6. Іксодові кліщі зони Полісся

Іксодові кліщі ( Ixodidae)В своєму розвитку - чотири стадії (яйце, личинка, німфа, імаго).

• Рід Ixodes (Ixodes ricinus, I. рersulcatus) — дрібні жовті. У самки дорсальний щиток округлий, коричневий. Тіло (ідіосома) має перетяжку. Хоботок довгий. Очі відсутні. трихазяїнні, переносять збудників бабезіозу і анаплазмозу ВРХ. I. рersulcatus є носієм вірусних і бактеріальних збудників людини. Біотопами кліщів є хвойні та листяні ліси, кущові зарості

• Рід Dermacentor (D. marginatus, D. рictus) — великі сріблясто-білі. Дорсальний щиток у самок мармуровий. Хоботок короткий. Очі слабко виражені. трихазяїнні, переносять збудників бабезіозу коней і собак, анаплазмозу ВРХ. Біотопами цих кліщів є ліси, парки зони Полісся.

• Рід Hyalomma (H.scuptnse, H.plumbeum, H. detritum, H.anatolicum)великі кліщі коричневі. У самки дорсальний щиток темно коричневий, має вигляд комірця. Хоботок довгий. Очі виражені, H.scuptnse – однохазяїнний, H.plumbeum, H. detritum – двохазяїнні, H.anatolicum – трихазяїнний. Переносять бабезіоз коней і анаплазмоз ВРХ. Біотопами є нерозорані пасовища та місцевість поблизу дерев, на яких оселяються граки.

• Не зони полісся, но могут спросить

• Рід Бофілюс – дрібні, світло коричневі. У самки щиток темно коричневий, вигляд язика. Хоботок короткий, широкий , очі маленькі. Анальна борозни немає. Однохазяянні, переносять бабезіоз, анаплазмоз. Біотопи- ліси

• Рід Rhipicephalus- середні, коричневі. Дорс щиток у сакмок – округлий, темно коричн. Хоботок короткий, очі маленькі. Біотопи- пасовища,

• Рід Гематофізаліс – коричнево-жовті. Дорс щиток у самок трикуутний, темко коричневий. Хоботок короткий, очей немає. Трихазяяні

• Рід Амбліомма- довгохоботкові з яскравим щитком, Є очі. Трихазяїггі.

Профілактика: кліщів знищують у біотопах, розорюють і створюють культурні пасовища, переганяють худобу на інші пасовища, обробляють приміщення акарицидами: батокс, ектосан, неостомазан 1:1000 400мл на м кв. Тварин обробляють корів: ектосан, неостомазан, тактик) Для собак аерозолі, шампуні, краплі, нашийники.

10 Варіант

1. Опишіть особливості діагностики (профілактики) хвороб свиней на прикладі однієї із зазначених хвороб (класична чума свиней, африканська чума свиней, бешиха, ензоотичний енцефаломієліт свиней, інфекційний атрофічний риніт свиней, грип свиней, РРСС), парвовірусна інфекція св, ензоотична пневмонія свиней, актинобацильозна плевропневмонія свиней, гемофільозний полісерозит свиней, ензоотична пневмонія, колі ентеротоксемія, дизентерія, везикулярна хвороба свиней, везикулярна екзантема свиней)

Бешиха свиней — інфекційне захв сви­ней 3-12 міс віку, при гострому перебігу септицемією, підгострому появою на шкірі темно-фіолетових плям, при хронічному ендокардитом, поліартритами й некрот ураженням шкіри. хворіє людина.

Зб. Бактерія Erysipelothrix insidiosae паличка Нерухома, спор і капсул не утворює, Ріст в МПБ – помутніння з утв осаду, що при струшуванні піднімається у вигляді хмаринок – «муарових хвиль». Колонії S-форми утв за септичного перебігу, R – за хронічного.

Епиз^ свині 3-12-міс віку, інколи ягнята, кури, гуси. джерело зб – хворі свині, які виділяють бактерії із сечею та калом, Бактеріоносії Механічними переносники -гризуни, птахи, комахи.Зараження -через травний канал, рідше шкіру.Бешиха ніколи не охоплює всіх свиней. Характерна сезонність.

Патогенез. Залежно від шляхів проникнення бактерії локаліз в мигдаликах і солітарних фолікулах кишок або в лімфат судинах шкіри та регіонарних лімфовузлах. У разі проникнення через шкіру утв сильний токсин. З часом зб руйнує захисні бар’єри організму, проникає в лімфу, кров, а потім у органи. зумовлює тяжкий загальний стан, розвиток сепсису, дистрофічні зміни в тк, дегенерат процеси в серці, судинах= застійні явища в шкірі та паренхім органах. Розвив серцева недостатність, набряк легенів ,загибель.

Клін ознаки. Інкуб– 2-5 діб. Блискавичний перебіг (біла форма): підсвинки 7-10-міс. віку, тв гине за кілька годин на фоні септицемії, червоні плями на шкірі відсутні. Гострий: загальносептичні явища та типові зміни шкіри (еритеми). 42-42,5 ºС, відмова від корму, різке пригнічення, пронос, інколи з кров’ю, хитка хода. Розвив слабкість заду, сльозоточивість, слизово-гнійні виділення з очей. На шкірі шиї – червоно-синюшні плями, що зникають про натисканні. Через 2-4 доби тв гине від набряку легень. Підгострий (шкірна форма,): триває 10-12 діб, 41 ºС і вище, пригнічення, слабкість. Через 1-2 доби на боках з’являються обмежені набряки темно-червоні, щільні, різної форми, а також еритематозні плями. З виникненням набряків настає видужання. Хронічний: продовження гострого та підгострого і виявляється ураженням ендокарда, некрозами шкіри, ураженням суглобів.

ПАТАН. Гострий/підгострий перебіг: у ділянці підгруддя, шиї, вух, кінцівок, черевної стінки – великі дифузні ураження шкіри темно-фіолетового кольору; кровонаповнення і застійна гіперемія внутрішніх органів, гостре катаральне запалення тонкого кишечнику, геморагічний лімфаденіт, гломерулонефрит. Хронічний: бородовчасті розрощення на клапанах серця, поліартрити, некрози шкіри.

ЛАБОР. Д. мікроскопія мазків з пат матеріалу, посіви на живильні середовища, зараження лаб тварин. в лаб -цілий труп тв або серце, печінку, селезінку, нирку, трубчасту кістку. готують мазки з уражених клапанів серця. Для бактер дослідж-посіви з крові серця, уражених клапанів серця, нирок, селезінки, печінки, кісткового мозку на МПА, МПБ.

ДИФ. Д. Чуми (хворіють свині всіх вікових груп, довший і не такий гострий перебіг, «мармуровість» лімфовузлів, ураження товстого кишечнику), Пастерельозу (крупозною пневмонією, плевритом, геморагічним діатезом органів грудної порожнини), Сальмонельозу (гіперплазія селезінки, некроз печінки), Сибірки (ангіна, запальний набряк у підщелеповому просторі),Лістеріозу (ураження ЦНС).

ЛІКУВ. гіперімунною сироваткою проти бешихи свиней та антибіотиками (пеніцилін, еритроміцин, окситетрациклін). Бешивак – депонована вакцина проти бешихи свиней, яку використовують з профіл метою в благопол господарствах і у разі раптового виникнення захвор. Бешиформ – концентрованагідроксидалюмінієва формолвакцина, для запобіжних та вимушених щеплень. Іммунітет Після перехворювання тривалий і напружений.

2. Демодекоз собак

кліщами Demodex canis родини Demodecidae і харя локальним або генералізованим дерматитом, схудненням, виснаженням та загибеллю тварин.

Кліщі формують колонії у волосяних фолікулах, потових і сальних зало-зах.

.

Епізоотологічні дані. поширений усюди. Зараження відбувається при контакті здорових з хворими. Тяжко переносить хворобу молодняк. Інвазію частіше діагностують серед короткошерстих порід собак.

Клін ознаки. У собак хвороба трапляється в лускатій (легкій) і пустульозній (тяжкій) формах. На початку захворювання - місця ураження на голові (надбрівні дуги, щоки, губи). Волосся випадає, шкіра червоніє, зморщується, вкривається лусками білого кольору, тріскається, на її поверхні з’являється сукровиця. Свербіж слабко виражений. З часом у шкірі формуються горбки, заповнені гноєм і кліщами. тварини мають неприємний запах. Розвивається анемія, схуднення, загибель.

Діагн епіз, клінічні озн, лаб дослідж. Для виявлення кліщів на тілі тварини скальпелем беруть глибокий зскрібок зі шкіри або видаляють вміст пустул. вміщують на предметне скло, добавляють подвійну за об’ємом кількість 5 – 10%-го розчину лугу (КОН, NаОН) чи гасу, вазелінового масла, розмішують, накривають іншим склом і розглядають за малого збільшення мікроскопа.

З метою ранньої діагностики хвороби в місцях локалізації кліщів на ділянці 10 × 15 мм видаляють волосся і беруть у цьому місці глибокий зскрібок, який досліджують компресорним методом.

Демодекоз диференціюють від укусів іксодових кліщів та кровосисних комах (горбки гарячі й болючі), саркоптозу, дерматомікозів, екземи, алергічних уражень шкіри.

Лікув. обробляють акарицидними препаратами. Для зовн обробки- аверсектин, амітразол

в/м макроліди у дозі 0,1 мл/кг маси 4 – 5 разів з інтервалом 7 днів. препарати клозантелу в дозі 50 – 75 мг/кг 2 – 3 рази з тижневим інтервалом. Собакам породи шотландський колі та його гібридам (шелті, бобтейл) ці акарициди наносять на шкіру у вигляді мазей, емульсій. Лікування пустульозної форми демодекозу тривале, Запропоновано комплексний метод, введення макролідів нанесення на шкіру сірко-дьогтьового лініменту (2 частини сірки, 1 частина березового дьогтю та 4 частини смальцю), згодовування порошку очищеної сірки (40 мг/кг упродовж місяця).

Профіл Підозрюваних щодо зараження тварин, приміщення, вигульні дворики, клітки, будки, вольєри обробляють акарицидними препаратами. Собак з генералізованою формою демодекозу

піддають еутаназії.

3. Післязабійна діагностика туш та інших продуктів забою при фасціольозі та ехінококозі великої рогатої худоби

Ехінококоз ехінококовий міхур містяться на поверхні органа або всередині і на розрізі тканин помітний. У тканинах печінки і легень -численні паатан зміни з проявом активного гепатиту і змішаного цирозу, численних ателектазів і дифузного легеневого фіброзу. За відсутності видимих патан змін вони все ж таки проявляються навколо стінки цисти на відстані до 2 см. Під час проведення експертизи необхідно встановити, особливо у ВРХ, що ехінокок загинув на ранніх стадіях розвитку. Загиблі ехінококи зморщуються, їх вміст підлягає казеозному розпаду з подальшим звапнінням, навколо утв сполучна капсула

Санітарна оцінка. У випадку зараження поодинокими ларвоцистами, уражені органи зачищають. Неуражені частини органів, тушу випускають без обмежень. Уражені - утилізують. За ураження органів понад 1/3 част, їх направляють на утилізацію. Якщо туша худа, її з внутрішніми органами утилізують.

Фасціольоз- ураження печінки, в жовчних ходах запалення, За хрон перебігу- вапнування, збільшення жовчних ходів. Під час розрізу печінки чути хрускіт. Іноді печінка значно збільшується, У вРХ 7—21 кг. Портальні лімфат вузли збільшені, вкриті фібринозним ексудатом, на розрізі темно-коричневі. В легенях-крапкові крововиливи, на розрізі молоді фасціоли або інцистовані. Дуже рідко- в селезінці, нирках, серці, мязах, діафраш=гмі, брижових лімфатичних вузлах. Санітарна оцінка м’яса. Уражені частини органів направляють на утилізацію, неуражені частини внутрішніх органів і тушу випускають без обмежень. У разі інтенсивного ураження внутрішніх органів їх повністю утилізують.

1. Диференційна діагностика оводів тварин (личинки оводів, які паразитують у ВРХ)

Гіподермоз врх , спричинюється личинками підшкірних оводів Hypoderma bovis та H. lineatum родини Hypodermatidae і хар запаленням шкіри, підшкірної клітковини, загальною інтоксикацією, схудненням, зниженням м’ясної й молочної продуктивності тварин.

H.вovis (підшкірний овід, строка) до 15 мм. Тіло вкрите волосками чорними, сірими, коричнев, жовтими. Голова вужча, ніж середня част грудей. Зверху на середньоспинці є чорні смуги. Крила коричневі. Черевце овальне. Самка відкладає яйця на прикореневу частину волосся тварини, по 1 на 1 волосок. За життя вона може відкласти до 800 яєць( овальні, темно-бурі) Личинка всередині яйця формується 3 – 7 діб

H. bovis літає біля худоби і видає специфічні звуки, почувши які, тварини намагаються втекти. H. lineatum підбирається непоміченою. Самки відкладають яйця на ділянки шкіри з густим підшерстком (голодна ямка, м’яка стінка черева, пах, передня частина стегон).

Личинка 1стадії черв’якоподібна, має приротові гачки і шипи по тілу. пристосована до міграції уздовж великих судин і нервів до хребта і крізь міжхребцеві отвори — в жирову тканину хребтового каналу (3міс).

Личинка 2ст робитьнорицеві ходи в шкірі (2-2,5міс)і дихає задніми дихалецями

Личинка 3ст масивна, темно-коричнева, овальна. Задні дихальця мають вигляд лійки. Шипи з вентрального боку тіла личинки закінчуються на шостому сегменті. Виповзає в зовн серед. через 1 – 7 діб перетворюються на лялечку. Ця стадія триває 20 – 40 діб.

H. lineatum (малий підшкірний овід, стравохідник) до 13 мм, волоски світліші. Самка відкладає яйця пакетами (по 15 – 20 штук) на 1 волосок.

Личинка 1ст в період міграції проникає в стінку стравоходу де локаліз в підслизовому шарі (5 міс). переміщуються в ділянку спини й попереку, де формують сполучнотканинні капсули.

Личинка 3 ст відрізняється від личинки H. bovis тим, що має плоскі задні дихальця і шипи на задньому кінці тіла закінчуються на 7сегменті.

Естроз овець спричинюється личинками овода Oestrus ovis родини Oestridae, хар запаленням носа, глотки, лобової пазухи, оболонок ГМ і призводить до виснаження та загибелі.

Окрилений овечий овід 10 – 12 мм тіло, з волосками жовто-коричн кольору, фасеткові очі бурі

Голова ширша за груди. Крила великі, біля їх основи 3темні плями. Лапки короткі, коричневі. Черевце овально-видовжене. Самки народжують 10 – 40 личинок і впорскують їх на льоту у ніздрі овець. Зажиття самка народжує до 600 личинок.

Лич1ст веретеноподібна, біла, рухлива. розвинені приротові гачки. Шипи розміщені в 2 – 3 ряди з вентр боку тіла.

Лич3стад видовжено-овальна, коричнева з поперечними смугами. Тіло її з вентр боку плоске, з дорсального — опукле. Задні дихальця чорні, відкриті.

Цикл (8 – 11 міс) Імаго живе 12 – 13 діб, не живиться. Лич 1стадії, які впорскує самка в ніздрі, кріпляться до слизової обол носової порожнини. Лич2/3ст розвив у лобовій пазусі та порожнинах основи рогів. Зрілі личинки 3ст переміщуються з лобової пазухи назад, у носову, і під час чхання (вранці) потрапляють на землю, де зариваються в ґрунт на глибину до 5 см або ховаються під листя, каміння і перетворюються на лялечку(від 2 тижнів до 1,5 міс)

Гастрофільоз коней спричинюється личинками оводів родини Gastrophilidae і хар запаленням травного каналу, іноді випаданням прямої кишки, схудненням тварин.

G. intestinalis (великий шлунковий овід) 20 мм, жовто-бурий. На черевці коричневі плями. Крила з темними плямами. Самка відкладає за життя до 700 яєць на волосся тварини в ділянці кінцівок, хвоста, лопаток, гриви. Яйця жовті, блискучі, клиноподібні, з кришечкою на 1 з полюсів. У нижній частині яйця розміщений придаток, що має вигляд двох лопатей, які обгортають волосину і за допомогою яких воно кріпиться.

Лич1чт веретеноподібні, мають 13 сегментів. Озброєні прямими рухливими приротовими гачками й шипами в три ряди. Паразитують на слизовій оболонці язика. Личинки 3 стадії овально-циліндричні, добре розвинені приротові гачки та шипи в два ряди з 2-го по 10-й сегмент. Шипи 1ряду масивні, другого — дрібні. За допомогою гачків і шипів личинки міцно фіксуються до слизової оболонки шлунка і живуть 9 місяців. Навесні вони відпадають від слизової оболонки і з фекаліями виділяються назовні, де перетворюються на лялечок.

G. veterinus (дванадцятипалик). Самка чорна, відкладає яйця на прикореневу частину волосся в ділянці шиї, міжщелепового простору. Яйця жовті. Лич1 ст мають довгі щетинки на 3грудних і 7сегментах черевця, розвиваються в яснах коня. Лич 3стадії мають шипи по тілу в один ряд. Паразитують на слизовій оболонці дванадцятипалої кишки.

G. haemorrhoidalis (вусоклій). Самка має триколірне черевце — біле, чорне й руде. Вікладає чорні яйця на губи. При змочуванні яєць водою чи слиною з них виходять личинки. паразитують на стінці глотки, м’якого піднебіння, кореня язика. Лич 3стадії мають шипи, розміщені в 2ряди. Локаліз вони на слизовій оболонці шлунка, перед виходом дозрівають у прямій кишці і разом з фекаліями виділяються у зовн середов.

G. pecorum (травняк). Самка темно-бура, голова її вкрита жовтими волосками, крила димчасті. Відкладає на траву чорні яйця. Лич1стадії розвив в м’якому піднебінні. Лич2ст розвив в шлунку і незначна частина в ротовій порожнині й стравоході. Лич3стадії великі, сплющені в дорсовентральному напрямку, передній кінець їх загострений, задній — округлий. Мають шипи, розміщені в два ряди.Локаліз на слизовій оболонці шлунка. Перед виходом на лялькування фіксуються на кілька днів до слизової оболонки прямої кишки і набувають зеленого кольору. Виділяються з фекаліями у зовн середовище і відразу перетворюються на лялечок.

G. inermis (малий шлунковий овід) — зовні подібний до великого шлункового овода, але менший за розміром сірий, з плямистими крилами. Самка відкладає яйця на щоки коня. Вони овальні, жовті, з кришечкою. Лич1стадії веретеноподібні, мігрують до країв рота. Волосся на щоках у місцях їх переміщення випадає. Личинки дозрівають у ротовій порожнині. Від інших вони відрізняються наявністю 11 зон шипів. Лич2/3 стадій локалізуються в шлунку та прямій кишці.

G. nigricornis (чорновус) сірувато-жовтого кольору. Самка відкладає до 300 – 350 яєць на щоки. Тварини сильно реагують на підліт овода. Лич1стадії мають на тілі довгі щетинки. Паразит у слизовій оболонці щік. Лич2стадії проникають глибоко в стінку 12п кишки Лич3стадії зелені.

Без шипиків-Gastrophilus inermis (малий шлунковий овід); 1 ряд шипиків на кожному сегменті - Gastrophilus veterinus (дванадцятипалик); На дорсальній поверхні ряд шипиків на 2 -5 сегменті - Gastrophilus pecorum (травняк); шипи на першому ряді більші за шипи на другому ряді - Gastrophilus intestinalis (великий шлунк); шипи першого ряду менші за шипи другого ряду - Gastrophilus haemoroidalis (вусоклій)

.

2. Лабораторні методи діагностики псороптозу овець

Лабораторні дослідження зскрібків шкіри, які беруть з кількох місць, досліджують з метою виявлення мертвих (мортальні методи) або живих (вітальні методи) кліщів. Для встановлення первинного діагнозу застосовують мортальні методи. З них найпоширеніший є метод копресорного дослідження.

Метод компресорного дослідження: зскрібок шкіри кладуть на предметне скло, добавляють кілька крапель 5 – 10%-го розчину лугу (КОН, NаОН), накривають другим предметним склом і розглядають за малого збільшення мікроскопа.

Крім цього застосовують такі методи:

метод Добичина: у пробірку з 1 мл 10%-го розчину лугу вміщують зскрібок шкіри і підігрівають упродовж 1 – 2 хв. Через 3 – 5 хв у пробірку доливають 55%-й розчин цукру або 60%-й розчин гіпосульфіту (3 – 5 мл) і залишають відстоюватись 5 хв. Потім з поверхні розчину дротяною петлею збирають краплі, вміщують їх на предметне скло і розглядають під мікроскопом. метод Присєлкової: зскрібок вміщують у лабораторну чашку або на предметне скло, добавляють до нього подвійну за об’ємом кількість гасу, ретельно розмішують і готують розчавлені краплі, які розглядають під мікроскопом (кліщі у гасі не гинуть до 4 год).

При мікроскопії препаратів за цими методамизнаходять не лише дорослих кліщів, а й їх яйця, личинки та німфи.

Вітальний метод: відібраний матеріал помішають у бактеріологічну чашку і розглядають на чорному фоні або через лупу. Краї чашки зазделегідь змазують вазеліном. Підігрівши чашку до 30С, вже через 10 хв легко виявляють кліщів, які мають вигляд сірувато-білих крапок, що рухаються.

3. Розкажіть та продемонструйте (при необхідності, на тварині) заходи, яких має вжити фахівець щодо ліквідації трихофітії, при підозрі цього захворювання

Для запобігання слід додержуватися зоогігієнічних і вет-сан правил утримання та догляду за твар, забезпечувати доброякісними кормами. У неблагопол і загрозливих щодо трихофітії ВРХ господарствах народжений молодняк щеплюють з 1-міс віку; увесь молодняк, завезений з інших господарств, і все поголів'я врх, що надходить з-за кордону, вакцинують незалежно від віку. Обов'язково вакцинують тварин, які належать населенню, що мешкає на даній території.

У разі встановлення діагнозу на трихофітію господарство оголошують неблагополучним щодо трихофітії, запроваджують обмеження, (забороняється введення в господарство та виведення з нього тварин,окрімдля забою. Не дозволяється перегрупування тварин усередині господарства; введення здорових тварин у приміщення, де раніше утримували хвори, до остаточного очищення, санітарного ремонту та дезінфекції. Всіх сприйнятливих тварин1рна 10 днів піддають клінічному огляду. Хворих і підозрюваних тварин ізолюють і лікують, здорових вакцинують. Підстилку, залишки корму та гній спалюють. У разі вимушеного забою щеплених тварин м'ясо викор на загальних підставах. Молоко від щеплених корів вживають без обмежень. У господарстві проводять комплекс заходів щодо поліпшення догляду й кормового раціону. Всю роботу на фермі проводять з дотриманням заходів особистої профілактики.

Господарство вважається благополучним щодо трихофітії через 2 міс після останнього випадку виділення клінічно хворих тварин, а також після механічного очищення приміщень і проведення остаточної дезінфекції. Для дезінфекції твар приміщень викор лужний розчин формаліну, що містить 5 % формальдегіду і 1 % їдкого натру; гарячий 10 %-й розчин сірчано-карболової суміші з дворазовим нанесенням розчину з годинним інтервалом; гарячу формалін-гасову емульсію, що складається з 10 частин формаліну, 10 частин гасу, 5 частин креоліну та 75 частин води. Для остаточної дезінфекції використовують лужний розчин формальдегіду.

Для специфічної профіл трихофітії застосовують вакциниу врх ТФ-130К, ЛТФ-130 і ТФ-130; овець — ТРИХОВІС; коней — СП-1; хутрових і кролів — вакцину МЕНТАВАК. Вакцини вводять в/м, дворазово, в одне й те саме місце, з інтервалом 10 — 14 діб (крім вакцини МЕНТАВАК). Імунітет настає на 21 — 30-ту добу після 2 введення вакцини і зберігається 7 років, у коней — через ЗО діб і зберіг 6 років. У кролів і хутрових через 20 — ЗО діб і зберігається 3 роки. Після перехворювання на трихофітію у тваринформуєтьсятривалий напружений імунітет.