
- •1.Світогляд, його структура та роль у житті людини
- •2.Предмет філософії. Суперечливий характер відношення філософії і науки.
- •3.Функції філософії: світоглядна, методологічна, гносеологічна, аксіологічна.
- •4.Cтруктура філософського знання
- •5. Методи філософії
- •6. Філософія, наука, релігія та мистецтво
- •7. Культурно-історичні передумови виникнення філософії
- •8.Філософія стародавнього Китаю
- •9.Філософське вчення Стародавньої Індії
- •10.Вчення про першоджерело в мілетській школі
- •11.Діалектична філософія Геракліта
- •12.Вчення піфагорійців про числа та душу
- •13.Вчення про буття та філософія елеатів
- •14.Атомістична концепція Демокріта
- •16.Етичний раціоналізм Сократа
- •17.Філософія Платона
- •18.Філософія Арістотеля
- •19.Філософсько-етичне вчення епікуреїзму
- •20.Стоїцизм
- •21.Античний скептицизм
- •23.Культорно-історична специфіка філософії Середньовіччя
- •24.Проблема співвідношення віри та розуму Середніх віків
- •25.Номіналізм, реалізм, концептуалізм в філософії Середньовіччя
- •26.Обґрунтування ренесансного гуманізму в філософії м. Кузанського
- •27.Гуманістичний антропоцентризм філософії Відродження
- •28.Натурфілософія доби Відродження
- •29.Проблема науки і методів наукового пізнання філософії Нового часу. Емпіризм і раціоналізм
- •30.Філософський аналіз суспільства теорія суспільного договору в філософії Нового часу
- •31.Трансцендентальна філософія і. Канта
- •32.Філософія Гегеля. Система та метод
- •33.Сучасна некласична філософія. Загальна х-ка
- •34. Філософія життя (Ніцше, Шпенглер)
- •35.Позитивізм, його історичні форми
- •36.Феноменологічна філософія в хх ст.
- •37. Екзистенціалізм
- •38.Філософські аспекти психоаналізу
- •39.Культурно-історична специфіка філософсько-світоглядної думки Київської Русі
- •40. Філософія г. Сковороди
- •41. Філософіясерця Юркевича
- •42. Філософія нац.. Ідеї Донцова, Липинського
- •43. Ноосферна концепція Вернадського
- •44. Пізнання як предмет філософського аналізу. Субʼєкт і обʼєкт пізнання
- •46. Проблема істини та її критеріїв
- •47. Наука, закономірності її розвитку
- •48. Методологія наукового пізнання
- •49. Антропосоціогенез, його основні чинники
- •50. Поняття індивід, індивідуальність та особистість
- •51. Суспільство, як об’єкт філософського пізнання
- •52. Поняття про соціально-економічну формацію
- •53. Поняття цивілізації. Цивілізований підхід до вивчення історії людства
- •54. Теорія постіндустріального суспільства
- •55. Цінності та їх роль в розвитку суспільства
- •56. Проблема буття і основні шляхи її вирішення
- •57. Поняття матерії, руху, простору і часу
- •58. Діалектика як філософська концепція розвитку
- •59. Закони діалектики
- •60. Сутність і структура свідомості
- •61. Свідомість і самосвідомість
- •62. Проблема несвідомого в психоаналізі
- •63. Філософська концепція творчості
- •64.Проблема соціального прогресу
- •65.Глобальні проблеми сучасності
53. Поняття цивілізації. Цивілізований підхід до вивчення історії людства
Цивіліза́ція — людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).
У поняття цивілізації входять соціальна й культурна складові життя суспільства. У сучасному уявленні цивілізація починається одночасно з переходом людини з первісного стану до розумного існування. З цього моменту вона розвивається за своїми внутрішніми законами, виходячи зі створюваних нею самою передумов. Інакше кажучи, необхідною умовою для розвитку цивілізації є лише її виникнення. Поняття цивілізації пов'язане зі спадковістю в житті суспільства, наявністю культурних традицій у широкому розумінні — як мистецтва, так і навичок виробництва предметів утилітарного призначення.
Виходячи з цього, можна вважати, що «цивілізація» є соціо-культурнимутворенням. Якщо поняття «культура» характеризує людину, визначає міру її розвитку, способи самовираження в діяльності, творчості, то поняття «цивілізація» характеризує соціальне буття самої культури.
Сьогодні поняття "цивілізація" найчастіше застосовують для означення досягнутого ступеня суспільного розвитку, а також набутого рівня функціонування культури в усіх її складових. Іншими словами: цивілізація — це такий рівень і стан суспільства, якому притаманні високий злет культури та її ефективне функціонування в у сіх галузях буття суспільства. Вивчення історії людства для філософії є найважливішим методологічним принципом, що створює можливості виявлення закономірності суспільного розвитку. Простежуючи історію розвитку людства, суспільства, Карл Маркс вводить поняття суспільна формація, яке охоплює відразу два зрізи людського суспільства - суспільство як процес і як структуру системи відносин, стосунків між людьми. Суспільство – найзагальніше поняття для характеристики світу людини. Суспільна формація характеризує уже не світ людини вцілому, а лише те чи інше формоутворення всередині певного світу людини. Карл Маркс відзначав, що виробничі відносини у своїй сукупності утворюють суспільство, що перебуває на певному ступені історичного розвитку. Античне суспільство, феодальне суспільство, буржуазне суспільство - такі сукупності виробничих відносин, кожна з яких разом з тим знаменує особливий ступінь історичного розвитку людства. Для визначення первісного суспільства Карл Маркс користувався терміном суспільна формація. Рабовласницьке, феодальне і комуністичне суспільства Карл Маркс називає суспільно-економічною формацією, порівнюючи з буржуазним суспільством. Суспільно-економічна формація частіше трактувалася як сукупність виробничих відносин, суспільна формація - як сукупність суспільних відносин.
Однією з головних засад є праця.Цивілізованим вважається суспільство, де власний добробут і соціальний статус людина набуває завдяки своїй праці; друга засада – власність як основа людського Я. Цивілізаційним є суспільство, що забезпечує плюралізм форм власності за домінуючої ролі приватної власності. Третє соціальне явище цивілізації - влада: лише правова державна влада сприяє налагодженню соціального управління, дозволяє взаємоузгодити волю та дії людей і спрямувати їх на вирішення суспільних завдань; четверта - соціальна справедливістьяк визначальний принцип і норма суспільного життя, міра соціального добра для кожної людини - за її заслугами; п'ята -загальнолюдські пріоритетив організації життя суспільства; забезпечення культурного прогресу людства і пріоритету особистостіта її духовних свобод - шоста важливіша цивілізаційна основа суспільства.