3.2. Порядок подання заяви

Якщо заявник упевнений у тому, що концентрація все ж таки вимагає отримання дозволу, то, відповідно до статті 26 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, він повинен звернутися до центрального апарату Антимонопольного комітету України з відповідною заявою. Далеко не всі суб’єкти господарювання зрозуміли, що це має відбутися до моменту здійснення концентрації, а тому на цій підставі часто виникають непорозуміння. Юридичним фактом здійснення концентрації при створенні або злитті суб'єктів господарювання є момент державної реєстрації юридичної особи, яка з'являється в результаті цих дій. При приєднанні од­ного суб'єкта господарювання до іншого це момент виключення суб'єкта господарювання, який приєднується, з Єдиного державного реєстру суб'єктів підприємницької діяльності. Якщо купуються прості іменні акції в документарній формі, то моментом здійснення концентрації буде день внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів. А при придбанні простих іменних акцій, випущених у бездокументарній формі, або знерухомлених акцій це буде момент зарахування придбаних цінних паперів на рахунок покупця у зберігача. Якщо ж це акції на пред'явника, то просто момент переходу пра­ва власності на акції відповідно до договору купівлі-продажу. Коли майно придбається, набувається в інший спосіб у власність або одержується в управління (користування) відповідно до договору (доручення). Цей момент важливо не пропустити, оскільки здійснення концентрації без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України у разі, коли наявність такого дозволу була необхідна, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягне за собою відповідальність.

Значна кількість інвесторів не розуміє цієї деталі і звертається до Комітету вже після здійснення концентрації або не звертається взагалі, а тому дуже ризикує. По-перше, сам Антимонопольний комітет України, якщо концентрація призводить до обмеження конкуренції, може звернутися до суду із заявою про визнан­ня недійсними угод, рішень, інших актів, відповідної установчої угоди про створення суб'єкта господарювання, та скасування його державної реєстрації. А по-друге, будь-яка зацікавлена третя особа може оскаржити таку концентрацію у суді. У результаті угоду про концентрацію можуть визнати недійсною і провести двосторонню реституцію. У результаті учас­ники концентрації можуть зазнати величезних збитків. Тому краще не ри­зикувати.

У деяких випадках інвестор, намагаючись про всяк випадок застрахува­ти себе від таких раптових, непередбачуваних подій, а можливо, щоб дода­ти вагомості своїм діям, виявляє бажання отримати дозвіл Антимонопольного комітету України навіть у тих випадках, коли порогові показники не досягають передбачених у статті 24 Закону України “Про захист економічної конкуренції”. Справа в то­му, що розрахунок цих показників досить складний і цілком мож­ливі помилки. Тому розсудливі підприємці, коли є хоч найменші сумніви, вважають за краще сплатити 5100 грн. за розгляд заяви, ніж потім, можливо, втрача­ти десятки, а то й сотні тисяч гривень. Комітет не має права відмовляти заявнику в розгляді такої заяви. У 2002 році до Антимонопольного комітету України надійшло більше 800 заяв на отримання дозволу на концентрацію, але більше ніж у половині ви­падків згоди Комітету взагалі не вимагалося¹⁰⁴.

Заяву подає особа, яка прийняла рішення про концентрацію або яка її безпосередньо здійснює. У випадках оренди заяву про надання дозволу на концентрацію подає орендар, а заяву про надання висновків про можливість оренди й умови договору оренди подає орендодавець. Усі ці особи, можуть уповноважити свого представника подати заяву до Комітету, а також представляти інтереси учасників заявленої дії в процесі розгляду заяви. Але повноваження цього представника повинні бути відповідним чином оформлені. При зверненні до Антимонопольного комітету України він має пред'явити доручення всіх учасників концентрації. Таким документом є: договір-доручення або довіреність, у якому учасники заявленої дії не тільки доручають своєму представнику представляти свої інтереси в органах Комітету, а й зазначається, що ризики негативних наслідків, пов'яза­них з переглядом органом Комітету рішення, прийнятого на підставі пода­ної представником недостовірної інформації, а також відповідальність за подання такої інформації несуть самі учасники концентрації, які призна­чили представника.

До заяви додаються документи, перелік яких визначений Положенням про концентрацію. Для різних видів концентрації склад цих доку­ментів дещо відрізняється. Так, при придбанні чи одержанні в уп­равління 25 або 50 відсотків голосуючих акцій подаються копії установчих до­кументів усіх учасників концентрації та свідоцтво про реєстрацію покупця, проект договору купівлі-продажу, копія балансу покупця, інформація про зміст заявленої дії й розрахунок сумарних вартісних показників, відомості про основні види діяльності кожного учасника концентрації, його частку на ринку, а також копії рішень, реалізація яких може забез­печити отримання контролю. А при одержанні висновків про можливість оренди подаються копії установчих документів і копія свідоцтва про реєстрацію підприємства, яке передається в оренду, а також проект дого­вору оренди, копія дозволу органу Комітету на одержання в оренду, інформація про зміст заявленої дії і розрахунок сумарних вартісних по­казників, відомості про основні види діяльності кожного учасника кон­центрації, його частку на ринку. Наприклад, стосовно підприємств, які приватизуються, подаються копії плану приватизації об'єкта, плану розміщення акцій та акту оцінки вартості майна. Стосовно іноземних суб'єктів господарювання подаються відповідно оформлені виписки з торговельних (банківських) реєстрів країн, де офіційно зареєстровано головні органи управління цих суб'єктів, а також легалізовані належним чином копія документа про реєстрацію й довіреність на здійснення пред­ставницьких функцій.

Тут слід мати на увазі, що 10 січня 2002 року Верховна Рада України прийняла Закон № 2933-III "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів". Ця Кон­венція набрала чинності для України 22 грудня 2003 року. Тепер замість консульської легалізації, яка вимагала посвідчення документів компетент­ними органами України з подальшим засвідченням їх у консульській уста­нові відповідної держави, необхідно лише проставлення штампу (апостилю), що засвідчує справжність підпису та автентичність печатки, якою скріплений документ.

В усіх можливих випадках концентрації до органів Антимонопольного комітету України подаються її економічне обґрунтування й письмові підтвердження повноважень представників учасників концентрації представляти їхні інтереси перед орга­нами Комітету. В економічному обґрунтуванні, зокрема, повинні бути висвітлені мета, очікувані результати концентрації та її вплив на відповідні товарні ринки. Але перелік документів не є вичерпним. У разі необхідності в учасників концентрації в межах компетенції Комітету може бути запитана й інша інформація, необхідна для розгляду заяви чи справи. Водночас якщо необхідні документи вже подавалися до Комітету або відділення не більше року тому і до них після цього не вносилися зміни, то повторне подання не вимагається. Якщо для прийняття рішення немає по­треби в одержанні всіх документів і відомостей, зазначених у Положенні про концентрацію, то їхній перелік за погодженням з державним уповноваженим може бути скорочено.

Інформація, яка подається до Антимонопольного комітету України, має бути повною і достовірною. Подання недостовірної інформації — один із видів порушень конкурентно­го законодавства і тягне за собою відповідальність згідно зі статтею 52 за­кону "Про захист економічної конкуренції". Якщо заявник вважає, що ча­стина наданої ним інформації конфіденційна або таємна, то він має пода­вати її окремо, в опечатаному печаткою конверті, а на кожній сторінці чітко зазначити, що це "інформація з обмеженим доступом". При цьому не­обхідно вказати вид інформації і пояснити, чому саме ця інформація не підлягає розголошенню. Якщо заява подається більше ніж однією особою у зв'язку зі створенням, злиттям, приєднанням тощо, то інформація з об­меженим доступом може бути подана окремо з посиланням на неї як на до­повнення. У таких випадках комплект документів, доданих до заяви, вва­жається повним після одержання всіх доповнень. Якщо інформація буде визнана інформацією з обмеженим доступом, тобто конфіденційного або таємною, вона буде використовуватися і зберігатися відповідним чином. У Комітеті для цього існує перший відділ, де виконавець у справі має працю­вати з документами обмеженого доступу. Решта відомостей, а також інформація про прийняті рішення за результатами розгляду заяв може бу­ти оприлюднена в засобах масової інформації. Однак, відповідно до статті 27 Закону "Про захист економічної конкуренції", оприлюднювати інфор­мацію щодо концентрації можна лише в тому випадку, якщо вона раніше вже була десь публічно оголошена або заявник не заперечує проти такої публікації.

Якщо концентрація проводиться з застосуванням конкурсних проце­дур (торги, аукціони, конкурси, тендери тощо), то заява може подаватись як до початку конкурсної процедури, так і після неї. але не пізніше тридця­ти днів з дати оголошення переможця. Для відшкодування витрат по роз­гляду заяв законом встановлена плата в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за надання дозволу 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за надання попередніх висновків. Плата за попередні висновки потім зараховується при поданні заяви на одержання остаточного дозволу. У разі звернення за дозволом до Антимонопольного комітету України на концентрацію після отримання попередніх висновків плата становить 220 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Плата зараховується до спеціального фонду Державно­го бюджету України як власні надходження Антимонопольного комітету і використовується на його потреби. Неподання документа про сплату збору є підставою для залишення заяви без руху на термін, визначений Комітетом. У разі несплати суми збору у зазначений строк заява залишається без розгляду.