
- •1. Поняття та структура світогляду, специфіка світогляду
- •2. Предмет філософії.
- •3. Основні функції філософії.
- •4.Структура філософського знання.
- •5.Методи ф-ї
- •6.Філософія,наука,релігія,мистецтво.
- •7.Культурно-історичні передумови виникнення ф-ї.
- •8. Філософія Стародавнього Китаю.
- •11. Філософія Геракліта
- •10. Натурфілософія Мілетської школи
- •13. Вчення олеатів
- •14. Демокріт
- •15. Софістична філософія
- •16. Філософія Сократа
- •17. Платон
- •21. Скептицизм
- •22.Неоплатонізм
- •23. Основні риси філософії Середньовіччя
- •24.Проблема співвідношення віри та розуму в філософії Середніх віків.
- •26.Обгрунтування ренесансного гуманізму в філософії м. Кузанського.
- •25.Номіналізм,реалізм,концептуалізм в філософії Середніх віків.
- •29.Проблема науки і методів наукового пізнання в Філософії Нового Часу.Емпіризм і раціоналізм.
- •28.Натурфілософія Відродження
- •30.Філософський аналіз суспільства,теорія суспільного договору у філософії Нового часу
- •31.Трансцендентальна філософія і.Канта
- •33.Сучасна некласична філософія. Загальна характеристика
- •35. Позитивізм. Його історичні форми.
- •32.Філософія Гегеля. Система та метод.
- •34.Філософія життя(Ніцше,Шпенглер)
- •36.Феноменологічна філософія в 20 ст.
- •37.Екзистенціалізм
- •38.Філософські аспекти психоаналізу.
- •39.Культурно-історична специфіка філософсько-світоглядної думки Київської Русі.
- •41.Ф-я серця Юркевича.
- •42.Ф-я національної ідеї(Донцов,Липинський)
- •40.Філософія г.С. Сковороди
- •43.Ноосферна концепція Вернадського
- •45.Чуттєве та раціональне в пізнання,їх форми
- •44.Пізнання як предмет філософського аналізу. Суб’єкт та об’єкт пізнання
- •47.Наука,закономірності її розвитку
- •46.Проблема істини та її критеріїв
- •49.Антропосоціогенез,його основні чинники
- •48.Методологія наукового пізнання
- •50.Індивід,індивідуальність,особистість
- •51.Суспільство як об’єкт ф-го аналізу
- •52.Поняття суспільно-економічної формації
- •53.Поняття цивілізації. Цивілізаційний підхід до вивчення історії людства
- •54.Теорія постіндустріального сус-ва
- •55.Цінності та їх роль в житті сус-ва
- •56.Проблема буття та основні шляхи її вирішення
- •57.Поняття матерії,руху,простору,часу
- •63.Філософська концепція творчості
- •59.Закони діалектики
- •58.Діалектика як філософська концепція р-тку
- •60.Сутність і структура свідомості
- •62.Проблема несвідомого в психоаналізі
- •61.Свідомість і самосвідомість
- •64.Проблема соціального прогресу
- •65.Глобальні проблеми сучасності
44.Пізнання як предмет філософського аналізу. Суб’єкт та об’єкт пізнання
Процес пізнання, будучи процесом активного творчого відтворення дійсності у свідомості людини в результаті її діяльного предметно-практичного відношення до світу, можливий лише при взаємодії людини з явищами дійсності. Цей процес у гносеології осмислюється через категорії "суб'єкт" та "об'єкт". Суб'єкт пізнання, згідно з сучасною філософією, — це реальна людина, суспільна істота, наділена свідомістю, насамперед у таких її проявах, як мислення, чуття, розум, воля, яка засвоїла історично вироблені людством форми та методи пізнавальної діяльності і тим самим розвинула свої пізнавальні здібності і оволоділа історично конкретними здатностями до цілеспрямованої пізнавальної діяльності.
Суб'єкт пізнання визначається і як суспільство в цілому. Проте слід мати на увазі, що суспільство не має надлюдських, надіндивідуальних органів пізнання. Суспільство виступає суб'єктом пізнання опосередковано, через пізнавальну діяльність окремих людей. Суб'єктом пізнання є людина не як біологічна істота, а як продукт суспільно-історичної практики. Кожна людина реалізує себе в пізнанні як суспільна істота.
Об'єкт пізнання — це те, на що спрямовується пізнавальна діяльність суб'єкта. Об'єктом пізнання може бути в принципі вся дійсність, але лише в тій мірі, в якій вона увійшла в сферу діяльності суб'єкта. Поняття "об'єкт" та "об'єктивна реальність" пов'язані між собою, але не тотожні за своїм змістом. Об'єктом є не вся об'єктивна реальність, а лише та її частина, що вже введена в практику людства і становить коло його пізнавальних інтересів. Об'єктом пізнання виступають не лише явища природи, а й суспільства, і сама людина, і відносини між людьми, їхні взаємини, а також свідомість, пам'ять, воля, почуття, духовна діяльність взагалі, в усій поліфонії її проявів.
Пізнання може бути спрямованим на дослідження не лише об'єктивного світу й ідеальних об'єктів, наприклад, числа, площини, абсолютно чорного тіла, ідеального газу, рівномірно-прямолінійного руху і т.д. Ідеальні об'єкти — це ідеальні образи об'єктивно існуючих предметів та явищ, які одержуються суб'єктом у результаті абстрагування та ідеалізації і які виступають замінниками реальних предметно-чуттєвих об'єктів. Необхідність виділення ідеальних об'єктів зумовлена прогресуючим розвитком науки, все глибшим її проникненням в сутність дійсності. Об'єкт пізнання, таким чином, — це частина об'єктивної і частина суб'єктивної реальності, на яку спрямована пізнавальна діяльність суб'єкта. Об'єкт не є чимось раз і назавжди рівним собі, він постійно змінюється під впливом практики та пізнання, розширюючись та поглиблюючись.
Процес пізнання можливий лише при наявності взаємодії суб'єкта та об'єкта, в якій суб'єкт є носієм діяльності, а об'єкт — предметом, на який вона спрямована. Результатом процесу пізнання є пізнавальний образ (суб'єктивний образ) дійсності, який є діалектичною єдністю суб'єктивного та об'єктивного. Пізнавальний образ завжди належить суб'єкту