Єврооблігації

Якщо євроринок має справу з короткостроковими і середньостроковими позиками, то міжнародний ринок облігацій надає позичальникові кошти на довгий термін за межами його країни. Наприклад, фірма Бразилії може випустити довгострокові облігації в доларах США в європейських країнах.

Облігації, випущені в основних валютах за межами країни-позичальника, називають міжнародними облігаціями, або євро-облігаціями.

Ринок єврооблігацій виник на початку 70-х років у Лондоні в результаті лібералізації британського валютного контролю, проведеної з метою повернення місту ролі міжнародного фінансового центру.

На ринку міжнародних облігацій (боргових зобов'язань) обертається два види цінних паперів:

1) іноземні облігації;

2) єврооблігації у вузькому розумінні цього слова.

Іноземні облігації — цінні папери, випущені нерезидентом у національному фінансовому центрі й виражені в національній валюті. Вони "підкріпляються" регламентаціями, чинними щодо цінних паперів країни емісії, однак на практиці підкоряються здебільшого правилам євроринків і є безпосереднім конкурентом єврооблігацій у вузькому розумінні.

Єврооблігації — боргові зобов'язання, що є одним із видів цінних паперів, котрі випускаються позичальниками при отриманні довготермінових кредитів на євроринку. Єврооблігації мають усі ознаки облігацій, а також деякі особливості, а саме:

• розмішаються одночасно на ринках кількох країн, а не однієї;

• валюта єврооблігаційної позики для кредиторів є іноземною (за винятком банків США, для них — національною);

• єврооблігації розміщуються переважно створеним банками кількох країн емісійним синдикатом, котрий виступає гарантом позиції.

Основна відмінність між цими двома категоріями облігацій полягає в тому, що перші продаються на певній біржі, тоді як другі не обов'язково котируються у певному географічному місці.

Упродовж останніх років міжнародний ринок облігацій значно пожвавився, коло його учасників невпинно розширюється.

Досвід показує, що ринки єврооблігацій доволі щільно пов'язані з ринками євровалют. По-перше, за емісіями йде приплив капіталовкладень у євровалютах, оскільки емітенти, як правило, хочуть розмістити залучені кошти в очікуванні їх використання; по-друге, ринки євровалют беруть участь у розміщенні євроемісії.

Деякі установи фінансують євровалютами свою обов'язкову підписку, і такий спосіб фінансування може використовуватися протягом певного періоду часу, якщо банки-менеджери неправильно оцінили ситуацію і їм не вдається переуступити свою частину кінцевим власникам. Окрім того, деякі спекулянти можуть здійснювати арбітражі між банківськими вкладеннями на євро-ринках і єврооблігаціями.

• 4.3 Операції на ринку євровалют.

Операції на ринку євровалют сконцентрувалися головно у великих фінансових центрах Західної Європи — Лондоні, Парижі, Цюріху та інших містах. Великі партії валют надходять зі США і Західної Європи. Ці регіони є найбільшими позичальниками євровалют, за ними йдуть Японія, Канада та Швеція.

Ринок євровалют охоплює міжбанківські операції й угоди з небанківськими клієнтами. Євровалютний міжбанківський ринок відіграє провідну роль у переміщенні коштів від кредиторів у одній країні до позичальників у іншій. Понад 1000 банків більш ніж 50 різних країн є учасниками цього ринку. Основні валюти, що використовуються у міжбанківській торгівлі, — це долари США, японські єни, британські фунти стерлінгів, швейцарські франки, євро. За даними BIS, понад 50 % міжбанківських угод було здійснено американськими банками спільно з банками "великої п'ятірки" — Канади, Франції, Німеччини, Японії, Великої Британії.

Суть операцій на цьому ринку полягає в тому, що комерційні банки, розміщені поза сферою національного обігу валют, приймають за певний процент депозити в цих валютах, а потім переус-тупають ці кошти за більш високим процентом іншому банкові чи небанківському позичальникові.

Операції проводяться з таких категорій:

1. Денні гроші (одноденні позики — оплата здійснюється протягом 24 годин без відстрочки повідомлення); щоденні гроші (позики до запитання, безстрокові позики — надаються без зазначення терміну і мають бути сплачені в день оприлюднення — до II00 год.); термінові вклади (міжбанківські короткострокові кредити — кредити, які надаються тільки на грошовому ринку; сплачуються в узгоджений термін, процентна ставка з цих вкладів вища, ніж з одноденної позиції й з безстрокової позиції).

2. Узаконені права, наприклад гарантійні векселі уряду -" комерційні папери -> банківські акцепти та депозитні сертифікати.

3. Кредити з постійною (твердою) ставкою та роловерні кредити. На основі відмови від установлення гарантів у операціях з цими кредитами можуть брати участь лише учасники першої бонітетності*, тобто великі комерційні банки, підприємства і страхові компанії, що діють на міжнародному ринку, емісійні банки, уряди та міжнародні інституції.

При наданні позик небанківськнм установам за кордоном міжнародні банки зважають на неоднорідність міжнародного банківського ринку. Це дає змогу збільшити різницю між ставками отримання і надання кредитів для здобуття вищого прибутку. (Наприклад, банк має намір мінімізувати податки на прибуток. При наданні позики в країні з високим рівнем податків, наприклад у Великій Британії, банк зареєструє її в такому центрі, як Кайманові острови, де рівень податків низький.)