5. Особливості початку кримінального провадження за фактом вбивства

Лекція 2 години

Обставини, що підлягають з’ясуванню

при розслідуванні вбивств

Оптимізації розкриття й розслідування вбивств сприяє конкретизація кола обставин, що підлягають установленню в процесі розслідування вбивств, які доцільно класифікувати за їх логічною послідовністю. Установленню підлягають:

- причина смерті, чи є вона насильницькою;

- сталося вбивство, самогубство чи нещасний випадок;

- хто є потерпілим, які фактичні дані характеризують його особу;

- час, місце, спосіб, знаряддя й засоби заподіяння смерті.

Час настання смерті – це обставина, яку слід установлювати з точністю до години й хвилини. У випадках же, коли такої можливості немає (у разі виявлення скелетованого трупа), час настання смерті встановлюється в межах певного інтервалу на підставі судово-медичного дослідження трупа. З’ясуванню підлягає й час заподіяння тілесних ушкоджень (є вони прижиттєвими чи посмертними);

- чи є місце виявлення трупа місцем вчинення вбивства, чи є негативні обставини, що вказують на заподіяння смерті в іншому місці;

- хто безпосередньо вчинив убивство, скільки було злочинців, хто є співучасником убивства, якими даними кожен із них характеризується;

- якщо вчинено умисне вбивство (крім убивств із перевищенням меж необхідної самооборони й у стані сильного душевного хвилювання), то чи були особи, які забезпечили заздалегідь не обіцяне приховування;

- мотиви вбивства, форма вини;

- характер і розмір шкоди, заподіяної вбивством.

У цьому випадку, крім очевидної фізичної шкоди, мова може вестися про заподіяння шкоди матеріальної (убивство годувальника; у разі замаху на вбивство, коли потерпілий став інвалідом);

- обставини, які пом’якшують та обтяжують відповідальність;

- обставини, які сприяють вчиненню злочину, тощо.

Перелічені обставини, які підлягають з’ясуванню при розслідуванні вбивств, не є вичерпними. Вони можуть конкретизуватися й розширюватися залежно від обставин кримінального провадження: від роду й виду смерті, причини та часу її настання, застосовуваних знарядь та інших умов. Наведений перелік обставин може коригуватися з урахуванням індивідуальних особливостей жертви вбивства й злочинця. У кожному конкретному випадку може виникнути необхідність з’ясування інших обставин, у тому числі таких, що стосуються вчинення інших злочинів.

Організація огляду місця події

за фактом вбивства

Після отримання повідомлення про виявлення трупа з ознаками насильницької смерті слідчий повинен негайно виїхати на місце події. До огляду треба залучити судового медика (за неможливості – іншого лікаря), а також фахівця в галузі криміналістичної техніки, кінолога зі службово-розшуковим собакою.

Виходячи з обставин на місці події та інших відомих йому фактів, слідчий уже під час огляду повинен висувати окремі версії з певних питань (що трапилося, якими є мотиви вбивства, вчинено вбивство сторонньою особою чи близькою потерпілому). Намітивши з кожного з таких питань можливі версії, слідчий має прагнути тут же перевірити їх, звертаючи особливу увагу на обставини, які підтверджують чи спростовують кожну з цих версій.

Серед питань, пов’язаних із предметом доказування, й основних джерел отримання відповідних відомостей з цих питань у процесі огляду місця події можна виокремити такі.

Що трапилося: убивство, самогубство чи нещасний випадок?

Часто обстановка на місці виявлення трупа буває неясною, що значно ускладнює встановлення істинних причин і виду смерті. Особливо важким буває завдання, якщо вбивця умисно викривив обстановку, інсценувавши шляхом штучного створення видимості смерті загиблого від нейтральної причини (самогубства, нещасного випадку тощо). Розпізнаванню дійсного виду смерті в подібних ситуаціях можуть сприяти характер і локалізація ушкоджень на трупі, характер і місце­розташування знарядь, що заподіяли смерть, деталі обстановки та ін.

Вище розглядались ознаки, що вказують на інс­ценування. Нагадаємо, що найчастіше про інс­ценування свідчать такі обставини: сліди присутності на місці події якої-небудь іншої особи, крім самого загиблого (ознаки боротьби, сліди самооборони на тілі загиблого тощо); характер ушкоджень, що виключає можливість їх заподіяння самим потерпілим; відсутність на місці події знаряддя позбавлення життя або таке його місцезнаходження, яке виключає ймовірність його застосування потерпілим; дані, які вказують на переміщення трупа після смерті на місце його виявлення; невідповідність розташування трупних плям позі трупа.

Залежно від ознак, які свідчать про конкретний спосіб позбавлення життя, треба виявляти обставини, що виключають імовірність нейтральної смерті.

У разі виявлення трупа, який висить у петлі:

- відсутність предмета, який міг би служити потерпілому опорою (підставкою) у випадках, коли відстань від петлі до підлоги (землі) перевищує зріст загиблого;

- наявність, крім косовисхідної странгуляційної борозни, другої – горизонтально-замкнутої;

- невідповідність між слідом странгуляційної борозни на шиї загиблого й матеріалом петлі;

- наявність на шиї, обличчі трупа саден або синців, які вказують на ймовірність їх заподіяння в результаті здавлювання руками;

- наявність на предметі, до якого прикріплено мотузку, вдавлених слідів від підтягування трупа, а також відповідне цьому розташування (знизу вверх) окремих волокон деревини цього предмета;

- невідповідність напрямку потьоків крові або сукровиці на трупі його позі (горизонтальні потьоки сукровиці на обличчі трупа, що висить вертикально).

У разі смерті від пострілу з вогнепальної зброї:

- відсутність ознак пострілу з близької відстані, що виключає версії про смерть у результаті самогубства чи необережного поводження зі зброєю з боку самого потерпілого;

- наявність на місці події лише такої вогнепальної зброї, із якої потерпілий не міг сам собі заподіяти ушкодження, яке спричинило його смерть;

- невідповідність між виявленою на місці події вогнепальною зброєю і характером смертельного тілесного ушкодження.

У разі смерті від падіння з висоти:

- виявлення трупа на певній відстані (від високої споруди), що виключає можливість вільного падіння тіла або стрибка потерпілого з цієї висоти;

- наявність на трупі смертельних ушкоджень, які не могли бути викликані падінням з висоти;

- наявність слідів переміщення, волочіння трупа до місця його виявлення.

У разі смерті від поранень, заподіяних холодною зброєю чи тупим знаряддям:

- характер і розташування смертельних поранень, що виключають заподіяння їх самим загиблим;

- відсутність на одязі та білизні, надітих на трупі, ушкоджень, які б відповідали наявним на тілі пораненням.

2. Коли вчинено злочин? На час, що минув із моменту вбивства, указують насамперед трупні явища (охолодження, закляклість, трупні плями, ознаки гниття), за ступенем розвитку яких судовий медик уже на місці події може приблизно визначити час, що минув із моменту смерті потерпілого до огляду його трупа (тому в протоколі огляду необхідно зазначати точний час фіксації трупних явищ). Указувати на час, що минув після вбивства, можуть також мокрі (вологі) сліди, гарячі (теплі) предмети (плита, посуд із їжею, засохлі, загнилі чи свіжі залишки їжі тощо).

3. Чи на місці виявлення трупа вчинено це вбивство? Про це можна судити з локалізації трупних плям (наприклад, їх розташування на спині, якщо труп лежить долілиць, свідчить про те, що поза трупа змінювалася чи труп переміщували); зі слідів волочіння трупа; відсутності на місці його виявлення плям крові, зокрема бризок, незважаючи на наявність ушкоджень, які викликають сильну кровотечу; зі слідів транспорту, з якого труп міг бути скинутий, та ін.

4. Однією чи кількома особами вчинено вбивство?

На вчинення злочину кільком особами указують: характер ушкоджень, заподіяних різними знаряддями; сліди різного взуття, недокурки сигарет, цигарок різних марок, сортів, з ознаками неоднакової манери згинати цигарки, гасити недокурки; кількість комплектів посуду, виявленого на обідньому столі; одночасне вбивство багатьох осіб; викрадення великої кількості речей, важких предметів тощо.

5. Яким способом вчинено вбивство?

Про знаряддя злочину найчастіше свідчать ушкодження на трупі, а інколи й самі предмети, знайдені на місці події (ніж, сокира, тверді тупі предмети), чи сліди пострілу (кулі, гільзи, пижі та ін.).

Крім установлення можливого знаряддя злочину, необхідно з’ясувати й усі особливості способу вчинення злочину, його підготування та маскування. Це допоможе визначити мотив злочину, взаємостосунки вбивці з потерпілим, а за "почерком" – навіть особу злочинця в разі, якщо він вчинив аналогічні злочини в минулому.

6. Звідки прийшов злочинець або як він проник на місце події, як і в якому напрямку пішов звідти?

У приміщенні про це можна судити зі стану дверей і вікон, їх замків, а також зі слідів рук на них; на відкритій місцевості – зі слідів ніг чи транспорту, із предметів, загублених чи кинутих злочинцями на шляху з місця події.

7. Чи довго були злочинці на місці події?

На тривале перебування злочинця на місці події може вказувати, наприклад, виявлення численних недокурків, ознак того, що злочинці розташовувалися на траві, готували їжу тощо.

8. Якими є мотиви вбивства? Корисливий мотив легко встановлюється за наявності даних про вбивство, поєднане з розбійним нападом (зникнення коштовностей, речей, одягу потерпілого, виявлення слідів пошуку цінностей, злому сховища). Однак не треба забувати, що й за відсутності таких ознак убивство могло бути викликане корисливими мотивами (прагненням отримати спадщину або ухилитися від сплати боргу, аліментів).

Характерна поза потерпілої, стан її одягу та білизни можуть наочно свідчити про те, що вбивство було поєднане зі зґвалтуванням. Особлива жорстокість убивства часто вказує на помсту. Факт виявлення трупа на вулиці, у парку тощо (особливо якщо потерпілий у момент настання смерті перебував у нетверезому стані), за наявності даних про те, що всі гроші, цінності й одяг убитого лишилися при ньому, частіше за все вказує на вчинення вбивства у бійці з хуліганських спонукань.

Визначаючи мотив злочину в процесі огляду, не можна не зважати на той факт, що вбивці (з числа близьких) іноді умисно створюють обстановку вбивства, начебто поєднаного з розбійним нападом, зґвалтуванням тощо, щоб спрямувати слідство хибним шляхом.

9. Кого вбито?

Зазвичай це надзвичайно важливе питання вдається вирішити вже в процесі огляду місця події шляхом ознайомлення з документами, що були при вбитому, або в результаті його впізнання близькими, сусідами та ін.

У разі виявлення розчленованих частин трупа необхідно на всіх предметах одягу, білизни, на взутті й головному уборі шукати фабричні марки, відмітки й номери майстерень ремонту, хімчистки, пралень. Вміст кишень, включаючи навіть пил, крихти, обривки газет, пачки з-під цигарок, будь-які предмети – листи, конверти, квитанції, квитки, рецепти тощо – усе має бути оглянуто, зафіксовано, надійно упаковано й вилучено; вилученню й збереженню також підлягають одяг, взуття й інші речі, виявлені при трупі.

10. Які сліди з місця події могли залишитися на тілі, одязі та взутті злочинця, на знарядді вбивства й на транспортних засобах?

Крім плям крові потерпілого, на одязі та взутті вбивці можуть зберегтися квіти, листя, насіння рослин, частки ґрунту, клейких, сипких і забруднюючих речовин, які були в приміщенні, де вчинено вбивство, а також сліди штукатурки, волокна деревини або металеві ошурки (при зломі замків чи сховищ). Зразки всіх таких речовин обов’язково вилучаються, оскільки можуть стати доказом у разі виявлення однорідних речовин на тілі, одязі чи взутті підозрюваного.

11. Хто вчинив убивство?

У процесі огляду місця події остаточно вирішити це центральне питання слідства вдається дуже рідко. Разом із тим, майже завжди можна отримати низку цінних указань на ознаки злочинця, які обмежують коло осіб, серед яких його слід шукати. Важливо перш за все з’ясувати, хто вчинив убивство – людина стороння, незнайома потерпілому, або злочин – справа рук особи більш-менш знайомої з потерпілим.

На те, що вбивство вчинено сторонньою особою, можуть указувати сліди насильницького проникнення в приміщення (сліди злому замків, пошкодження вікон тощо); проявлена злочинцем необізнаність з умовами життя й розпорядком дня потерпілого, обстановкою в його житлі, з місцем зберігання коштовностей; відсутність ознак убивства на ґрунті особистих взаємостосунків і найчастіше обстановка, яка вказує на розбійний напад.

Не слід випускати з уваги ймовірність інс­ценування такого вбивства з боку злочинців, близьких потерпілому, котрі вдаються до неї для маскування вбивства, вчиненого ними з особистих спонукань. На подібного роду інс­ценування вказують стан дверних і віконних замків, фактично зламаних зсередини приміщення; ознаки того, що замок, який зламувався, фактично не був закритий у момент його злому; штучно перебільшений і нічим не виправданий безлад; відсутність на місці події та коло нього слідів сторонніх осіб; сумнівний характер ушкоджень у близьких загиблого, нібито заподіяних їм "злочинцями", яких, крім них, ніхто не бачив, та ін.

Часто сторонній убивця не прагне приховати факт смерті потерпілого або замаскувати її причину й, отже, не намагається утруднити впізнання вбитого шляхом спотворення його обличчя, знищення індивідуальних прикмет тощо, не вдається до інс­ценування нейтральних причин смерті потерпілого. Якщо він інколи й уживає заходів до приховання трупа, то лише для того, щоб відтягти час виявлення злочину та встигнути сховатися. У таких ситуаціях він обмежується тим, що прибирає труп з дороги, накриває його гілками, травою, снігом тощо. Основну увагу сторонній злочинець звертає на знищення власних слідів на місці події. Тому невиявлення слідів пальців рук убивці може свідчити про те, що він діяв у рукавичках. А щоб унеможливити переслідування його службово-розшуковим собакою, убивця нерідко засипає сліди тютюном, заливає бензином чи одеколоном, а то й просто підпалює обстановку, що оточує труп.

Не менш важливими є й інші обставини, які вказують на особу вбивці – на його зовнішність, професійні навички, здібності, на специфіку застосованого способу вчинення злочину (так званий "почерк" злочинця).

Зокрема, зі слідів ніг можна судити про стать, зріст людини, про особливості її ходи, про темп ходьби чи бігу, про розмір і фасон взуття; зі слідів рук – не тільки про пальцеві й долонні візерунки, але й про розмір рук, їх відхилення від норми, в окремих випадках про те, що вбивця – лівша й ін. Якщо на тілі вбитого чи на продуктах харчування залишилися сліди укусу, то з них можна судити про розташування й стан зубів злочинця. За розміром предмета одягу чи взуття, випадково залишеного чи кинутого злочинцем на місці події (на шляху від нього), можна визначити приблизний зріст і комплекцію злочинця. За окулярами, лінзою, які загубив убивця, окуліст може дати висновок про стан зору злочинця. Частки вирваного в процесі боротьби волосся вбивці, якщо вони виявляться в руках потерпілого чи коло його трупа, можуть скласти уявлення про колір і довжину волосся злочинця.

Про фізичну силу вбивці можна судити з характеру ушкоджень, заподіяних потерпілому, з ваги речей, які злочинець забрав із собою. Про його професійні навички інколи можуть свідчити характер злому замків, спосіб зав’язування вузлів, найдрібніші часточки різних речовин на кинутих ним предметах, використовуване знаряддя вбивства. Про окремі звички злочинця говорять, приміром, недокурки (манера гасити їх, марка тютюнових виробів).

Разом із тим, за залишками слини на недокурку або на кинутому носовику експерт зможе визначити групу крові злочинця. У кримінальному провадженні про вбивство, поєднане зі зґвалтуванням, ця ідентифікаційна ознака злочинця може бути встановлена при виявленні предметів зі слідами його сперми.

Група крові вбивці може бути визначена й за плямами його крові, що залишені на місці події внаслідок ушкоджень, заподіяних йому потерпілим або спричинених власною необережністю.

Таким чином, виявлення й належна фіксація при огляді місця події найрізноманітніших слідів і предметів може сприяти отриманню відповідей на основні питання слідства. У процесі огляду треба фіксувати й вилучати все, що може мати значення для розслідування, навіть якщо в момент огляду це значення ще не було очевидним.

Отримавши заяву чи повідомлення про злочин, за яким необхідно негайно провести огляд місця події, слідчий повинен:

- з’ясувати у заявника або відповідної посадової особи: що саме трапилося, де (точна адреса чи місцезнаходження), коли, яким чином стало відомо про подію, хто залишився і був на місці події, чи є там представники міліції, хто є потерпілим;

- по телефону чи іншим оперативним шляхом дати вказівку, щоби працівники міліції або інші посадові особи організували охорону місця події. Цих осіб слід повідомити про час свого прибуття;

- негайно зв’язатися зі співробітниками кримінального розшуку, Державтоінспекції, дільничними інспекторами й ін. для координації оперативної та слідчої роботи;

- запросити для участі в огляді не заінтересованих у результаті справи відповідних фахівців (експерта-криміналіста, судового медика й ін.);

- переконатися в готовності та справності технічних засобів, наявних у слідчій валізі, узяти їх із собою;

- якщо місце події віддалене від населених пунктів, узяти з собою понятих;

- слідчий вправі залучити до участі в огляді обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого, свідка.

Прибувши на місце події, необхідно:

- перевірити, чи організовано охорону місця події та, якщо цього не зроблено, організувати її;

- з’ясувати, чи не потребують постраждалі невідкладної медичної допомоги, ужити заходів до її надання;

- видалити всіх сторонніх осіб. Залишитися повинні тільки поняті, працівники органів дізнання, експерти й у відповідних випадках особи, необхідні для надання технічної допомоги при огляді;

- шляхом короткого усного опитування осіб, які опинилися на місці події (очевидців, осіб, які першими виявили злочин, та ін.), з’ясувати, хто й за яких обставин виявив злочин, що відомо про злочинця, а також отримати інші основні відомості про подію;

- з’ясувати, які зміни на місці події відбулися з моменту виявлення злочину до приїзду слідчого, які дії було виконано за цей час працівниками міліції;

- не пошкоджуючи слідів і не змінюючи обстановки, обійти територію місця події, щоби скласти загальне уявлення про основні сліди події злочину й у зв’язку з цим про приблизні межі місця події;

- дати завдання оперативним працівникам, дільничним інспекторам та іншим співробітникам органу дізнання про проведення необхідних оперативно-розшукових заходів або окремих невідкладних слідчих дій;

- намітити план огляду, визначивши систему й послідовність його проведення, для чого слід розділити територію або приміщення, яке належить оглянути, на кілька ділянок, які потім треба буде послідовно оглянути;

- роз’яснити учасникам огляду його порядок і характер участі в ньому кожного з них.

Оперативні працівники, допомагаючи слідчому, можуть:

- разом із кінологом застосувати службово-розшукового собаку;

- організувати переслідування злочинця за «гарячими слідами»;

- провести оперативну роботу місці події (спостереження за особами, які зібралися на місці події, опитування присутніх осіб, які живуть поблизу або вздовж шляхів, якими, за припущенням слідчого, відходили злочинці; огляд найближчих підвалів та інших місць, де могли сховатися злочинці або де могли бути сховані викрадені предмети тощо);

- провести огляд («прочісування») навколишньої місцевості (дворів, полів, парку, лісу й ін.);

- сприяти в огляді місця події та фіксації виявлених слідів;

- надіслати термінові повідомлення (орієнтування) до інших відділів міліції про факт вчиненого злочину й про встановлені прикмети злочинців або викраденого ними для їх розшуку й затримання;

- організувати спостереження за підозрюваними на вок­залах, пристанях, у рухомих складах, у камерах зберігання багажу й ін.;

- ужити заходів до розшуку автомобіля через органи міліції та Державтоінспекції, якщо є підстави вважати, що злочинці використовували автотранспорт;

- організувати спостереження за місцями можливого збуту викраденого, а також за квартирами й іншими місцями, де можуть перебувати злочинці;

- провести затримання підозрюваних осіб, для чого в разі необхідності організувати засідку;

- у разі виявлення схованого викраденого майна організувати спостереження (засідку) в цьому місці;

- надати допомогу у виклику необхідних свідків;

- провести окремі слідчі дії.

Основними питаннями, на які слідчий повинен прагнути отримати відповідь у ході огляду, є такі:

▪ Який злочин вчинено?

▪ У який час?

▪ Звідки прийшли і яким шляхом пішли злочинці?

▪ Скільки злочинців було на місці події й хто вони?

▪ Скільки часу злочинці пробули на місці події?

▪ Якими знаряддями й засобами вони користувалися?

▪ Які дії провели злочинці на місці події та в якій послідовності?

▪ Які сліди залишили злочинці?

▪ Що вони викрали?

▪ Якими є мотиви вчинення злочину?

▪ Звідки й хто міг бачити й чути те, відбувалося?

▪ Які зміни звичайної обстановки здійснили злочинці на місці події?

1 Про затвердження Положення про інформаційні системи органів внутрішніх справ України  [Електронний ресурс] : Наказ МВС України № 1395 від 17 листопада 2003 р. − К. : CD − вид-во „Інфодіск”, 2009. − 1 електрон. опт. диск (CD − ROM) „Законодавство України”.