79. Теорії влади і держави. Механізми функціонування влади

Реляційні теорії влади – можливість і здатність одних індивідів управляти процесом прийняття рішень на локальному чи національному рівні, не дивлячись на активний чи пасивний спротив інших індивідів чи соціальних груп.3 різновиди реляційної влади: 

Теорії опору розглядають владу як ставлення, у якому суб’єкт пригнічує опір об’єкта.

Теорія обміну трактують владу як ситуацію обміну ресурсами, що розподілені нерівномірно. Залишки ресурсів можуть трансформуватися у владу.

Теорія розділу сфер впливу  – влада – це взаємодія, у якій учасники періодично міняються ролями.Системні теорії влади розглядають владу як безособову властивість будь-якої соціальної системи. напрями:

- комунікативний підхід розуміє владу як засіб багатостороннього інституціонального спілкування. Дійсний прояв влади полягає в здатності прийти до певної згоди і забезпечити інтеграцію суспільства;

Біхевіористські концепції владирозглядають владу як відносини між людьми, при яких одні володарюють, а інші підпорядковуються.

У структурі влади завжди виділяють суб'єкт і об'єкт, джерела влади, підстави влади і ресурси влади.В якості суб'єктів влади можуть виступати держава та її окремі інститути, політичні еліти і лідери. Об'єктами влади стають як індивіди, так і соціальні групи, а також великі маси людей - населення тій чи іншій території або цілої держави.

Джерелами влади можуть бути закон, сила, авторитет, престиж, багатство, інтерес, таємниця, харизма, знання, ідеї і т.д.Підстави влади і ресурси влади поняття близькі, але не співпадаючі повністю. Під підставами влади розуміють той фундамент, на якому базуються джерела влади. Ресурси влади - це конкретні засоби, за допомогою яких суб'єкт влади впливає на об'єкт для досягнення своїх цілей. Відомі кілька типологій ресурсів влади. Широко поширена типологія ресурсів, заснована на сферними принципі. Окремі види ресурсів класифікують за сферами їх застосування: економічні, соціальні, культурно-інформаційні, правові, силові та ін Отже, політична влада в державі тримається не тільки примусом, але і тим, що має в своєму розпорядженні ці ресурси .

80. Теорії поліархії та меритократія

Поліархія — це демократія в дії. Поліархію він розглядає як процес наближення до демократії. Оскільки поліархія — це стан реальної політичної дійсності, то він вибирає і критерії поліархічності тієї чи іншої системи. Такими критеріями в нього є

ступінь опозиційності чи конкурентності еліт

рівень участі населення при їх виборі.

Для того, щоб досягти поліархії, всі громадяни повинні:

а) формулювати свої уподобання;

б) висловлювати свої побажання співгромадянам і урядовцям;

в) змушувати урядовців розглядати свої вимоги і таким чином контролювати процес прийняття політичних рішень.

Сучасні соціологи і політологи обґрунтовують поєднанність демократії з елітизмом не тільки на основі принципу рівності, а й на основі принципу справедливості. На основі даного принципу було розвинуто всі ціннісні теорії еліт. На цій основі американські вчені Д. Белл, М. Янг та інші розвинули теорію еліти, "меритократії" (так званої еліти заслуг).

"Меритократія" — це еліта знань, компетентності, яка об´єднує найталановитіших представників суспільства.

Д. Белл, наприклад, вважає, що на зміну елітам "крові" і "багатства", характерним для доіндустріального й індустріального суспільств, прийшла "еліта знань", яка відповідає характерові сучасного післяіндустріального суспільства. Післяіндустріальне суспільство — це суспільство справедливості в сучасному розумінні цього поняття. Воно високо цінує і заохочує тих, чий внесок у соціальний прогрес є найбільшим. Саме люди, які законно користуються авторитетом і повагою, мають престиж, по справедливості повинні правити суспільством.