4. Загальна характеристика злочинів проти життя. Організація кримінального провадження за фактами вбивств

Лекція 2 години

Кожна людина має невід’ємне право на життя, і ніхто не може свавільно позбавити її життя. Ця конс­титуційна норма, сформульована в ст. 27 Основного Закону України, дозволяє віднести злочини проти життя до числа протиправних діянь, які становлять підвищену суспільну небезпеку.

У ч. 1 ст. 115 КК України дається визначення поняття вбивства як умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині. До злочинів проти життя законодавець відносить різні види умисних убивств – це умисне вбивство (ст. 115 КК), умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК), умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК), умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. Разом із тим, у ст. 119 КК України передбачено відповідальність за вчинення вбивства через необережність, що дозволяє сформулювати загальне поняття вбивства не тільки як умисного заподіяння смерті іншій людині, але і як необережного.

Умисні вбивства, у свою чергу, поділяються за ступенем суспільної небезпечності (за тяжкістю) на:

- просте вбивство (ч. 1 ст. 115 КК), вчинене без обтяжуючих і пом’якшуючих обставин;

- кваліфіковане вбивство (ч. 2 ст. 115 КК), вчинене за обтяжуючих обставин;

- і так зване привілейоване вбивство, вчинене за пом’якшуючих обставин.

У юридичній літературі особлива увага приділяється питанню класифікації вбивств за способом вчинення злочину. За характером злочинних дій розрізняють очевидне вбивство й неочевидне.

Очевидне вбивство – це вбивство, вчинене відомою особою відкрито – у присутності інших осіб чи за їх відсутності, однак без спроб приховати факт, що відбувся, і свою вину.

Очевидні вбивства здебільшого вчиняються на побутовому ґрунті внаслідок бійок, сварок, через ревнощі, особисті неприязні стосунки, у стані сильного душевного хвилювання або при перевищенні меж необхідної оборони. Часто вони вчиняються без обтяжуючих обставин і є результатом конф­лікту між членами сім’ї, знайомими або неправильної поведінки на вулиці, у громадських місцях та ін.

До очевидних можна віднести вбивства, які вчиняються без свідків, але з подальшою добровільною явкою з повинною і без спроб приховати свою вину, а також вчинені при свідках, але невідомими особами, з розрахунком на те, щоби сховатися й уникнути відповідальності.

Таємне вбивство – це вбивство, вчинене за відсутності свідків, яке супроводжується активними спробами злочинця приховати свою вину. До вчинення таємного вбивства винний, як правило, готується, а потім уживає заходів до ретельного приховання слідів злочину та своєї причетності до скоєного.

Таємні вбивства найчастіше вчиняються на корисливому чи сексуальному ґрунті. Якщо обстановка злочину створює винному сприятливі можливості залишитися невстановленим, він, як правило, не вживає заходів для приховання факту вбивства й своїх слідів.

В інших випадках злочинець уживає витончених заходів, для того щоб факт убивства приховати, а сліди – знищити, або створити інсценування, щоб видати вбивство за іншу подію, особливо якщо самий злочин чи підозріла смерть потерпілого дають підстави для припущення про причетність до події, що відбулася, винної особи як особи заінтересованої.

Розмежування вбивств на очевидні й таємні сприяє обранню відповідного напрямку розслідування вже на початку кримінального провадження

За очевидності факту вбивства й наявності даних про винного особливої складності розслідування не становить. Увага слідчого після огляду місця події й трупа в таких ситуаціях зосереджується на з’ясуванні відповідності показань обвинуваченого (підозрюваного) й очевидців злочину об’єктивним даним події, а також на встановленні справжніх мотивів убивства, даних, які характеризують особи винного й потерпілого, їх взаємостосунків, обставин, які сприяли вчиненню злочину. В окремих випадках завданням слідчого при розслідуванні таких фактів є розшук обвинуваченого, якщо він переховується зі страху бути покараним. У випадках, коли факт убивства неочевидний і особа, що його вчинила, є невідомою, пріоритетним завданням розслідування стає встановлення обставин події та винної особи, а інколи й особи потерпілого (при розчленуванні або знищенні трупа, спотворенні обличчя потерпілого).

Таємні вбивства можна класифікувати таким чином:

- без приховання слідів злочину;

- з простим (невитонченим) прихованням слідів злочину;

- з інсценуванням іншої події;

- зі спотворенням обличчя або знищенням голови;

- з розчленуванням трупа;

- з прихованням чи знищенням трупа.

Способи, знаряддя й засоби вчинення вбивств

Для вчинення вбивств застосовуються різні знаряддя й засоби:

- вогнепальна зброя;

- холодна зброя й інші колючо-ріжучі предмети, знаряддя роздроблювальної дії;

- побутові інструменти (кухонні ножі, сокири, молотки, стамески);

- випадкові знаряддя (палиця, камінь, руки в їх безпосередньому застосуванні);

- отруйні речовини;

- предмети для припинення доступу повітря;

- висока температура;

- низька температура;

- електричний струм;

- умови, які позбавляють життя;

- транспортний засіб;

- вибухові речовини.

Найчастіше для вчинення вбивств використовуються холодна зброя та інші знаряддя названого типу, вогнепальна зброя, випадкові знаряддя. Умови, які позбавляють життя (залишення без допомоги й догляду), переважно характерні для дітовбивства.

До способів вчинення вбивства відноситься механізм застосування знарядь і засобів злочину: удушення, повішення, заподіяння тілесних ушкоджень, вогнепальних та інших поранень, утоплення, спалення, охолодження, шок, виснаження, отруєння.

Нерідко спосіб убивства характеризується обстановкою та умовами його вчинення, а саме: місцем, часом, формою контакту злочинця з жертвою (участь у бійці, перебування в гостях, проникнення до приміщення з метою вбивства й ін.), наявністю одного злочинця чи групи осіб.

Дані про спосіб вчинення вбивства можуть охоплювати цілий комплекс дій злочинця, спрямованих як на підготовку та здійснення злочинного задуму, так і на приховання слідів злочину. Розгляд способу вбивства в означеному аспекті містить важливе змістове навантаження у зв’язку з тим, що орієнтує слідчого на виявлення вельми тонко й ретельно продуманих вивертів і дій, до яких удаються злочинці.

Разом із тим, не будь-яке вбивство вчиняється способом, що включає вищеназвану умисну дію. У практичній діяльності трапляється безліч випадків умисних убивств без попередньої підготовки, без приховання їх слідів. Це й убивства, вчинені в стані сильного душевного хвилювання, і вбивства при перевищенні меж необхідної оборони, і вбивства, вчинені в бійці, у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння та ін.

Слід мати на увазі, що попередня підготовка чи заходи з приховання слідів не характерні для вбивств через необережність. Суб’єкти цих злочинів нерідко чинять цілеспрямовані дії для протидії розслідуванню в різних формах. Однак вони утворюють самостійний комплекс дій, не охоплюваних поняттям способу вчинення злочину.