Торонтські умови

В 1988 р. на зустрічі голів держав "великої сімки" в Торонто були прийняті рекомендації про підвищення ефективності перегляду зовнішніх боргів найбідніших країн із найвищими рівнями зовнішньої заборгованості. Пізніше Паризький клуб заявив про підтримку цих рекомендацій, які дістали назву Торонтських умов.

Ці умови можуть застосовуватись лише до країн, дохід на особу в яких не перевищує встановленого Всесвітнім банком рівня, що дає право отримувати кредити від Міжнародної асоціації розвитку. Кредиторам запропоновано кілька варіантів умов, які вони можуть використовувати при реструктуризації боргу:

• Варіант А: зменшення суми боргу. Списання третини боргу, перегляд умов погашення згідно з ринковими ставками процента для іншої частини боргу та встановлення строку погашення 14 років, включаючи пільговий 8-річний період.

4 Варіант В: довгострокові борги. Нарахування процентів згідно з ринковими ставками та встановлення строку погашення 25 років, включаючи пільговий період 14 років.

• Варіант С: зменшення платежів з обслуговування боргу. Надання пільгових процентних ставок (3,5 % чи половина ринкової ставки, з яких потрібно вибрати більшу величину), встановлення строку погашення 14 років, включаючи пільговий період 8 років.

На основі Торонтських умов за період 1988—1990 рр. було підписано 26 угод про перегляд боргів. Порівняно зі звичайними умовами повернення боргів застосування Торонтських умов дало можливість скоротити приблизно 20 % виплат з погашення процентів за період припинення виплат основної суми.

Г'юстонські умови

Були прийняті в 1990 р. На відміну від більшості інших умов, які стосувалися найбідніших країн "третього світу", були призначені для реструктуризації боргу найбідніших країн з середнім рівнем доходу, що мали значну зовнішню заборгованість. Згідно

з Г'юстонськими умовами:

• строк погашення комерційних кредитів збільшувався до 15 років, включаючи пільговий період 8 років;

• строк погашення кредитів, наданих у межах програм офіційного розвитку, збільшувався до 20 років з пільговим періодом 10 років;

• кредитори отримували право продавати чи обмінювати боргові зобов'язання з погашення всієї суми кредитів, наданих у рамках офіційного сприяння розвиткові, або 10 % непогашеної суми комерційних кредитів (чи зобов'язання з погашення комерційних кредитів на суму 10 млн дол. США, якщо дана величина буде більшою за вказані 10 %).

Для того щоб отримати право на реструктуризацію боргу за Гюстонськими умовами, країна-боржник має відповідати принаймні двом із трьох таких критеріїв:

4 річний дохід на особу не має перевищувати встановлену Всесвітнім банком верхню межу для даної групи країн;

• співвідношення суми боргу кредиторам Паризького клубу і суми боргу комерційним кредиторам має дорівнювати 1,5;

• обсяг заборгованості має характеризуватися такими показниками: сума боргу не менша за 50 % ВВП; співвідношення суми боргу до вартості експорту не менше від 275 %, коефіцієнт запланованого обслуговування боргу не менший за 30 %.

За період з 1990 по 1992 р. на основі Г'юстонських умов було підписано 15 угод про перегляд боргів загальною вартістю приблизно 18,4 млрд дол. США.