2. Поняття про неплідність і яловість

Неплідність – тимчасова чи постійна нездатність тварини до відтворення нащадків. Це біологічне поняття. Стосується воно конкретної варини і його можна виявити в будь-яку пору року при дослідженні тварин на вагітність.

Яловість – економічний показник, за допомогою якого визначають у кінці року процент тварин ( по фермі, району, регіоні і т.д.), що не дали протягом господарського року приплоду.

Одним з показників відтворення є співвідношення груп з фізіологічним станом. Оптимальне співвідношенням вважають: тільних – 50% корів, осіменених, але ще не перевірених – 33%, у післяродовому періоді -17%.

До причин, що обумовлюють неплідність, відносять:

• погану організацію відтворення;

• незадовільну роботу фахівців;

• порушення технології осіменіння;

• недоліки обліку;

• незадовільне вирощування ремонтного молодняку.

А.Ю. Тарасевич розрізняє три основні причини неплідності:

• ексрагенітальні ( вік, ендокринні і інервові розлади, патологія молочної залози, інфекції, празити);

• інтрагенітальні (ненормальний стан яєчників –кісти, персистентне жовте тіло, неповноцінні статеві цикли, розлади імплантації, німфоманія, анафродизія)

• екзогенні (аліментарні фактори, дефіцити світла тощо)

За Студєнцовим:

• уроджена ( у самиць – інфантилізм, гермафродитизм, фримартинізм; у самців: інфантилізм, крипторхізм, гермафродитизм)

• стареча (обумовлюють атрофічні процеси у статевих органах)

• симптоматична (виникає внаслідок хвороб статевих органів)

• аліментарна (ожиріння, виснаження, аліментарний інфантилізм, низька поживна цінність раціону)

• експлуатаційна (як результат експлуатаційного виснаження)

• кліматична (проявляється при дефіциті або надлишку інсоляції, різкої зміни клімату, недолікув утримання)

• штучну

  • штучно набута – при порушенні правил осіменіння; неправильного утримання, зберігання і транспортування сперми;

  • штучно спланована – при кастраціях, стрерилізаціях, наміреному пропускання статевих без осімення.

Фактори неплідності поділяють не генетичні (спадкові) та фактори довкілля. Суть неплідності, її патогенетичні механізми можна звести до дії трьох груп факторів:

• розлади гаметогенезу;

• відсутність запліднення (аконцепція)

• переривання вагітності (аборт).

3. Анатомотопографічна будова голови. Операції в ділянці голови.

Межі голови та шиєю визначає лінія, яка проходить від потиличного гребеня вниз по передньому краю крила атланта і далі до кута нижньої щелепи.

Поділяють на два відділи: лицьовий та черепно – мозковий. Перший з них є початком харчотравного і дихальних трактів, другий – містить головний мозок. Від черепно-мозкового відділу лицьовий відділяється умовною лінією, яка з’єднує задні краї орбіт і далі проходить по верхньому краю виличної дуги до заднього краю гілки нижньої щелепи. Лицьовий відділ включає : поверхневі шари м’яких тканин, порожнини носа з придатковими пазухами, ротову порожнину, глотку, ділянку орбіти, щелепові суглоби, міжщелепову ділянку з гортанню. Черепно –мозковий відділ голови включає черепну коробку з її вмістом та ділянку вушної раковини. Він має такі межі: передню – лінія, що з’єднує верхні краї орбіт, латеральну – вилична дуга, верхній контур нижньощелепового суглоба і зовнішній край основи вушної раковини, задню – потиличний гребінь.

Іннервація: головним у іннервації голови є трійчастий нерв, який іннервує всю шкіру голови за винятком задньої частини нижньої щелепи та частково ділянки вушних раковин. Останні іннервують ся гілками перших двох шийних нервів. Ще в черепно-мозковій порожнині трійчастий нерв ділиться на три гілки:

• очний нерв – який виходить у ВРХ через очноявково-круглий отвір, у коней через очноямкову щілину:

  • слізний ( у ВРХ віддає нерв рогу);

  • лобний;

  • носо-війковий (очне яблуко)

  • підблоковий.

• верхньощелепний нерв:

  • виличний йде в нижню повіку ( у ВРХ віддає гілку рога)

  • підочноямкова –віддає гілки для премолярів і різців, а потім поділяється :

    • зовнішні носові гілки

    • крилопеднебінний

• нижньощелепний

  • жувальний

  • глибокий скроневий

  • крилоподібний

  • щелепно –підязиковий

  • щічний

  • вушно- скроневий

  • язиковий

  • комірковий альвеолярний нижній нерв

Кровопостачання – основною артеріальною магістраллю для голови є парна загальна сонна артерія, яка біля аланто потиличного суглоба відгалуджує внутрішню сонну артерію. Остання проходить уздовж заднього краю нижньої щелепи до ділянки скронево- нижньощелепного суглоба, позаду якого віддає поверхневу скроневу артерію і переходить у щелепну, медіально різко розвертається, йде у клинопіднебінну ямк і відгалуджує великі кінцеві гілки: велику піднебінну артерію, клинопіднебінну, піодчноямкова.

У ділянці голови розміщені 3 великі лімфоцентри:привушний, нижньощелепний і заглотковий.

Види операцій

1. Операції в ділянці носа , носової порожнини та її придаткових пазух ( введення носового кільця, ринопластика, трепанація придаткових пазух);

2. Операції на зубах ( вирівнювання зубів, резекція коронки зубів, екстракція зубів)

3. Операції на рогах ( ампутація рога із закриттям кістково-шкірного дефекту невільною шкірною складкою, ампутація рога із закриттям кістково- шкіряного дефекту вільною шкірною пластикою за Петраковським)

4. Операції в ділянці орбіти ( енуклеація ока, екзентерація ока, операції при вивороті і завороті повік, видалення третьої повіки)

5. Операції в ділянці язика ( ампутація й пластика язика, усунення гіперкінезу язика, оперативне усунення вади корів-сисунів)

6. Операції в ділянці привушної залози ( штучне припинення функції привушної слинної залози, видалення слинних камінців, лікування слинних нориць, екстирпація слинних залоз)

7. Операції у ділянці вуха ( ампутація вушної раковини, пластична корекція постави вушної раковини.

8. Черепно –мозкові операції у овець ( оперативне лікування ценурозу).