3. Організація виявлення та розслідування торгівлі людьми

Лекція 2 години

Торгівля людьми як одне з найбільш ганебних явищ сучасності стало глобальною проблемою для мільйонів людей всього світу. Тому не випадково заборона торгівлі людьми передбачена низкою міжнародно-правових актів: Загальною декларацією прав людини 1948 року, Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року, Європейською конвенцією про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Конвенцією про рабство 1926 року, Додатковою конвенцією про заборону рабства, работоргівлі, а також аналогічних рабству інститутів і практики 1956 року, Конвенцією про заборону торгівлі людьми та експлуатації проституції третіми особами 1949 року, Протоколом про попередження та припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, і покарання за неї, який доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року, Конвенцією Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, яка набула чинності 1 березня 2011 року та багатьма іншими.

З набуттям чинності КПК України 2012 року досудове розслідування починається негайно після надходження інформації про вчинене кримінальне правопорушення та внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ст. 214).

Дефіцит інформації на початковому етапі не завжди дозволяє висловити обґрунтоване припущення про обставини зникнення людини. Але при надходженні заяви про безвісне зникнення особи поряд з іншими підлягає ретельній перевірці версія про те, що зникла особа стала жертвою торгівлі людьми.

Особливістю початку кримінального провадження є те, що приводом може стати легалізація оперативної інформації, що надійшла до оперативного підрозділу.

Найбільш розповсюдженим є втягування осіб в систему сексуального рабства під прикриттям суб’єктів підприємницької діяльності. У практичній діяльності такий вид злочинної діяльності викликає значні труднощі при розслідуванні. Тому при надходженні інформації про вчинення торгівлі людьми з метою сексуальної або інших видів експлуатації, що здійснюються під прикриттям статусу суб’єктів підприємницької діяльності, важливе значення має проведення слідчим та працівником оперативного підрозділу комплексу заходів як підготовчого, так і організаційного характеру.

По перше, слід ретельно ознайомитись з характером і особливостями відносин у сфері діяльності, умови якої використовувались злочинцями; вивчити структуру, штат та особливості документообігу в установі чи організації, за допомогою якої вчинено злочин. Разом з тим, підлягають вивченню нормативно-правові акти, що регулюють відносини у сфері, де вчинено злочин, та діяльність установи. Слід визначити державні органи, відповідних посадових осіб та службовців, які контролювали відносини у сфері, де вчинено злочин, або діяльність (дії або бездіяльність) яких сприяла його вчиненню.

Не менш важливого значення для розслідування набуває збір відомостей про осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, співучасників; збір інформації про потерпілу особу та її контакти (зв’язки) з підозрюваними; організація проведення документальних перевірок (ревізій), інвентаризації в організаціях чи установах, діяльність яких пов’язана зі вчиненням злочину; підбір обізнаних осіб (спеціалістів), допомога яких потрібна в ході розслідування.

Поза усіляких сумнівів, для успішного розслідування торгівлі людьми необхідне використання досить крупних сил, надійно забезпечених в кадровому, науково-методичному, матеріально-технічному і організаційному аспектах.Успіх розслідування багато в чому зумовлює тісну взаємодію співробітників різних правоохоронних органів, їх структурних підрозділів.

В організації розслідування торгівлі людьми головне положення належить бригадному методу розслідування. Отже, починаючи розслідування, слід негайно вирішити питання щодо створення і організації роботи слідчої або слідчо-оперативної групи. Слідча група формується керівником органу досудового розслідування, який зобов’язаний визначити старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих (п.1 ч. 2 ст. 39 КПК). Новий КПК України, нажаль, не містить норми, яка б чітко визначала порядок створення слідчої групи. Законодавець обмежується тим, що в ч. 2 ст. 38 указує, що досудове розслідування здійснюють слідчі органу досудового розслідування одноособово або слідчою групою. На нашу думку, правовою основою діяльності слідчої групи, має бути постанова керівника органу досудового розслідування, винесена з дотриманням вимог ст. 110 КПК України «Процесуальні рішення».

Слідча група формується в залежності від ступеня складності кримінального провадження та обсягу роботи, яка має бути виконана. Саме це визначає необхідний кількісний склад. До складу слідчої групи середньої чисельності входить 10 – 20 слідчих, до бригади невеликого складу може долучатися менш 10 осіб. Супербригада містить декілька десятків слідчих.

Група слідчих є складовою частиною більш складного та об’ємного формування – слідчо-оперативної групи, доповнюючись оперативним складом. Поряд з працівниками, які вирішують завдання оперативно-розшукового плану, до складу СОГ долучаються особи, які виконують функції спеціалістів, здійснюють технічну допомогу в межах слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, надають консультації. Слідчо-оперативна група для досудового розслідування кримінальних проваджень за фактами торгівлі людьми, згідно п. 4.2 Наказу МВС України від 14.08.2012 № 700 «Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень», створюється наказом начальника територіального органу внутрішніх справ, погодженого з начальником слідчого підрозділу. Керівником є слідчий, визначений начальником слідчого підрозділу.

В окремих випадках, коли розслідування проводиться в межах невеликої області, міста, сільського району, виправдовує себе формування однієї слідчо-оперативної групи, що складається із спеціалізованих, функціональних груп. Функціональними групами можуть бути підрозділи, що включають слідчих, співробітників оперативних апаратів, фахівців, співробітників бойового забезпечення, представників допоміжно-технічних служб. У структуру функціональної групи слідчих можуть входити специфічні підгрупи, покликані забезпечувати розслідування окремих епізодів злочинної діяльності або здійснювати перевірку певних версій, проводити ти чи інші види слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій. Зокрема, слідчим, що входять до складу однієї підгрупи, доручається проведення слідчих (розшукових) дій з речовими доказами та їх дослідженням (слідчі огляди, обшуки, призначення судових експертиз); другої – робота, пов’язана з отриманням вербальної інформації, що припускає провадження допитів, слідчих експериментів, допитів двох або більше осіб, пред’явлення різноманітних об’єктів для впізнання; третьої – інформаційне забезпечення розслідування, що включає всю штабну роботу.

У штабі групи слід вести документацію, в якій відображається інформація про осіб, речі, події та дії, котрі мають відношення до фактів торгівлі людьми, що розслідуються. За допомогою журналів і карток доцільно враховувати: 1) підозрюваних, свідків, потерпілих, вказуючи їх демографічні дані, фіксуючи короткий зміст отриманих від них свідчень, застосування запобіжних заходів відносно підозрюваних; 2) епізоди злочинів, зазначаючи дати та місця вчинення, їх короткі фабули, докази, що є по кожному епізоду злочинної діяльності, слідчих, котрі працюють по конкретних епізодах; 3) проведення слідчих (розшукових) дій із зазначенням їх результатів; 4) речові докази з конкретизацією їх видів і джерел отримання; 5) призначені судові експертизи з відображенням результатів, що мають значення для матеріалів кримінального провадження; 6) доручення оперативним підрозділам з фіксацією їх суті та результатів виконання.

Разом з тим необхідно вести документи наглядового провадження, зосереджуючи в окремому наряді копії процесуальних документів: про обрання запобіжних заходів, здійснення обшуків, тимчасове вилучення майна, про подовження строків розслідування та тримання під вартою; обвинувального акту та інших.

Іноді доцільне розділення підгруп на ланки з розподілом між ними єдиного масиву досить об’ємної роботи, яку необхідно завершити в короткий термін. Зокрема, між різними ланками можуть бути розподілені завдання щодо виявлення та допитів свідків, різних підозрюваних; по одночасному провадженню обшуків в декількох місцях.

Якщо кількісний склад групи невеликий, функції розподіляються не поміж групами, а між окремими виконавцями.

Структура і функції кожної слідчо-оперативної групи безпосередньо залежать від вирішуваних нею завдань. З метою оптимізації роботи групи щодо виявлення свідків шляхом опитування громадян, допитів потерпілих, свідків, підозрюваних до її складу доцільно включити психолога та фахівця, допущеного до перевірок свідчень на поліграфі.

Практиці розслідування торгівлі людьми відомі випадки створення не однієї, а декількох слідчо-оперативних груп, що здійснюють розслідування в різних регіонах. При цьому призначається їх координатор з числа керівного складу правоохоронного органу, на території обслуговування якого працюють групи.

Узгодження діяльності різних слідчо-оперативних груп здійснюється на основі інформації, яка збирається і обробляється штабом, що формується при координаторі, або штабним працівником. Це не виключає швидкий безпосередній обмін інформацією між штабами кожної з груп.

Звертають на себе увагу досить цікаві факти, коли одна слідчо-оперативна група, успішно доповнюючи зроблене, дублювала проведення будь-якої слідчої (розшукової) дії, раніше проведеної іншою групою. Такий підхід сприяє залученню свіжих сил, здатних, наприклад, при огляді місця події розширити територію, що оглядається, вийти за межі пошукових версій.

Найважливішою умовою ефективної діяльності слідчо-оперативних груп є їх надійне бойове, транспортне забезпечення, а також безперебійність роботи засобів зв’язку.

Часто діяльність слідчо-оперативних груп пов’язана з небезпекою можливого нападу з боку злочинців. Нейтралізувати такий напад здатні лише добре озброєні, спеціально підготовлені до ведення таких операцій особи. Без їх участі практично неможливо забезпечити успішне та якісне проведення тактичних операцій по затриманню підозрюваних, їх особистих і помісних обшуків, патрулювання з метою виявлення громадян, схожих за прикметами на осіб, що описані свідками-очевидцями. Затримання озброєних осіб, підозрюваних у вчиненні торгівлі людьми, здійснюються, як правило, групою захвату – спеціальним загоном швидкого реагування. Запорукою успішної діяльності такої групи є організація їх цілодобового чергування.

Не менш важливим є забезпечення слідчо-оперативної групи достатньою кількістю високошвидкісних транспортних засобів для використання в умовах шосейних і хороших ґрунтових доріг, гелікоптерами – для пересування в умовах бездоріжжя та регіонах значного протягу, швидкохідними катерами в районах з водними комунікаціями.

Надійне, безперебійне керівництво слідчо-оперативною групою з її штабу, ефективна координація діяльності декількох груп, налагодження чіткої взаємодії між декількома слідчо-оперативними групами (або частинами однієї групи) неможливе без високоякісної стаціонарної радіостанції, а також переносних (пересувних) радіостанцій з достатньо широкими радіусами дії. У разі потреби може використовуватися радіотелефонний зв’язок, у тому числі і супутниковий. Для передачі на відстані будь-яких зображень (слідів, предметів – речових доказів, їх фотознімків, текстового або графічного матеріалу) слід здійснювати зв’язок за допомогою факсів.

Основними завданнями початкового етапу кримінального провадження за фактами торгівлі людьми є встановлення і документування:

• ознак фіктивності підприємств, створених злочинцями для вербування;

• наявності у них умислу невиконання умов угоди з «клієнтами» на момент їх укладання;

• наявності прямих зв’язків представників підприємств з особами, які займаються утриманням борделів чи інших місць для занять проституцією;

• наявності нелегальних (отриманих від торгівлі людьми) доходів у засновників та інших представників підприємства.

До матеріалів кримінального провадження за фактами торгівлі людьми на початковому етапі розслідування слід долучати:

1) заяву потерпілої особи про вчинення відносно неї злочину;

2) докладне письмове пояснення заявника про обставини вербування, передачу та сексуальну експлуатацію;

3) акт медичного обстеження (огляду) потерпілої особи, в якому встановлюється наявність ознак застосування до неї фізичного насильства, та ознак тривалого неконтрольованого інтимного життя та його наслідків;

4) відповідні виписки з історії хвороби (у випадку лікування жінки після повернення з полону від венеричних чи інших захворювань сечостатевої системи, здійснення абортів, провокації передчасних пологів тощо);

5) докладні протоколи допитів свідків протиправних дій з потерпілою, а саме: членів родини і знайомих потерпілої; працівників фірми, які були задіяні у вербуванні; працівників паспортної, прикордонної та митної служби, які мають інформацію щодо факту перетинання кордону потерпілою; осіб, які користувалися послугами інтимного характеру, що вимушено надавала потерпіла; працівників медичних закладів, до яких зверталася потерпіла по допомогу та інших);

6) оригінали або завірені у встановленому порядку копії документів, що визначають організаційно-правовий статус суб’єкта підприємницької діяльності, з використанням якого було здійснено фактичне вербування потерпілої особи і направлення її для експлуатації (свідоцтво про реєстрацію підприємства або фізичної особи підприємницької діяльності, статут, угода засновників підприємства, реєстр акціонерів);

7) оригінали або копії документів, що свідчать про заняття певним видом підприємницької діяльності (ліцензії, договори і т.ін.);

8) оригінали бухгалтерських, банківських та інших документів (їх копії), що відображають зміст підприємницької діяльності та її показники;

9) оригінали або копії друкованих видань, в яких були розміщені рекламні оголошення щодо надання підприємством відповідних послуг;

10) оригінали або копії документів, якими підтверджується факт звернення потерпілої особи до даного підприємства і взяття з його боку зобов’язань надати певні послуги (вони можуть знаходитись як на підприємстві, так і у потерпілої);

11) докладні протоколи допитів особи (осіб), запідозреної у вчиненні вербування та направлення потерпілої особи в систему сексуального рабства, про факти скоєння протиправних дій (у разі узгодження доцільності цієї дії слідчим і оперативними працівниками);

12) докладні протоколи допитів осіб, запідозрених у здійснені перевезення потерпілої, її передачі, примушування до занять проституцією (у разі узгодження доцільності цієї дії слідчим і оперативними працівниками);

13) докладні протоколи допитів осіб, які оформлювали для потерпілої особи документи необхідні для виїзду за кордон (паспорт, візу) (у разі узгодження доцільності цієї дії слідчим і оперативними працівниками);

14) матеріали затримання потерпілих та осіб, які їх супроводжували, при нелегальному перетинанні ними кордону, які оформлені прикордонною службою охорони (якщо цей факт мав місце);

15) матеріали, що свідчать про наявність перед вчиненням злочину у потерпілого уразливого стану (наказ про звільнення його з роботи, свідоцтво про смерть особи, на утриманні якого перебував потерпілий, довідка про наявність тяжкої хвороби у близьких потерпілого, яка вимагала значних коштів на лікування, довідка органів соціального забезпечення про матеріальний стан потерпілого, матеріали про боргові чи кредитні зобов’язання та інше);

16) протоколи тимчасового вилучення документів та інших об’єктів, що можуть бути речовими доказами у кримінальному провадженні.

Наведений перелік документів не є вичерпним, оскільки залежить від конкретної слідчої ситуації. Але відомості, що в них містяться, складають первинну інформаційну базу для оптимальної організації розслідування, важливим орієнтиром для вибору такти слідчих (розшукових) дій і негласних слідчих (розшукових) дій.

Якщо на момент внесення відомостей до ЄРДР та при оцінці наявних матеріалів повною мірою не встановлені ознаки складу такого кримінального правопорушення як торгівля людьми слідчий повинен проводити розслідування фактів, що містять ознаки інших складів злочинів, які часто складають механізм вчинення торгівлі людьми (умисні тілесні ушкодження, зараження венеричною хворобою, незаконне позбавлення волі або викрадення людини, зґвалтування, примушування до вступу в статевий зв'язок, створення або утримання місць розпусти, фіктивне підприємництво тощо).

Після початку досудового розслідування за ознаками інших злочинів проводяться слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії (пред’явлення для впізнання, одночасний допит двох або більше допитуваних осіб, перехресний допит, обшуки, примусове вилучення документів та предметів, експертизи, контроль за вчиненням злочину, аудіо-відео контроль за вчиненням злочину або особи тощо), направлені на встановлення достатніх ознак злочину передбаченого ст. 149 КК України. Після одержання таких доказів та за наявності відповідних підстав необхідно вручити повідомлення про підозру особам, які причетні до вчинення цих кримінальних правопорушень, та об’єднати всі епізоди в одне провадження.

При веденні оперативним підрозділом оперативно-розшукової справи (далі – ОРС) про торгівлю людьми щодо осіб, стосовно яких є дані про участь у підготовці до вчинення такого злочину, підслідного слідчим органів внутрішніх справ, начальник оперативного підрозділу звертається до начальника слідчого підрозділу про закріплення за цією ОРС слідчого для забезпечення методичного супроводження її реалізації та надання практичної допомоги оперативному підрозділу.

У свою чергу начальник оперативного підрозділу з дотриманням режиму таємності надає слідчому необхідні матеріали ОРС для вивчення та надання у разі потреби рекомендацій щодо фіксації додаткових фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, які засвідчують наявність в їх діях ознак злочину.

У разі встановлення під час проведення оперативно-розшукових заходів фактичних даних, що свідчать про ознаки злочину, передбаченого статтею 149 КК України в діяннях окремих осіб та груп, але якщо їх припинення може негативно вплинути на результати кримінального провадження, начальник оперативного підрозділу інформує про це начальника слідчого підрозділу і лише після закінчення їх проведення матеріали ОРС виносяться на розгляд оперативної наради для розроблення спільних заходів з їх реалізації.

При вирішенні питання про занесення відомостей до ЄРДР до матеріалів також додаються детальні довідки-меморандуми, в яких висвітлюються обставини вчинення злочинів і відомості про причетних до них осіб, попередня кваліфікація злочинних дій, про наявні докази (у т.ч. речові), добутих злочинним шляхом коштів, майна та інших цінностей.

Надалі, після початку досудового розслідування проводяться слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії, спрямовані на одержання доказів щодо фактів вчинення торгівлі людьми.

Серед основних тактичних завдань розслідування слід виділити такі:

- попередження спроби осіб, які причетні до вчинення торгівлі людьми, зникнути і переховуватися від слідства та суду, знищити сліди злочину і тиснути на потерпілу особу та свідків;

- забезпечення безпеки потерпілим і свідкам;

- встановлення зв'язків співучасників реалізації схеми торгівлі людьми, ознак організованої злочинної групи, та фактів отри­мання злочинцями винагороди за виконання окремих функцій (вербування, перевезення, передачу, експлуатацію);

- виявлення та забезпечення збереження документів та інших ре­чових доказів, в яких знайшли відображення факти вербування жінок, їх перевезення, передачі та експлуатації;

- встановлення ознак фіктивності створених злочинцями для вер­бування підприємств або факту їх використання для маскування злочинної діяльності;

- встановлення всіх потерпілих від дій злочинців та всіх епізодів їх злочинної діяльності;

- забезпечення відшкодування заподіяних злочином матеріальних збитків та можливої конфіскації у підозрюваних майна, нажитого злочинним шляхом;

- виявлення ознак вчинення злочинів посадовими особами (мит­них, правоохоронних органів, української залізниці та інших служб), які сприяли реалізації схеми торгівлі людьми;

- встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню торгівлі людьми, і вжиття заходів щодо їх усунення.

Тактичні завдання початкового етапу розслідування вирі­шуються шляхом проведення таких слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій:

- допит потерпілої особи щодо всіх обставин вчинення злочину; залучення експертів для проведення судово-медичної, судово-психологічної та (у разі необхідності) судово-психіатричної експертиз потерпілої особи;

- допит свідків злочину;

- одночасне затримання всіх співучасників вчинення торгівлі людь­ми і обрання відносно кожного з них запобіжного заходу у вигля­ді взяття під варту або домашнього арешту;

- допит підозрюваних у вчиненні торгівлі людьми;

- огляд і обшуки в приміщеннях установ, де здійснювалося вербування людей;

- огляд і обшуки в місцях, де потерпілі переховувались злочинцями;

- огляд і обшуки транспортних засобів, за допомогою яких здійснювались перевезення потерпілих;

- пред'явлення потерпілим і свідкам для впізнання осіб, підозрюваних у вчиненні торгівлі людьми (у разі необхідності з дотриманням заходів безпеки);

- проведення одночасного допиту двох або більше раніше допитуваних осіб, які є співучасниками, а також за участю, потерпілих та свідків (якщо до останніх не застосовані заходи безпеки);

- огляд і обшук в місцях, де потерпілі підлягали сексуальній експлуатації;

- обшук робочого місця і місця проживання кожного з підозрюваних з метою виявлення і вилучення речових доказів та документів, які підтверджують участь кожного у вчиненні злочину, пов’язаного з торгівлею людьми;

- вилучення документів, зокрема статутних, реєстраційних, дозвільних та інших документів суб'єктів підприємництва, які застосовувалися для вчинення злочину, а також бухгалтерських та фінансових документів що відображають їх діяльність;

- залучення експертів для проведення бухгалтерської та фінансово-економічної експертизи діяльності підприємства, статус якого використовувався для пошуку і вербування жертв;

- вилучення у відділах Державної міграційної служби, ВГІРФО МВС України, відділах реєстрації відповідних документів (їх копій та примірників) оформлених для виїзду потерпілої;

- залучення експертів для проведення експертиз вилучених документів (почеркознавчих, техніко-криміналістичних та інших);

- накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію підозрюваних (за місцем їх роботи та проживання);

- вилучення у підприємств надання послуг телефонного зв'язку роздруківок вхідних та вихідних дзвінків і з’єднань співучасників між собою і жертвою торгівлі людьми;

- вилучення носіїв інформації про результати проведен­ня оперативно-технічних заходів, здобутих у встановленому за­коном порядку: проведення оглядів вилучених носіїв і визнання їх речовими доказами;

- вилучення у банківських установах документів про отримання підозрюваними грошових переказів, у тому числі за допомогою між­народної платіжної системи «Western Union» та інших.

- вжиття заходів щодо виявлення і повернення всіх потерпілих від злочинної діяльності;

- виявлення і допит осіб, які зверталися за послугами до фірми злочинців, але не були завербовані з при­чин, які не залежали від злочинців (відмовились від виїзду закордон за наявних підозр, страху, за сімейних обставин), їх допит як свідків;

- вилучення у банківських установах документів про роз­рахункові операції та фінансовий стан суб'єкта підприємницької діяльності, статус якої використовувався для пошуку і вербуван­ня жертв;

- накладення арешту на банківські рахунки;

- проведення негласних слідчих (розшукові) дій, зокрема: а) використання конфіденційного співробітництва серед обслуговуючого персоналу нічних клубів, готелів, місця масового відпочинку; б) негласне отримання зразків, зокрема, для ідентифікації потерпілих осіб, необхідних для порівняльного дослідження; контроль за вчиненням злочину; в) аудіо-, відеоконтроль місця де учинялась експлуатація потерпілих; г) спостереження за торгівцями та викрадачами людей, а також місцями, де переховувались викрадені особи; д) установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (мобільних телефонів) торгівців або викрадачів людей; е) обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (місця де тримались у неволі жертви злочину); ж) фіксація та збереження інформації, отриманої з телекомунікаційних мереж за допомогою технічних засобів та в результаті зняття відомостей з електронних інформаційних систем (електронна пошта, кореспонденція з соціальних мереж); з) зняття інформації з електронних інформаційних систем (Локальних мереж та мережі Інтернет); и) зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, огляд і виїмка кореспонденції, к) аудіо-, відеоконтроль за викрадачами та самими жертвами .

Після початку досудового розслідування проводяться першочергові слідчі (розшукові) дії, спрямовані на закріплення отриманих доказів та пошук нових. Перш за все це виїмки (обшуки) у приміщеннях державних органів, організацій, установ, які оформляли відповідні документи; обшуки за місцем проживання осіб, причетних до вчинення злочину та у приміщеннях фірм, що надавали послуги з працевлаштування, туристичного бізнесу тощо. Ці дії проводяться з метою виявлення та вилучення примірників та копій документів. Такими документами частіше за все є трудові договори (контракти) з потерпілими і іншими особами, боргові записки, закордонні та громадянські паспорти потерпілого та інших осіб; анкети для отримання закордонних паспортів, митні декларації, копії квитанцій на міжнародні поштові відправлення і перекази, установчі документи на заняття туристичною діяльністю, діяльністю з працевлаштування, проїзні талони, квитки, довідки від телефонних операторів, банківські дозволи на вивіз валюти, квитанції про проживання в готелях тощо.

Аналіз слідчої практики свідчить про те, що іноді слідчі замість виїмок для витребування необхідних документів направляли відповідні запити. Такий підхід спричиняв їх знищення, фальсифікації тощо. Тому у методичних рекомендаціях ти часів наголошувалося на доцільності уникати заміни виїмки витребуванням предметів і документів.

КПК України 2012 року передбачає інший порядок вилучення речей і документів, що мають значення для кримінального провадження. Йдеться про тимчасовий доступ до речей і документів, який полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії, а у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх тобто здійснити виїмку (ст.159 КПК). При цьому сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком таких, до яких заборонено доступ (ст. 161 КПК). Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором. Клопотання має відповідати вимогам, передбачених ч. 2 ст. 160 КПК України.

Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб (234 КПК). Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз. (ст. 235 КПК).

Під час обшуків з'ясовується наявність комп'ютерів, засобів зв'язку та за допомогою спеціалістів здійснюється їх огляд. Підроблені документи оглядаються, вилучаються та приєднуються до матеріалів кримінального провадження як речові докази. Вони підлягають експертному дослідженню, можуть бути використаними під час допитів.

З набранням чинності КПК України 2012 року особа набуває процесуального статусу потерпілого з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв’язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам’ятка про права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення (ст. 55 КПК).

Підготовку до допиту потерпілих слід проводити, враховуючи психологічні аспекти та всі можливі варіанти їх поведінки. Доцільно роз'яснити обставини, пов'язані із забезпеченням їх прав (забезпечення безпеки, нерозголошення відомостей, що ганьблять їх). Важливу роль може відіграти роз'яснювання можливості звільнення від кримінальної відповідальності у випадках незаконного перетинання кордону, зайняття проституцією за умови надання допомоги з викриття організаторів торгівлі людьми. Плануючи допит потерпілих, слід передбачити з'ясування питань, які сприятимуть викриттю злочинної діяльності:

- за яких обставин відбулося знайомство з організаторами виїзду за кордон;

- у чому полягали пропозиції щодо характеру роботи за кордоном (умови, оплата, проживання та т. ін.);

- чи висувалися пропозиції про зайняття проституцією, надання інших сексуальних послуг, за яких умов;

- які домовленості були досягнуті, у тому числі з питань оплати послуг посередників;

- хто здійснював оформлення відповідних документів;

- час, місце, спосіб, інші обставини виїзду за кордон: хто супроводжував потерпілих; як відбувалося спілкування з працівниками прикордонних установ;

- які саме події відбувалися одразу після переміщення через державний кордон (час, місце прибуття; хто їх зустрічав; як вирішувалося питання з працевлаштуванням);

- чи заперечували потерпілі проти зайняття наданням сексуальних послуг у випадку такої пропозиції; яким чином здійснювалося примушування, характер насильства або зловживання довірою; чи звертались потерпілі до компетентних органів іноземної держави, до представництва України, якщо ні – то чому;

- що відомо потерпілим про осіб, з якими відбувалося спілкування під час події, у тому числі й про інших потерпілих.

У протоколах допитів важливо відобразити такі відомості:

- яким був характер виїзду за кордон, добровільним чи вимушеним, якщо вимушеним, які дії насильницького характеру застосувалися;

- чи відома була дійсна мета виїзду за кордон;

- які саме дії злочинців змусили виїхати за кордон, а у подальшому призвели до зайняття проституцією, участі у збройних конфліктах тощо. Необхідно відобразити конкретні прояви фізичного насильства, погроз, психологічного тиску; місця його застосування та осіб, які здійснювали відповідні дії;

- чи звертались потерпілі за наданням медичної допомоги (час, місце, результат).

Якщо під час допитів з’ясується, що у потерпілих залишились документи, речі (предмети), які можуть бути використані як докази злочинної діяльності, необхідно здійснити їх тимчасове вилучення.

При організації допиту підозрюваного важливу роль відіграє підготовка до проведення такої слідчої (розшукової) дії, яка включає «підготовку» речових доказі (предметів, документів), вивчення результатів оперативно-розшукової діяльності, висновків експертів тощо. Перед проведенням допиту необхідно вивчити особу підозрюваного шляхом ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (характеристики за місцями проживання та роботи; покази свідків, потерпілих), відомостей, отриманих у ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Доцільно також проаналізувати матеріали інших кримінальних проваджень у разі, якщо особа раніше притягувалась до кримінальної відповідальності.