Тема 4. Оплата праці:поняття, функція, державна політика оплати праці

4.1. Поняття та функції оплати праці

4.2. Форми та системи оплати праці на підприємстві

4.3. Склад фонду оплати праці

4.1. Поняття та функції оплати праці

Оплата праці відноситься до матеріальної мотивації. - це будь-який заробіток як правило у грошовому виразі, що його за трудовим договором виплачується працівникові за виконану роботу чи надані послуги. Номінальна заробітна плата — це сума коштів, отриманих працівником за його роботу впродовж розрахункового періоду (день, рік, місяць).

Реальна заробітна плата — це кількість товарів та послуг, що можна придбати на номінальну заробітну плату. Іншими словами, реальна заробітна плата — це купівельна спроможність номінальної заробітної плати. Функції О.П.: Відтворювальна - полягає у забезпеченні працівників необх життєвими благами для відновлення робочої сили. В ній реалізується економічний закон зростання потреб

Стимулююча - полягає у встановленні залежності її розміру від кількості і якості праці конкретного працівника, його трудового внеску у результати роботи підприємства.

Регулююча, або ресурсно-розміщувальна - полягає в оптимізації розміщення робочої сили за регіонами, галузями господарства, підприємствами з урахуванням ринкової кон”юнктури.

Соціальна - полягає у забезпеченні соц справедливості по-перше, при розподілі доходу між найманими працівниками і власниками засобів виробництва, і, по-друге, при розподілі між найманими працівниками у відповідності з результатами їх трудового внеску.

Оплата праці кожного робітника незалежно від виду діяльності та форми власності підприємства визначається його особистим внеском з урахуванням кінцевих результатів роботи підприємства, регулюється податками, але максимальними розмірами не обмежується. Однак кожному працівникові має бути гарантований мінімальний розмір заробітної плати, нижче від якого за законодавством йому не мають права нараховувати платню. Тому в організації оплати праці підприємству рідко надається повна самостійність. Часто оплата праці регулюється і контролюється компетентними державними органами, що виражається у встановленні обов'язкового загального мінімуму заробітної плати та її індексації, тобто з прив'язкою до темпів зростання цін.

Основним документом, що регулює організацію оплати праці, є Закон України "Про оплату праці", згідно з яким визначаються основні положення оплати праці, розмір та особливості нарахування мінімальної заробітної плати. Крім державних, існують й інші обмеження у питаннях оплати праці, що обумовлюються в колективних договорах.

4.2. Форми та системи оплати праці на підприємстві

Оплата праці може проводитися за контрактною (безтарифною) або тарифною системою.

Тарифна система включає:

1)тарифна сітка

2)тарифна ставка

3)схеми посадових окладів

4)тарифно-кваліфікаційні довідники.

Тарифна сітка – це шкала кваліф.розрядів та відповідних їм тарифних коефіцієнтів. Параметри: розряди від 1 до 8, відповідні тарифні коеф. від 1 до 2. Тарифний коефіцієнт показує у скільки разів тарифна ставка відповідного розряду (починаючи з ІІ = 1) вище від 1.

тарифна ставка – визначає абсолютний розмір О.П. Різних груп робітників за одиницю робочого часу. Розмір тарифної ставки І розряду визнач.на рівні встановленого державою розміру мін.зарплати. В залежності від виду економічної діяльності ще враховуються міжгалезуві коефіцієнти співвідношення до мін.зарплати. Тарифна ставка наступного розряду визначається шляхом множення тарифної ставки І розряду на тарифний коефіцієнт відповідного тарифного розряду.

Схеми посадових окладів – перелік посад відповідних їм посадових окладів, які визначаються не у фіксованому розмірі, а у вигляді верхньої і нижньої межі посадового окладу по кожній посаді (штатний розпис).

Довідники – розроблені Мінекономіки України. Вони містять детальні хар-ки основних видів робіт і вимог до кваліфікації виконавців. Є єдиний тариф.-кваліф.довідник(1) призначений для тарифікації робіт, присвоєння кваліф.розрядів робітників та кваліф.характеристик і професій робітників. Кваліф.довідник(2) посад керівників, спеціалістів і службовців містить хар-ки окремих категорій цих працівників.

Форми ОП: відрядна, почасова

Відрядна форма ОП проводиться за кількість виготовленої продукції, згідно норм і розцінок, встановлених на основі розряду робітника.

Почасова форма – за відроблений час. За відрядної форми праця підлягає нормуванню, в основі лежать норми виробітку і норми часу. Норми виробітку – це певний обсяг продукції, який робітник повинен виготовити протягом певного часу. Нв=g/T. Норми часу - це час, який витрачається на виготовлення однієї одиниці або партії продукції. Нч=T/g

Системи відрядної форми ОП:

1)пряма відрядна З/пл=Σpg сумі розцінки помноженій на обсяг. Розцінка – це є годинна тарифна ставка, яка відповідає розряду роботи. Р=Сгод/Нв.

2)відрядно-преміальна Р=Сгод/Нв +премія

3)відрядно-прогресивна – оплата виготовлення продукції в межах норми здійснюється за прямими розцінками, а понад норму за підвищеними.

4)непряма відрядна система застосовується для ОП робітників, які обслуговуються вир-во, за результатами основного вир-ва.

5)колективна (бригадна) застосовується для ОП робіників бригади за допомогою коефіцієнта трудової участі.

6)аккордна система полягає в тому, що робітнику попередньо повідомляють загальну суму з/плати за встановлений обсяг та час її виробництва.

Погодинна форма ОП залежить від затраченого часу і рівня кваліфікації працівника. Вона застосовується там, де економічно недоцільно нормувати і обліковувати працю, де виробіток визначається технологічним режимом.

Системи погодинної форми:

1)проста погодиннва З/пл=ставка*Т. Розрізняють годинну денну, місячну оплату

2)погодинно-преміальна З/пл=ставка*Т+премія. Різновидом є окладна система (за посадовими окладами) так здійснюють оплату праці керівників, спеціалістів, службовців, а також робітників, робота яких має стабільний характер.

За ринкових умов чинне законодавство забезпечує повну самостійність під-в щодо питань організації ОП. Під-ва недержавної форми власності можуть використовувати традиційну тарифну систему, тарифні ставки і оклади тільки як орієнтири. Запроваджувати власну індивідуально розроблену модель ОП. Зокрема це стосується моделей безтарифної системи (контрактної) ОП.