59. Біографія та творчість м. Де Сервантеса

Мігель де Сервантес (1547-1616). Народився в м. Алькала-де-Енарес. Навчався в Мадридському інверситеті. Погляди відрізнялись гуманізмом, вірою в людину.

Змушений був, як і інші, братися до зброї. У Липайській битві на морі був тяжко поранений. Сервантес був помічений Хуаном Австрійським і отримав рекомендаційний виклик на цю битку. У битві потрапив в полон разом зі своїм братом. Родина могла викупили лише одного вина, Сервантес уступив місце братові і знаходився в полоні 5 років.

Після повернення в Успанію брав податки для армії, не раз його заточували у в’язницю, саме там і почав працювати над «Дон Кіхотом».

Наприкінці життя вступає в орден єзуїтів.

Сервантес, як драматург, не користувався великою популярністю. Проте, твір «Нумансія» був популярним.

Збурка Сервантеса «Повчальні новели» пов’язані з розвитком прози. Сервантес був оригінальний, нікого не наслідував. Збірка = 14 новел:повчальні, пригодницькі, побутові, любовні. Новели зображували тогочасну дійсність.

Сервантес був змішень прикривати справжню суть своїх творів. Новела «Дві дівиці» та «Англ. Іспанка» - шедеври. Там звучить толерантність, славиться жіноча незалежність, благородство, самостійність. Кращою побутовою новелою вважають новелу «Обманний шлюб»

60. Роман Сервантеса «Дон Кіхот» як анти лицарський роман та соціальна сатира. Характеристика образів Дон Кіхота та Санчо Панси. Значення роману в контексті світ літ.

Справжній шедевр Сервантеса – роман «Дон Кіхот». Своєрідний за жанровою природою. Використовує елементи інших жанрових систем: роману пригодницького, побутового, лицарського, моралістичного, психологічного, пасторального, шахрайського. Стає універсальний європейським жанром. Значення роману Сервантес зводив до антилицарської літератури.

Головною окрасою лицарського роману завжди був шляхетний молодий лицар: вродливий, сильний, закоханий, справжній герой. Що здатн перемагати чаклунів і велетнів. У роману Сервантеса його місце посідає збіднілий гідальго, все багатство якого «спис, щит, худа шкапина та бігун».

Сервантес створює сатиру того суспільства. Розкриває нікчемність, жорстокість норм життя, абсурдність і ворожість в людині тогочасної моралі. Сервантес викриває всю стару феодальну середньовічну культуру та суспільство, що втратили найголовніше: людяність, добро, правду, справедливість.

На зміну старому феодальному суспільству приходять нові тенденції. Автор, що вірить в людину, з сумом констатує, що відбулись зміни, які викреслили людяність.

Мова роману жива, народна, багато прислів, приказок. У романі присутні близько 650 персонажів.

Дон Кіхот – центральний герой роману. Начитавшись лицарських романів, залишив дім в пошуках пригод. Намагався наслідувати уславлених героїв минулого і уявляв себе мандруючим лицарем, який здійснював подвиги заради своєї коханої Дульсінеї Тобоської (вигаданої). Заради справедливості готовий на будь-які випробування. Його непохитна віра у справедливість – результат довірливості, наївності та впевненості у здатності подолати кривду, знищити несправедливість.

Дон Кіхот – вічний образ світ літ. Символ нескореності людського духу, здатності на самопожертву заради істини, добра й справедливості.

Якщо для Дон Кіхота на першому місці були думки про даму, то для зброяра Санчо Панси – турбота про свій живіт. На відміну від свого господаря, він думав про можливість збагатитися. Тому погодився бути зроєносйцем. Він хотім мати острів, буи губернатором, мріяв про повсякденний добробут. Санчо не можна назвати божевільним, іноді він вражав своїм здоровим глуздом. Але, як і Дон Кіхот знаходився під владою деявих привабливих ідей та бажань.

Відмінність героїв

Становище

Збіднілий гідальго

Портрет

Статури міцної, але худющий, високий, довготелесий

Його вигляд викликає сміх

Мета життя

Боротьба з несправедливістю і злом

Риси характеру

Романтизм, байдужість до матеріального: їжі, сну, комфорту, нерозсудливість, хоробрість, енергійність, щедрість. Мрійливість, книжка освіченість, але знання відірвані від життя