперечною фасцією. В середній черевній ділянці співвідношення листків таке саме, як і в інших тварин.

М'язи живота беруть участь у формуванні стінки живота, їх скорочення зумовлює стиснення нутрощів та їх вмісту, згинання хребта, а також фізіологічні відправлення — сечовипускання, дефекацію, пологи та акт видиху.

Лапаротомия — вскрытие брюшной полости для доступа к расположенным в ней органам. Два основных метода лапаротомии: на вентральной брюшной стенке и на одной из боковых.

Все разрезы при лапаротомии подразделяют :

I. Разрезы вентральной брюшной стенки: Относительно легко выполнимы, почти без кровотечений, делают при операциях на желудке, матке, яичниках, мочевом пузыре.

1. медианный разрез – по белой линии живота; делают в предпупочной области или между пупком и лонным сращением.

Слои:

- кожа и подкожная рыхлая клетчатка;

- поверхностная фасция и белая линия живота.

- Затем, расширив рану и захватив пинцетами брюшину, рассекают ее ножницами.

После выполнения операции накладывают швы. У мелких животных узловатый или непрерывный из кетгута на брюшину, захватив при этом белую линию, а затем швы на кожу и подкожную клетчатку. У крупных животных – трехэтажный: на брюшину, на белую линию и на кожу с подкожной клетчаткой.

Недостатки: медленное заживление и расхождение швов, с образованием грыж, выпадением внутренностей (особенно у крупных животных).

2. парамедианный:

а) трансректальный – параллельно белой линии с нарушением целостности прямой мышцы живота; отступают от белой линии на 1,5-2-4-5 см, в зависимости от вида и величины животного (у крупных животных на ладонь выше или ниже подкожной вены живота).

Слои:

- кожа и подкожная клетчатка;

- поверхностная и глубокая фасции;

- наружная стенка влагалища прямой мышцы живота;

- сама прямая мышца живота;

- внутренняя стенка влагалища прямой мышцы живота;

- предбрюшинная клетчатка;

- брюшина.

Швы – трехэтажные:

- на брюшину и внутреннюю стенку влагалища прямой мышцы живота – узловатые;

- на прямую мышцу и наружную стенку сухожильного влагалища прямой мышцы живота;

- на кожу и подкожную клетчатку.

Осложнения: возникновение грыж, атрофия мышц из-за перерезки нервов.

б) в обход прямой мышцы живота; У мелких животных при операциях на желудке, кишечнике, мочевом пузыре; у к.р.с. – при кесаревом сечении. Линия разреза располагается, как и в предыдущем случае.

Слои:

- кожа и подкожная клетчатка;

- поверхностная и глубокая фасции;

- наружная стенка влагалища прямой мышцы живота;

- Затем, крючком сместив мышечные волокна, латерально обнажают внутреннюю стенку влагалища прямой мышцы живота и рассекают её;

- предбрюшинная клетчатка и брюшина.

Швы – четырехэтажные:

- на брюшину и внутреннюю стенку влагалища прямой мышцы живота;

- на прямую брюшную мышцу живота и белую линию;

- отдельно на наружную стенку влагалища прямой мышцы живота;

- на кожу, подкожную клетчатку и фасцию.

Преимущества: нет осложнений, и образуется прочная спайка.

в) разрез параллельно реберной дуге – делают у собак при доступе к печени, у лошадей – при доступе к слепой кишке;

г) разрез в области паха – при крипторхизме, овариоэктомии телок, у поросят при создании искусственного заднепроходного отверстия.

II. Разрезы боковой брюшной стенки: Выполняют при вмешательствах на рубце, яичниках, кесаревых сечениях и т.д.

a.паракостальный – на 10 см ниже поперечнореберных отростков поясничных позвонков, параллельно последнему ребру на ширину трех пальцев и длиной 18-20 см; чаще при руменотомии.

Слои:

ü кожа и поверхностная брюшная фасция;

ü наружная и внутренняя косые брюшные мышцы;

ü поперечная брюшная мышца с её частичным апоневрозом;

ü поперечная брюшная фасция и брюшина.

Швы – глухой двухэтажный:

- непрерывный шов кетгутом на брюшину и все слои до внутренней косой брюшной мышцы, включая её;

- узловатый шов на все оставшиеся слои.

b. паралюмбальный – это горизонтальный разрез брюшной стенки длиной 15 см, отступив на ширину трех пальцев от поперечнореберных отростков поясничных позвонков;

c. ниже голодной ямки – линия разреза совпадает с ходом мышечных волокон внутренней косой брюшной мышцы; иногда используется при руменотомии к.р.с.

Слои те же.

Преимущества: ни одна мышца не повреждается, за исключением разъединения по ходу мышечных волокон верхней части внутренней косой брюшной мышцы (и то тупым способом).

Недостатки: угроза повреждения крупных сосудов и нервных стволов, невозможность добраться до нижних отделов сетки.

d. в центре голодной ямки – длина разреза 15 см, мышцы разъединяются тупым способом. при овариоэктомии у коров, при доступе к петлям малой ободочной кишки у лошадей.

Преимущества: не требует наложения швов на мышцы, так как они разъединяются тупым способом по ходу волокон. Швы накладывают на брюшину и на кожу с фасциями.