4. Основні види податків

Прибуткові податки. Практика прибуткового оподатковування розрізняє валовий доход, витрати і оподатковуваний прибуток.

Валовий доход - це загальна сума доходів, отриманих з різних джерел.

Таким чином:

Оподатковуваний прибуток = Валовий дохід – Валові витрати

При прибутковому оподатковуванні надзвичайно важливо розрахувати оптимальні ставки податків. Якщо ставки надмірно високі, підривається стимул до розвитку бізнесу, виникає небезпека зниження трудової активності.

Американські експерти на чолі з професором Лаффером теоретично довели, що при ставці прибуткового податку більше 37,5% значно знижується ділова активність різних форм бізнесу і населення в цілому.

У прибутковому оподатковуванні розрізняють прибутковий податок з населення і прибутковий податок з підприємств, організацій, корпорацій.

Прибутковий податок з населення відноситься до прямих прогресивних податків.

Прибутковим податком оподатковується балансовий прибуток. Ставки оподатковування встановлюються законодавчим шляхом.

Акцизи - вид непрямих податків, аналогічний податку з продажів, але поширюється на окремі товари (сигарети, спиртні напої, косметика.

Податок на додану вартість. Вперше введений у Франції в 1954 р. Податок на додану вартість стягується з різниці між відпускною ціною і витратами виробництва.

Багато країн використовують ПДВ як основне джерело доходів. Однак слід зазначити, що ПДВ суттєво впливає на стримування споживання.

В Україні місцеві податки і збори – це обов’язкові платежі юридичних і фізичних осіб, які встановлюються місцевими Радами народних депутатів і справляються вони згідно із Законом України “Про систему оподаткування” та Декретом Кабінету Міністрів України “про місцеві податки і збори”. До місцевих податків і зборів належать: готельний збір, збір за паркування автомобілів, ринковий збір і т.і. Органи місцевого самоврядування самостійно, у межах своєї компетенції, встановлюють: порядок сплати, розмір ставок, пільги і відстрочки місцевих зборів.

Тема 5. Місцеві фінанси

1. Роль місцевих бюджетів в здійсненні економічної і соціальної політики.

Самоврядування регіону реальне лише за умови, що він одержить можливість сталого фінансування своєї діяльності. Саме тому в Європейській Хартії про місцеве самоврядування велика увага приділяється фінансовому забезпеченню. Органи місцевого самоврядування мають право, в межах національної економічної політики, на володіння достатніми фінансовими ресурсами, якими вони зможуть вільно розпоряджатися при здійсненні своїх функцій.

Ці ресурси зосереджуються в регіональних фондах державних фінансових коштів - місцевих бюджетах.

Бюджет району об'єднує районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети. Селищні і сільські бюджети створюються за рішенням районних, міських Рад народних депутатів за наявності необхідної фінансової бази. Районні, міські Ради визначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів. Бюджет міста, яке має районний поділ, об'єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу. У випадках, коли міській, районній у місті Раді народних депутатів адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи сільські населені пункти, бюджети цих міст, селищні, сільські бюджети об'єднуються відповідно у бюджеті міста або бюджеті району в місті. Вся ця система бюджетів в Україні функціонує як єдиний механізм і ефективність її роботи залежить від належного дотримання основних принципів, викладених у Законі України "Про бюджетну систему в Україні".

Ними є :

• принцип єдності

• принцип повноти

• принцип достовірності

• принцип науково-обгрунтованих нормативів

• принцип гласності

• принцип наочності

• принцип самостійності бюджетів

3 наведених даних видно, що основною ланкою в системі місцевих бюджетів є бюджети міст, через які мобілізується і використовується майже половина всіх ресурсів місцевих бюджетів.

Децентралізація державних функцій і місцеве самоврядування означають, що місцеві органи влади одержують законодавчо закріплене право на певні доходи у вигляді відрахувань від загальнодержавних податків, і у вигляді податків і зборів, що повністю надходять в місцеві бюджети. Виходячи з цих доходів і своїх функцій, місцеві органи влади самостійно планують видатки відповідних бюджетів і несуть відповідальність за їх виконання. Вся видаткова база регіонів має узгоджуватись з обсягом доходної частини місцевих бюджетів. 3 цією метою, а також з метою економічного і соціального вирівнювання регіонів держава застосовує такі економічні важелі як обсяг регулюючих податків та механізм прямих бюджетних трансфертів. Балансування між цими бюджетними регуляторами повинно забезпечити якісне забезпечення місцевих бюджетів необхідними коштами на здійснення регіональних завдань, а також досягти стратегічної мети, що стоїть перед державою - це забезпечення рівних економічних умов для всіх регіонів, а значить і для всіх громадян України.