9.2 Валютні ризики.

Ризик потенційних збитків від зміни валютних курсів поділяють на операційний, трансляційний і економічний. Загальновизнаних визначень цих трьох типів ризиків у сучасній економічній літературі немає, особливо це стосується економічного ризику.

Операційний валютний ризик — ризик реальних втрат або упущеної вигоди в конкретній операції або угоді. Цей ризик можна визначити як можливість недоотримати прибуток або понести збитки внаслідок безпосереднього впливу змін валютного курсу на очікувані потоки грошових коштів. Експортер, який одержує іноземну валюту за проданий товар, несе збитки від зниження курсу іноземної валюти щодо національної, тоді як імпортер, що здійснює оплату в іноземній валюті, несе збитки від підвищення 'курсу іноземної валюти щодо національної.

Невизначеність вартості експорту в національній валюті в разі реалізації контракту в іноземній валюті може стримувати експорт, оскільки виникають сумніви в тому, що експортовані товари зрештою можна буде реалізовувати з прибутком. Невизначеність вартості імпорту в національній валюті, якщо ціна встановлена в іноземній валюті, збільшує ризик утрат від імпорту, оскільки в перерахунку на національну валюту ціна може виявитися некон-курентною. Таким чином, невизначеність валютного курсу може перешкоджати міжнародній торгівлі.

Невизначеність обсягу доходу від експортних операцій, коли товари оцінюються в іноземній валюті, можна подолати, якщо визначити ціну в базовій національній валюті компанії-експорте-ра. Однак це лише перенесе валютний ризик на імпортера, який згодом вважатиме за краще мати справу з постачальниками, готовими оформляти угоду у валюті країни-імпортера. Крім того, знецінення іноземної валюти безпосередньо впливає на доходи від експорту товарів у перерахунку на національну валюту, супроводжується підвищенням курсу національної валюти і призводить до зростання ціни експорту в іноземній валюті, що спричинює зниження його конкурентоспроможності. Особливо негативний ефект буде в умовах попиту, чутливого до змін ціни.

Прикладом нестабільності величини обсягу продажів може служити ситуація проведення тендерів на контракт. Тендер у національній валюті може поставити компанію в невигідне конкурентне становище, а тендер в іноземній валюті може спричинити валютний ризик (залежно від результату тендеру). Успіх у тендері пов'язаний з валютним ризиком, а це створює певні фінансові проблеми. Найефективніший захист від подібних ризиків можуть забезпечити валютні опціони.

Валютний ризик підвищується в ситуації, коли компанії працюють у країнах за контрактними цінами в доларах США, тоді як . їхні витрати оцінюються в іншій валюті. У цьому разі компанії виявляються вразливими для ризику збитків від падіння курсу долара і мусять застрахувати себе на випадок, якщо тенденція до послаблення долара збережеться протягом тривалого періоду.

Описані ситуації можуть розглядатися як джерела умовного операційного валютного ризику. Дуже часто ризик, пов'язаний з участю в тендері, вважається різновидом економічного валютного ризику, особливо якщо під ним розуміється весь залишковий ризик, який важко однозначно оцінити як операційний або трансляційний.

Імпортери, які реалізують контракти в іноземній валюті, також стикаються з невизначеністю при оцінці вартості імпорту в національній валюті. Для них це стає особливо проблематичним у разі чутливості збуту до цінових змін, коли, наприклад, їхніми конкурентами є внутрішні виробники, які не відчувають впливу змін валютних курсів, або імпортери, які одержують рахунки-фактури в іноземній валюті, курс якої змінюється в сприятливому напрямі. Що стосується високотехнологічних товарів, то звичайно їхніми постачальниками є США, Японія або країни Західної Європи. Відмінності в змінах курсів валют цих країн щодо одна одної впливають на відносну конкурентоспроможність (ціну) їхньої продукції.

Найскладнішою в теоретичному плані є проблема визначення дати виникнення операційного валютного ризику. Один з варіантів — вважати її датою виписання рахунку-фактури. Якщо експортер отримав замовлення, накладна на який буде виписана в іноземній валюті, то ризик виникає з моменту реєстрації замовлення, якщо ціна в іноземній валюті визначається в момент отримання замовлення. Постають складнощі із замовленнями, які очікуються, але ще не отримані. Наприклад, туристичній фірмі при продажу путівок на відпочинок необхідно враховувати оплату готелів у валютах інших країн, що пов'язано з ризиком збитків у разі підвищення курсів валют цих країн щодо валюти країни розташування фірми. Таке підвищення збільшить її витрати в іноземних валютах, тоді як дохід від путівок визначається в момент опублікування прейскуранта. До моменту публікації прейскуранта підвищення курсів іноземних валют може бути враховане в цінах, що призначаються. Однак як тільки прейскурант опублікований, змінити ціни вже неможливо, і операції туристичної фірми стають ризикованими. У цьому випадку виникнення операційного ризику може датуватися з моменту публікації прейскуранта.

Операційний ризик може виникнути в ситуації, коли ціна угоди встановлена в одній валюті, а оплата здійснюватиметься в іншій. У цій ситуації схильною до ризику є валюта ціни. Підвищення курсу валюти платежу щодо базової валюти не супроводжується відповідним зростанням курсу валюти ціни відносно базової валюти. Підвищення вартості купівлі одиниці валюти платежу (наприклад, одного долара) компенсуватиметься зменшенням одиниць (тобто доларів), відповідних вартості товарів або послуг за угодою, вираженою у валюті ціни.

Трансляційний ризик

Цей ризик відомий також як розрахунковий, або балансовий, ризик. Його джерелом є можливість невідповідності між активами і пасивами, вираженими у валютах різних країн. Наприклад, якщо європейська компанія має дочірню філію у США, то в неї є активи, вартість яких виражена в доларах США. Якщо в неї немає достатніх пасивів у доларах США, що компенсують вартість цих активів, то компанія схильна до ризику. Знецінення долара США відносно валюти країни розташування головного офісу компанії приведе до зменшення балансової оцінки вартості активів дочірньої компанії, оскільки балансовий звіт материнської компанії виражатиметься в національній валюті. Аналогічно компанія з чистими пасивами в іноземній валюті буде схильна до ризику в разі підвищення курсу цієї валюти. Наприклад, компанія взяла кредит у євро, оскільки в ЄС були низькі процентні ставки, а потім обміняла євро на долари для фінансування проекту в США. Балансовий звіт покаже збільшення вартості пасивів у євро у випадку, якщо курс євро щодо долара зросте.

При визначенні трансляційного ризику важливо оцінити, наскільки серйозну загрозу він становить. Якщо компанія вважає, що ризик незначний, тоді немає необхідності його хеджувати. До того ж відображення в балансовому звіті змін активів і пасивів при їх оцінці в базовій валюті є всього лише бухгалтерською процедурою. Той факт, що вартість активів дочірньої компанії у США, виражена в одній з європейських валют, коливається разом з рухом обмінного курсу долара США до національної валюти, може ніяк не вплинути на основну діяльність або прибутковість (у доларах США) дочірньої компанії. Тому витрати на хеджування трансляційного ризику можуть вважатися безглуздими, оскільки фактично не існує ризику втрат від коливань курсу. Така позиція виправдана, якщо зміни курсу розглядаються як відхилення від відносно стабільного курсу. Однак якщо існує певна тенденція зміни курсу, то сама ця тенденція може виявитися істотною, хоча відхилення від курсу в той або інший бік можуть і не мати значення. Тенденція до зниження вартості долара США щодо національної валюти в довгостроковій перспективі може становити суттєвий чинник для материнської компанії. Навіть якщо знецінення долара не вплине на діяльність дочірньої фірми, але майбутні надходження доходу в національній валюті від дочірньої в материнську компанію зменшаться, при оцінці активів дочірньої філії доцільно відобразити це зменшення в балансовому звіті материнської компанії. Таке зменшення вартості активів дочірньої компанії в національній валюті вже матиме істотне значення для материнської компанії, і в цьому випадку слід розглянути необхідність певних заходів щодо хеджування валютного ризику.

Ігнорування відхилень валютного курсу в той або інший бік від загальної тенденції в довгостроковій перспективі цілком виправдане для активів, наприклад, дочірніх компаній, оскільки подібні активи мають довгостроковий і навіть безстроковий характер. Для активів короткострокового характеру виникає проблема з термінами їхнього погашення, оскільки вони можуть збігтися з періодом особливо несприятливого обмінного курсу. Для такого ризику вразливими є боргові зобов'язання компаній, виражені в іноземній валюті. Боргові цінні папери можуть мати термін погашення без права його продовження. Навіть якщо валютний курс євро до долара просто коливається в межах постійного рівня на тривалому проміжку часу, для європейського позичальника американських доларів ситуація виявиться вельми несприятливою, коли термін погашення настане в момент особливо високого курсу долара щодо євро. Активи і пасиви, що їх не можна вважати безстроковими, надто коли умови і терміни погашення не є гнучкими, створюють імовірність валютного ризику, істотного для компанії. Тому у цьому випадку необхідно з усією серйозністю розглянути питання хеджування трансляційних валютних ризиків.

Економічний валютний ризик визначається як імовірність несприятливого впливу змін валютного курсу на економічний стан компанії, наприклад, імовірність зменшення обсягу товарообороту або зміни цін на фактори виробництва і готову продукцію порівняно з іншими цінами на внутрішньому ринку. Ризик може виникати внаслідок загострення конкуренції, як з боку виробників аналогічних товарів, так і з боку виробників іншої продукції, а також унаслідок зміни уподобань споживачів. Вплив можуть справляти й інші чинники, наприклад заходи уряду щодо зміни валютного курсу або стримування зростання заробітної плати внаслідок інфляції, викликаної знеціненням валюти.

Найменшою мірою вразливі для економічного ризику компанії, які несуть витрати тільки в національній валюті, не мають альтернативних джерел факторів виробництва, що підпадають під вплив змін валютного курсу. Ці компанії реалізовують продукцію тільки всередині країни і не натрапляють на конкуренцію з боку фірм, ціни на товари яких можуть знизитися внаслідок сприятливої зміни курсу. Однак навіть такі компанії не сповна захищені від змін валютного курсу. Наприклад, зниження курсу валюти може призвести до підвищення процентних ставок, що, своєю чергою, знизить загальний рівень споживчих витрат на внутрішньому ринку і збільшить витрати, пов'язані з погашенням боргових зобов'язань.

Коливання валютних курсів можуть спричинити посилення конкуренції з боку інших виробників, вплинувши на структуру їхніх витрат або на їхні продажні ціни, виражені в національній валюті. Компанія, яка продає тільки на внутрішньому ринку і несе витрати, сплачувані тільки в національній валюті, постраждає від підвищення курсу національної валюти, оскільки конкурентні імпортні товари будуть дешевшими, так само як і товари внутрішніх виробників-конкурентів, витрати яких сплачуються частково в іноземній валюті.

Зміни вартості валюти країни можуть мати додаткову значущість для компанії, що розмістила свою філію в цій країні з метою забезпечення дешевого джерела постачання або на свій внутрішній ринок, або на ринки інших країн-споживачів. Наприклад, японський виробник автомашин, шо спорудив завод в одній зі східноєвропейських країн для випуску машин за конкурентними цінами, буде збентежений підвищенням валютного курсу цієї країни відносно інших європейських валют.

Деякі сировинні товари традиційно оцінюються в певних валютах. Прикладом цього є ціни на нафту в доларах США. Компанії можуть бути вразливі для ризику можливих збитків від підвищення курсу долара щодо валют, у яких вони отримують свої прибутки. Одним із прикладів таких фірм є авіакомпанії. Якщо вони купують літаки у США і мають у результаті боргові зобов'язання в доларах, то посилюється їхня схильність до ризику втрат від підвищення курсу долара відносно інших національних валют.

У економічній літературі існує поняття "третій нафтовий шок". Ідеться про ситуацію, що склалася в європейських країнах у 1983—1985 рр., коли ціни на нафту в доларах США були стабільні, але внаслідок знецінення низки європейських валют щодо долара відбувалося зростання цін на нафту, виражене в національних валютах.

Раніше вже згадувалося, що моментом виникнення операційного валютного ризику потрібно вважати дату опублікування прейскуранта. Припустімо, що експортер спробує уникнути операційного ризику, пов'язаного з цінами в іноземній валюті, видавши прейскурант для зарубіжних покупців у національній валюті продавця. Тоді вплив коливань валютного курсу виявиться в обсязі продажу. Навіть якщо підвищення курсу національної валюти не знизить вартості надходжень від експорту, вираженої в національній валюті, таке підвищення зумовить тенденцію до зменшення обсягу експорту, оскільки ціни в перерахунку на іноземну валюту зростуть.

Приховані валютні ризики

Існують операційні, трансляційні й економічні валютні ризики, які на перший погляд неочевидні. Наприклад, якщо постачальник на внутрішньому ринку використовує імпортні ресурси, то компанія, якій надає послуги такий постачальник, наражається на непрямий операційний ризик, оскільки в разі підвищення вартості витрат постачальника внаслідок знецінення національної валюти цей постачальник муситиме підвищити ціни. Ще одним прикладом може бути ситуація з імпортером, якому виписується рахунок-фактура в національній валюті і який виявляє, що його зарубіжний постачальник коригує ціни відповідно до змін валютного курсу з метою забезпечення постійності цін у валюті своєї країни.

Приховані операційні й трансляційні ризики можуть виникнути і в тому випадку, якщо зарубіжна дочірня компанія піддається власним ризикам. Припустімо, що американська філія німецької компанії експортує продукцію у Японію. Американська дочірня компанія ризикує понести збитки внаслідок несприятливих змін курсу єни щодо долара США. Подібні збитки підірвуть прибутковість філії. Виникає непрямий операційний ризик, оскільки надходження прибутку від дочірньої компанії скоротяться. Материнська компанія також наразиться на трансляційний ризик, якщо зменшення прибутку від філії буде відображене в оцінці вартості активів філії в балансовому звіті материнської компанії.