Проблема вивчення рівня вихованості особистості

Тема: Проблема вивчення рівня вихованості особистості.

Мета: Метою мого реферативного повідомлення є з’ясування проблеми вивчення рівня вихованості особистості.

Завдання:

1. Проаналізувати науковий доробок вчених минулого та сучасності, які досліджували це питання;

2. Дослідити проблему вивчення рівня вихованості.

Актуальність: Виховання - один із найважливіших факторів розвитку особистості, але воно не є нейтральним до процесу саморозвитку особистості. Дитині неможливо нічого передати без її власної діяльності, волі, активності. Отже справжня сутність виховання полягає в тому, аби спонукати активність особистості, яка розвивається, залучати її до позитивних видів діяльності, до саморозвитку, самореалізації. Що може дати учню орієнтацію на саморозвиток? Це оцінка рівня його вихованості! Рівень вихованості - це передусім ступінь сформованості (відповідно до віку) найважливіших якостей особистості. При визначенні оцінки рівня вихованості треба залучати учня до самооцінки.

Розробка теми: Проблема вивчення рівня вихованості особистості особливо цікаво відображена в дослідженнях відомих педагогів минулого:

Виклад матеріалу: Під вихованістю у педагогіці розуміють комплексну влас­тивість особистості, яка характеризується наявністю і ступе­нем сформованості соціально цінних якостей і властивостей, що відображають усебічність її розвитку. Діагностування вихованості – це розпізнання і вивчення істотних ознак вихованості, їх комбінацій, форм вираження як реалізованих цілей виховання. Діагноз встановлюється то­ді, коли педагог ще не володіє повною інформацією про ви­хованість учня, а робить висновок на основі її суттєвих про­явів з метою встановлення причин, що перешкоджають до­сягненню бажаного ступеня розвитку якостей і властивостей особистості; визначення факторів, які сприяють успішній ре­алізації цілей виховання. Діагностика спрямована на вивчення учнів, які удоскона­люють своє самостановлення, і педагогів, що організовують пізнавальну, трудову, художньо-естетичну та ін. діяльність вихованців, створюють умови для зміни позиції особистості у системі відносин, її всебічного формування. Отже, поняття «діагностика виховання» ширше, ніж по­няття «вимірювання виховання». Вимірювання проводиться з метою констатації стану вихованості. У діагностиці ж оцінка вихованості є причиною більш глибокого вивчення протікання виховного процесу, визначення шляхів його удосконалення на основі знання про способи й умови взаємодії його компо­нентів.

Висновки: ефективне виховання, яке спрямоване на розвиток освіченої, культурної, моральної, творчо активної особистості, неможливе без знань індивідуальних особливостей кожного учня й постійного відстеження його особистого розвитку, оцінки рівня вихованості та спонукання його до саморозвитку. Воістину так: «Щоб виховати людину в усіх відношеннях, необхідно передовсім знати її в усіх відношеннях» (К. Д. Ушинський).

Література: