• 6.3 Основні напрями розвитку міжнародного ринку цінних паперів .

Наприкінці XX ст. склалися основні тенденції, які сьогодні визначають розвиток міжнародного ринку цінних паперів. До головних серед них належать:

1. Фінансова глобалізація — процес інтеграції міжнародних і національних фінансових ринків у єдиний світовий фінансовий ринок. Фінансова глобалізація спричинила руйнування країнних і географічних бар'єрів та зростання обсягів транскордонних операцій з цінними паперами. Основою процесів фінансової глобалізації стали:

• лібералізація національних фінансових ринків у 80-ті роки, яка забезпечила спрощений доступ на зовнішні ринки, і посиленні активності учасників ринків у провідних фінансових центрах світу — США, Європі, Японії;

• новітні технології й інновації, які з 90-х років набувають дедалі більшого поширення у фінансовій сфері. Це — нові фінансові інструменти, нові способи торгівлі та укладання угод з цінними паперами, нові форми фінансового посередництва, нові технології у сфері створення і поширення фінансової інформації;

• інституціоналізація фінансових ринків — підвищення ролі фінансових інституцій, яке виявляється у зростанні частки цінних паперів, що перебувають у володінні цих інституцій, а також у зростанні частки угод, що укладаються фінансовими інституціями з цінними паперами, відносно частки аналогічних приватних угод.

2. Зміни в структурі пропозиції цінних паперів і відповідна зміна структури міжнародного ринку цінних паперів на користь інструментів реального сектора — корпоративних цінних паперів та їхніх похідних. Тобто переміщення боргової діяльності від центральних урядів до приватного сектора, пов'язане із скороченням внутрішнього державного боргу в більшості основних індустріальних країн. Зменшення попиту з боку центральних урядів і, як наслідок, поява вільних фінансових ресурсів відкрили доступ на ринок інституціям приватного сектора, а міжнародний ринок боргових зобов'язань почав відігравати для приватного сектора більш важливу роль, ніж національні фінансові ринки. Інша вагома тенденція — зростання пропозиції акцій, надто з боку компаній "нової економіки", діяльність яких пов'язана з інформаційними технологіями.

3. Зміни в структурі попиту на цінні папери. Зрушення в структурі попиту стосуються різних груп інвесторів і є чи не найголовнішою рушійною силою структурних змін на міжнародному ринку цінних паперів. Якісні зміни в попиті приватних (роздрібних) інвесторів зумовлені такими причинами, як зростання добробуту населення і відповідне зростання обсягів приватних заощаджень, підвищення довіри приватних інвесторів до фондового ринку як сектора для вкладання вільних коштів тощо.

4. Застосування численних фінансових інновацій, поява яких викликана як бажанням учасників ринку мінімізувати ризики, так і їхнім намаганням збільшити прибутки шляхом зменшення витрат усіх груп учасників ринку. 

5. Нові механізми консолідації фінансового сектора. Консолідація інституцій фінансового ринку — комерційних і інвестиційних банків, інвестиційних компаній і фондів, бірж і позабіржових торговельних систем, а також відповідне створення об'єднаних міжнаціональних структур — стала важливим чинником інтефування національних ринків у напрямі створення єдиного світового ринку цінних паперів. Основними способами консолідації виступають злиття та поглинання, стратегічні альянси та спільні товариства. При об'єднаннях і поглинаннях відбувається цілковита інтеграція двох незалежних фірм і формується єдина структура, що контролюється з одного центру. Стратегічний альянс є партнерством між незалежними фірмами, в межах якого можуть виникати різні форми співпраці — формальна, технічна та ін. Звичайно співпраця зосереджується в чітко визначених сферах діяльності фірм-партнерів і часто стосується обміну технічними розробками, усунення перешкод, спричинених законодавчим регулюванням, і т. д. Спільне товариство є певним різновидом стратегічного альянсу. За даної форми консолідації дві або більше незалежних фірм створюють та разом контролюють нову структуру.

Висновок:

Міжнародний ринок цінних паперів складається з двох основних компонентів — ринку боргових цінних паперів і ринку прав власності. Головним джерелом середньо- і довгострокового фінансування є міжнародний ринок облігацій. На сьогодні загальний запас емітованих міжнародних облігацій і нот становить 6850,0 млрд дол. США. Серед позичальників міжнародного ринку цінних паперів домінують емітенти з розвинутих країн.

Валютна структура міжнародного ринку цінних паперів визначається фінансовою та інвестиційною функціями, які виконує певна національна валюта в міжнародному економічному середовищі. Ключову роль на міжнародному ринку цінних паперів відіграють долар США та євро.

В 90-ті роки XX ст. визначилися провідні тенденції сучасного розвитку міжнародного ринку цінних паперів. Основними серед них є: фінансова глобалізація і формування на цій основі єдиного світового фінансового ринку; зміни в структурі попиту і пропозиції цінних паперів, які спричинили збільшення рівня довгострокових капітальних інвестицій; застосування фінансових і технічних інновацій, які посилили конкурентоспроможність і взаємопов'язаність фінансових ринків та фінансових інституцій; уніфікація і стандартизація діяльності учасників ринку цінних паперів; консолідація фінансового сектора і відповідна трансформація

інфраструктури міжнародного ринку цінних паперів; посилення фінансової нестабільності на міжнародному ринку цінних паперів унаслідок глобалізації фінансових ризиків.