Тема 2. Персонал, продуктивність та оплата працівників
1.Персонал підприємства та визначення його чисельності
персонал – сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід проф.діяльності.
Поділяють на 2 групи: 1)Персонал основної діяльності ПВП; 2)персонал неосновної діяльності. Категорії ПВП: керівники, спеціалісти, службовці, робітники (основної, допоміжної, обслуговуючої діяльності), молодший обсл.персонал. Здійснюється також поділ персоналу за професією, спеціальністю, кваліфікацією.
Кваліфікації спеціалістів хар-ся рівнем освіти та досвідом. Розрізняють: 1)спеціалістів найвищої квал-ії, 2)вищої квал-ії, 3)середньої квал-ії, 4)спеціалістів-практиків. Ці вимоги відображені у кваліфікаційному довіднику посад керівників, спеціалістів, службовців.
За рівнем квал-ії робітники поділяються на 1)висококваліфіковані (розряд) 2)кваліфіковані 3)низькокваліфіковані 4)некваліфіковані.
Структура ПВП – співвідношення окремих категорій персоналу до загальної кількості працівників.
Визначення загальної чисельності персоналу залежить від специфіки підприємства, особливостей його функціонування, належності до будь-якої галузі народного господарства.
Загальна чисельність промислово—виробничого персоналу визначається трьома методами.
1)Метод розрахунків на основі повної трудомісткості виготовлення продукції ;
,
де Ті – повна трудомісткість виробничої програми розрахункового періоду (включає технологічну трудомісткість, трудомісткість обслуговування та управління виробництвом), нормо—год.;
Ni – виробнича програма, шт.;
Fн — номінальний фонд робочого часу одного працівника, год;
КВ.Н. — коефіцієнт виконання нормативів.
2)Чисельність обслуговуючого персоналу (за нормами обслуговування)
, де
mo
— кількість об'єктів (агрегатів), що
обслуговуються;
τ зм — кількість змін роботи на добу; Кя.о.— коефіцієнт переведення явочної чисельності в облікову, який розраховується за фактичними даними:
, Ноб
–норма обслуговування одного робочого;
3)Метод розрахунків на основі виробітку ;
,
де Q
– виробнича програма, шт.; q
– виробіток одного робочого, грн/роб.;
2.Сучасна система управління кадровим потенціалом під-ва
Вона включає такі елементи:
1)набір, відбір, орієнтація, адаптація персоналу
2)організація праці
3)мотивація
4)підготовка персоналу
5)оцінка персоналу (атестація, ротація).
Основне завдання кадрової політики – забезпечити кожне робоче місце, кожну посаду персоналом відповідних професій та спеціальностей і належної кваліфікації.
3.Підходи до організації праці на підприємтсві. Зміст нормування праці.
ОП – це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами в-ва з метою ств сприятливих умов для досягнення високих кінцевиз соц-ек результатів.
Нормування праці — це основа її організації на підприємстві. В загальному визначенні нормування прані — це вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.
Зміст роботи з нормування праці на підприємстві включає: аналіз виробничого процесу; поділ його на частини; вибір оптимального варіанта технології й організації праці; проектування режимів роботи обладнання, прийомів і методів роботи, систем обслуговування робочих місць, режимів праці і відпочинку; розрахунок норм згідно з особливостями технологічного і трудового процесів; їх впровадження і подальше коректування у зв'язку зі зміною організаційно-технічних умов трудової діяльності.
Нормативи -- комплекс інфор-ї необхідної для визначення норм праці для конкретних трудових процесів аналітичним і розрахунковим методом.
Норми -- конкретне значення функції нормування при фіксованих значеннях факторів.
Норми праці класифікуються за такими ознаками:
1.за призначенням розрізняють:
а) норми часу — це кількість робочого часу, об'єктивно необхідна для виконання конкретної роботи (трудової операції) в певних організаційно-технічних умовах. Розрізняють норми підготовчо-завершального часу, часу обслуговування робочого місця, оперативного, штучного, штучно-калькуляційного часу, часу на відпочинок та особисті потреби, часу на партію виробів.
Б) норма виробітку — це кількість продукції в натуральних показниках, яку необхідно виробити за одиницю часу в конкретних організаційно-технічних умовах.
В) норма обслуговування — це кількість виробничих об'єктів (машин, механізмів, робочих місць, виробничої площі тощо), які повинен якісно обслуговувати працівник або бригада за одиницю робочого часу.
Г) норма чисельності — це розрахована для конкретних організаційно-технічних умов кількість працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для якісного виконання одиниці або певного обсягу роботи за визначений період часу.
Д) норма підлеглості - це розраховані для конкретних організаційно-технічних умов величини, що визначають оптимальну кількість безпосередньо підпорядкованих одному керівникові працівників.
Е) нормовані завдання — це розрахований для конкретних умов асортимент і обсяг роботи, який повинен виконати працівник (колектив) за певний робочий період. На відміну від норм виробітку нормовані завдання можуть встановлюватися не лише в натуральних одиницях, але і у нормо-годинах.
2.за сферою поширення вирізняють міжгалузеві, галузеві, районні та місцеві норми;
3.за періодом дії норми бувають разовими, тимчасовими, сезонними, тривалими;
4.за мірою деталізації розрізняють деталізовані (мікроелементні, елементні й операційні) та укрупнені (комплексні, типові, єдині) норми;
5.за методом обґрунтування норми поділяються на науково обґрунтовані (аналітичні) і досвідно-статистичні.