• 4. 2 Основні сегменти євровалютного ринку. Євродепозити

Терміни депозитів становлять від 1 дня до 1 року, інколи до 2 років. Типова сума міжбанківських депозитів — 5—10 млн дол., інколи в кілька разів більше. Обсяги кредитних операцій коливаються від одного мільйона до кількох сотень мільйонів доларів США. При цьому надаються незабезпечені позики, часто-густо без чіткої вказівки цілей їх використання.

Міжбанківські депозити, як правило, є короткостроковими вкладеннями з фіксованими ставками. Банківські грошові торговці, чи брокери, звичайно розміщують ці депозити на 5—10 млн дол. Інколи обсяг такого депозиту сягає 50 млн дол. Торгівля обмежується установами з високою кредитоспроможністю. (Угода укладається без дотримання формальностей, і підписання попереднього контракту не потрібно. Угоди здійснюються протягом кількох хвилин у межах години і підтверджуються з допомогою телекса всім учасникам.) Більшість депозитних вкладів є короткостроковими, тобто проводяться на 3 місяці та менше. Депозити на 6 місяців чи на 1 рік трапляються рідко.

На доповнення до звичних вкладів (депозитів) на ринку євровалют обертаються також депозитні сертифікати, ДС (certifнcate of deposit, CDs - * ДС не є специфічним європейським витвором. Подібні сертифікати випускалися раніше на Нью-Йоркському грошовому ринку. ДС являють собою свідоцтво банку про наявність вкладу в євродоларах (еврофунтах, євроєнах), своєчасність повернення вкладу банком і виплату процентів за вкладом після закінчення терміну дії. Останній збігається з терміном вкладу; найтиповішими є сертифікати від 3 до 6 місяців)*, — у доларах, фунтах стерлінгів чи єнах.

Важливою особливістю євродепозитних сертифікатів є можливість реалізації на вторинному ринку. Це робить їх більш ліквідними, ніж вклад, який залишається в банку протягом усього терміну дії. В міру збільшення операцій з ДС поширилася практика продовження їх терміну. Виникнувши як короткострокові кредитні документи, євродоларові депозитні сертифікати набули характеру середньострокових зобов'язань. (Хоча ДС можна отримати одиницями по 100 тис. дол., більшість із них на ринку виражається в сумах кілька мільйонів доларів і більше.) ДС зазвичай котируються зі знижкою, чи дисконтом ( Дисконт — різниця між номінальною вартістю цінних паперів і їхнім біржовим курсом, якщо останній є нижчим за вартість; знижка, процент, шо його стягують банки під час обліку векселів; обліковий процент) із фіксованою процентною ставкою. Але вони можуть котируватися і з плаваючою ставкою процента.

Емісія ДС здійснюється багатьма західноєвропейськими банками самостійно або за дорученням клієнтів. У першому випадку мова йде про "транш"-операції (tranche), коли ДС випускаються невеликими партіями, невеликим номіналом у 10000 дол. і розміщуються банками за традиційним каналом вторинного ринку.

http://pulib.if.ua/part/4256

Єврокредити — міжнародні кредити, що надаються великими комерційними банками за рахунок ресурсів євровалютного ринку. Інакше кажучи, євродепозит відповідає ресурсам банків, тоді як єврокредит стосується їх використання. Джерело ресурсів банків не змінилося: йдеться про депозити, що набувають форми депозитних угод або депозитних сертифікатів. Навпаки, банківське посередництво протягом останніх років докорінно змінилося. До кінця 70-х років єврокредит був одним із основних засобів використання ресурсів євробанків. З початку 1980-х років у зв’язку з появою євровекселів, ситуація змінилася. Проте це не означає, що єврокредити втратили своє значення. 

Однією з особливостей єврокредиту є те, що фінансові інститути, які надають позики, об’єднані в пули або синдикати і з позичальниками їх пов’язують детально розроблені правові відносини. Так, усі єврокредити набувають синдикованої форми. Саме під назвою «міжнародні синдиковані кредити» єврокредити реєструються та аналізуються деякими міжнародними організаціями.

Об’єднання банків, що надають позики, в пул або синдикат пояснюється досить простими причинами:

• прагненням зібрати якомога більші фонди;

• намаганням розподілити ризики між учасниками банківських об’єднань;

• розширенням кола учасників за рахунок збільшення кількості банків, що розміщені в різних країнах.

Об’єднання банків у синдикати з питань надання єврокредитів загалом дозволяє розподілити ризики між його членами, але не ліквідувати їх. Завжди існує ризик неплатоспроможності позичальника (комерційний ризик) так само, як і правовий ризик (ризик суверенітету), пов’язаний зі змінами у законодавчій або адміністративній сферах протягом терміну проведення операції з надання єврокредиту. Отже, угода про єврокредит повинна містити застереження, що здатні обмежити дію цих двох ризиків.

Угода про єврокредит установлює період процентної ставки, що може коливатись між 3 та 12 місяцями. Процентна ставка визначається, виходячи з двох складових:

базисної банківської ставки;

спеціальної надбавки — маржі, спреду, премії.

При цьому базисна банківська ставка є змінною складовою,  а спеціальна надбавка, що включає банківський дохід, оцінку ризику та накладні витрати — постійною. Ця надбавка фіксується на весь термін «життя» кредиту. Розмір спеціальної надбавки залежить від:

співвідношення попиту та пропозиції на кредит;

платоспроможності (рейтингу) боржника;

терміну, на який надається кредит;

кредитного ризику;

кон’юнктури ринку.

Найбільш поширеною базисною ставкою є міжбанківська ставка пропозиції Так, ставка ЛІБОР (London Interbank Offered Rate, LIBOR) — це ставка, за якою великі банки, що розташовані в Лондоні, надають кредити один одному. Ця ставка відіграє роль основної короткострокової відсоткової ставки, що характеризує європейський грошовий ринок та являє собою еталонну ставку при виконанні широкого спектра транзакцій. Корпорація може запозичити гроші за ставкою, що дорівнює, наприклад, ЛІБОР + 2 %. Ставка ЛІБОР є статистичною характеристикою, що широко використовується інвесторами. Угода про єврокредит може бути складена в єдиній валюті, що одночасно є валютою, в якій здійснюється позика, та валютою,  в якій повертається борг. Проте на практиці часто мають місце багатовалютні позики, коли валюта, що позичається, може бути змінена на вимогу боржника.

З 80-х років ХХ ст. обсяги синдикованих банківських кредитів почали швидко зростати і вже в середині 1990-х років за обсягами обігнали традиційні міжнародні банківські кредити.

Діяльність світового кредитного ринку тісно пов’язана зі світовим фінансовим ринком. Їх взаємозв’язок посилюється у зв’язку з тенденцією до сек’юритизації (англ. securities — цінні папери) — заміщення традиційних форм банківського кредиту на випуск цінних паперів.

Швейцарський банк UBS погодився виплатити 1,16 мільярда євро фінансовим регуляторам у США, Великобританії й Швейцарії, визнавши маніпуляції з базовою ставкою LIBOR. Банк визнав, що десятки його працівників були винні у шахрайстві.  Цей штраф є другим за розміром, який будь-коли стягувався з банків. Лише тиждень тому британський банк HSBC змушений був сплатити регуляторам 1,48 мільярда євро за врегулювання справи про відмивання грошей наркокартелів. У червні британський Barclays заплатив штраф у розмірі 362 мільйони євро. В 2012 р.