
- •1.Світогляд, його структура та роль у житті людини
- •2.Предмет філософії. Суперечливий характер відношення філософії і науки.
- •3.Функції філософії: світоглядна, методологічна, гносеологічна, аксіологічна.
- •4.Cтруктура філософського знання
- •5. Методи філософії
- •6. Філософія, наука, релігія та мистецтво
- •7. Культурно-історичні передумови виникнення філософії
- •8.Філософія стародавнього Китаю
- •9.Філософське вчення Стародавньої Індії
- •10.Вчення про першоджерело в мілетській школі
- •11.Діалектична філософія Геракліта
- •12.Вчення піфагорійців про числа та душу
- •13.Вчення про буття та філософія елеатів
- •14.Атомістична концепція Демокріта
- •16.Етичний раціоналізм Сократа
- •17.Філософія Платона
- •18.Філософія Арістотеля
- •19.Філософсько-етичне вчення епікуреїзму
- •20.Стоїцизм
- •21.Античний скептицизм
- •23.Культорно-історична специфіка філософії Середньовіччя
- •24.Проблема співвідношення віри та розуму Середніх віків
- •25.Номіналізм, реалізм, концептуалізм в філософії Середньовіччя
- •26.Обґрунтування ренесансного гуманізму в філософії м. Кузанського
- •27.Гуманістичний антропоцентризм філософії Відродження
- •28.Натурфілософія доби Відродження
- •29.Проблема науки і методів наукового пізнання філософії Нового часу. Емпіризм і раціоналізм
- •30.Філософський аналіз суспільства теорія суспільного договору в філософії Нового часу
- •31.Трансцендентальна філософія і. Канта
- •32.Філософія Гегеля. Система та метод
- •33.Сучасна некласична філософія. Загальна х-ка
- •34. Філософія життя (Ніцше, Шпенглер)
- •35.Позитивізм, його історичні форми
- •36.Феноменологічна філософія в хх ст.
- •37. Екзистенціалізм
- •38.Філософські аспекти психоаналізу
- •39.Культурно-історична специфіка філософсько-світоглядної думки Київської Русі
- •40. Філософія г. Сковороди
- •41. Філософіясерця Юркевича
- •42. Філософія нац.. Ідеї Донцова, Липинського
- •43. Ноосферна концепція Вернадського
- •44. Пізнання як предмет філософського аналізу. Субʼєкт і обʼєкт пізнання
- •46. Проблема істини та її критеріїв
- •47. Наука, закономірності її розвитку
- •48. Методологія наукового пізнання
- •49. Антропосоціогенез, його основні чинники
- •50. Поняття індивід, індивідуальність та особистість
- •51. Суспільство, як об’єкт філософського пізнання
- •52. Поняття про соціально-економічну формацію
- •53. Поняття цивілізації. Цивілізований підхід до вивчення історії людства
- •54. Теорія постіндустріального суспільства
- •55. Цінності та їх роль в розвитку суспільства
- •56. Проблема буття і основні шляхи її вирішення
- •57. Поняття матерії, руху, простору і часу
- •58. Діалектика як філософська концепція розвитку
- •59. Закони діалектики
- •60. Сутність і структура свідомості
- •61. Свідомість і самосвідомість
- •62. Проблема несвідомого в психоаналізі
- •63. Філософська концепція творчості
- •64.Проблема соціального прогресу
- •65.Глобальні проблеми сучасності
43. Ноосферна концепція Вернадського
Зміст учення В. І. Вернадського полягає в тому, що поява на Землі людини започаткувала якісно новий етап в еволюції планети. Активність людини багаторазово прискорює всі еволюційні процеси, темпи яких швидко зростають з розвитком продуктивних сил, зростанням технічної озброєності цивілізації. Подальший неконтрольований, некерований розвиток людської діяльності таїть у собі небезпеки, які нам важко передбачити. Саме тому незабаром повинен наступити час, коли подальшу еволюцію планети, а отже, і людського суспільства, повинен буде спрямовувати Розум. Біосфера поступово перетворюватиметься на сферу Розуму. Визначальною ідеєю вчення В. І. Вернадського про ноосферу є обґрунтування єдності людства й біосфери. Однією із ключових ідей, що лежать в основі теорії Вернадського про ноосферу, є Шея, що людина не є самодостатньою живою істотою, яка живе за своїми особливими законами: вона співіснує усередині природи і є частиною її. Вернадський як біогеохімік намагався довести, що ця єдність зумовлена насамперед функціональною відокремленістю людини від навколишнього середовища. Людство саме по собі є природним явищем й очевидно, що вплив біосфери відображається не тільки на середовищі життя, але й на ході думок людини. Але не тільки природа впливає на людину, існує і зворотний зв'язок. Причому він не поверхневий, що відбивало б лише фізичний вплив людини на навколишнє середовище, він набагато глибший. Це доводить той факт, що останнім часом помітно активізувалися планетарні геологічні сили. Схоже, що ми вперше опинилися в умовах єдиного геологічного історичного процесу, який охопив одночасно всю планету. Вернадський бачив неминучість утвердження ноосфери, яка була підготовлена як еволюцією біосфери, так і історичним розвитком людства.
Надав поняттю «ноосфера» природничо-наукового, біогеохімічного змісту. Зміст цього поняття він тлумачив по-різному: в одному випадку, під ноосферою він мав па увазі біосферу, в другому — сферу прояву наукової думки як планетарного явища, в третьому — геологічну діяльність людини. За В. 1. Вернадським, існують кілька етапів виникнення і розвитку ноосфери: перший з них — це передноосфера (він відповідає природному її зародженню як геологічного явища), другий етап характеризує процес її становлення і розвитку, третій етап фіксує наступ «царства розуму людського», гомеостазного стану ноосфери як системи. За філософським світоглядом він був позитивістом, відстоював принципи філософського плюралізму. Він захищав свободу наукових досліджень, вільний обмін науковою інформацією, співпрацю вчених усіх країн. Традицією наукової школи В. І. Вернадського є новаторство, її головною метою — пошук істини на благо людини і людства. В останньому запису у своєму щоденнику він пов’язує невдачі радянської влади зі зниженням її культурності, і насильством над людською особистістю, з обмеженістю точки зору марксистів на проблеми розвитку суспільства.