52.Поняття суспільно-економічної формації

Суспі́льно-економі́чна форма́ція — одне з базових понять соціальної філософії марксизму, історичний тип суспільства, цілісний «соціальний організм», що базується на певному способі виробництва. Одна із основних категорій історичного матеріалізму.Сам термін «формація» був запозичений з геології і введений в суспільні науки Марксом. У геології під формацією розуміється спосіб утворення гірської породи.

Поняття «суспільно-економічна формація» обґрунтовує положення про те, що кожний ступінь розвитку суспільства характеризується особливостями, які зумовлені способом виробництва й відрізняють його від інших ступенів.

Для iсторико-фiлософського вивчення процесу розвитку сус­пiльства К. Марксом була введена така важлива категорiя, як су­сniльно-економiчна формацiя (СЕФ). Вона виражае тип суспiльс­твa, що характеризується своїм способом виробництва i вiдповiдними йому виробничими вiдносинами. Суспiльству вiдомi такі типи формацiй: первiсний i рабовласницький лад, феодалiзм, капіталізм, комунiзм (перша стадiя – соцiалiзм), постiндустрiальнi країни i посткомунiстичний лад (головним чином для країн СНД). Основними структурними елементами СЕФ є базис та над­будова, а також надбазовi та надбудовнi елементи – нацiя, мова,культура, побут, сiм’я та iн.

Базисом називається сукупнiсть ycix виробничих вiдносин, що складаються в суспiльствi. Можна дотримуватися й iншого ви­значення: базис є сукупнiсть наявних у суспiльствi економiчних укладiв. Надбудова – це вiдображення базисних вiдносин в iдеалiзованiй формi. Вона існує для захисту базису i складається з трьох елементів:

1.сукупностi iдей, теорiй;

2. наявностi вiдповiдних iнститутiв та органiзацiй, якi культи­вують цi iдеї,тeopiї     (центральною серед них є держава);

3. наявностi iдеологiчної спрямованостi – забезпечення функ­цiонування панiвного ладу.  Мiж базисом та надбудовою існує дiалектичний зв’язок, в якому провiдне мiсцепосiдає базис. Для правильного розумiння життєдiяльностi суспiльства велике значення має його соцiальна структура. Це сукупнiсть соцiальних спiльностей, класiв, нацiй, соцiальних груп, прошаркiв тощо. Кожна з цих спiльностей має свої об’єктивнi й суб’єктивнi чинники утворення та функцiонування.

53.Поняття цивілізації. Цивілізаційний підхід до вивчення історії людства

Цивіліза́ція — людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).

У поняття цивілізації входять соціальна й культурна складові життя суспільства. У сучасному уявленні цивілізація починається одночасно з переходом людини з первісного стану до розумного існування. З цього моменту вона розвивається за своїми внутрішніми законами, виходячи зі створюваних нею самою передумов. Інакше кажучи, необхідною умовою для розвитку цивілізації є лише її виникнення. Поняття цивілізації пов'язане зі спадковістю в житті суспільства, наявністю культурних традицій у широкому розумінні — як мистецтва, так і навичок виробництва предметів утилітарного призначення.

Виходячи з цього, можна вважати, що «цивілізація» є соціо-культурнимутворенням. Якщо поняття «культура» характеризує людину, визначає міру її розвитку, способи самовираження в діяльності, творчості, то поняття «цивілізація» характеризує соціальне буття самої культури1.

Сьогодні поняття "цивілізація" найчастіше застосовують для означення досягнутого ступеня суспільного розвитку, а також на¬бутого рівня функціонування культури в усіх її складових. Іншими словами: цивілізація — це такий рівень і стан суспільства, якому прита¬манні високий злет культури та її ефективне функціонування в у сіх галу¬зях буття суспільства. Вивчення історії людства для філософії є найважливішим методологічним принципом, що створює можливості виявлення закономірності суспільного розвитку. Простежуючи історію розвитку людства, суспільства, Карл Маркс вводить поняття суспіль¬на формація, яке охоплює відра¬зу два зрізи людського суспільства - суспільство як процес і як структуру системи відносин, стосунків між людьми. Суспільство – найзагальніше поняття для характеристики світу людини. Суспільна формація характеризує уже не світ люди¬ни вцілому, а лише те чи інше формоутворення всередині певного світу людини. Карл Маркс відзначав, що виробничі відносини у своїй сукупності утворюють суспільство, що перебуває на певному ступені історичного розвитку. Античне суспільство, феодальне суспільство, буржуазне суспільство - такі сукупності виробничих відносин, кож¬на з яких разом з тим знаменує особливий ступінь історичного роз¬витку людства. Для визначення первісного сус¬пільства Карл Маркс користувався терміном суспільна формація. Рабовласницьке, феодальне і комуністичне суспільства Карл Маркс називає суспільно-економічною формацією, порівнюючи з буржуаз¬ним суспільством. Суспільно-економічна формація частіше трактува¬лася як сукупність виробничих відносин, суспільна формація - як су¬купність суспільних відносин.

. Однією з головних засад є праця.Цивілізованим вважається сус¬пільство, де власний добробут і соціальний статус людина набуває зав¬дяки своїй праці; друга засада - власністьяк основа людського Я. Цивілізаційним є суспільство, що забезпечує плюралізм форм власності за домінуючої ролі приватної власності. Третє соціальне явище цивілі¬зації - влада: лише правова державна влада сприяє налагодженню соці¬ального управління, дозволяє взаємоузгодити волю та дії людей і спря¬мувати їх на вирішення суспільних завдань; четверта - соціальна справедливістьяк визначальний принцип і норма суспільного життя, міра соціального добра для кожної людини - за її заслугами; п'ята -загальнолюдські пріоритетив організації життя суспільства; забезпечен¬ня культурного прогресу людства і пріоритету особистостіта її духов¬них свобод - шоста важливіша цивілізаційна основа суспільства.