9.Показники ефективності використаня оборотних коштів

Ефективність використання оборотних коштів хар-ся швидкістю їх обороту. Коефіцієнт оборотності розраховується шляхом ділення вартості реалізованої продукції за певний період на середній залишок оборотних коштів за той самий період. Він показує, скільки оборотів здійснили кошти за певний період: Коб=Р/ОК, ОК- середній залишок оборотних коштів розраховують за формулою середньої хронологічної.

Оберненим показником є коефіцієнт завантаження оборотних коштів Кзав=ОК/Р, який показує, скільки оборотних коштів припадає на 1 гривню реалізованої продукції за певний період.

Тривалість одного обороту (швидкість обороту) Тоб=Д/Коб, де Д –дні періоду, Коб –коеф.оборотності.

Для хар-ки економічної ефективності використання оборотних коштів може бути використаний показник віддачі (рентабельності) оборотних коштів (у процентах). Rок=Пр/ОК, де Пр –прибуток від реалізації продукції.

Тема 4. Організація виробництва. Виробнича потужність та виробнича програма.

1.Типи виробництва та їх техніко-економічна характеристика.

Тип вир-ва – його класифікаційна категорія, що виділяється за ознаками широти номенклатури, стабільності і об’єма випуска продукції.

Типи вир-ва: одиничне, серійне, масове вир-во

Одиничне В хар-ся широкою номенклатурою продукції, що виготовляється і малим об’ємом їх випуску. Серійному В хар-ні обмеження номенклатури продукції, що виготовляється періодично повторюваними партіями і відносно великий об’єм випуску. Масове В хар-ся вузькою номенклатурою і великим об’ємом випуску продукції, безнеперервного і тривалого виготовлення окремих виробів. Окремо вирізняється дослідне вир-во – вигтовлення зразків або партій виробів для дослідних робіт, випробувань, доопрацювання конструкцій тощо. На їх основі розробляють технологічну документацію для серійного або масового вир-ва.

Коефіцієнт закріплення операцій хар-є середню кількість операцій, що припадає на одне робоче місце. К_з.о.=∑m/M, де m – кількість операцій, які проходить предмет при обробці на певній групі робочих місць за місяць, М – кількість робочих місць.

Знаючи Кз.о. Можна визначити тип виробництва. Робочі місця одиничного вир-ва хар-ся виконання різноманітних операцій над різними дталями на устаткуванні, що є універсальним. Тому Кз.о.›40.

На роб.місцях серійного вир-вавиконуються операції над обмеженою кількістю деталей, які обробляються обмеженими партіями. Кз.о.‹40.

Роб.місця масового вир-ва хар-ся постійним виконанням однієї операції над одним предметом праці, тобто Кз.о.=1.

2.Методи організації виробництва

Під організацією виробництва розуміється координація й оптимізація в часі та просторі всіх матеріальних, трудових елементів виробництва з метою випуску в певні строки необхідної споживачам продукції з найменшими витратами за умови належ­ної якості й отримання достатнього прибутку від її реалізації для подальшої продуктивної діяльності.

Розрізняють потоковий і непотоковий виробничі процеси.

Непотокове вир-во має такі ознаки: на роб.місцях обробляються різні за конструкцією і технологією предмети праці, бо кількість кожного з них невелика і недостатня для нормального завантаження устаткування роб місця розташовуються однотипними групами без певного зв’язку з послідовністю виконання операцій, предмети праці переміщують при обробці складнми маршрутами, внаслідок чого виникають тривалі перерви між технологічними операціями. Застосовується цей метод при одиничному і серійному вир-ві.

Потокове вир-во є високоефективнм методом організації вир-ва. Потокова лінія або конвеєр хар-ся високим ступенем раціональності і має такі ознаки:

- за групою роб місць закріплюється обробка предметів одного найменування або обмеженої кількості подібних предметів.

- роб місця розташовуються послідовно за перебігом технологічного процесу.

- предмети праці передаютсья з операції на операцію поштучно або невеликим транспортними партіями згідно з ритмом роботи, що забезпечує виконання принцип паралельності і безперервності процесу.

Потоковий метод організації вир-ва застосовується у масовому та велико­серійному вир-вах.

3.Виробничий процес та його складові елементи

ВП – сук-ть взаємопов’язаних дій людей, засобів праці та природи, потрібних для виготовлення прод-ії. Основ. елементами є процес праці, предмети та засоби праці. Гол.складовою ВП є технолог.процес – сук-ть дій зі зміни та визначання стану предмета праці. ВП поділяються за такими ознаками: за призначенням, перебігом у часі, ступенем автоматизації.

За призначенням поділяються на основні, допоміжні та обслуговуючі. Основні (ОП) – процеси безпосереднього виготовлення осн.про-ії п-ва, яка визначає його вир.профіль, спеціаліз і поступає на ринок як товар для продажу. Основні П поділяються на стадії: обробну, випускну. Разом вони утворюють основне В. До допоміжних (ДП) належать процеси виготовлення про-ії, яка використовується на самому п-ві для забезпечення нормального перебігу основних процесів. ДП утворюють допоміжні вир-ва (ремонтне, інструм, енергетичне) Обслуговуючі забезпечують нормал.умови для здійснення ОП та ДП (до них належать складські, транспортні процеси).

За перебігом у часі поділ.на дискретні та безперервні. Дискретним притаманна циклічність, зв’язана з виготовленням виробів певної форми, які обчислюються в штуках. (машини, прилади) Безперервні процеси властиві виробництву про-ії, яка не має сталого об’єму й форми (рідкі, газоподібні речовини), тому їхній перебіг не потребує технолог.циклічності.

За ступенем автоматизації розрізняють ручні, здійснювані безпосередньо робітником, фіз сила якого є основ.джерелом енергії, механізовані викон.робітником за допом.машин. Робітник керує машинами, а виконує допоміжні операції, Автоматичні здійсн.машинами без участі робітника за попередньо розробл.програмою.

Структ.один. ВП є операція – закінчена частина ВП, яка виконується на 1 роб.місці, над тим самим предметом праці без переналагодження устаткування.