54. Теорія постіндустріального суспільства

Теорія постіндустріального суспільства — комплексна, системна концепція суспільствознавства, вона не належить до певної науки, наприклад, економічної, філософської, соціологічної, політологічної. Це результат взаємодії та розвитку багатьох наук — економічних, філософських, соціологічних і політологічних. Таким чином, маємо справу з міждисциплінарною глобальною теорією. Саме вона визначила стадії цивілізаційного прогресу, встановила закономірні історичні ступені руху людства до вершин цивілізації.

Термін "постіндустріальне суспільство" виник на початку XX ст., але не давав визначення нового етапу суспільно-економічного розвитку. Це поняття використовувалося як протиставлення індустріальному суспільству з його суперечностями і конфліктами. Різноманітні дослідження поступово наповнюють його змістом, який відображає реалії сучасного життя.

Постіндустріальне суспільство — організм, в якому телекомунікації та комп'ютери відіграють визначальну роль у виробництві й обміні інформацією та знаннями.

На сьогодні розрізняють два підходи до розв'язання проблеми формування теорії постіндустріального суспільства.

Одні дослідники зважають на те, що технологічна організація суспільства є вихідним положенням, з якого і слід починати вивчення теорії постіндустріального суспільства. Вони вважають, що в епоху Просвітництва створили підґрунтя, яке сприяло промисловому перевороту, перетворенню технології у визначальну ознаку цивілізаційного прогресу.

55. Цінності та їх роль в розвитку суспільства

Цінності в житті суспільства виступають соціально-значимими орієнтирами діяльності суб’єктів, одним із факторів розгортання політичної історії. Вони є чимось більш високим, ніж звичайна зацікавленість людини.

Саме через культурні цінності людина задовольняє свої потреби, і саме існування цінностей відрізняє людину від тварини. Цінності становлять фундамент культури, і предметним полем формування цінностей є культура. Ці категорії невіддільні одна від одної. Культура є цементом будівлі суспільного життя, а цінності — осеред­ком духовного життя суспільства. Культура встановлює, що таке цінність, що — антицінність. Люди, що поділяють однакові цінності, становлять соціальні групи, об’єднуючись у політичній, економічній боротьбі, спря­мовуючи, таким чином, історію в певному напрямі.

Суспільні цінності формуються поступово, через відбір певних видів поведінки і досвіду людей. Спочатку вони з’являються як сукупність звичок, прийомів людського побуту, специфічні форми поведінки, що передаються від покоління до покоління як ознаки власне людського способу життя, відмінні від тваринних, інстинктоподібних. З часом ці прийоми побуту закріплюються, схематизуються в таких нормативних утвореннях, як традиції, обряди, звичаї, ритуали. В подальшому вартісні взірці транслюються, зберігаються і передаються через соціальні інститути: установи освіти, виховання, масової інформації, релігії, політики, права тощо. Підсумком і метою тривалого прищеплювання ціннісних якостей є формування людської психології, ментальності, способу життя членів у погрібному, характерному для даного типу суспільства напрямі.

Матеріальні цінності

Соціально-політичні цінності

Духовні (суб'єктивні) цінності

Кожне покоління використовує накопичений досвід, освоює досягнення і рухається далі, до створення нових цінностей. У культурі існують три види цінностей: цінності — ідеали; цінності — властивості речей, виявлені в результаті взаємодії з цінностями — ідеалами; цінності — речі, що мають ціннісні властивості. З погляду носія (другий аспект класифікації цінностей) звичайно розрізняють: індивідуальні, групові або колективні, загальнонародні і загальнолюдські цінності. Особиста, або індивідуальна цінність — це цінна значимість предмета, явища, ідеї для конкретної людини. Особисті цінності визначаються схильностями, смаками, звичками, рівнем знань та інших індивідуальних особливостей людей.