8.Внутрішнє та зовнішнє середовище організації.

Внутрішнє середовище складається із факторів які підлягають зміні у межах конкретної організації. До факторів внутрішнього середовища відносять: 1) цілі – це конкретний кінцевий стан або очікуваний результат діяльності організації. Цілі повинні відповідати наступним характеристикам: реалістичність, орієнтація цілей в часі, наявність певного критерію відносно якого можна оцінити ступінь досягнення цілі;2)завдання – це види робіт які необхідно виконати певним способом та в зумовлений термін;3)Структура – це взаємовідносини, рівні управління і види робіт які виконують служби або підрозділи;4)Технологія – це засіб перетворення вхідних елементів у вихідні;5)культура – це норми та правила поведінки в організації;6)фінанси – це кошти за допомогою яких організація здійснює всі розрахунки;7)персонал – це найважливіший ситуаційний фактор організації.

Зовнішнє середовище включає фактори які оточують організацію в суспільстві, державі, світі, до яких вона мусить пристосуватись. Фактори зовнішнього середовища поділяються на 2 групи:1)фактори прямої дії: споживач, законодавчі акти, конкуренція, постачальники, інвестори, профспілки, державні органи влади, партії та громадські організації;2)міжнародні події, НТР, міжнародне оточення, політична обстановка в країні, соціально-культурні особливості регіону, особливості економічних відносин, стан техніки та технології.

9.Делегуваня повноважень. Правила ефективного делегування повноважень.

повноваження – це обмежене право використовувати ресурси організації і направляти зусилля деяких співробітників на виконанням певних завдань. Делегування – це засіб за допомогою якою керівництво встановлює відносини між рівнями повноважень. Делегування – це передача повноважень особі яка приймає на себе відповідальність за передачу їй завдання. Це той процес що перетворює людину в керівника. Відповідальність – це обов’язок виконувати певні задачі і відповідати за їх задовільне вирішення.

На шляху делегування повноважень існує дві групи перепони:

І. Перепони обумовлені небажанням керівника делегувати своє повноваження 1)Недовіра, 2)самооцінка (Я зроблю краще). Має два негативні наслідки: а)підлеглі не будуть підвищувати свою кваліфікацію; б)втрата часу керівника;3)невпевненість в кваліфікації працівника; 4)боязнь втратити свою посаду.

ІІ. Перепони обумовлені небажанням підлеглих брати на себе додаткову відповідальність: 1.невпевненість в собі;

2.відсутність мат. Заохочення;

3.відсутність часу;

4.лінь;

5.недостатній рівень кваліфікації;

6.боязнь критики за свої помилки;

7.відсутність балансу між повноваженнями та відповідальністю.

Виділяють такі правила делегування повноважень: 1.Знайдіть більш відповідальну людину.

2.визначте необхідні ресурси.

3.поясніть якими повинні бути результати.

4.поясність важливість цього завдання.

5.порадьтеся з підлеглими стосовно методів і часу необхідного для виконання цього завдання.

6.вкажіть які повноваження надаються підлеглому.

7.вкажіть іншим які повноваження надались підлеглому.

8.встановіть вільне розпорядження часом та методами.

9.перевіряйте успіхи на певних етапах.

10.будьте готовими до помилок.

11.делегуйте як приємне так і не приємне.