
- •1. Поняття та структура світогляду, специфіка світогляду
- •2. Предмет філософії.
- •3. Основні функції філософії.
- •4.Структура філософського знання.
- •5.Методи ф-ї
- •6.Філософія,наука,релігія,мистецтво.
- •7.Культурно-історичні передумови виникнення ф-ї.
- •8. Філософія Стародавнього Китаю.
- •11. Філософія Геракліта
- •10. Натурфілософія Мілетської школи
- •13. Вчення олеатів
- •14. Демокріт
- •15. Софістична філософія
- •16. Філософія Сократа
- •17. Платон
- •21. Скептицизм
- •22.Неоплатонізм
- •23. Основні риси філософії Середньовіччя
- •24.Проблема співвідношення віри та розуму в філософії Середніх віків.
- •26.Обгрунтування ренесансного гуманізму в філософії м. Кузанського.
- •25.Номіналізм,реалізм,концептуалізм в філософії Середніх віків.
- •29.Проблема науки і методів наукового пізнання в Філософії Нового Часу.Емпіризм і раціоналізм.
- •28.Натурфілософія Відродження
- •30.Філософський аналіз суспільства,теорія суспільного договору у філософії Нового часу
- •31.Трансцендентальна філософія і.Канта
- •33.Сучасна некласична філософія. Загальна характеристика
- •35. Позитивізм. Його історичні форми.
- •32.Філософія Гегеля. Система та метод.
- •34.Філософія життя(Ніцше,Шпенглер)
- •36.Феноменологічна філософія в 20 ст.
- •37.Екзистенціалізм
- •38.Філософські аспекти психоаналізу.
- •39.Культурно-історична специфіка філософсько-світоглядної думки Київської Русі.
- •41.Ф-я серця Юркевича.
- •42.Ф-я національної ідеї(Донцов,Липинський)
- •40.Філософія г.С. Сковороди
- •43.Ноосферна концепція Вернадського
- •45.Чуттєве та раціональне в пізнання,їх форми
- •44.Пізнання як предмет філософського аналізу. Суб’єкт та об’єкт пізнання
- •47.Наука,закономірності її розвитку
- •46.Проблема істини та її критеріїв
- •49.Антропосоціогенез,його основні чинники
- •48.Методологія наукового пізнання
- •50.Індивід,індивідуальність,особистість
- •51.Суспільство як об’єкт ф-го аналізу
- •52.Поняття суспільно-економічної формації
- •53.Поняття цивілізації. Цивілізаційний підхід до вивчення історії людства
- •54.Теорія постіндустріального сус-ва
- •55.Цінності та їх роль в житті сус-ва
- •56.Проблема буття та основні шляхи її вирішення
- •57.Поняття матерії,руху,простору,часу
- •63.Філософська концепція творчості
- •59.Закони діалектики
- •58.Діалектика як філософська концепція р-тку
- •60.Сутність і структура свідомості
- •62.Проблема несвідомого в психоаналізі
- •61.Свідомість і самосвідомість
- •64.Проблема соціального прогресу
- •65.Глобальні проблеми сучасності
36.Феноменологічна філософія в 20 ст.
Помітний вплив на сучасну філософську культуру має феноменологія. Цей філософський напрям започаткував німецький філософ і вчений, професор Галльського і Фрейбурзького університетів Едмунд Гуссерль (1859-1938).
Феноменологія — напрям філософських досліджень початку XX-го століття. Найвизначнішим представником феноменології був Едмунд Гуссерль.
Термін «феноменологія» походить від грецьких слів phainómenon, яке означачає «те, що з'являється» і lógos — вивчення. У викладі Гуссерля феноменологія в основному розглядає та вивчає структури свідомості й явища, які в ній відбуваються. Цей розгляд повинен відбуватися з точки зору «першої особи», але вивчаються явища не так, як вони постають перед моєю свідомістю, а перед будь-якою свідомістю. Гуссерль вірив у те, що збудована таким чином наука про явища, феноменологія, може забезпечити міцну основу для усього людського знання включно із знанням науковим. Таким чином філософія могла б отримати статус строгої науки.
Крім Гуссерля феноменологію розвивали або критикували Мартін Хайдеґґер, Моріс Мерло-Понті та інші — Поль Рікер, Еммануель Левінас, Дітріх фон Гільдебранд.
Ідея феноменології
В своїй найпростішій формі феноменологія намагається створити умови для об'єктивного вивчення того, що зазвичай вважається суб'єктивним — свідомості та таких її проявів, як судження, сприйняття та почуття. Хоча феноменологія прагне бути науковою, вона не намагається вивчати свідомість із точки зору клінічної психології чи неврології. Замість цього за допомогою систематичних міркувань вона ставить собі метою визначити суттєві властивості структур свідомості та проявів свідомості.
Хоча чимало феноменологічних методів застосовують різні редукції (спрощення), феноменологія суттєво антиредукційна. Редукція тільки знаряддя, яке допомагає краще зрозуміти й описати дію свідомості. Вона на зводить будь-який феномен до такого опису. Іншими словами, коли мова йде про суть або ідею речі, чи коли деталізується будова ідентичної речі, описуюючи те, що «насправді» видно так ніби це єдині аспекти чи властивості речі, це зовсім не означає, що річ є винятково лише тим, що описується. Мета такої редукції в тому, щоб зрозуміти, як різні аспекти складаються в ту реальну річ, яку отримує спостерігач у досвіді. Феноменологія — безпосередня реакція на психологізм та фізикалізм, що були популярними у часи Гуссерля.
Протягом західної філософії 20 ст. Хоча сам термін Ф. використовувався ще Кантом і Гегелем, широке поширення він отримав завдяки Гуссерля, який створив масштабний проект феноменологічної філософії. Цей проект зіграв важливу роль як для німецької, так і для французької філософії першої половини - середини 20 ст. Такі філософські твори, як «Формалізм в етиці і матеріальна етика цінності» Шелера (1913 - 1916), «Буття і час» Хайдеггера, «Буття і ніщо» Сартра, «Феноменологія сприйняття» Мерло-Понті є програмними феноменологічного дослідження. Ф. тоді - це наука про феномени свідомості. Її гаслом стає гасло «Назад до самих речей!», Які в результаті феноменологічної роботи повинні безпосереднім чином явити себе свідомості