3. Регулювання, фінансування та стимулювання інноваційної діяльності підприємства.

Стимулювання Інн підприємництва: створення в рамках апарату виконавчої влади організації по стимулюванню розробок технічних нововведень; здійснення допомоги в розвитку наукових досліджень заохочується державою в цілях досягнення домовленості інтересів фірм та державної влади; активна підтримка державою малого бізнесу-піонеру нової техніки та технології; використання державного регулювання й господарських норм для економічно-правової й адміністративно-організаційної інтеграції, яка забезпечує спеціалізацію й кооперацію підприємств та організацій виконавців держзамовлень в галузі Інн.; створення мережі технополісів та технопарків тощо.

До прямого регулювання можна віднести: • затвердження спеціалізації та програми створення технополіса; • фінансову участь у створенні базової інфраструктури; • фінансування національних науково-технічних програм із розробки основних видів наукоємної продукції й технології; • надання спеціальних позик під конкретні науково-технічні проекти, що повертаються тільки в разі комерційного успіху нової технології або продукції; • розміщення державних науково-дослідних лабораторій у технополісі; • часткове фінансування фундаментальних досліджень в університетах та інших науково-дослідних організаціях технополіса; • фінансову підтримку пріоритетних нових виробництв, надання їм цільових позик; • розміщення державних (у тому числі військових) замовлень і забезпечення масових закупівель; • протекціонізм нового наукомісткого сектора в економіці.

До непрямих заходів регулювання належать: • стимулювання дослідних і проектних робіт: спеціальні податкові пільги, прискорена амортизація фондів, пільгова оренда державних фондів та ін.; • стимулювання Інн. діяльності (часткове звільнення від податків ризикового бізнесу, створення їм неоподатковуваних 53 страхових резервних фондів, надання субсидій тощо); • вільний доступ до обладнання і патентів, що перебувають у державній власності; • створення державних інформаційних, консультаційних та інших центрів з обслуговування і служб; • надання допомоги в підготовці й перепідготовці персоналу; • забезпечення домовленості з приватними банками про надання організаціям і під-ва м технополіса пільгових кредитів; • сприяння об'єднанню дослідників, виробників у спілки та асоціації, укладання між ними спільних науково-технічних проектів і різноманітних угод; • прийняття тимчасових пільг у законодавстві (обмеження антимонопольного законодавства та ін.); • захист внутрішнього ринку, ринку нової наукомісткої продукції.

Розширення доступу підприємств до зовнішніх джерел фінансування інноваційної діяльності важливий критерій ефективності регулюючих дій держави. Від держави залежить створення передумов активного використання об’єктів права інтелектуальної власності як застави при кредитуванні (у тому числі державному) інноваційних проектів та наданні державних гарантій. Важливу роль відіграє юридичне оформлення застави шляхом укладання договорів про передання виключних майнових права інтелектуальної власності та ліцензійних договорів. У такий спосіб здійснюватиметься трансформація ліцензійного договору з інструменту оформлення застави в дієвий інструмент реструктуризації зобов’язань боржника.