
- •1.Світогляд, його структура та роль у житті людини
- •2.Предмет філософії. Суперечливий характер відношення філософії і науки.
- •3.Функції філософії: світоглядна, методологічна, гносеологічна, аксіологічна.
- •4.Cтруктура філософського знання
- •5. Методи філософії
- •6. Філософія, наука, релігія та мистецтво
- •7. Культурно-історичні передумови виникнення філософії
- •8.Філософія стародавнього Китаю
- •9.Філософське вчення Стародавньої Індії
- •10.Вчення про першоджерело в мілетській школі
- •11.Діалектична філософія Геракліта
- •12.Вчення піфагорійців про числа та душу
- •13.Вчення про буття та філософія елеатів
- •14.Атомістична концепція Демокріта
- •16.Етичний раціоналізм Сократа
- •17.Філософія Платона
- •18.Філософія Арістотеля
- •19.Філософсько-етичне вчення епікуреїзму
- •20.Стоїцизм
- •21.Античний скептицизм
- •23.Культорно-історична специфіка філософії Середньовіччя
- •24.Проблема співвідношення віри та розуму Середніх віків
- •25.Номіналізм, реалізм, концептуалізм в філософії Середньовіччя
- •26.Обґрунтування ренесансного гуманізму в філософії м. Кузанського
- •27.Гуманістичний антропоцентризм філософії Відродження
- •28.Натурфілософія доби Відродження
- •29.Проблема науки і методів наукового пізнання філософії Нового часу. Емпіризм і раціоналізм
- •30.Філософський аналіз суспільства теорія суспільного договору в філософії Нового часу
- •31.Трансцендентальна філософія і. Канта
- •32.Філософія Гегеля. Система та метод
- •33.Сучасна некласична філософія. Загальна х-ка
- •34. Філософія життя (Ніцше, Шпенглер)
- •35.Позитивізм, його історичні форми
- •36.Феноменологічна філософія в хх ст.
- •37. Екзистенціалізм
- •38.Філософські аспекти психоаналізу
- •39.Культурно-історична специфіка філософсько-світоглядної думки Київської Русі
- •40. Філософія г. Сковороди
- •41. Філософіясерця Юркевича
- •42. Філософія нац.. Ідеї Донцова, Липинського
- •43. Ноосферна концепція Вернадського
- •44. Пізнання як предмет філософського аналізу. Субʼєкт і обʼєкт пізнання
- •46. Проблема істини та її критеріїв
- •47. Наука, закономірності її розвитку
- •48. Методологія наукового пізнання
- •49. Антропосоціогенез, його основні чинники
- •50. Поняття індивід, індивідуальність та особистість
- •51. Суспільство, як об’єкт філософського пізнання
- •52. Поняття про соціально-економічну формацію
- •53. Поняття цивілізації. Цивілізований підхід до вивчення історії людства
- •54. Теорія постіндустріального суспільства
- •55. Цінності та їх роль в розвитку суспільства
- •56. Проблема буття і основні шляхи її вирішення
- •57. Поняття матерії, руху, простору і часу
- •58. Діалектика як філософська концепція розвитку
- •59. Закони діалектики
- •60. Сутність і структура свідомості
- •61. Свідомість і самосвідомість
- •62. Проблема несвідомого в психоаналізі
- •63. Філософська концепція творчості
- •64.Проблема соціального прогресу
- •65.Глобальні проблеми сучасності
5. Методи філософії
Метод (грец. methodos — спосіб пізнання) — сукупність правил дії (наприклад, набір і послідовність певних операцій), спосіб, знаряддя, які сприяють розв´язанню теоретичних чи практичних проблем.
Метод ґрунтується на знанні, він, зрештою, і є знанням, трансформованим у певні правила дії. Оскільки філософія є найбільш загальним знанням, то своїми методами вона намагається з´ясувати спосіб, яким набувається це знання, розкрити механізм його формування
Філософи ще з часів Френсіса Бекона (1561—1626) і Рене Декарта (1596—1650) намагалися досліджувати проблему методів наукового пізнання — індукцію, дедукцію, аналіз, синтез та ін. Часто ці методи вони вважали і методами самої філософії. Однак багато з них розробляли особливі філософські методи, відмінні від методів конкретних наук: діалектика (Гегель, Маркс), метод трансцендентального аналізу (Іммануїл Кант, неокантіанці), феноменологія (Гуссерль та ін.), герменевтика (Вільгельм Дільтей (1833—1911), Мартін Гайдеггер (1889—1976).
Діалектика. Це один з методів філософії, згідно з яким будь-яке явище перебуває у процесі зміни, розвитку, в основі якого — взаємодія (боротьба) протилежностей. Він найпоширеніший серед філософських методів.
Метафізика — це недіалектичний, а точніше, за Гегелем, не філософський спосіб мислення. В цьому розмежуванні суто філософського методу в філософії і методу, який не піднявся до філософського рівня, і полягає суть протиставлення діалектики і метафізики у Гегеля.
Феноменологічний метод. Головним своїм завданням вбачає формування понять, якими оперує філософія. На думку його прихильників, це відбувається шляхом інтуїтивного вбачання (схоплення) сутностей (загального) в одиничному.
Феноменологічний метод найбільш плідно спрацьовує в естетиці, філософії культури, філософській антропології, психології — там, де загальні поняття, типи, види не виводяться логічно одне з одного і не мають чіткої, як у науці залежності від фактів. Вадою цього методу є довільність інтуїції. Часто його прихильники на основі інтуїції вбачають відмінні сутності.
Трансцендентальний метод. Запроваджений у філософію німецьким мислителем І. Кантом. Суть його полягає в тому, що визначення сущого дається через розкриття суб´єктивних умов (засад) його конституювання (формоутворення). Оскільки людина (суб´єкт) певною мірою причетна до існування будь-якого сущого, є своєрідним співтворцем його, цей метод також може мати універсальне значення. Але він передбачає певний ракурс бачення — суб´єкт виступає «творцем» сущого, що часто межує із суб´єктивізмом.
Герменевтика. Цей метод набув значного поширення останнім часом. Він передбачає проникнення в смисл деяких феноменів на основі з´ясування їх місця та функції в культурі, тобто в контексті культури. Скажімо, смисл поняття «живе» з´ясовується на основі функціонування його в певній культурі (в Греції, наприклад, весь космос мислився як щось живе, механістичний світогляд зводив його до механізму тощо). Дух культури (ціле) є основою розуміння окремого (частини).
Аналіз усіх філософських методів спростовує застарілі уявлення про те, що існують тільки два методи — діалектика і метафізика, утверджує думку про множинність філософських методів. Існування різноманітних шкіл і напрямів у філософії пояснюється саме різноманітністю філософських методів.