3.Рентабельність ресурсів і продукції, методика їх розрахунку
Ступень прибутковості підприємства і характеризує рентабельність.
Рентабельність – це якісний, вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що є в наявності, в процесі виробництва і реалізації продукції.
Фірма рентабельна, якщо суми виторгу достатньо не тільки для сплати витрат на виробництво, але і для утворення прибутку. Таким чином, рентабельність характеризує ефективність роботи підприємства, дає уявлення про спроможність підприємства збільшувати свій капітал.
Залежно від мети аналізу діяльності підприємства розрізняють:
1)Рентабельність продукції – характеризує вигідність виробництва продукції, яка випускається або реалізується підприємством; цій показник використовується при внутрішньогосподарських аналітичних розрахунках, при контролі прибутковості, при впровадженні нових видів продукції.
, де
ПБ — балансовий прибуток; SЗАГ
— загальна виробнича собівартість.
2)Загальний рівень рентабельності (виробництва): цей показник характеризує прибутковість підприємства відносно до всіх ресурсів, які є в розпорядженні підприємства
,
Такий рівень рентабельності показує, скільки прибутку приходиться на 1 грн вкладеного капіталу.
3) Рентабельність виробничих фондів називається рентабельністю виробництва:
,
4)Рентабельність сукупних активів характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства:
,
де САК
— середня сума активів балансу
підприємства.
5) Рентабельність власного {акціонерного} капіталу показує ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:
,
ПБ — чистий прибуток підприємства за
вирахуванням оплати відсотків за кредит;
СВ.К.
— сума власного капіталу.
Величину власного капіталу беруть за даними балансу. Вона дорівнює сумі активів за вирахуванням всіх боргових зобов'язань. Цей показник цікавить передусім акціонерів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.
Усі показники рентабельності можуть бути плановими і фактичними. Відмінність полягає в тому, що для визначення планової рентабельності беруть заплановані дані, а для визначення фактичної — фактичні.
4.Прямі і непрямі податки підприємств у бюджет
Податки — це обов'язкові платежі, що служать основним джерелом бюджетних засобів держави і місцевих органів керування. Сутність податку виявляється у вилученні частини валового внутрішнього продукту у виді обов'язкового внеску.
Класифікація податків
1)По методу встановлення оподатковування податки можуть бути прямими і непрямим, що обумовлює можливість їхнього перенесення на споживача.
Прямі податки, у свою чергу, підрозділяються на реальні й особисті.
Реальні податки включають податки на землю, промисел і т.п.
До особових податків відносяться прибутковий податок, податок на прибуток, податок на доходи від грошового капіталу, ресурсні платежі, податок на майно.
Прибутковий податок — основний вид прямого податку, що стягується з доходу чи прибутку підприємства, організації, юридичних осіб і надходить у дохідну частину бюджету.
Податок на прибуток — складова частина податкової системи. Він встановлюється у відсотках (ставка податку), є частиною балансового прибутку і служить джерелом перерозподілу національного доходу.
Податок на майно підприємства, що знаходиться на балансі — це сукупність основного капіталу, нематеріальних активів, виробничих запасів і витрат. Податок на майно не може перевищувати 20% від вартості оподатковуваного податком майна.
Непрямі податки — це податки на товари і послуги, що сплачуються у виді надбавок до ціни і тарифів.
До них відносяться:
акцизи;
податок на додаткову вартість;
мита;
податки на операції з цінними паперами.
Акцизні податки застосовуються в основному для товарів масового споживання і послуг приватних підприємців і організацій. Абсолютна величина акцизного податку встановлюється як надбавка до вільної відпускної ціни товару.
По способу стягування акцизні податки підрозділяються на індивідуальні й універсальні.
Індивідуальний податок стягується з вартості валової продукції підприємства, а універсальний — з одиниці вартості товару.
Податок на додану вартість розраховується на основі доходу, отриманого під-вом на всіх стадіях виробничого процесу і звертання. Таким чином, ПДВ представляє в бюджеті частина доданої вартості, створеної на всіх стадіях виробничого процесу і реалізації товарів (робіт, послуг). У свою чергу, установлена ставка ПДВ відповідно до чинного законодавства застосовується до оподатковуваного обороту. Отже, для визначення абсолютної величини ПДВ, призначеної для внеску в бюджет, слід із ПДВ, отриманого від реалізації, виключити податок, сплачений постачальникам і підрядчикам.
Митні податки — це інструмент державної політики, що зрівнює ціни на імпортні товари й аналогічну продукцію внутрішнього ринку. Іншими словами, мита стягуються при імпорті й експорті різних товарів.