62.Проблема несвідомого в психоаналізі

Фрейд вважав складну мотиваційну структуру особистості динамічною і спочатку конфліктною. Конфліктність виступила в зіткненні несвідомих потягів ("Воно") з силою "Я" і "над-Я". "Над-Я" (соціум як вороже індивіду початок) чинить тиск, а "Я" озброюється своїми знаряддями самозахисту.

Виходячи з внутрішньої структури особистості, Фрейд зробив висновок про те, що наявність між трьома структурами особистості існує нестійка рівновага, тому що не тільки їх зміст, але й напрямки їх розвитку протилежні один одному. Інстинкти, що містяться в "Воно" прагнуть до свого задоволення, диктуючи людині такі бажання, які практично не здійсненні ні в одному суспільстві. "Над-Я", у зміст якого входить совість, самоспостереження й ідеали людини, попереджає його про неможливість здійснення цих бажань і стоїть на варті дотримання норм, прийнятих у даному суспільстві.

Відповідно до теорії Фрейда, "Воно" набирає свою початкову силу, але паралельно з цим розвивається і "Я". Людина відрізняється від своїх менших побратимів розумом. У даному випадку розумом є "супер-его". Так як інстинкти, або "Воно", служать лише внутрішнім наповнювачем, то можна порівняти "Воно" з будь-якою рідиною. Тобто в строго концентрованому стані "Воно" перебувати не може, тому що в цьому випадку при зосередженні одних інстинктів, людина з гомосапиенс перетворюється на гомовульгаріус, тобто, простіше кажучи, в тварину. Тому "Я" або "супер-его" являються оболонкою, яка стримує інстинкти. Саме на цьому етапі виникають перші суперечності.. Говорячи простіше, людську психіку можна порівняти з кліткою, де відбуваються відповідні явища. Відповідно, оболонкою клітини є "Я", а внутрішнім змістом "Воно" (в цьому "Воно" йдуть різноманітні дрібні процеси). Назовні оболонка рости не може, тому що там місце займають інші клітини (інші індивідууми), отже, оболонка росте всередину, все більш і більш стискаючи внутрішній зміст "Воно". Нарешті, тиск всередині стає настільки велике, що внутрішній зміст намагається розірвати зовнішню оболонку. Цей внутрішній конфлікт і є головним протиріччям між психосексуальних "Воно" і контролюючому "Я". Не випадково з ростом і розвитком культури людство все частіше і частіше спостерігає в своєму середовищі неврози.

Таким чином "Я" стає як би ареною боротьби суперечливих тенденцій, які диктуються "Воно" і "над-Я". Такий стан внутрішнього конфлікту, в якому постійно перебуває людина, робить його потенційним невротиком. Тому Фрейд постійно підкреслював, що не існує чіткої межі між нормою і патологією та випробовуване людьми постійна напруга робить їх потенційними невротиками. Можливість підтримувати своє здоров'я залежить від механізмів психологічного захисту, які допомагають людині якщо не запобігти (тому що це фактично не можливо), то хоча б пом'якшити конфлікт між "Воно" і "над-Я".

Існують захисні механізми - внутрішні запобіжники. Фрейд виділяв кілька захисних механізмів, головними з яких є:

- Витіснення (відшкодування відсутності або слабкості будь-яких фізичних чи психічних якостей),

- Регресія (повернення до пройдених стадій розвитку),

- Раціоналізація (виправдання підсвідомих мотивів),

- Ідентифікація себе з іншою особою (яке володіє тією якістю, яка відсутня у суб'єкта),

- Проекція (приписування іншим своїх бажань, побоювань, страхів),

- Сублімація (переключення енергії).

Витіснення є найбільш неефективним механізмом, тому що при цьому енергія, що протікає по інстинктивним каналах, не реалізується в діяльності, але залишається в людині, викликаючи зростання напруженості. Бажання витісняється в несвідоме, людина про нього зовсім забуває, а полишене напруга, проникаючи крізь несвідоме, дає про себе знати у вигляді символів, які наповнюють наші сновидіння, як помилок, описок, обмовок. При цьому символ, на думку Фрейда, не є безпосереднім відображенням витісненого бажання, але його трансформацією. Тому він надавав таке значення "психопатології повсякденного життя", тобто тлумачення таких явищ як помилки і сновидіння людини, його асоціації. Відношення Фрейда до символіки було однією з причин його розходження з Юнгом, який вважав, що існує безпосередня і тісний зв'язок між символом і прагненням людини, і заперечував проти тлумачень, придуманих Фрейдом.

Регресія і раціоналізація є більш успішними видами захисту, так як вони дають можливість хоча б часткової розрядки енергії, що міститься в бажаннях людини. При цьому регресія є більш примітивний спосіб реалізації прагнень, виходу з конфліктної ситуації. Людина може почати кусати нігті, псувати речі, жувати гумку або тютюн, вірити в злих чи добрих духів, прагнути до ризикованих ситуацій і т.д. Причому багато хто з цих регресій настільки загальноприйняті, що навіть не сприймаються такими. Раціоналізація пов'язана з прагненням "над-Я" хоч якось проконтролювати ситуацію, що створилася, надавши їй добропорядний вигляд. Тому людина не усвідомлюючи реальні мотиви своєї поведінки, прикриває їх пояснює вигаданими, але морально прийнятними мотивами.