61.Свідомість і самосвідомість

Свідомість має бути програмою, що управляє людською діяльністю, а також внутрішнім життям людини. Такі умови забезпечуються завдяки певним характерним рисам, властивим свідомості та функціям, які вона виконує.

Однією з важливих рис свідомості є її універсальність. Це означає, що у свідомості можуть відображатися будь-які властивості предметів, що так чи інакше залучаються до діяльності.

Свідомості властива об'єктивність. Тобто свідомість відображає предмети такими, якими вони є в дійсності. Тварина бачить у предметі лише об'єкт потреби або небезпеки. Людина бачить речі незалежно від тієї чи іншої потреби.

Для свідомості характерний нерозривний зв'язок із мовою. Мова виконує важливі функції: 1) збереження знань (акумулятивна функція); 2) зв'язок між людьми, передача досвіду (комунікативна функція); 3) засіб вираження думки, знань (експресивна функція).

самосвідомість – це виділення себе, ставлення до себе оцінювання своїх можливостей, які є необхідною складовою будь-якої свідомості.

Формування самосвідомості має певні ступені та форми. Перший ступінь – самопочуття. Самопочуття – це елементарне усвідомлення свого тіла та його гармонійне поєднання зі світом оточуючих речей та людей. Щоб правильно орієнтуватися в світі речей, необхідно насамперед усвідомлювати, виділяти ті зміни, які відбуваються з тілом людини на відміну від того, що відбувається у зовнішньому світі.

Виникнення свідомості "Я" як зовсім особливого утворення, схожого на "Я" інших людей і разом із тим | у чомусь унікального, неповторного – це найвищий рівень розвитку самосвідомості.

У поняття самосвідомості входить, як уже говорилося, також самооцінка, самоконтроль. Самосвідомість передбачає співставлення себе з певним ідеалом "Я", що формується і вибирається самою людиною. Людина порівнює себе з цим ідеалом, самооцінює і, як наслідок, виникає відчуття задоволення чи незадоволення собою.

Самооцінка і самоконтроль можливі лише за наявності такого "дзеркала", як колектив інших людей. У цьому "дзеркалі" людина бачить саму себе, і з його допомогою вона починає ставитися до себе, як до людини, тобто виробляє форми самосвідомості. Самосвідомість формується в процесі колективної практичної діяльності і міжлюдських взаємовідносин, а не в результаті внутрішніх потреб ізольованої свідомості.

Об'єктом вивчення людини може бути сама свідомість.

64.Проблема соціального прогресу

Соціальне зміна, як уже говорилося, - це досить ши-рокое поняття, яке означає просто зміну руху соці-ального буття в соціальному часі і соціальному просторі. В даному понятті не фіксується напрямок (вектор) соці-ального руху, ні оцінка його якості. У цьому сенсі у соціо-логів немає яких-небудь розбіжностей. Вони з`являються, коли заходить мова про соціальний прогрес і його ставлення до соціального через трансформаційних змін.

Поняття «суспільний прогрес» означає результат соціального розвитку, що передбачає підвищення на-учного і технологічного знання, економічної виробник-ності та складності соціальної організації. Ці досягнення включаються до розуміння прогресу як його складові елементи і підстави в тій мірі, в якій вони сприяють встановленню більш досконалих форм суспільного життя та розвитку особисто-сті. Таким чином, сьогодні все більше утверджується гуманітарних стіческіе концепція соціального прогресу, головним критерієм і метою якого є людина, його добробут, розвиток і самоактуалізація.

Концепцію соціального прогресу сьогодні підтримують і різні теорії індустріального і постіндустріального суспільства. Критерієм прогресу в них виступають такі фактори, як рівень технологічного розвитку, ступінь модернізації, перетворення науки в продуктивну силу суспільства і т. д.

В кінець XIX - початок XX в. можна назвати тріумфом ідеї про-гресу. У цей час панує дух оптимізму, віри в те, що успіхи наукового і технологічного знання приведуть до добробуту людей, покращення всього суспільного життя, людство освоєння-бодітся від неуцтва, злиднів і несправедливості.

До критеріїв прогресивних процесів слід віднести і якос-жавної поліпшення основних чинників соціальних змін:

-навколишнього середовища;

-структури народонаселення;

-економічного фактора ;

-підвищення рівня і якості життя людини;

-ступінь поширення інновацій у всіх сферах життєдіяльності діяльності товариства;

-поліпшення соціокультурних умов життя людини і т. д.

Крім названих можна було б вказати на багато інших критеріїв соціального прогресу. Але, як підкреслюють багато авторів, основний та універсальний інтегративний критерій про-гресу пов`язаний з його гуманістичним змістом. Будь-яке соціальне зміна є прогресивним, якщо воно призводить до піднесений-ня людини, сприяє його самоактуалізації і має своїм результатом підвищення рівня добробуту і якості життя особистості.