Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
новая папка / Konspekt_lektsiy_z_ekonomiki_pidpriyemstvaDokument_Microsoft_Word.doc
Скачиваний:
387
Добавлен:
18.06.2017
Размер:
560.64 Кб
Скачать

5.Склад і структура операційних витрат за економічним змістом

Найбільш питому вагу в загальних витратах під-ва мають операційні витрати.

З метою визначення фінансового результату діяльності під-ва операційні витрати поділяють на закінчені (спожиті) й незакінчені, витрати на продукцію і витрати періоду, прямі й непрямі, основні і накладні.

Витрати на продукцію безпосередньо пов’язані з вир-вом продукції: це витрачені сировина і матеріали, зарплата з нарахуваннями на неї, амортизація виробничого обладнання. Витрати періоду безпосередньо не стосуються виробництва і розглядаються як витрати періоду, в якому було їх здійснено. Це витрати на управління, маркетинг, дослідження ринку тощо.

Прямі витрати безпосередньо пов’язані з виготовленням певного виду продукції і можуть бути прямо віднесені на одиницю продукції. Якщо ж виробляється кілька видів продукції, то деякі витрати неможливо віднести до виробництва якогось одного виду продукції. Ці витрати називаються непрямими.

Основні витрати – це сукупність прямих витрат на виробництво продукції. Розрізняють прямі матеріальні витрати, на оплату праці та інші. Накладними виробничими витратами називають витрати, пов’язані з процесом виробництва, які не можуть бути віднесені прямо до певного виду виробу. Це витрати матеріалів, на утримання, ремонт і амортизацію приміщень виробничих цехів, витрачена енергія тощо.

З метою планування та аналізу операційні витрати поділяють на релевантні та нерелевантні; одноелементні й комплексні; постійні та змінні; маргінальні й середні.

Релевантні - витрати, які можуть зменшитись внаслідок прийняття певних рішень, нерелевантні – витрати, які не залежать від прийняття того чи іншого рішення.

Одноелементні (або прості) витрати мають єдиний економічний зміст і є первинними. Комплексні витрати різнорідні за складом і охоплюють кілька одноелементних витрат.

6.Витрати від звичайної діяльності, витрати від надзвичайної діяльності: методологічні аспекти визначення їх складових.

Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку діяльність підприємства, а також операції, які забезпечують її або які виникають внаслідок здійснення такої діяльності.

Звичайна діяльність поділяється на операційну та іншу (інвестиційну і фінансову).

До витрат від звичайної діяльності належать: Операційні витрати – витрати, що зумовлюються основним видом діяльності під-ва або такі, що забезпечують її здійснення. Вони відшкодовуються за рахунок виручки від реалізації продукції (послуг). Операційні витрати, за функціями поділяють на витрати на «Виробництво», «Адміністративні витрати», «Витрати на збут», «Інші витрати операційної діяльності». За економічним змістом : на матеріальні,витрати на оплату праці, на соціальні потреби, амортизаційні відрахування, інші витрати.

Витрати, пов’язані з інвестиційною діяльністю, підприємство здійснює при довготерміновому вкладанні капіталу з метою отримання прибутку (капітальне будівництво, розширення та розвиток виробництва, придбання цінних паперів тощо). Джерелами фінансування цих витрат є амортизаційні відрахування, прибуток, емісія цінних паперів, кредити тощо.

Витрати, повязані з фінансовою діяльністю, під-во здійснює в разі сплати відсотків за отримані від інших юр.осіб фінансові кошти у вигляді кредитів та позик, при первинному розміщенні на ринку ц.п. Акцій, облігацій власної емеісії тощо.

Надзвичайна діяльність — це операції і події, які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно. До них належать техногенні аварії, стихійне лихо, пожежі тощо. Витрати від надзвичайної діяльності включають витрати підприємства, пов’язані з такими надзвичайними подіями. Втрати внаслідок таких подій, покриваються за рахунок страхових відшкодувань та інших джерел, враховуються при розрахунку фінансових результатів від надзвичайної діяльності.

7. Економічна суть та види цін. Цінова політика під-ва

ціна – це грошове вираження вартості товару, або сума грошей, за яку покупець згоден купити товар, а виробник продати цей товар. Від рівня цін залежать розмір прибутку під-ва, конкурентоспроможність під-ва і його продукції, а також фінансова стійкість під-ва.

Як економічна категорія ціна виконує кілька важливих функцій:

1.облікова функція ціни відбиває суспільно необхідні витрати праці на випуск і реалізацію продукції ціна визначає, скільки витрачено праці, сировини і матеріалів на виготовлення продукції а в кінцевому підсумку ціна відбиває розмір прибутку підприємства.

2.розподільча функція ціни виражається в тому що держава через ціноутворення перерозподіляє національний дохід між галузями економіки, державним і недержавним секторами, регіонами, соціальними групами населення. Ця функція реалізується через включення в ціну податків, які потім стають джерелами накопичення бюджету.

3.Стимулююча функція ціни виявляється в тому, що ціна за певних умов може стимулювати певні бажані процеси на під-ві: прискорення НТП, поліпшення якості продукції, збільшення попиту тощо.

4.Регулююча функція передбачає врегулювання пропорцій окремих вир-в, забезпечує збалансованість між вир-вом і споживанням, попитом і пропозицією.

Ціни в ринковій економіці класифікують за певними ознаками.

За сферою обслуговування:

- оптові;

- закупівельні;

- роздрібні;

- кошторисні;

- тарифи

За способом встановлення та ступенем регулювання:

- державні;

- ввізні;

- вільні;

- договірно-контрактні

За охопленням території, на якій діють:

- єдині;

- зональні.

За часом дії:

- тверді;

- сезонні;

- поточні;

- ковзні.

За методом включення транспортних витрат у ціну товару:

- франко-склад постачальника;

- франко-станція відправлення;

- франко-склад споживача.

Система франкування визначає, хто саме бере на себе витрати на транспортування.

цінова політика — це загальні принципи, яких дотримується компанія у сфері встановлення цін на свої товари чи послуги. Це один з найбільш важливих і гнучких інструментів маркетингу, що визначає обсяг продажів конкретного товару й формує уявлення про нього в очах споживачів.